114810 (591715), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Також доцільно було б у професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів ввести спецкурс «Основи культури мовлення і стилістики».

2.3 Практичні аспекти формування правильності мовлення у майбутніх учителів початкових класів

Найбільші мислителі світу з найдавніших часів пов'язують життя мови з духовним життям людини і цілого народу. Літературна мова є найвищим продуктом розвитку нації. Мова є першоосновою духовної культури, носієм її національної самобутності. Тому кожний з нас повинен дбайливо ставитися до мови, прагнути найефективніше використовувати її необмежені виражальні можливості, постійно дбати про піднесення культури усного і писемного мовлення.

Для нас поняття правильності мови має теоретичний і практичний аспекти. Теоретичний аспект передбачає ознайомлення з нормами правильності мовлення, а практичний – власне мовну майстерність – володіння нормами правильності мови, вміння користуватися її виражальними засобами в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення.

Незаперечним є той факт, що носій високої загальної культури ніколи не дозволить собі засмічувати мовлення, псувати мову, якою він користується, порушувати її внутрішні закони. Скалічена мова ніколи не підносила людину, а навпаки, принижувала її, примітизувала її мислення, заважала їй інтелектуально зростати. Отже, справедливо говорять, що правильність рідної мови – важливий показник загальної культури людини [25, 3].

Відомо, що правильне літературне мовлення сприяє кращому й глибшому засвоєнню думки, повнішому донесенню до учнів роздумів і почуттів. Навпаки, неправильна вимова, орфографічні й граматичні помилки, не в тому значенні вжите слово, незграбні синтаксичні конструкції викликають невдоволення, а то й обурення слухачів. Різного роду помилки можуть спотворювати суть висловленої думки. А це стоїть на перешкоді спілкування людей в колективі.

Засвоєння норм правильності мови – тривалий процес. Починається він з опанування літературної мови в сім'ї, потім – школа, навколишнє оточення.

А. Токарська та І. Кочан виділяють такі види правильності мовлення:

Орфоепічна правильність – це правильна вимова звуків, звукосполучень, слів. Літературній вимові притаманні деякі стилістичні особливості. Своєрідність їх залежить від змісту мовлення, його призначення та умов. Є стилі вимови в монолозі і діалозі, у мовленні ораторському й побутовому, поетичному і прозовому.

Практичну допомогу в засвоєнні орфоепічної правильності можуть надати словники, зокрема орфоепічний словник, укладений М. Погрібним. Цей словник нараховує понад 40 тисяч слів сучасної української літературної мови, поданих у різних формах, і може слугувати як довідник з норм вимови та наголошування.

Користуючись орфоепічними словниками та довідниками, слід пам'ятати, що для запису усного мовлення використовують спеціальну систему літер та позначок, які фіксують особливості вимови кожного звука. Такий запис називається фонетичною транскрипцією. Як відомо, повної відповідності між звуками та літерами немає (наприклад, букви є, ї, ю, я можуть позначати як два звуки, так і один звук), тому виникає потреба у такому письмовому відтворенні, коли кожному звукові відповідний тільки за ним закріплений знак. Такі можливості і надає фонетична транскрипція.

Вправа 1. Зверніть увагу, як вимова звука може змінити значення слова:

[л 'ід]–[л 'іт], [т 'ід –[пл 'іт], [л 'із]–[л 'іс], [гриб – [грип], [ве зти']–[ве сти'], [гу 'л 'і –[ґу 'л 'і], [ґра 'ти] – [гра 'ти], [га 'дка]–[ха 'тка], [г 'іст'] –[к 'іст'].

Вправа 2. Яка особливість вимови нижчеподаних слів? Зверніть увагу на вимову [ и ], [ і ] та приголосних біля них. Розкрийте значення слів,

Привід – привид, рив – рів, білити – біліти, вити – віти, відтинок –відтінок, збіднити — збідніти, наймит — найміть, позов — позив.

Вправа 3. Прочитайте подані слова, дотримуючись правил вимови голосного [ о ]. Які фактори впливають на вимову звука?

Село, гончар, молоко, голуб, голубка, доля, зозуля, небо, кожух, вогонь, школа, степовий, орел, долоня, дорога, мотузка, оборона, полумисок, могутній, корова, вода, обговорити, обвал.

Вправа 4. Порівняйте вимову голосних звуків у наголошені і ненаголошеній позиціях. Вимова яких звуків залежить від наголосу?

Кишеня, математика, розумний, розум, сметана, сила, зоря, берізка, вентилятор, пшеничний, химерний, Женева, інтелігент, період, авторитет, баскетбол.

Вправа 5. Правильно вимовте слова. Поясніть, від чого залежить вимова буквосполучень дж і дз.

