112964 (591209), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Не маючи систематичної музичної освіти, композитор відзначав у своїх "Споминах з життя": "Не мав я ніколи претензій називатися музикантом. Я був і лишався слабеньким автодидактом, що не змарнував дрібки музичного таланту і не соромився учитись від людей музиків..."[12, 114].

Проте, навіть цей дефіцит музичної освіти, який відчували майже всі західноукраїнські композитори другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя‚ не заважав А.Вахнянинові включитись у працю з створення музично-педагогічного репертуару і пропаганди знань серед школярів і молоді.

Вагоме значення в педагогічній спадщині А.Вахнянина має "Співаник церковний для шкіл народних". Виданий 1889 року Польським педагогічним товариством‚ він‚ згідно наказу №5991 від 11 червня 1888 року‚ був одобрений Шкільною Радою як підручник для навчання співу. Тривалий час‚ будучи єдиним посібником для учителів музики‚ широко використовувався в роботі шкіл‚ а також учительських семінаріях‚ які особливо гостро відчували потребу в такому виданні. Адже низький рівень викладання предмету "Музика і співи" в учительських закладах був причиною незадовільного навчання і в народних школах. Про це писав композитор у газеті "Діло": "В учительських семінаріях фахові учителі менше подавали і подають учительським кадрам обламки теорії співу‚ але так не повно і не систематично‚ що більша половина учителів забувала цю теорію і лише дуже механічно навчали дітей яких-таких пісень"[82, 4]. Саме тому у 1889 році за основу для навчання церковного співу в згаданих закладах був прийнятий цей співаник.

Аналіз "Співаника церковного..."‚ до якого увійшло 25 пісень‚ серед них 11 літургійних‚ решта – присвячених великим святам у році‚ дає можливість спостерегти індивідуальний підхід автора до розкриття тексту в музиці. Кожен новий поетичний образ втілюється композитором по-новому. А.Вахнянин не забуває про головне дидактичне призначення підручника і строго враховує діапазон голосів та доступність виконання мелодичних і ритмічних складностей пісень. Такі твори як "Святий Боже"‚ "Достойно єсть"‚ "Отче наш"‚ "Да ісполнятся" та ін. розкривали перед учнями красу наших обрядів і прививали любов до них. Важливо і те‚ що особлива співучість пісень допомагала розвивати вокальні навички в учнів‚ а також удосконалювати майстерність виконання. Всі ці характерні особливості і робили "Співаник..." популярним серед педагогічної літератури‚ а щоб підручник якнайшвидше дістався до рук молоді і щоб отримали його учителі‚ газета "Діло" повідомляла: "Краєвий сойм визначив кілька сот з.р.(золотих ринських – В.Я.) на велику закупку цього підручника і даремну роздачу його між бідними учнями"[84, 2]. І сьогодні "Співаник церковний для шкіл народних" не втрачає своєї педагогічної цінності. Талановиті обробки‚ написані для трьох голосів (сопрано‚ альт і баритон)‚ в яких третій голос призначався учителеві‚ близькі інтересам дітей‚ тим більше‚ що створені із врахуванням їх вокальних можливостей.

Отже, релігійно-педагогiчна спадщина А.Вахнянина, повнiстю підпорядкована цілям національного виховання‚ значною мірою компенсувала відсутність музичного навчального матеріалу для дітей і стала вагомим внеском у теорію і практику музично-естетичного виховання. І сьогодні вона не втратила ні актуальності‚ ні науково-художньої цінності‚ а тому й необхідно використовувати її в сучасній школі України. Саме ж ім’я композитора повинно посісти почесне місце в історії національної школи.

Педагогічна спадщина І.Кипріяна (1856-1924) також складається з ряду підручників та посібників і становить як теоретичний, так і практичний інтерес. Багатолітня праця композитора на просвітянській ниві‚ яка розпочалася ще під час навчання в духовних семінаріях Перемишля і Львова, завжди була плідною і цілеспрямованою. Усвідомлюючи виховне значення музики і прагнучи внести свою лепту у розвиток музичної освіти Західної України, І. Кипріян брав безпосередню участь у створеннi педагогічного репертуару з музично-естетичного виховання.

