112170 (591046), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Коливальний характер зміни уваги відображає коливальний характер у функціонуванні мозку. Можна вважати, що функціональна система головного мозку як би прагне до певної стабільності ,прагне її досягти і зберегти. Якщо вихідний рівень функціонального достатку мозку був низьким, після закінчення деякого проміжку часу він підвищується, якщо ж був спочатку високий, то, „витрачаючись”, — зменшується, і знов йде повторення. В той же час (і це цілком зрозуміло) при істотних для даного індивіда діях зовнішнього середовища може бути „зміщений” характер коливального прояву функціонування головного мозку.
Коливальні зміни функціональної достатності головного мозку співвідносяться з процесами саморегуляції, властивими будь-якій біологічній системі [70].
Таким чином, проведена робота наштовхує на висновки, що носять характер, частково гіпотетичний.
1. Одномоментним виміром уваги є показник індивідуального біосоціального ритму, зміненого стомливою дією навантаження, яка підсумовує (у випадку, якщо така була).
2. Коливання уваги характеризують коливання функціонального достатку головного мозку і є змінами типу „маятника”: більше — менше, менше — більше.
3. Головний мозок як саморегульована система, підтримує своє функціональне перебування на визначеному, характерному для індивіда рівні: при зниженні прагне до підвищення, від підвищення йде зниження і знову підвищення.
2.3 Вікова динаміка розвитку уваги в дітей шкільного віку
Центральне місце серед досліджень проблеми уваги займають роботи з вивчення закономірностей формування уваги в процесі виховання і навчання ( Рубінштейн С.Л., Н.Ф. Добринін, І.В. Страхов, А.Сандерс, В.Кастер). Комплексний підхід до вивчення різних властивостей уваги був вперше застосований Л. Фоменко [79] при вивченні психофізіологічного розвитку дорослих людей, який проводився під керівництвом Б.Г. Ананьєва. В процесі дослідження було встановлено, що увага в період зрілості проходить певні вікові зміни з своїми рівневими і структурними характеристиками. В роботі Фоменко були виділені періоди підйому, спаду і відносної стабільності функції в цілому і окремих її властивостей. Загальним моментом в структурі кореляційних зв’язків у дорослих є те, що з віком збільшується міцність зв’язку між характеристиками обсягу, переключення та стійкості уваги.
Предметом нашого дослідження є увага дітей шкільного віку. З позиції комплексного дослідження нами були вивчені властивості уваги в період від 6 до 17 років. З цією метою використані методики для вивчення обсягу, переключення уваги, стійкості і вибірковості, які широко застосовуються в експериментальній психології (І.Л. Баскакова, М.П. Дієва, С.Л. Кабильніцька, Ф.М. Гоноболін та ін.). Крім цього, комплекс методик, який ми застосовували в роботі був застосований в роботі Фоменко при вивчені уваги дорослих. Для даних , одержаних з допомогою цих методик Грановською [2], була розроблена шкала оцінок, яка дає можливість визначити ступінь розвитку тої чи іншої властивості в одному масштабі виміру, що дає змогу порівняти одержані дані між собою.
В результаті досліджень, які були проведені на 250 учнях у віці від 6 до 17 років, ми змогли проаналізувати. як змінюються різні характеристики уваги, одержані на одних і тих самих учнях, по темпом, рівнем розвитку, а також за особливостями структурного формування в певний віковий період. В першій частині роботи був проведений аналіз темпів вікової мінливості функції уваги від 6 до 17 років. В даному дослідженні в загальному підтвердились одержані раніше [65] тенденції прогресивного розвитку уваги. У порівнянні з попередньою роботою, де ми вивчали основні властивості уваги в більш вузькому віковому діапазоні, були визначені більш значні зміни функції. Загальний показник уваги покращився більш чим в 4 рази.. Вікова еволюція уваги здійснюється нерівномірно за всіма її властивостями. Найбільші зміни відбувалися в розвитку обсягу і вибірковості уваги, які за цей період покращились в 2,2 – 1,6 рази відповідно. Найменші зрушення зауважені в характеристиці стійкості уваги.
Більш диференційований аналіз вікових змін темпів уваги в шкільний період дозволяє відзначити, що самі вагомі зміни проходять в перші три роки (7 – 10 років ). Швидкість зміни функції в цей період в середньому за кожен рік складає 1,2 рази. Найбільші зміни мають місце в розвитку обсягу уваги (2,1), а найменші – в стійкості ( 1,14 рази). В наступному періоді ( 10 – 14 років) проходить сповільнення швидкості зміни основних властивостей уваги. Так, в середньому щорічний приріст функції за цей період складає 0, 46 рази. Коливання темпів функції складають діапазон від 1,05 до 1,1 рази, за виключенням віку 11 – 12 років, де зміни уваги дорівнюють 1,3 рази. Тут варто зауважити, що найбільші зміни в віці від 10 до 14 проходять в розвитку переключення і вибірковості, а найменше – в характеристиках концентрації і обсязі уваги. Прогресивні зміни функції складають в середньому 0,71 рази. Зміни в розвитку функції проходять головним чином за рахунок прискореного розвитку таких властивостей, як вибірковість і переключення уваги.
