113690 (591362), страница 9
Текст из файла (страница 9)
Прояви синдрому виразно виступають під час розв’язання дитиною пізнавальних завдань і це дає змогу краще зрозуміти її навчальні проблеми та конкретизувати допомогу. Так, гіпердинамічні діти з достатнім інтелектуальним розвитком терплять невдачі при виконанні завдань, насамперед, через неспроможність уважно вислухати інструкцію та врахувати всі її умови і одразу беруться до певних дій, не осмислюючи їх доцільності і послідовності. Отже, у них випадає процес планування. Далі, зіткнувшись із трудністю, вони не намагаються її подолати і полишають роботу, переключаються на інші об’єкти. Часто і без достатньої на перший погляд причини вони припиняють виконувати завдання, намагаються розповісти чи запитати про щось таке, що не стосується виконуваної роботи. Якщо ж дорослий м'яко, але наполегливо, повертає дитину до розпочатої справи, вона просувається далі, може знайти помилку й успішно завершити виконання завдання. Отже, типовою допомогою, якої потребують такі діти у процесі виконання діагностичних завдань, є підтримання їхньої уваги на об'єкті.
Певною мірою високу збудливість дитини можна корегувати медикаментозно та фізіотерапевтичними засобами (за консультацією педіатра чи дитячого психоневролога). Водночас основна корекційна робота лежить у педагогічній площині.
Корекція навчання і поведінки дітей з гіпердинамічним синдромом - складне завдання. Вона не може бути успішною без корекції їхнього дорослого оточення. Безумовно, такі діти дуже важкі для тих, хто з ними тривало і систематично спілкується, насамперед, для батьків і педагогів. В останніх швидко виникає втома і роздратування від “некерованості” дитини. Звідси збільшення окриків, зауважень - усяких дисциплінарних заходів і, як правило, обмеження ділового спілкування, різних занять на основі спільних інтересів. Так утворюється стіна відчуження між дорослими і дитиною, яка почувається в ізоляції та наодинці з проблемами, з якими вона сама впоратися не може [43, 28].
Тому найперше, що певною мірою допоможе дорослим змінити свою реакцію на поведінку дитини, є розуміння об'єктивності причин, які її зумовлюють, та ненавмисності порушення дисципліни. Боротися потрібно не з дитиною, а разом з нею боротися з хворобою. Вона повинна навчитися розуміти недоліки своєї поведінки та негативні наслідки, до яких вони можуть призвести, а також те, що дорослі її сприймають позитивно і люблять. Тоді виникає ґрунт для співпраці з дорослими, які допомагають їй боротися зі своїми проблемами. Корисно доброзичливо аналізувати різні вчинки дитини і літературних персонажів, показувати причинну залежність між учинком і його наслідком.
Важливою допомогою дорослих дитині є організація її життя так, щоб зменшити навантаження на концентрацію і розподіл уваги та полегшити планування різних дій. Цього можна досягнути завдяки жорсткому розпорядку дня і неухильному його виконанню. Дитина мусить чітко знати, коли вона встає, йде до школи та повертається додому, коли виконує домашні завдання, гуляє, переглядає телепередачі, збирає свій ранець до школи, лягає спати. До розпорядку дня можуть вноситися раціональні поправки, але коли вони записані і вивішені над робочим столом дитини, вони набувають сили закону. Корисно також, коли дитина має певні чітко зафіксовані обов'язки в школі і вдома.
Завданням надзвичайної ваги є утримання у дитини позитивного ставлення й інтересу до навчання. Цього неможливо досягнути без її успіхів. Тому батьки й педагоги мають створювати умови для того, щоб дитина цих успіхів досягала. Найменший із них має бути поміченим, а невдача проаналізована й усвідомлена як старт для завтрашньої перемоги. Реально це виглядає як постійна індивідуальна допомога у виконанні класних і домашніх завдань. Суть цієї допомоги в утримуванні уваги дитини на завданні. Часто це виокремлення в одному завданні кількох дрібних, кожне з яких не потребує для його виконання багато часу і тривалої зосередженості. Таким чином успіх буває забезпеченим. Окрики, зауваження, коли дитина відволікається під час виконання завдання, сприяють ще більшому збудженню і ще більше віддаляють її від досягнення мети та поглиблюють зневіру в себе. Справжня допомога - це допомога утримати увагу на завданні чи повернути її, якщо дитина відволіклася ("То на чому ми зупинились?", "Спробуймо подумати, що тут треба зробити" і т.д.) [35, 8].