Важливе місце в педагогічній спадщині I.Кипріяна займають його "Співи набожні для вжитку молодіжи для сопрано і альта", які композитор видав у 1882 році двома випусками в Перемишлі. Дев’ять релігійних пісень першого випуску і вісім коляд другого були призначені для молоді і розкривали перед нею красу наших релігійних мотивів. Мелодії цих пісень досить прості‚ а музичні образи доступні розумінню і дитячій психіці. Все це засвідчує те, що композитор послідовно враховував діапазон голосів, а також доступність дитячому виконанню мелодичних і ритмічних складностей музики.

На сучасному етапі велику педагогічну цінність, на нашу думку, займає 2-ий випуск цього видання. Такі його коляди як "Бог ся рождає"‚ "Нова радість стала", "Христос родився" та ін. широко використовуються у практичній діяльності сучасної української школи. Саме тому цей випуск і заслуговує на перевидання.

Отже, педагогічна спадщина І.Кипріяна є помітним внеском у теорію і практику музично-естетичного виховання. Хоча значна її частина знаходиться у приватних колекціях або безповоротно втрачена‚ – немає, наприклад, на сьогоднішній день відомостей про видання його "Церковного співаника" у трьох частинах, над яким, як зазначає сам композитор у газеті "Діло", він розпочав працювати ще у 1880 році[90, 3]‚– проаналізований нами матеріал дає можливість вважати, що його використання на сучасному етапі може дати позитивний результат.

Не менший вплив на розвиток музичного виховання в Західній Україні мала педагогічна спадщина і практична діяльність композитора Д.Січинського(1865-1909). Відразу ж після закінчення Львівської (польської) консерваторії‚ він, будучи композитором-професіоналом, займався з захопленням педагогічною працею, яка була єдиним джерелом його заробітку.

Високу оцінку композиторським спробами Січинського дав С.Людкевич. Називаючи його "Бодлером української музики", критик підкреслює, що "немає у всій творчості Січинського жодного жанру, жодної нотки, яка не вийшла би з сердечного почування і щирого, душевного настрою"[64, №166, С.2].

Необхідно відзначити, що Д.Січинський з глибоким почуттям обов’язку ставився до педагогічної праці. Як справедливо зазначає С.Павлишин, праця викладача фортепіано в новоутвореній музичній школі для композитора скоріше була "виконанням почесного громадського обов’язку, ніж працею для заробiтку"[93, 10]. Саме через відсутність у шкiльній фортепіанній літературі високохудожніх зразків національної музики, Д.Січинський, продовжуючи традиції М.Лисенка та інших українських композиторів, створює повноцінний репертуар для дітей, педагогічна вартість якого не знижується і сьогодні.

Сучасністю і доступністю відзначається збірник коляд на Різдво Христове під назвою "Христос Родився", який, як і багато інших його видань, істотно збагачує музично-педагогічний фортепіанний і вокальний репертуар.

До збірника "Христос Родився" увійшло 24 коляди, аранжування яких відзначається простотою викладу‚ чіткою формою‚ різноманітністю гармонічних засобів і фактурних прийомів. Аналіз збірника дає можливість відзначити, що велика кількість коляд, а саме "Бог ся рождає", "Нова радість стала", "Небо і земля", "Христос родився", "Дар нині пребогатий", "Дивна новина" та ін., є дуже близькими й зрозумілими учням. Безумовно, що їх вплив з огляду релігiйно-морального виховання, є дуже великим.

Саме тому цей збірник зацікавив сучасних дослідників. Так‚ Л.Філоненко на Всеукраїнській науково-практичній конференції, яка відбулася в 1995 році в Івано-Франківську‚ відзначав, що цикл коляд "Христос Родився" Д.Січинського становить "значну цінність як з педагогічного, так із піаністичного огляду..."[105, 84].

Перевиданий у Канаді, США, збірник "Христос Родився" і нинi не втрачає своєї актуальності, а тому й заслуговує на найширше впровадження в навчальні заклади України.

