113158 (591241), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Отже, підсумовуючи вищевказане, можна дати наступне визначення фізичному здоров’ю: фізичне здоров'я - це динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних чинників і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою здійснення соціальних і біологічних функцій [56].
1.1 Вікові особливості фізичного і психічного розвитку молодших школярів
1.1.1 Фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку
Початковий період життя дитини характеризується інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, включаючи і особливості протікання нервових процесів. Ці особливості складають основу для подальшого фізичного розвитку. Значну роль при цьому грають навколишнє природне середовище і виховання дитини [2,6,9,11,15].
У 6-7 років у дитини продовжується її фізичний розвиток і вдосконалюються розумові здібності. Діти молодшого шкільного віку ростуть швидко, поступово втрачаючи округлість, властиву ранньому віку. У дітей молодшого шкільного віку помітно міняються пропорції тіла: руки і ноги ростуть швидше, ніж тулуб. Якщо до 6-7 років довжина тулуба збільшується в середньому в два рази, то довжина рук - більш ніж в 2,5 разу, а довжина ніг - більш ніж в 3 рази. Починаючи з 5 років активно росте грудна клітка, особливо у хлопчиків [15,2,22].
До 7 років істотно міняється форма грудної клітки. Збільшується нахил ребер, особливо нижніх. Одночасно міняється співвідношення передньо-заднього і поперечного діаметрів грудної клітки [22].
Розвиток скелета в цьому віці не закінчено, в нім залишається багато хрящової тканини, що робить можливим подальше зростання, але в одночасно обумовлює податливість кісток: від перевантажень вони можуть легко деформуватися. Тому батьки і педагоги повинні уважно стежити за тим щоб дитина правильно сиділа і правильно рухалася. При порушенні постави, особливо в період зростання, погіршується діяльність органів дихання, кровообігу, травлення, а також рухового апарату. Дитина швидко стомлюється, у неї з'являються, головні болі [29].
З метою подолання втомлюваності в літературі запропоновані різні способи підвищення рухової активності за рахунок впровадження в режим дня "фізкультхвилинок", рухомих ігор. [13] В досліджуваній програмі пропонується проводити з дітьми масаж біологічно активних точок кисті рук і інші процедури.
Причиною порушення постави і виникнення плоскостопості у дітей може стати надмірна вага, тому потрібно уважно стежити за вагою дитини, яка так само, як і зростання, є показником його фізичного розвитку. При нормальному розвитку з 6 до 7 років вага збільшується на 2-4 кг, причому так само нерівномірно, як зростання [15].
Кількісні і якісні зміни в організмі малюків протікають одночасно, але не синхронно: часто при прискореному зростанні сповільнюється дозрівання і, навпаки, при посиленому вдосконаленні функцій організму загальмовується зростання [2]
Достатньо об'єктивно про розвиток дитини можна судити по співвідношенню паспортного і біологічного віку. Біологічний вік вважається відповідним паспортному, якщо зростання дитини нижче середнього і щороку збільшується не менше, ніж на 4 см. Крім того, у шестирічної дитини повинен бути хоч би один постійний зуб. Біологічний вік відстає від паспортного, якщо два з перерахованих показників менше вказаних величин [11].
М'язи набувають властивої ним форми і структури ще в першій половині внутріутробного періоду. Зростання м'язових волокон в дітей 6-7 річного віку відбувається нерівномірно. М'язи ніг розвиваються швидше, ніж м'язи рук, а м'язи-розгиначі - швидше, чим м'язи-згиначі. Дрібні м'язи (наприклад, м'язи кисті) розвиваються пізніше [11, 63].
Зростання м'язової тканини відбувається в основному за рахунок потовщення м'язових волокон. З 6-7 років у дитини розвиваються м'язи рук, але із-за швидкої стомлюваності м'язів і відносної слабкості кістково-м'язового апарату, діти ще не готові до тривалої м'язової напруги [63].
У фізичному вихованні молодших школярів велика увага приділяється розвитку сили. Сила визначається, як здібність до подолання опору або протидії йому за рахунок м'язової напруги. Розвиток здібності до прояву м’язових зусиль є важливою умовою розвитку рухових умінь [11].
Правильно говорити не стільки про розвиток сили у молодших школярів, скільки про прагнення до досягнення гармонійного розвитку сили різних груп м'язів і особливо розвитку найбільш слабких з них. До таких відносяться м'язи черевного преса. Значення цих м'язів в житті людини велике, вони забезпечують нормальне функціонування внутрішніх органів. Рівномірний розвиток всієї мускулатури надзвичайний важливо для формування хорошої постави.
