112793 (591180), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

„Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що при його вивченні майбутній громадянин знайомиться з реальним життям у навколишньому середовищі, із життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках. Географічні знання і вміння дають просторове уявлення про земну поверхню та змогу усвідомле­но орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі“, − сказано в Програмі для загальноосвітніх шкіл.

Формування в школярів географічних знань та вмінь здійснюється за допомогою різних форм та методів навчання, які найбільш ефек­тивно вирішують поставлену мету. В ук­раїнській школі основою шкільної географії є урок, але урок, проведений у звичайному класному приміщенні, і урок у географічному кабіне­ті різко відрізняються як за обсягом, так і за змістом. Кабінет географії − це єдина система взаємопов'язаного навчального обладнання, ство­реного в одному класному приміщенні, оформ­лена відповідно до вимог часу, яка забезпечує високий рівень викладання географії [56].

Кабінет географії впродовж значного часу, починаючи з того моменту, коли став ним називатись, і дотепер, − змінюється, удосконалюється й реформується. У 50−60-х роках, кабінет насичувався географічними картами глобального змісту та портретами видатних мандрівників і дослідників, які вивчались у курсі шкільної географії. У 70−80-х роках оформлення кабінету змінюється з довільного на обов'язкове: політичні портрети та лозунги, карта новобудов чергової п'ятирічки і все ті ж незмінні портрети мандрівників. А що на сьо­годні: історія географічних відкриттів є живою темою в спілкуванні в іншими народами світу та їх вивченні, наявність портретів дослідників по-новому сприймається учнями, які вже реально знають про існування певної території; на жаль, відсутні великі портрети українських учених та географів. Головне місце в сучасному кабінеті займає тема: „Від малої Батьківщини − до великої“.

Географічна наука є нестабільною, особливо щодо економічної та соціальної географії Ук­раїни чи світу. Постійні зміни в політичному житті вимагають використання в кабінеті географії такого обладнання й унаочнення, яке б підкреслювало ці зміни і сприяло вивченню нау­ки. Географічний кабінет загальноосвітньої школи обов'язково має охоплювати за змістом оформлення всю шкільну географію для кожно­го класу. Творче зусилля вчителя спрямоване на створення обладнання, яке максимально вико­ристовується, яке динамічне й актуальне, яке розвивальне й різноманітне, приносить свої плоди: учителеві цікавіше працювати, учні отри­мують задоволення від споглядання, що сприяє засвоєнню ними необхідних знань та отриман­ню певних навичок. Кабінет географії стає центром географічної інформації з усього курсу шкільної географії. Систематичне використання різноманітного унаочнення підвищує і формує стійку зацікавленість учнів географією під час шкільних та позашкільних заходів.

Чи доцільно сьогодні, у час загальної інтернетизації, комп'ютеризації, телевізійної інформації, створювати заново або підтримувати існу­ючий географічний кабінет? Для функціонування кабінету використовується значна кількість коштів, вільного часу, який не оплачується, кабінет приносить у бюджет учителя сміховин­но малу кількість грошей. То чи варто витрача­ти час, кошти на створення того, що не дає ма­теріальної вигоди [2]?

Спочатку треба визначитись, чи доцільно займатися кабінетом географії. У 70-х роках існувала постанова про обов'язкове впровадження кабінетної системи в загальноосвітніх школах. Кабінети створювались як гриби після дощу. Вивішувалося декілька портретів, лозунгів, фор­мул, карт, табличка з назвою кабінету − вся школа кожної перерви переміщувалася з повер­ху на поверх, із кабінету в кабінет. Тепер нові часи, обов'язковість зменшилась або відсутня, а потреба в ґрунтовному кабінеті географії зали­шилась. І визначає необхідність його як місця спілкування, розвитку й накопичення знань та їхньої пропаганди в усіх видах навчання не тіль­ки школярів, а також їхніх батьків та гостей.

У кабінеті зникають усі дрібниці та моменти, що перешкоджають навчальному процесу. Надзвичайно зручно виконувати тут практичні робо­ти, проводити контрольні чи залікові завдання − постійна наявність відповідної кількості наочності, особливо картографічного матеріалу: настінних карт, атласів і глобусів. Сама атмос­фера кабінету сприяє вдумливому та інформацій­ному вивченню географічної науки. Постійне вдосконалення кабінету географії сприяє зростан­ню інтересу школярів до предмета.

Шкільний географічний кабінет на 80% використовується для проведення уроку географії, якщо вчитель погоджує переміщення учнів з іншими вчителями-предметниками і дирекцією, оскільки кабінетна система відсутня. Викладач географії, проводячи навчальний процес у кабінеті, має обов'язково спиратися на все те, що існує в навчальному приміщенні А переве­дення учнів у необладнаний кабінет не принесе відповідного результату. Сьогодні географічний кабінет − це не тільки центр географічної нау­ки в школі, а й місце, де молодь спілкується, дискутує, визначає проблеми державного та світового значення і пропонує шляхи їх вирішення [20].

Основна мета створення кабінетів географії полягає у забезпечен­ні оптимальних умов для організації навчально-виховного про­цесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандар­ту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року за № 24.

Завданням функціонування навчальних кабінетів с створення передумов для:

• організації індивідуального та диференційованого навчання;

• реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

• забезпечення в старшій школі профільного і поглиблено­го навчання;

• організації роботи гуртків та факультативів;

• проведення засідань шкільних методичних об'єднань;

• індивідуальної підготовки вчителя до занять та підви­щення його науково-методичного рівня.

Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведен­ня занять.

Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та органі­зації навчально-виховного процесу мають відповідати вимо­гам, затвердженим постановою Головного державного санітар­ного лікаря України.

Матеріально-технічне забезпечення навчальних кабінетів. Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів [25].

Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) та майстернях має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам.

У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної і стар­шої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-, двоміс­ні учнівські столи та стільці учнівські.

Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст учнів до 115 см (1-а група) − лінія оранжевого кольору, 115−130 см (2-а група) − фіолетового, 130−145 см (3-а група) − жовтого, 146−160 см (4-а група) − червоного, 161−175 см (5-а група) − зеленого і більше 175 см (6-а група) − блакитного.

Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи.

У кожному кабінеті слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з переважанням одного з них або трансформативні столи зі зміною висоти згідно з антропо­метричними даними школярів. У класних кімнатах повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визна­чення учням необхідного розміру меблів.

У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна (аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.

Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може бути:

• розташоване набірне полотно для демонстрації розрізних карток зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним матеріалом тощо − для початкових класів;

• нанесено контурну карту України або півкуль − для кабінету географії;

• накреслено графічну сітку для побудови графіків − у кабінетах математики і фізики.

Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).

Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.

Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги.

Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути про­шнурована, пронумерована та скріплена печаткою [25].

Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводиться від­повідно до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.

Кабінети і майстерні мають бути забезпечені:

• аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги;

• первинними засобами пожежогасіння відповідно до Пра­вил пожежної безпеки для закладів, установ і організа­цій системи освіти України.

Навчально-методичне забезпечення кабінетів складаєть­ся з навчальних програм, підручників, навчальних та методич­них посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмету, типовими переліками навчально-наочних посібни­ків та обладнання загального призначення, зразків навчально-наочних посібників, навчального обладнання у кількості відпо­відно до вимог зазначених переліків.

Розподіл та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних про­грам за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп, у кабінеті, лабораторних приміщеннях по секціях меблів спеціального призначення. У кабінеті створюється тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються в алфавітному порядку [25].

Додатково кабінети можуть бути оснащені:

• підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;

• фаховими журналами;

• інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки України;

• бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;

• матеріалами перспективного педагогічного досвіду, роз­робками відкритих уроків та виховних заходів;

• інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;

• краєзнавчими матеріалами;

• інструментами і матеріалами для відновлення і виготов­лення саморобних засобів навчання.

У секційних шафах кабінетів демонструються прилади, колекції, муляжі тощо.

Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального за­кладу повинні бути забезпечені настінними термометрами або психрометрами.

Проаналізувавши основні вимоги до кабінету географії, нами був зроблений опис географічного кабінету №211 ЗОШ №17 м. Полтави, а саме його матеріально-технічне забезпечення:

Компаси (55 шт.).

Термометр (2 шт.).

Колекції:

1. гірські породи та мінерали − 1 набір та роздаткові матеріали до них;

2. набір роздаткових матеріалів „Корисні копалини“ − 5 шт.;

3. грибів − 3 шт.;

Гербарій − 2 шт.

Глобуси − 11 шт.

Макети.

Навчальні посібники.

• „Загальна географія“, 6 кл.;

• з топографії, 6 кл.;

• з топографії, 8 кл.

Портрети мандрівників і видатних вчених − дослідників території України.

У кабінеті є таблиці, схеми, плани [Додаток Д].

Провівши опис даного класу, можна зробити висновок, що його створення відбувалося відповідно до вимог, перш за все санітарно-гігієнічних, адже сама атмосфера в класі впливає на розумову діяльність учнів. Варто відмітити добре матеріальне забезпечення: наявність великої кількості наочності, роздаткового матеріалу, обладнання, які безпосередньо сприяють покращенню процесу навчання.

2.4. Методика застосування засобів навчання географії

2.4.1. Використання моделюючого малюнку

Наочність у викладанні географії має першорядне значення. Коли вчитель ілюструє своє пояснення на класній дошці графічно, а учні слідом за вчителем змальовують ці нескладні малюнки в зошиті, відбувається мимовільне запам'ятовування явища, пов'язаного з конкретною діяльністю школяра.

Незалежно від можливостей всі діти люблять малювати. Завдання вчителя в цьому випадку зводиться до того, щоб не тільки допомогти учням створити за допомогою штриха певні географічні поняття, але й навчити мислити, аналізувати, порівнювати, робити висновки, міркувати, шукати рішення. Уроки, на яких учні малюють, проходять при високій їхній активності, організованості, школярі уважні й дисциплиновані. Всі вони зайняті роботою.

Найкраще застосовувати нарис, схематичний малюнок або просто схему. Потрібно прагнути до того, щоб малюнок займав мінімум часу на уроці й не перетворювався в самоціль. На класній дошці краще малювати кольоровими крейдами. Кольоровий малюнок значно виразніший однотонного [Додаток Є].

Виклад навчального матеріалу із застосуванням малюнків сприяє осмисленому засвоєнню фактів, зв'язків і закономірностей. Учні слідом за вчителем малюють у своїх зошитах кольоровими олівцями. Необхідно стежити за тим, щоб малюнки були акуратно виконані [11; 20].

Нехай учителів не засмучують перші невдало виконані малюнки як свої, так і учнів. Як показав багаторічний досвід, оволодіння технікою малювання наступає при багаторазовому тренуванні.

Характеристики

Список файлов ВКР