Отже, педагогічна спадщина Д.Січинського є значним внеском у теорію і практику музичного виховання школярів‚ а також у фортепіанну педагогіку. Кращі його твори не втратили ні актуальності, ні науково-педагогічної цінності. Їх об’єктивний аналіз дає можливість стверджувати‚ що навчально-дидактичний матеріал був спрямований на те‚ аби прищепити учням любов до свого народу‚ своєї історії‚ мови і залучити їх до національної музичної культури. Саме тому спадщина Д.Січинського-педагога повинна активно використовуватися не тільки в загальноосвітніх закладах‚ а й музичних (середніх і вищих).

Підсумовуючи аналiз педагогічної спадщини західноукраїнських композиторів з релігійно-морального виховання, відзначимо, що вона, будучи національно спрямованою, відіграла важливу роль у становленні основ рідної школи і розвитку музично-естетичного виховання. Їх підручники і збірники з музики мали як наукове‚ так і практичне значення, а дидактична цінність полягала в тому, що вони сприяли не тільки розвитку музичних здібностей школярів, а й несли в собі великий виховний потенціал: навчали патріотизму, любові до Бога, до рідного народу та його культури. На них вчилась і виховувалась українська молодь кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя.

ВИСНОВКИ

1. Становлення і розвиток української музично-педагогічної науки в Західній Україні були зумовлені процесом національно-культурного відродження. Політика національного і духовного поневолення західноукраїнського населення в першій половині ХІХ століття зіткнулась із зростаючим опором національного руху, в якому, поряд з визначними освітніми діячами, активну участь брали і композитори. Високо оцінюючи виховне значення музичного мистецтва, вони здійснили значний вплив на становлення, удосконалення і розвиток музично-естетичного виховання, розкрили ряд нових перспектив в історії педагогічної науки і, зокрема, теорії і практики релігійно-морального виховання в Західній Україні.

2. Проблема релігійного, морально-етичного виховання школярів займала одне з важливих місць у діяльності композиторів. Найбільш повне своє відображення вона знайшла у педагогічній діяльності та спадщині західноукраїнських композиторів. Авторами прекрасних і єдиних в своєму роді збірників, що містили кращі зразки релігійного жанру, були М.Вербицький, І.Лаврівський, В.Матюк, М.Копко, І.Кипріян, А.Вахнянин, Д.Січинський, Й.Кишакевич, інші західноукраїнські автори. Ці композитори, пiдтримуючи пріоритет релігійно-морального напрямку у виховній роботі, виховували українську молодь на засадах Христової науки як з релігійного, так і морального погляду. Будучи в переважній більшості священиками‚ вони постійно наголошували‚ що релігія в школі не повинна зводитися до шаблонного звичайного предмету, а має виступати цілісною системою морального виховання. Зміст їх церковних видань випливав із засад національно-християнського світогляду, який гармонійно поєднував християнські принципи віри й любові до Бога та ближнього з любов’ю до України і свого народу.

3. Створення релігійного репертуару для дітей було закономірною необхідністю, яка зумовлена історичною роллю Церкви у вихованні молодого покоління, потребою виховання в української молоді високого морального характеру, почуття національної гідності.

4. Педагогічна діяльність західноукраїнських композиторів за характером і змістом роботи була прогресивним суспільно-педагогічним явищем, бо вона сприяла:

• збагаченню змісту, форм і методів навчально-виховного процесу національним елементом, його науково-методичним забезпеченням;

• розвитку ідеї української національної школи та національного виховання, утвердженню засад релігійно-морального виховання у практичній діяльності;

1. Діяльність західноукраїнських композиторів носила подвижницький характер. Їм було властиве почуття суспільного обов’язку‚ висока національна свідомість, справжня самопожертва. Імена цих композиторів повинні зайняти почесне місце в історії української музики і музичної освіти Західної України другої половини ХІХ століття. Їх церковна діяльність та особисте буття можуть бути прикладом і дороговказом кожній людині як жити на світі, дотримуючись християнських чеснот.