Джаз, дзеркало, джмелі, бджоли, заходжу, підзолистий, джерельний, піджартовувати, відзначити, дзвіночок, віджати, приїжджий, надзвуковий, піджарювати, передзимній, джура, кукурудза.

Акцентуаційна правильність – це нормативна наголошуваність слів. Наголос (акцент) – це виділення слова чи складу більшою силою голосу. Наголос є словесний і фразовий.

Словесний наголос в українській мові має такі ознаки:

Вільний, тобто різномісний. Ми можемо наголошувати перший склад – шкóла, другий – перéрва, третій – неподíльний.

Рухомий, тобто може переміщатися з основи слова на закінчення і навпаки, із закінчення на основу, наприклад: áвтор – авторú, писáти – пишý. Типовими акцентуаційними помилками у мові вчителів є:

1. Ненормативне наголошування слів під впливом російської мови, наприклад: довіднúк, замість довíдник; жúтло, замість житлó;завдання’, замість завдáння, прийняв, замість прийня’в.

2. Діалектний наголос у дієсловах: розкажу, замість розкажу;плести, замість плести; нести, замість нести; лю'блю, замість люблю'.

3. Неправильне наголошування прикметників: черговий, замість черговий; числівників: одного – одному, замість одного – одному; займенників: того, тому, цього, цьому, всього, всьому, замість того, тому, цього, цьому, всього, всьому, прислівників: всередині, водночас, воднораз, замість всередині, водночас, воднораз.

Вправа 1. Користуючись словником поставте наголоси у поданих словах.

Абичий, абияк, адресний, вершковий, відправлення, гуртожиток, дослідження, дрова, завдання, змагання, комбайнер, кулінар, кулінарія, кропива, меблевий, навчання.

Вправа 2. Поставте наголос у наведених прізвищах. Свій вибір поясніть.

Баран, Богдан, Бойко, Боднар, Бондаренко, Войтко, Вовченко, Гавриленко, Глушко, Дмитрук, Дмитренко, Жовтанецький, Зубрицький, Кінах, Костенко, Костюк, Лавриненко, Лисько, Онопрієнко, Онишко, Ощипко, Петрук, Пилипенко, Пилип 'юк, Ривок, Ракоїд, Рибчинський, Самійленко, Сатановський, Тимофіїв, Тимошенко, Тимчук, Федоренко, Яцьків, Яценко.

Вправа 3. Пригадайте правила наголошування складних слів з іншомовними компонентами. Поставте наголос у наведених словах.

Кінематограф, стенограф, телеграф, барометр, термометр, діаметр, периметр, дециметр, міліметр, кубометр, сантиметр, вольтметр.

Вправа 4. Згадайте основні ознаки українського наголосу. Від поданих слів утворіть нові слова чи нові форми так, щоб наголос перемістився на інший склад.

Жаль, численний, оптовий, жити, адреса, твір, селище, шелестіти, затихнути, серце, заручений, автор, ластівка.

Вправа 5. Прочитайте скоромовки. Визначте наголоси в словах. 1. Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі. 2. Ходить квочка коло кілочка, водить діток коло квіток. 3. Бігли коні під мостами золотими копитами. 4. Ми носили воду в ситі, та дерева не политі.

Лексична правильність – це правильне регламентування точності, чистоти мовлення, правильності слововживання. Мовне багатство людини залежить передусім від уміння користуватися лексичним складом мови:

синонімами, паронімами, омонімами, запозиченими словами. Розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності становлять основу мовленнєвої досконалості. Знебарвлюють мовлення кальки, суржикові та просторічні елементи, мовні штампи, тавтологія, жаргон.

Лексична правильність регламентована лінгвістичними словниками: тлумачними, іншомовних слів, словниками слововживання, синонімів та антонімів.

Вправа 1. До запропонованих паронімів доберіть слова із поданих у дужках та складіть з ними словосполучення. Свій вибір обґрунтуйте.

Прописка /приписка (коротка, важлива, до тексту, внизу, збоку, зверху, подати, написати, зробити ; велика, значна, багато, мало, виявити ; постійна, тимчасова, у паспорті, дістати, оформити).

Показник / покажчик (алфавітний, предметний, бібліографічний, імен, власних назв, квартир, літератури, друкованих праць ; зробити, складати, додати ; високі, якісні, спортивні, підприємства, установи ; школи, дошка, виписувати, визначати, домагатися, високі).

Вправа 2. Згадайте і запишіть українські відповідники до іншомовних слів і навпаки. За якими критеріями ви будете вибирати той чи інший варіант?

