114791 (591706), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Активізація словника - це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Активізація словника може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення і речення в усному і писемному мовленні.
Активний, словник людини завжди вужче загального обсягу слів, що розуміються, і різниця між другим і першим складає словник пасивний. Активізацією в методиці називають переклад слів з пасивного словника в активний, тобто вживання нових слів у власній мовній практиці - у бесіді, у реченнях, що складаються, у переказі і розповіді, у письмовому викладі і творі. Кінцева мета словникової роботи в тім і складається, щоб активізувати максимальна кількість засвою вальних слів, навчити використовувати їхній правильно, доречно, навчити вибирати єдино необхідне слово. Відомі наступні форми активізації словника:
1. Складання словосполучень з потрібними словами.
Наприклад, вивчаючи звуки [с] [с’] і букву с, в межах цього завдання доцільно провести таку вправу:
Доберіть слова ознаки до поданих слів.
Сонце - ясне (тепле, привітне, модне).
Стежка - вузька (довга, звивиста, польова).
Струмок - дзвінкий (веселий, холодний, чистий).
Як бачимо, в такій вправі нове слово, що ми активізуємо виступає в різних сполученнях, у різних варіантах. Така робота не тільки активізує слово, але і поглиблює його розуміння.
2. Складання речень із заданими словами або з одним заданим словом. Учня пропонується скласти речення зі словом колектив; зі словами могутній і прекрасний після читання розповіді зі словом посміхнувся. Складається по кілька варіантів речень із заданими словами, до того ж можливі елементи змагання.
Активізація слів способом складання речень практикується як на уроках читання, так і на уроках мови, а також у процесі інших робіт, включаючи позаурочні. На уроках мови з задачею активізації словника сполучаться задачі активізації граматичних форм: наприклад, складається речення, де потрібно ужити слово в заданому відмінку, якщо цей іменник, у заданому часі й особі, якщо це дієслово. Таким самим способом активізуються слова з різними префіксами, суфіксами (наприклад, скласти речення зі словами висловити, пророчити, переказати, підказати, розповісти).
3. Близький до тексту переказ прочитаного з використанням найважливішої лексики і фразеології оригіналу. Переказ., з одного боку, повинний бути самостійним, у іншому випадку він перетвориться в механічне зазубрювання тексту. З іншого ж боку, переказ допомагає активізувати лексику; отже, у ньому повинні вживатися слова й звороти мови, ужиті автором. Перше завдання вирішується уведенням творчих завдань, вибіркового і стиснутого переказу. Що ж стосується другого завдання, то вчитель, готуючись до уроку, намічає ті слова і сполучення, відтворення яких він буде жадати від учнів. Природно, що в ході бесіди і роботи над текстом на ці слова і вираження звертається більша увага.
Практика показує, що достатня самостійність переказу забезпечується при відтворенні 40% лексики оригіналу. При цьому не слід забувати, що в чи тих значеннях, у чи тих сполученнях вони ужиті. Установлено, що найбільше важко відтворюються слова, що мають відтінки значень, емоційними фарбуваннями й іншими стилістичними характеристиками. Нейтральні, невиразні слова засвоюються і відтворюються школярами легше. Отже, у процесі підготовчої роботи до переказу варто готувати учнів до подолання типових утруднень.
4. Розповіді за спостереженнями, по картинах і інші твори різних типів з використанням так званих опорних слів, тобто заданих для обов'язкового вживання. Ці вправи зводяться до того, щоб учні обов'язково ужили у своїх розповідях і творах необхідні слова, або засвоєні в процесі підготовки до розповіді і твору, або навіть записані вчителем на дошці перед початком письмової роботи.
Таким чином, система словникової роботи полягає в тому, щоб слово було школярем правильно сприйнято в тексті, зрозуміло з усіма його відтінками і фарбуваннями, засвоєно, тобто ввійшло б у його словник і відтворювалося в потрібних випадках, щоб воно пройшло через спеціальні вправи, у яких поглиблюється його розуміння, засвоюється його сполучуваність, підготовлюється його вживання, і, нарешті, щоб воно було ужито школярами самостійно у власних висловлюваннях.
Знання фразеології, вміння її вживати є невід'ємною складовою частиною високої мовної культури людини.
Фразеологія - це окраса мови і разом з тим могутній стилістичний засіб влучної і дохідливої передачі думки. Тому конче необхідно вивчати фразеологію, виробляти навички вмілого користування нею в повсякденній мовній практиці.
Усі, хто володіє українською мовою, повинні знати й фразеологію, уміти користуватися нею.
Мудрість народу, його світогляд, віковічний досвід - все зберігається в мові. Скільки в мові кожного народу своєрідних влучних висловів, зворотів, що містять в собі цілі поняття, образи, скільки усталених виразів, що випромінюють любов і гнів народу, його розум і віру!