Щоб навчити дитину утримувати увагу, можна запровадити якусь винагороду (мамин поцілунок чи похвалу педагога, коли 5-10 хвилин дитина працювала). Трохи підрісши, вона й сама собі придумуватиме щось приємне після виконання поставленого завдання. Так зміцнюватимуться самоконтроль і самооцінка.
Принагідне застереження: іноді, зафіксувавши низькі показники уваги у дитини, дорослі беруться прямо тренувати ці функції. Це недоцільно. Набагато ефективнішим є розвиток дитячого мислення та мовлення, що опосередковано діє і на інші функції: формується довільна увага, виробляються раціональні прийоми довільного запам'ятовування, упорядковуються і систематизуються знання, завдяки чому вони легше закріплюються і відтворюються [35, 8].
Вироблення регламентованої поведінки у гіперактивної дитини створює навантаження на процес гальмування, який у неї дуже слабкий. Щоб уникнути цього, корисно залучати дитину до фізичної активності: на уроці давати доручення витерти дошку, зібрати зошити та ін. Фізичні вправи для гіперактивних дітей дуже бажані, але не надмірні, бо перевтома для них шкідлива. Таких дітей не можна перевантажувати, не можна тренувати властивостей їх уваги без попередньої психокорекції, оскільки це може призвести до погіршення показників уваги.
Як уже зазначалося, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю є наслідком ушкодження головного мозку. Це зумовлює переважання процесів збудження над неповноцінним процесом гальмування. Такі ушкодження незначні, і пластична нервова система дитини здатна їх поступово компенсувати. Небезпеку становлять ті вторинні порушення учбової діяльності і формування особистості, які виникають у гіперактивних дітей унаслідок ускладнень їхньої взаємодії з оточенням у відповідальні періоди розвитку - в дошкільному і молодшому шкільному віці. Своєчасні корекційні заходи дають змогу їм запобігти [43, 29].
Зазначене вище дає підстави наголосити, що важливо проводити профілактичну діагностику синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю в учнів початкової школи, що дасть можливість виявити функціональні відхилення у роботі мозку на ранньому етапі та запобігти шкільній дезадаптації, знизити ризик появи дитячих неврозів. За цього має бути налагоджена співпраця вчителя, психолога, батьків, лікаря. Розважливість, компетентність та бажання дорослих допомогти дитині дають прогноз щодо її позитивного психічного розвитку та зменшення проблеми її адаптації.
Розділ 3. Експериментальне вивчення властивостей уваги молодших школярів
3.1 Методичні шляхи дослідження та характеристика вибірки
Для більш обґрунтованого й точного вивчення властивостей уваги в психології використовують ряд методик, які дають змогу отримати емпіричні показники й дати їм якісну та кількісну оцінку.
Дослідженням охоплено 28 учнів молодшого шкільного віку: 17 учнів 1 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів с. м. т. Велика Березовиця (класоводом є автор дипломної роботи) та 11 учнів 1 класу ЗОШ І-ІІ ступенів с. Петриків Тернопільського району (класовод - Воркун Оксана Любомирівна). Допомогу у проведенні дослідження надавали психолог ЗОШ І-ІІІ ступенів с. м. т. Велика Березовиця Лучанко Ольга Романівна та психолог ЗОШ І-ІІ ступенів с. Петриків Коротюк Зоряна Михайлівна.
З метою вивчення рівня розвитку властивостей уваги молодший школярів ми використовували батарею методик, які були апробовані науковцями на великих групах школярів, пройшли оцінку на валідність і дають змогу отримати інформацію про середні величини та закономірності розподілу показників, які вивчаються. Для досягнення цілей дослідження нами обрано наступний діагностичний інструментарій.
