114426 (591631), страница 9
Текст из файла (страница 9)
(2.5)
Порядок виконання роботи:
-
Встановити ротор на балансувальний стенд.
-
Перевірити правильність балансування ротора без осей підвісу, молотків та розпірних втулок (шляхом кількаразового прокручування його і нанесенням міток при зупинках). В разі потреби відкоректувати баланс.
-
Виміряти ширину робочої камери дробарки (довжину ротора між крайніми дисками), товщину проміжних дисків, а також молотків.
-
Обґрунтовано вибрати значення кількості осей підвісу та коефіцієнта щільності розміщення молотків KГ
-
Розрахувати необхідні величини
-
Підібрати два пакета молотків відповідно до розрахованої кількості. Покласти пакети на протилежні чаші терезів і заміряти величину відхилення стрілки відносно попереднього положення. При відхиленні більше ±5г поміняти місцями два молотки, розміщені на протилежних чашах і знову перевірити показання стрілки. Заміну молотків проводити до тих пір, доки відхилення стрілки буде не перевищувати вказану величину.
-
До обох пакетів прикріпити бірки з номерами протилежних осей (відповідно до схеми) їх розміщення на барабані.
-
Згідно схеми розміщення молотків скомплектувати набір втулок і зважити їх. Різниця маси втулок для кожної осі підвісу не повинна перевищувати 3…5 г. Причому кожну пару діаметрально протилежних пакетів молотків комплектувати треба так, щоб до пакету більшої маси молотків додавати втулки з меншою масою і навпаки.
-
Підібрати однакові за масою (вагою) по два пальці для діаметрально протилежних пакетів молотків.
-
Встановити молотки на ротор згідно раціональної схеми розміщення. Фіксуючу втулку, зашплінтувати.
При проведенні підсумків виконаної практичної роботи студентами, науково-педагогічний працівник коротко аналізує роботу, вказує на недоліки, відмічає хороші роботи, оцінює результати роботи.
У заключній частині науково-педагогічний працівник робить висновки, методичні зауваження і дає домашнє завдання.
2.4 Методичні рекомендації щодо планування практичного навчання майбутніх фахівців із дисципліни «Механізація тваринництва»
Отримання позитивного результату для сільськогосподарського виробництва можливе за належного проходження студентами практик. Для аграрного закладу таким результатом є висококваліфікований випускник, майбутній інженер, технік, керівник тощо. Тому в нашій країні щороку зростає роль саме випускників технічних спеціальностей, які мають ґрунтовну практичну підготовку.
Дослідження показують, що головний чинник, який не дає змоги якісно провести практичне навчання студентів на виробництві, закладений у невідповідності об’єктів практики вимогам програми навчання. Крім того, загальновизнаний випереджальний характер теорії над практикою може спричиняти нерозуміння теорії й недооцінювання практики [5, С. 181]. Слід зауважити, що збільшення годин на практичне навчання як панацея вирішення всіх проблем є малоефективним засобом [16, С. 15]. Для цього майбутньому фахівцю необхідний зв’язок з виробництвом, навчання не повинно бути відокремлене від практичного застосування отриманих знань [81, С. 3].
Проектування практичної складової навчального процесу студентів аграрних закладів включає врахування певних особливостей технічних спеціальностей. Насамперед, кожна професія потребує оволодіння специфічними компетентностями. Професійні компетентності формуються в процесі практичної діяльності внаслідок багаторазового повторення тренувальних дій. Практична діяльність, залежно від рівня самостійності виконання цих дій, буде містити: початкову складову оволодіння уміннями на практичних заняттях і під час навчальних практик та складову вдосконалення професійних умінь у процесі виробничої технологічної й переддипломної практик [21, C. 76].
У процесі практичного навчання відбувається органічне поєднання навчання з продуктивною працею студентів, їх фізичний і розумовий розвиток, моральне й естетичне виховання. Внаслідок фізичної праці забезпечується безпосередній контакт студента зі знаряддями та предметом праці, відбувається його перетворення й породжується новий досвід. Саме в процесі виконання практичного та технічного завдання студент може перевірити достовірність знань і формується переконання. При цьому ставлення до праці може виявлятися як життєва необхідність і внутрішня потреба.
Дослідження підтверджують, що для проектування необхідного та достатнього обсягу практичних компетентностей, навчання з елементами практики має бути безперервним протягом усього терміну й мати структурно-логічну послідовність проведення [16, C. 25]. Практика студентів аграрних закладів передбачає безперервність і послідовність її проведення з метою набуття відповідних компетентностей – нормативних способів діяльності [5, C. 179] на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях, адже провідними компонентами практичного навчання технічних спеціальностей є способи діяльності: технічний огляд, поточний і капітальний ремонт, технологія виконання монтажних, налагоджувальних робіт тощо.