Варіативність фразеологізмів визначається мовною традицією і допускається далеко не у всіх випадках. Так, не можна сказати "з'їсти пса", замість "з'їсти собаку", "лупцювати байдики", замість "бити байдики".
Робота над фразеологізмами як засобом увиразнення мовлення молодших школярів можлива за умови посилення комунікативного й функціонального підходів до вивчення теоретичного матеріалу з фразеології; системного збагачення фразеологічного словника спеціально дібраними групами фразеологізмів:
а) відповідно до тем з розвитку зв'язного мовлення;
б) до змісту навчальних предметів;
в) відповідно до їх походження та класифікації (фразеологічні зрощення, єдності, сполучення).
Для різних етикетних ситуацій - привертання уваги, знайомства, привітання, звертання, рекомендування, запрошення, подяки, компліменту, прощання - існують свої набори мовних засобів, які кожен учитель, за наявної упорядкованої системи дидактичного матеріалу, може з успіхом використовувати в навчально-виховному процесі з молодшими школярами на уроках мови та читання у початковій школі.
Робота над фразеологізмами як засобом увиразнення мовлення учнів буде ефективною за умови, якщо вона проводиться у процесі опрацювання всіх розділів програми ("Лексика" - пряме і переносне значення слів, фразеологічні синоніми та антоніми; "Частини мови" -більшість стійких фразеологічних словосполучень групується навколо найуживаніших у нашій мові слів: іменників, дієслів, окремих числівників; "Речення" - членом речення можуть бути не тільки окреме слово, а також стійкі звороти мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле; "Текст" та "Мова і мовлення" та ін.). Система вправ до кожного розділу дасть змогу збагатити усне та писемне мовлення школярів, уточнити та поповнити фразеологічний словник, залучити фразеологізми до активного словника учнів.
Курс української мови в початкових класах вміщує й розділ "Мова і мовлення". Під час його опрацювання особлива увага надається виробленню в учнів навичок культури мовлення та спілкування з використанням фразеологізмів.
Успішність процесу формування особистості молодшого школяра значною мірою залежить від рівня розвитку його мовлення. Логічно чітке усне й писемне образне мовлення є показником не лише розумового розвитку дітей початкових класів, а й культури їх мовлення.
З метою удосконалення цих якостей особистості в учнів 1-4 класів необхідно на уроках рідної мови значну увагу приділяти вивченню лексики у роботі над будь-якої мовною темою, а також вивчати фразеологізми, розуміння яких сприяє виявленню та удосконаленню потенційних можливостей школярів початкових класів.
Наші спостереження за уроками мови та читання у початкових класах шкіл м. Бережан свідчать, що робота з фразеологізмами переважно проводиться епізодично або й зовсім не проводиться.
Майбутньому вчителеві потрібно пам'ятати, що лише цілеспрямована робота з фразеологізмами може дати позитивні результати у піднесенні культури мовлення, ефективного розвитку в учнів уміння аналізувати матеріал, порівнювати, доводити правильність власної думки та відстоювати її.
Аналіз змісту навчання, закладеного у підручнику з читання (автори О. Савченко, Н. Скрипченко, Н. Волошина) свідчить про те, що третьокласників потрібно ознайомити з таким фразеологічним мінімумом:
Аж земля гуде; аж поки віку; ані ліку, ані віку.
Бабине літо; без кінця і краю; берегти, як зіницю ока; бити тривогу; битися на смерть; блискавкою майнути; бог мені свідок; боятися, як торішнього снігу; брати мої и на плечі; брати собі на думку; брехати у живі очі. В могилу дивитися; в морі не тоне, в огні не горить; в огні не горить, в воді не тоне; в сніг вибиратися; в серце запало; верх брати; весь свій вік; вечірня зіронька встає; випередив час; від страху ледве живий; від усього серця: відчай охопив; вік ізвікувати; вісточку подати; вогонь загуляв; води в рот набрати; всі аж ахнули; всі очі видивитися; всі як один. Головонькою своєю лягати; гомін лине. Ґав ловити.
Давати ногам знати; давати ногам ходу; де не візьмись; дістанеться на горіхи; до душі; до серця браги; довіку жити; доводити до ума; доводити кінець; досвітня пташинка (рання пташка); другого такого немає в цілому світі; думки не йдуть з голови; дурний хліб їсти; дух перехопило; душа покинула тіло; життя не було.
З-під землі дістане; з-під носа; з давніх-давен; з діда-прадіда; з пам'яті вилетіло; з усіх боків; за сімома горами, за сімома ріками; за царя; за шаблю братися; зайшовся реготом; защеміло серце; заяча душа; зі страху тремтіти; знайшов вічний спокій; зник, як вода змила; золоте серце; зробити, все одно, що води іспити; зроду - віку.