2. І сьогодні ідеї західноукраїнських композиторів про морально-етичне виховання є актуальними. Незважаючи на статтю 9 "Закону про освіту"‚ в якій‚ зокрема‚ зазначено: "Заклади освіти в Україні‚ незалежно від форм власності, відокремлені від церкви (релігійних організацiй), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями"‚ в освітніх органах розробляються концепції національного виховання, в яких наголошується, що релiгійні "виховні традиції мали і мають значний, часто вирішальний виховний вплив на молодь у родинах віруючих, яких нині в Україні мільйони".

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А.К. "Бібліотека музикальна" І-ХVІІ (1885-1892рр.) Причинок до історії розвою руско-української музики // Дiло.-1893.-Ч.141.-С.2.

2. Баран С. З поля національної статистики галицьких середніх шкіл.- Львів, 1910.- 80с.

3. Бермес І. Віктор Матюк: Біо-бібліографічний покажчик.–Дрогобич:ДДПІ‚ 1993.-118с.

4. Билинская М. И.И.Воробкевич: Жизнь и музыкальное творчество // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-К.,1968.-15с.

5. Біликовський І. Віктор Матюк // Ілюстрований музичний календар.–Львів‚ 1906.–С.65-73.

6. Біликовський І. Порфирій Бажанський // Ілюстрований музичний календар.-Львів‚ 1904.– С.90-93.

7. Білинська М. Сидір Воробкевич.-К.: Музична Україна, 1982.-48с.

8. Вахнянин А. В справi потреби заснування музичного інституту у Львові // Діло.-1903.-Ч.197.-С.1-2;Ч.198.-С.1-2.

9. Вахнянин А. Дещо про значення пісень народних у слов’ян, іменно у Русинів // Основа.–1871.-Ч.83.-С.327-328; Ч.84.-С.331-332; Ч.85.-С.334-335.

10. Вахнянин А. Листи про музику // Правда.-1873.-Ч.8.–С.293-299.

11. Вахнянин А. Співаник церковний для шкіл народних.-Львів, 1889.-68с.

12. Вахнянин А. Спомини з життя.-Львів, 1908.- 138с.

13. Вахнянин А. Учебник музики і співу // Діло.-1885.-Ч.16.–С.4.

14. Вахнянин А.‚ Бажанський П. Кобзар.- Львів, 1885.–114с.

15. Ващенко Г. Виховний ідеал.-Полтава: Полтавський вісник, 1994.-191с.

16. Вербицький М. Про спів музичний // Літературний збірник "Галичанин".-Кн.І.-Вип.2.-Львів,1863.-С.136-141.

17. Витвицький В. Віктор Матюк // Українська музика.-1937.- Ч.2.-С.13-17.

18. Витвицький В. Микола Лисенко і його вплив на музичне життя Галичини // Українська музика.–1937.– Ч.І.–С.4-7.

19. Вісник законів і розпоряджень краєвих.- Львів, 1869.- С.492 – 511.

20. Возняк М. Як пробудилось українське народне життя в Галичині.-Львів,1924.-178с.

21. Волинський Й. Музична культура Галичини 60-х років ХІХст. // Живі сторінки української музики.-К.: Наукова думка, 1965.-С.55-120.

22. Волошин М. Вищий музичний інститут у Львові // Ілюстрований музичний календар.–Львів‚1905.–С.102-104.

23. Волошин М. Львівський Боян // Ілюстрований музичний календар.–Львів, 1905.-С.105-111.

24. Волынский И. Михаил Вербицкий и развитие музыкальной культуры в Галиции в ХІХ веке (20-60-е годы) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.- Львов,1956.-16 с.

25. Воробкевич І. о.Михайло Вербицький // Ілюстрований музичний календар.- Львів, 1907.- С.67-70.

26. Воробкевич С. Михайло Вербицький // Родимий листок.- Чернівці, 1879.- Ч.11-12.

27. Г.Г. З Перемишля // Зоря Галицька.- 1852.- Ч.89.- С.857.

28. Горак Р. Унікальний портрет // Музика.- 1988.- №4.- С.26-27.

29. Гриневецький І. А.К.Вахнянин: Нарис про життя і творчість.–К.: Держ. видав. образотворч. мистецтва і муз.л-ри УРСР,1961.- 32с.