Діяльність серцево-судинної системи у молодших школярів добре пристосована до вимог організму, що росте. Їх судини значно ширші, ніж у дорослих, і потік крові здійснюється по ним вільніше, легко задовольняючи підвищену потребу тканин в постачанні кров'ю. З віком збільшується маса серця, сила його скорочень, а отже, і об'єм крові, що викидається при кожному скороченні. У 6-7 років пульс поступово знижується до 80.
Нервова регуляція діяльності серця у дітей ще недосконала. Нерівномірність частоти і сили серцевих скорочень спостерігається навіть у спокої. При фізичному навантаженні серцевий м'яз швидко стомлюється, тому вправи під час занять треба урізноманітнювати. Фізичні вправи чудово тренують серцево-судинну систему: поліпшується регуляція серцевої діяльності, робота серця стає економнішою [33].
Органи дихання у молодших школярів мають характерні фізіологічні особливості. В результаті розвитку дихальної мускулатури об'єм легенів збільшується. Дихання стає глибшим, кров краще насищається киснем. До 6 років будова легеневої тканини ще не завершується. Носові і легеневі ходи у дітей порівняно вузькі. Це утрудняє надходження повітря в легені. Дитина дихає більш поверхнево, ніж дорослий, частота дихання у молодших школярів - 23-25 (у дорослих - 16-18). Неглибоке дихання веде до поганої вентиляції легенів і деякого застою в них повітря. Гри і заняття фізкультурою на свіжому повітрі активізують процеси газообміну [11, 13, 15].
При великій, але короткочасній фізичній напрузі в порівнянні із спокоєм, об'єм дихальних рухів може збільшуватися у дітей 6-7 років - в 4 рази. Життєва ємкість легенів в молодшому шкільному віці складає приблизно 1000-1300мл.
Молодші школярі ще не можуть свідомо регулювати дихання і погоджувати його з рухами. При виконанні гімнастичних вправ дитина повинна дихати легко. Потрібно стежити, щоб вона не затримувала дихання на вдиху. Головну увагу необхідно звертати на видих, він повинен бути різким і акцентованим. Слід пам'ятати про те, що пристосувальні можливості легеневої і серцево-судинної систем дитини нижче, ніж у дорослого. Тому фізичні вправи треба строго дозувати [15].
У зв'язку з недосконалістю дихальної системи, витривалість у молодших школярів розвивається поволі і у міру адаптації до фізичних навантажень [13]
Не дивлячись на те, що серце дитини і органи дихання порівняно легко пристосовуються до навантажень і швидко відновлюють свою працездатність, непосильні фізичні вправи можуть стати причиною порушення ритму скорочення серця, зміни кров'яного тиску [11].
Обмін речовин у дітей відбувається інтенсивніше, ніж у дорослих (у 2-2,5 разу). У них переважають процеси засвоєння речовин над процесом їх розпаду і згорання, оскільки організму, що розвивається, необхідно багато енергії для зростання. На відміну від дорослого, у дитини більше енергії витрачається на зростання тіла (приблизно на 15%), чим на роботу м'язів. При активній м'язовій діяльності енерговитрати зростають пропорційно інтенсивності фізичних вправ. Повне задоволення енергетичних запитів дитячого організму забезпечується збалансованим харчуванням.
Йде розвиток нервової системи. В основному збільшення мозкової маси відбувається в результаті зростання і розгалуження дендритів і аксонів. Збільшується площа, займана корою головного мозку, в основному шляхом поглиблення звивини. Збільшується і товщина кіркового шару великих півкуль. Швидкість виникнення збудження збільшується більш поступово, і досягає величини, характерної для дорослих, лише до 10 років. Нездатність нервових клітин тривалий час знаходитися в стані збудження дуже характерна для дітей молодшого шкільного віку. З цим пов'язана нестійка домінанта: будь-яка стороння дія легко її руйнує [13].
У молодшому шкільному віці відбувається розвиток рухового аналізатора в корі головного мозку. В той же час вегетативні системи відстають в розвитку від рухової функції організму [13].
Для дітей молодшого шкільного віку характерна надзвичайна гнучкість, що пояснюється великою товщиною і податливістю міжхребетних хрящів і пізнім окостенінням епіфізів хребта [15]. Фізіологічні вигини хребта нестійкі, кістки і суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих дій [13]. Тому необхідно більше приділяти уваги на зміцнення м'язів-розгиначів, а не на розвиток гнучкості. Фізичні вправи повинні підбиратися з таким розрахунком, щоб навантаження розподілялося рівномірно на всі частини тіла.
Особливе місце у фізичному розвитку молодшого школярів займають координаційні здібності, оскільки вони є одними з основних життєво важливих фізичних якостей людини. М.Е. Бурцева (1985) і Е.П. Мігунова (1979) визначили координаційні здібності, як здібності людини до узгодження певних дій в процесі управління діяльністю, відповідно поставленій меті.