Іди собі з Богом; іти світ за очі.
Й духу не чути; йде поголос.
Ким він тільки не був; кишка тонка; коли мій дід безштанців ходив; комар носа не підточить; кривитися, як середа на п'ятницю; крила виросли; куди не кинь, усюди клин; купувати кота в мішку.
Ласий шматок; легка рука; легкий хліб; легко на душі, легко на серці; ледве дух переводити; ледве ноги волочити; лиха зазнавати; лице поповніло; лише на словах лоби поголити; люди гинули, як мухи.
Мало каші з'їв; материнська мова; мати на увазі; мертвий сон; між людьми піти.
На думку спадати; на ноги зірвався; на очах у (когось); на світ білий; на серці мулько; на цілу версту; наклав головою; наче вдруге на світ народився; наче тінь ходить; не бери гріх на душу; не так склалося, як гадалося; ні душі; нічого не тямить.
Обранець долі; оком закидати; оком не проглянути; остання воля; очей не відірвати; очей не зводити; очей у сірка позичати; очі (на щось) відкривати; очі розкривати.
Падає з рук; переповнилася чаша терпіння; підноситись до зір; піймав Бога за бороду; пішов щастя шукати; побілів із лиця; пошився у дурні; припадати до вподоби; припала до серця; приходити до тями; промчати кулею; прославити у віках.
Робота кипить; рука руку миє; руки на себе накладати.
Сам собі не милий; сам собі, як палець; світла голова; світу божого не бачити; серце завмирає; сила-силенна; скажи на милість; скільки себе пам'ятаю; сліду не залишилося; слізьми слова приливати; слова жодного не проронити; слова не міг вимовити; слово честі; слуху не чуть; сльози набігли; смерть зустрічати; сміхом заходитися; солодка земля; спину гнути; спом’янеш моє слово; ставати в пригоді; старого й молодого, і доброго, й лихого; стати на (чиємусь) боці; стояти на своєму; суд Соломона; сумніви мучать.
Та був таки; тільки тою й треба; тільки його й чекати; тільки уві сні мріяти; топтати ряст.
Ум надзвичайної сили.
Хоч під греблю; хоч плач.
Цур тобі.
Часто й густо; чого тільки не робив; чорна робота.
Шага мідного не вартий; швидкий на язик; шукати по цілім світі.
Що не день, що не година.
Я не я буду, якщо..., як билина підрізана; як білка в колесі; як горох при дорозі, хто не йде, той скубне; як на гріх; як на лихо; як пішов - так пропав; як риба об лід; як сніг на голову; як стріла; як хмара.
Майбутні учителі повинні пам'ятати, що у процесі роботи з фразеологічними виразами учні повинні бачити ознаки подібного та відмінного між фразеологізмами і словами, розуміти цілісне смислове значення фразеологізмів, добирати синоніми та антоніми до фразеологічних одиниць, а також пересвідчитися у доцільності використання фразеологізмів в усному мовленні та художніх творах для дітей.
При вивченні фразеологізмів у дітей формуються уміння і навички:
знаходити фразеологізми у текстах, живому мовленні, тлумачити їх значення;
відрізняти фразеологізми від омонімічних їм не фразеологічних сполучень;
підбирати до фразеологізмів словесні й фразеологічні синоніми, антоніми (зі словником або самостійно).
Дітям подобається перетворювати вільні словосполучення у фразеологізми, з'ясовувати джерела фразеологізмів (висловлювання визначних осіб, художні твори, приказки та прислів'я. .), поєднувати фразеологізми у тематичні групи.
Формулювання вмінь та навичок, спрямованих на розуміння й використання фразеологізмів в усному та писемному мовленні, забезпечується системою вправ, які передбачають засвоєння смислових значень фразеологізмів, їх граматичної будови та стилістичного забарвлення.
Пропонуємо для прикладу систему роботи з кількома фразеологізмами, якою передбачено формування початкових умінь та навичок розрізнення й сприйняття цілісних фразеологічних одиниць як семантико-граматичних утворень.
І. Бабине літо
Значення: Павутиння, що літає в повітрі в теплі осінні дні. Теплі сонячні дні на початку осені.
В художній літературі:
Бабине літо до Петра тілько (укр. прислів'я).
День був ясний, сонячний та теплий.
Починалося бабине літо (І. Ле).
Довгими журавлиними ключами літо вже одлетіло у вирій.
Рожевощока осінь, як справжня господиня, почала наводити лад: позолотила гаї й діброви, запросила в гості ранкову прохолоду з густими туманами. Саме на цю пору припадає "молоде" бабине літо
(Скуратівський В. "Що край-то звичай").
Літо бабине, бабине літо...
Серце чує осінні путі.
Хтось заплутав зажурені віти
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