1. Методика “Дослідження розподілу та переключення уваги” (П’єрона-Рузера в адаптації Р. Нємова) [64].
Мета: визначити особливості розподілу і переключення уваги.
Обладнання: бланк методики (див. Додаток В), секундомір.
Хід виконання роботи. Діти ознайомлюються із бланком методики, де розташовані різні геометричні фігури. Надається інструкція: “На бланку є зображені геометричні фігури: квадрат, трикутник, коло, ромб, які чергуються у різній послідовності. За моїм сигналом: “Увага! Починаємо!" розставте якомога швидше і без помилок у ці фігури такі знаки: у квадратах знак “+” (плюс), у трикутниках - “•” (крапку), у ромбах - “-” (риску), у колі - “v” (галочку). ” Дослід триває 2 хвилини. Дитина безперервно працює, виконуючи завдання упродовж двох хвилин.
Обробка та аналіз результатів. Підраховується загальний показник розподілу та переключення уваги за формулою:
0,5 N - 2,8 n
S = ------------,
120
де S - показник розподілу та переключення уваги дитини;
N - кількість переглянутих геометричних фігур, які продивилася дитина за час роботи і помітила відповідними значками;
n - кількість помилок, допущених за час роботи. Помилками вважаються неправильно проставлені значки або пропущені геометричні фігури.
Шкала оцінювання результатів переключення та розподілу уваги:
| Показник S | Бали | Рівень розвитку властивостей |
| 1,0 ≤ S | 10 балів | дуже високий рівень |
| 0,75 ≤ S < 1,0 | 8-9 балів | високий рівень |
| 0,5 ≤ S < 0,75 | 6-7 балів | середній рівень |
| 0,25 ≤ S < 0,5 | 4-5 бали | низький рівень |
| 0,0 < S < 0,25 | 0-3 бали | дуже низький рівень |
2. Методика "Переплетені лінії".
Мета: визначити ступінь стійкості та концентрації уваги в умовах напруженої діяльності.
Обладнання: бланк із зображеними переплетеними лініями, протокол для фіксації результатів, секундомір.
Хід виконання роботи. Методика передбачає роботу досліджуваного з бланком зображень переплетених ліній. Початок кожної лінії має свій номер зліва, а кінці ліній пронумеровані справа. Номери початку і кінця однієї і тієї ж лінії не співпадають. Дитині потрібно прослідкувати зоровим контролем за порядком ходу кожної лінії, без допомоги рук, і знайти кінець кожної лінії. За цього потрібно назвати номер початку лінії та її кінця. Потрібно фіксувати час, затрачений на увесь тест, а також зупинки, помилки. На виконання усього завдання дається 4 хвилини.
Обробка та аналіз результатів. Можна фіксувати затрати часу на виконання всього завдання і для кожного етапу, враховуючи помилки, що відкриває можливість аналізу й оцінки властивостей уваги кожної особистості, впливу тренування і втомлюваності, залежності від об'єктивних і суб'єктивних умов діяльності.
Оцінка результатів стійкості уваги
| Рівень розвитку стійкості уваги | Опис показника | Затрачений час |
| високий | рівномірний темп виконання, 8 секунд на кожну лінію, відсутність помилок | 1 хвилина 20 секунд і менше |
| середній | рівномірний темп виконання, відсутність помилок; або 1-2 помилки, але швидший темп | 1,5 - 2 хвилини |
| низький | нерівномірний темп виконання, наявність 3-5 помилок за той самий час | 1,5 - 2 хвилини |
| дуже низький | нерівномірний темп виконання, наявність великої кількості помилок; може свідчити про стан тимчасової втоми дитини або про загальну слабкість уваги, зумовлену іншими причинами. | 2 - 4 хвилини |
3. Методика “Запам’ятай і розстав крапки” (див. Додаток Д).
Мета: дослідження обсягу уваги молодших школярів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