30. Грінчеко М. Історія української музики. - К.: Спілка, 1922.- 278с.

31. Державна національна програма "Освіта".-К., 1994.-61с.

32. Домет. Йосиф Кишакевич // Ілюстрований музичний календар.-Львів,1904.-С.57-62.

33. Дробни вісті з літератури і науки // Зоря.–1886.-Ч.4.-С.68.

34. З Перемишля // Зоря Галицька.- 1852.- Ч.7.- С.52.

35. З Перемишля пишуть нам // Діло.-1882.- Ч.97-98.-С.З.

36. Загайкевич М. М.Вербицький: Нарис про життя і творчість.–К.:Держ. видав. образотворч. мистецтва і муз.л-ри УРСР‚1961.-52с.

37. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст.–К.:В-во АН УРСР‚ 1960.– 191с.

38. Закон України "Про освіту".-К., 1996.- 37с.

39. Залеський О. 35-ліття "Станиславівського Бояна" // Діло. – 1933.–Ч.25.-С.2.

40. Залеський О. Українські музичні видавництва в Галичині // Музика.-1927.-Ч.1.-С.65-67.

41. Зарицький Р. Іван Біликовський // Ілюстрований музичний календар.–Львів,1904.-С.63-65.

42. Івасейко С. Будитель національного духу // Музика.- 1993.-№4.–С.26.

43. Івасейко С. Віктор Матюк: З життя і творчої діяльності.– Сокаль: Книгозбірня Сокальської "Просвіти"‚1992.–69с.

44. Іосифь Тан... Де-що про спів // Учитель.-1890.-Ч.19.-С.309-310.

45. Історія української дожовтневої музики.-К.: Музична Україна, 1969.–588с.

46. Історія української музики: В 6т.- К: Наукова думка, 1990.-Т.3.–424с.

47. Історія української музики: В 6т.-К.: Наукова думка, 1989.-Т.1.-448с.

48. Історія української музики: В 6т.-К.: Наукова думка, 1989.-Т.2.-464с.

49. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова думка, 1997.- 256с.

50. Колесса Ф. Кілька слів про збирання і гармонізування українських народних пісень з додатком листів М.Лисенка // Артистичний вістник.–Львів‚1905.–Ч.2-3.-С.16-20; Ч.4.–С.35-39; Ч.5.-С.51-53.

51. Колесса Ф. Микола Лисенко; Лопатинський Л. Ювілейне свято в честь Миколи Лисенка.- Львів,1903.-50с.

52. Колесса Ф. Рецензія на Українсько-руський співаник О.Нижанківського // Діло.-1907.-Ч.265.

53. Кононенко П. Українознавство: Підручник. – К.: Либідь, 1996.- 389с.

54. Копко М. Закладайте хори! // Бібліотека музикальна.-Б.р.-9с.

55. Копко М. Наші співи церковні // Руський Сіон.–1883.–Ч.12.–С.399-400; Ч.15.–С.486-489; Ч.17.–С.548-551; Ч.18.–С.588-589; Ч.23.–С.735-738.

56. Кудрик Б.Огляд історії української церковної музики.–Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України‚ 1995.–128с.

57. Лаврівський І. Греко-католическа парохіа в Кракові // Сборник Отечественний.-Відень,1855.-Ч.32.-С.123-127; Ч.33.– С.130-131; Ч.34.-С.133-135; Ч.35.-С.138-139.

58. Левицький І.Нарис історії музики / Накладом Михайла Таранька.–Львів‚1921.–64с.

59. Левицький Й. Исторія введенія музыкального пінія в Перемишли // Перемишлянин на рік 1853.–С.81-90.

60. Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині.-Львів-Нью-Йорк‚1994.-144с.

61. Лисько З. Повстання нашого національного гімну // Українська музика.–1938.– Ч.9.–С.166.

62. Людкевич С. Анатолій Вахнянин (до 20-річчя від дня смерті) // Діло.–1928.–Ч.112.–С.2-3; Ч.113.–С.2; Ч.115.–С.3.