Для дослідження ми використовували програми студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями “молодший спеціаліст”, “бакалавр” і “спеціаліст”, напряму підготовки – “Механізація та енергетика сільськогосподарського виробництва”.
Оскільки молодші спеціалісти є безпосередніми організаторами технологічного процесу виробництва, навчальними планами передбачено використання близько 50% навчального часу на практичне навчання. Крім того, випускники аграрних закладів І–ІІ рівнів акредитації здобувають декілька робітничих професій.
Відповідно до навчальних планів, які затверджені Міністерством освіти і науки України, практичне навчання студентів вищих аграрних закладів складається з трьох видів практик: навчальна, виробничо-технологічна й виробнича переддипломна. На сьогодні аграрні навчальні заклади планують і проводять практику як на власних, відповідним чином оснащених базах, так і на підприємствах різних галузей господарства, керуючись Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8.04.1993 р. № 93.
Навчальна практика заплановано як шестигодинне заняття на певному робочому місці – у навчальних, навчально-виробничих майстернях, лабораторіях. Вона є продовженням вивчення теоретичного матеріалу, і керує практикою викладач (майстер). Слід зазначити, що практика може проводитися концентровано після вивчення всього необхідного матеріалу, а також почергово з теоретичними заняттями. Метою практики є краще засвоєння певної суми знань і на цій основі формування практичних умінь, з подальшим умінням самостійно поповнювати ці знання.
При проектуванні практичної складової навчального процесу майбутніх фахівців, принциповим моментом, на наш погляд, є паспортизація лабораторій. У паспорт спроектованого нами робочого місця лабораторії “Електрообладнання сільськогосподарських агрегатів та установок” ми включали такі пункти: тему й мету роботи, стислий зміст роботи, накреслений план робочого місця з експлуатацією обладнання, перелік допоміжних приладів з паспортними даними та перелік засобів з техніки безпеки.
У цьому контексті вважливе значення має прищеплення інтересу до професії за допомогою внутрішнього вигляду приміщення, оформлення стендів, макетів, загального порядку й естетичного смаку, належної організації робочого місця. Ми вважаємо, що при проектуванні місця проведення практики треба звернути увагу на ізольованість робочого місця, щоб запобігти нервовому напруженню, яке виникає, коли людина працює в усіх на очах. На практиці цьому питанню не приділяють належної уваги. Більшість майстрів міркують по-військовому, вважаючи, що завдання полягає в тому, щоб звикнути до роботи в будь-яких умовах, що можуть трапитись на виробництві. Водночас завдання досягнення ізольованості робочого місця може бути вирішено, наприклад, продуманим розміщенням меблів [72, С. 14].
Отже, майбутній фахівець технічного профілю зобов’язаний уміти організовувати свою працю та ввірених йому працівників.
На наш погляд, сьогодні в аграрній освіті виробнича практика є найменш методично спроектованою. Ми вважаємо, що будь-які аудиторні заняття, навіть з використанням найсучасніших комп’ютерів, не можуть замінити безпосереднього вивчення технологічного обладнання на виробництві, адже в основі виробничо-технологічної практики лежить діяльність студента на підприємстві та участь у виробничому процесі як члена бригади, цеху тощо. Саме там майбутній фахівець може впевнитися й перевірити свій вибір щодо технічної спеціальності.
Дослідження показують, що проектування виробничої практики включає низку заходів: ознайомити студентів з метою й завданнями практики; довести права й обов’язки, правила поведінки; спрямувати студентів на дотримання правил техніки безпеки та виробничої санітарії; видати студентам програми практики з методичними вказівками та індивідуальним завданням.
У цьому контексті заслуговує на увагу вислів Д.Ф. Ільясова [30, C. 19] про те, що проектування педагогічних теорій має бути адресно орієнтованим. Це означає, що провідними основами проектування практичної сторони навчання є властивості та якості адресатів, абітурієнтів, які приходять навчатися до аграрних закладів. Вони мають свою специфіку. Тому, видаючи індивідуальні завдання, слід врахувати особливості студентів аграрних закладів, найбільш важливими з яких є: неоднакове трудове виховання абітурієнтів і різний життєвий досвід.
Ми вважаємо, що під час практики студент має безпосередньо брати участь у виробничо-технологічних процесах. Навчання студентів із залученням їх до випуску продукції, а саме: монтажу енергетичних установок, виконання технічного й сезонного обслуговування, поточного та капітального ремонтів енергообладнання, як показує досвід багатьох років, дає ефективні результати. На наш погляд, цей проміжний етап навчання започатковує багато чого, що в майбутньому визначає студента, як фахівця.