Молодшим школярам властиві елементарні координаційні здібності, що проявляються в ходьбі, бігу, стрибках, тоді як складні виявляються безпосередньо в якій-небудь спеціальній діяльності.
Молодшим школярам властиві наступні види координаційних здібностей:
Реагуюча - здібність до швидкого початку цілеспрямованого рухового акту, відповідно певному сигналу.
Просторово-орієнтаційна - здібність до зчленування окремих частин між собою.
Здібність до статичної і динамічної рівноваги.
Ритмічна - здатність визначати і реалізовувати характерні динамічні зміни в процесі рухового акту. [22]
Основу складає переробка слухової, зорової, рухової і кінетичної інформації.
У дітей молодшого шкільного віку координаційні здібності виявляються без урахування швидкісних, силових і швидкісно-силових якостей, тобто виявляються абсолютні координаційні здібності [22].
Отже, для молодшого шкільного періоду дитинства характерний інтенсивний і нерівномірний розвиток всіх органів і систем організму. Відбувається швидке зростання рухового апарату і скелетної мускулатури, що великою мірою впливає на формування постави і розвиток м'язової сили.
Вдосконалення роботи серцево-судинної і дихальної систем забезпечують витривалість організму. Розвиток рухового аналізатора визначає розвиток рухових здібностей: координаційних, силових, швидкісно-силових і ін.
Не дивлячись на це, необхідно пам'ятати, що організм дитини ще далеко не досконалий і неадекватні фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його розвитку. Тому, при підборі засобів і методів фізичного виховання, треба керуватися в першу чергу знаннями вікових особливостей морфо-функціонального розвитку дітей молодшого шкільного віку.
1.1.2 Психічний розвиток молодших школярів
Психічний розвиток дітей багато в чому залежить від їх фізичного розвитку. Цей зв'язок особливо проявляється, при аналізі вікових особливості психічного розвитку дітей. Дитячий організм не є зменшеною копією організму дорослої людини. У кожному періоді він має свої, особливі властивості фізичної і розумової діяльності, які поступово переходять в якості, характерні для організму дорослої людини [36].
Розвиток вищої нервової діяльності багато в чому залежить від морфологічного розвитку кори великих півкуль. У молодшому шкільному віці наголошується подальше вдосконалення центральної нервової системи, як морфологічне, так і функціональне. Процеси збудження і гальмування в корі головного мозку легко розповсюджуються. Зовні це виражається в тому, що діти роблять багато зайвих рухів, стають метушливими. Стан оптимальної збудженості часто порушується у бік підвищення, що приводить до легкої стомлюваності дітей [2].
Діти 6-7 років більше орієнтуються в просторі, але сприйняття часу у них залишається ще недосконалим [3].
У молодшому шкільному віці продовжує швидко розвиватися мислення і перш за все узагальнене і словесне мислення, дієва ж і образна його форми зберігають своє провідне значення. Але вдосконалення мислення не має прямого зв'язку з віком, тому таке велике значення спеціальних занять з молодшими школярами.
Мислення розвивається на основі пізнавальної активності дитини і пов'язане з її знаннями. Вирішуючи завдання, встановлюючи зв'язки і відносини між предметами дитина використовує наочно-дієву, наочно-образну і словесно-логічну форму розумової діяльності.
Молодший шкільний вік - це період, протягом якого йде колосальне збагачення і впорядкування плотського досвіду дитини, оволодіння специфічними людськими формами сприйняття і мислення, бурхливий розвиток уяви, формування довільної уваги і смислової пам'яті [3]. Великий вплив на розвиток розумової діяльності роблять пам'ять і увага.
Пам'ять - основна умова психічного життя. Пам'ять дитини - її інтерес. Дітям запам'ятовується те, що яскраво, незвично. У молодшому шкільному віці починає складатися довільне запам'ятовування. Для цих дітей характерний осмислений спосіб запам'ятовування. Перш ніж утримати що-небудь в пам'яті, вони повинні зрозуміти те, що від них вимагається. Безглуздий матеріал, що вимагає тільки механічної пам'яті, запам'ятовується дитиною насилу. Але запам'ятовуючи різні вірші, діти молодшого шкільного віку дістають можливість вправлятися і в механічному способі запам'ятовування.
Важливим в розвитку пам'яті в молодшому шкільному віці є подальше збагачення образної пам'яті і початок функціонування смислової. Рівень розвитку смислової пам'яті багато в чому залежить від того, наскільки діти навчені виділяти сенс і передавати основний зміст сприйнятого.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