63. Людкевич С. Віктор Матюк // Неділя.–1912.–Ч.26.–С.4-6; Ч.27-28.–С.8-9.

64. Людкевич С. Денис Сiчинський (до 20-річчя від дня смерті) // Діло.–1930.–Ч.165–С.2-3; Ч.166.–С.2-3.

65. Людкевич С. Кілька слів про потребу заснування українсько-руської музичної консерваторiї у Львові // Діло.-1902.-Ч.239.–С.1-2.

66. Людкевич С. Наші шкільнi співаники // Артистичний вістник.-Львів,1905.-Ч.9-10.-С.122-123.

67. Людкевич С. Остап Нижанківський і наша суспільність // Громадський голос.-1920.-Ч.7.

68. Людкевич С. У 40-річчя "Львівського Бояна"(1891-1931) // Діло.-1932.-Ч.51.-С.2; Ч.52.-С.2; Ч.53.-С.2; Ч.54.-С.3.

69. Мазепа Л. Інститут ім.М.Лисенка у Львові // Музика.-1984.-№6.-С.27-28.

70. Мазепа Л. Перше музичне товариство у Львові // Музика.- 1977.-№1.–С.27-28.

71. Мазепа Л. Развитие музыкального образоваия во Львове (ХV-ХХст.) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения, 1986.-23с.

72. Матюк В. В справі науки нотного хорального співу у нас по селах і містах // Діло.- 1898.–Ч.275.-С.1-2.

73. Матюк В. Іван Лаврівський // Календар "Просвіти".–Львів, 1889.–С.82-86.

74. Матюк В. Наука нотно-музикального пінія // Дяківський глас.–1898.-Ч.1.-С.6-8.

75. Матюк В. Наша руська народна пісня і її значення. Погляд на розвиток музики в Росії і її вплив на розвиток нашої музики в Галичині. Наша руська народна пісня в композиціях музичних Ф.Колесси // Діло.-1889.-Ч.13.–С.1-2; Ч.14.–С.2; Ч.15.–С.1-2.

76. Матюк В. Співаник церковно-народний для шкіл народних.-Львів,1911.-130с.

77. Матюк В., Копко М. В справі видавництва руського співаника // Діло.–1885.–Ч.16.–С.2.

78. Матюк В.‚ Шухевич В.‚ Копко М. Відозва до співолюбивих Русинів // Дяківський глас.–1899.–Ч.8.–С.113-116.

79. Медведик П. Діячі української музичної культури: Матеріали до біо-бібліографічного словника // Записки Наукового Товариства імені Т.Шевченка: Праці музикознавчої комісії.–Т.ССХХVI.–Львів‚1993.–С.370-455.

80. Михальчишин Я. З музикою крізь життя.–Львів: Каменяр‚1992.–232с.

81. Нариси з історії української музики.-К.: Мистецтво‚ 1964.- Ч.1.– 309с.

82. Наука, штука і література // Дiло.-1886.-Ч.49.-С.4.

83. Наука, штука і література // Дiло.-1888.-Ч.11.-С.2.

84. Наука, штука і література // Дiло.-1889.-Ч.53.-С.2.

85. Наука, штука і література // Дiло.-1897.-Ч.249.-С.3.

86. Наука, штука і література // Діло.- 1881.- Ч.2.- С.4.

87. Наука, штука і література // Діло.- 1896.- Ч.11.- С.3.

88. Новинки // Діло.-1885.-Ч.17.-С.3.

89. Новинки // Діло.-1886.-Ч.4.-С.3.

90. Новинки // Діло.-1895.-Ч.94.-С.3.

91. Новинки // Дяківський глас.-1900.-Ч.9.-С.143.

92. Павлишин С. Творчество композитора Д.В.Сичинского // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.–К.,1955.–16с.

93. Павлишин С.Денис Січинський.-К.: Музична Україна‚ 1980.-48с.

94. Процик С. Внесок українських композиторів в теорію і практику музично-естетичного виховання школярів // Музика в школі.-К.: Музична Україна‚ 1982.–Вип.8.– С.52-57.