Така практика стає цілеспрямованою, оскільки суспільно корисна праця має більше значення, ніж праця з метою набуття практичних знань [21, C. 83]. При проектуванні практичного навчання студентів технічних спеціальностей в аграрних закладах не варто забувати про формування умінь виконання сільськогосподарських робіт, тобто вмінь працювати на землі. У тому полягає специфіка аграрного закладу освіти.
Безумовно, після проходження такої практики й виробничо-творчих контактів з фахівцями, які працюють, у студентів змінюється ставлення до професії і підвищується критичне ставлення до своїх професійних якостей.
Переддипломна практика має на меті узагальнення й систематизацію знань з обраної спеціальності, ознайомлення студентів з економікою аграрного підприємства, збирання та підготовку матеріалів до дипломного проектування. Керівництво переддипломною практикою здійснюють провідні спеціалісти виробництва.
На нашу думку, випускник, який планує працювати після завершення аграрного закладу за місцем проживання, переддипломну практику має проходити на місці майбутньої роботи, хоча це не догма. При цьому на виробництві керівники підприємства, організації придивляються до нього як до майбутнього колеги. У цьому контексті доречно наголосити на принципі єдності й безперервності навчальних вимог як з боку аграрного закладу, так і з боку підприємства. Необхідно приділяти увагу саморозвитку студента як особистості та морально-психологічній підготовці студента до сприйняття реального стану справ у галузі виробництва [21, С. 80]. Саме на таке природне працевлаштування покладаються великі сподівання.
При проектуванні практичного навчання для практиканта технічної спеціальності важливим є не тільки місце проходження практики, а й відповідне методичне забезпечення. Для забезпечення практичного навчання студентів НМЦ аграрної освіти працює над проектуванням навчально-методичного комплексу, який відповідав би вимогам сучасного змісту освіти: звіти-щоденники, навчальні відеофільми, кодопосібники, підручники й навчальні посібники, методичні рекомендації. Майстри виробничого навчання, враховуючи специфіку змісту практичної діяльності, розробляють форми педагогічного проектування: програму практики, начально-методичні карти, інструкції з техніки безпеки, карту переходу бригад по робочих місцях тощо. В основі такої роботи лежить спрямування навчального процесу на максимальне наближення його до виробничих умов. Для цього керівнику практики надається право самому обирати місце проведення практики та укладати договори аграрного закладу й підприємства.
У результаті аналізу встановлено, що практична складова навчального процесу майбутніх фахівців технічних спеціальностей аграрних закладів забезпечена на недостатньому рівні.
Ми пропонуємо низку пропозицій щодо поліпшення якісної складової практик:
при проектуванні практичного навчання слід передбачати розширення співпраці з вітчизняними та зарубіжними заводами-виробниками сільськогосподарських агрегатів та установок;
посилити увагу до сучасних методів експлуатації енергетичного обладнання (для цього необхідно укомплектувати навчальні господарства сучасними сільськогосподарськими агрегатами та установками);
забезпечити належне педагогічне керівництво навчально-пізнавальною діяльністю студентів;
враховуючи теорію поетапного формування розумової діяльності П.Я. Гальперіна, проводити своєчасний моніторинг рівнів професійної компетентності студентів;
передбачати в записах у щоденнику з практики критичне оцінювання її студентом (зауваження щодо доцільності правильної експлуатації електроприводу, вчасного проведення технічного обслуговування, поточного й капітального ремонту тощо).
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ НА УСПІШНІСТЬ СТУДЕНТІВ
3.1 Умови та методика виконання експериментальної перевірки впливу методики проведення практичних занять на успішність студентів
Експериментальна перевірка впливу методики проведення практичних занять на успішність студентів проходила на базі відокремленого структурного підрозділу НУБіПУ «Немішаївський агротехнічний коледж». Участь у ній брали 50 студентів, які утворили експериментальну (23 особи) і контрольну (27 осіб) групи. Вибір студентів охопив напрям підготовки “Механізація і електрифікація сільськогосподарського виробництва”.
Після відбору для участі в експерименті студенти контрольної групи продовжили навчання за традиційною програмою, а студенти експериментальної групи отримали перелік тем практичних занять з дисципліни “Механізація тваринництва” та перелік рекомендованих моделей машин та агрегатів, які передбачалося розглянути на майбутніх практичних заняттях і провести поглиблений аналіз будови та функцій при активній допомозі студентів. Студенти мали можливість підібрати тему, яка їх найбільше зацікавила. Деякі із студентів ще під час навчання на попередніх курсах ознайомилися з певними моделями технологічного обладнання, але не мали раніше можливості їх дослідити. Ми провели опитування студентів, які приймали участь у експерименті, на предмет чи хотіли б вони спробувати самостійно виконати дослідження будови конкретної моделі технологічного обладнання та пояснити її своїм колегам-студентам, відповідаючи при цьому на численні питання.. Підсумки опитування наведені на рис. 3.1.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