Гандбол, фінал, голкіпер, експорт, дискусійний, імітація, фіктивний, фестиваль, процент, горизонт, феодалізм, поєдинок, директива, обмежувати, спір, азбука, наголос, заборона.

Вправа 3. Запишіть синонімічні ряди від поданих слів. На якій підставі слова об'єднуються в синонімічні ряди?

Говорити, плакати, хороший, дружний, з'ясувати, абиякий, безперервний, гарний, дзеркало, вигадувати, рожевий.

Вправа 4. До поданих слів доберіть антоніми.

Суттєвий, стверджувати, тривалий, розлучений, вітер, спільний, сліпота, заперечувати, відмінник, кілограм, ведмідь, кіт.

Вправа 5. Запишіть близько 15 термінів майбутнього фаху ; доберіть до них терміни-антоніми (як іншомовні, так і власне українські). На основі якого значення здійснюється протиставлення в кожному конкретному випадку?

Морфологічна правильність – це правила, які регулюють вибір правильної граматичної форми. У морфології часто виникають труднощі у вживанні правильних форм деяких частин мови, зокрема іменників, прикметників, числівників, дієслів тощо.

Пояснюється це тим, що в морфологічній будові літературної мови є так звані «сильні» і «слабкі» норми. «Сильні» норми – це норми, які не викликають сумнівів щодо уживання тих чи інших форм. Наприклад, не викликає проблем форма орудного відмінка однини іменників І відміни твердої групи: хатою, дорогою, ногою тощо. Однак ті самі форми для іменників мішаної групи викликають труднощі: як правильно – площею чи площою, межею чи межою ? Адже в усному мовленні таке сплутування трапляється, і, на жаль, часто. Форми, які піддаються розхитуванню, називаються «слабкими».

Труднощі викликають форма родового відмінка однини іменників II відміни чоловічого роду (терміна – терміну, папера – паперу); форма давального відмінка іменників II відміни (Івану чи Іванові, командиру чи командирові); форма орудного відмінка іменників II відміни на –р (лікарем, командиром, ювіляром, піснярем, гончарем); форми називного і родового відмінків множини (вуса – вуси, хліба – хліби, сосон – сосен).

Найважливішими нормами вибору правильних граматичних форм іменника є рід, число, відмінок.

Вправа 1. Назвіть неправильні форми запропонованих іменників: /. Львів 'яни, полтавці, полтавчани, кияни.

1. Тернопільці, дніпропетровці, дончани, Харків 'яни.

2. Донечани, тернопільчани, харківці, полтавчани.

Вправа 2. У котрому рядку є неправильні форми родового відмінка множини іменників ?

1. Болгаріє, грузинів, осетинів, циган.

2. Болгар, грузин, осетин, циган.

3. Болгар, грузинів, осетинів, циган.

1. Гостей, земель, подорожей, дітей, путей.

2. Сімей, сестер, облич, суддів, зустрічей.

3. Молодиць, українок, дівиць, лиць.

Вправа 3. Визначити рід поданих слів і доберіть до них означення. У складних випадках звертайтеся до «Словника іншомовних слів».

Тюль, кафе, туш, вуаль, піаніно, рандеву, шимпанзе, амплуа, аташе, кепі, сонько, заїнька, білоручка, вовчище, плакса.

Вправа 4. Перекладіть словосполучення українською мовою. Визначте рід іменників.

Правильный ответ, моя тетрадь, крохкий мел, новая мебель, крепкий кофе, справедливый рефери, зеленый Тбилиси, злая собака, экономический кризис, очередная запись.

Вправа 5. Запишіть іменники в формі давального відмінка однини. Зверніть увагу на наявність варіантів. Як вони використовуються в мові ?

Учень, громадянин, Житомир, силач, сокіл, Соколов, Соколюк, коваль, Канів, водій, жир, Іванов, Миколаїв, звичай, директор.

Синтаксична правильність – це правила, які регламентують вибір правильної синтаксичної конструкції, це своєрідні правила побудови словосполучення, речення, тексту. До слабких синтаксичних норм належать складні випадки керування іменників:

завідувач кафедри; прикметників: властивий (кому? чому?), характерний (для кого? для чого?); дієслів: запобігати (кому? чому?), дякувати (кому? чому?) у прийменникових сполученнях: згідно з (чим?), відповідно до (чого?) тощо.

Уміння правильно відтворити думку не менш важливе, ніж уміння правильно добирати окремі слова чи звороти. Розкривається мова в усій повноті, стає гострішою, переконливішою саме в тестових сполученнях. Неправильне ж поєднання речень робить повідомлення невиразним, заплутаним або призводить до спотворення думки взагалі.

Характеристики

Список файлов ВКР