95. Процик С. Підручник гармонії С.Воробкевича // Музика.-1977.-№1.-С.28-29.

96. Процик С. Просвітницька діяльність М.Вербицького // Михайло Вербицький і відродження української музичної культури в Галичині: Тези наукових читань, присвячених 175-ій річниці від дня народження композитора.-Дрогобич, 1992.-С.35-42.

97. Садовський В., Людкевич С. Наші видавництва і музикалії за останні літа (1900-1905) // Артистичний вістник.- Львів, 1905.-Ч.1.-С.5-6; Ч.2-3.-С.21-23; Ч.4.-С.40-42.

98. Семчишин М. Тисяча років української культури.- К., 1993.- 550с.

99. Сінкевич І. Начало нотного пінія в Галицькій Русі // Бесіда.-1888.-Ч.1.-С.9-11; Ч.2.-С.19-20; Ч.3.-С.31-33; Ч.4.- С.45-47; Ч.5.–С.59-60; Ч.6.–С.69-70.

100. Січинський Д. Христос Родився: Коляди на Різдво Христове для фортепіано.-Вiнніпег,б.р.-33с.

101. Сов’як Р. Остап Нижанківський: Нарис про життя і творчість.– Дрогобич,1994.-88с.

102. Старух Т. Музыкальная культура Львова и развитие фортепианного исполнительства и педагогики в конце ХІХ- начале ХХ вв. (1870-1939г.) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения, 1981.-26с.

103. Стахів М. Західна Україна та політика Польщі, Росії та Заходу (1772-1918).- Скрентон, 1958.- Т.1.- 208с.

104. Студинський К. Чехи в спогадах Анатоля Вахнянина.-Львів, 1936.-15с.

105. Філоненко Л. Збірка колядок "Христос родився" Д.Січинського та її педагогічне значення // Музика в системі художньо-естетичної освіти молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.–Івано–Франківськ, 1995.–С.83-85.

106. Фрайт І. Віктор Матюк – композитор і священик // Світ дитини. – 1997. - №1. – С. 12-13.

107. Фрайт І. Забута педагогічна спадщина В.Матюка // Джерела. - 1999.- №1-2. – С.100-104.

108. Фрайт І. Історія створення перших українських шкільних підручників з музики в Західній Україні в другій половині ХІХ сторіччя // Джерела. - 1998. - №2. – С. 19-22.

109. Фрайт І. Педагогічна спадщина М.Копка // Джерела.- 1999.- №4.- С.16.

110. Фрайт І. Просвітницька діяльність Максима Копка (1859-1918) // Мистецтво та освіта.- 1998.- №2.- С.52-54; 33-34.

111. Франко І. Критичні замітки о галицькій інтелігенції // Франко І. Твори в двадцяти томах.-Т.ХVІ.–К.,1955.- С.23-46.

112. Франко І. Симпатичне видавництво музикальне // Зоря.–1886.–Ч.І.-С.20.

113. Ханик Л. 100 років "Бояна" // Музика.-1991.-№6.-С.26-27.

114. Ханык Л. История хорового общества "Боян" (Западная Украина) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-К.,1971.-32с.

115. Ціль шкіл народних // Учитель. – Ч.6. – 1869.- С.22.

116. Черепанин М. Музична культура Галичини (друга половина ХІХ- перша половина ХХ століття).- К.: Вежа, 1997.- 328с.

117. Штейнберг Е. Н.В.Лысенко и музыкальная культура западноукраинских земель // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-М.,1963.-17с.

118. Ющишин І. О.Віктор Матюк: Співаник церковно-народний для шкіл народних // Учитель.- 1912.- Ч.7.- С.221.

119. Яким би повинен бути народний вчитель в нашому краю // Учитель. – Ч.1.-1869.- С.492-511.

120. Ясиновський Ю. Коли народився Михайло Вербицький? // Літопис Червоної Калини.–1994.–№7-9.–С.48-49.

121. Ks. Franciszka Gusty z wloskiego na polskie tlumaczona historia Kosciola ruskiego.–T.1,1857; T.2,1858.

Характеристики

Список файлов ВКР