Темпи розвитку основних властивостей уваги в шкільному віці нерівномірні. Період різкого стрибка змінюється періодом сповільненого розвитку функції, і потім знову проходить більш прискорений розвиток уваги в порівнянні з попереднім періодом. Тут варто зауважити, що зміни в 14 -17 років більш меншого масштабу, ніж у період від 6 до 10 років.
Аналіз темпів змін функції уваги у двох групах учнів з високою ( група А) і низькою (група Б) успішністю учнів по основних дисциплінах [66], свідчить про те, що швидкість зміни функції уваги в групі А в 1,33 рази більша, ніж в учнів групи Б. Причому найбільші зміни як в одній так і в другій групі проходять в період з 8 до 9 років. Треба сказати, що ці зміни в групі А зв’язані з прискореним розвитком переключення уваги, а в групі Б – з прогресивним розвитку характеристики обсягу уваги. Найменші ж зміни в обох групах відзначені у віці 9 – 11 років. Сповільнення в розвитку функції в цілому обумовлена малою швидкістю змін переключення уваги в цих групах.
З метою з’ясування, як співвідносяться в своєму розвиткові властивості уваги, ми провели порівняльний аналіз їх рівневих оцінок. Одною із особливостей динаміки розвитку рівневих характеристик уваги є постійна зміна головних властивостей цієї функції в період від 6 до 17 років. В групі учнів 6 – 10 років ієрархія основних характеристик міняється від віку до віку. На відносно високому рівні розвитку опинилися у 8 років розподіл уваги, в 9 – переключення, а в 10 – концентрація уваги. Менше всього в цей період розвитку стійкості уваги. В 11 – 12 років проходить зближення рівнів розвитку розподілу, концентрації і обсягу уваги, які чергуються одна з одною, займаючи головне провідне місце за рівневими оцінками. В період 13-14 років проходить перебудова рівневих характеристик різних властивостей уваги. На перше місце з передостаннього піднімається переключення уваги. Потім іде характеристика обсягу, розподілу, концентрації і стійкості уваги. До кінця шкільного періоду випереджуючу роль в розвитку всіх властивостей бере на себе знову розподіл , який досяг відносно високого рівня в порівнянні з іншими властивостями.
Таким чином, в результаті вікового порівняння основних властивостей уваги в 6 – 17 років можна переконатися в тому, що відбувається зміна провідних властивостей і посилюється роль розподілу уваги.
Було також виявлено, що незалежно від віку в учнів групи А з високою успішністю спостерігається загальний рівень розвитку уваги, ніж в учнів групи Б. У 9 років в учнів групи А загальний розвиток підвищується за рахунок сукупності цілого ряду таких властивостей, як обсяг, концентрація і переключення уваги. В 11 років провідною властивістю у цій групі учнів є обсяг, в 13 - розподіл, а в 15 - концентрація. У школярів групи Б виявляється більш низький рівень розвитку всіх властивостей уваги у всіх вікових групах, що нами розглядалися, крім однієї – 15 років, де розподіл уваги в учнів з низьким рівнем успішності виявляється на відносно більш високому рівні розвитку у порівнянні з властивостями у віці 8 – 13 років є обсяг уваги, а в 15 років – розподіл. Наступною рисою, що відрізняє розвиток уваги в групі Б є те, що найбільш мало розвинута така властивість, як концентрація уваги, яка лише в 15 років починає інтенсивно формуватися, наближаючись за рівнем свого розвитку до розподілу уваги.
Вплив вікового фактору проявляється не тільки в рівневому розвитку окремих властивостей, функції в цілому, але також і внутрішньо функціональній структурі провідних властивостей уваги. Кореляційний аналіз внутрішньо функціональної структури властивостей уваги показав особливість вікової динаміки якісних і кількісних змін структури властивостей уваги. В цілому функціональна структура уваги характеризується хвилеподібною кривою змін кількості кореляційних зв’язків між різними її властивостями, де періоди посиленого процесу структуро подібної властивості уваги змінюються фазами розструктурування. Так в період 7 – 9 років 30% кореляційних залежностей між окремими властивостями уваги значимі на 5% - вому рівні надійності. У віці 10 років проходить повний розпад функціональної структури уваги, а в 11 – 13 років знову з’являються зв’язки між основними властивостями уваги, причому на більш високому рівні значимості (1%-вий рівень надійності). Варто сказати, що в цьому віці спостерігається найбільша кількість (40%) кореляційних зв’язків між основними властивостями уваги, що по всій очевидності і обумовлюють максимальне коливання рівневих оцінок властивостей уваги. В 14-річному віці знову присутній розпад структури уваги, а в 15 – 16 років формуються (20%) нових внутрішньо функціональних зв’язки уваги з більшим ступенем надійності ( 0,1%-вого рівня).
Таким чином, функціональна структура уваги в період 6 – 17 років характеризується незвичною мінливістю. В шкільному віці відбуваються не тільки кількісні, але і якісні зміни в структурі властивостей уваги. Так в центрі кореляційних плеяд в 6 – 9 років частіше всього зустрічаються показники обсягу уваги. У віці 13 років не один, а два компоненти уваги ( концентрація і обсяг ) починають займати провідне місце у функціональній структурі основних її властивостей. Цікаво зауважити, що ці ж властивості мають високі рівневі оцінки. В 15 – 17 років продовжується зберігатися домінуюче положення концентрації і обсягу уваги у внутрішньо функціональних відносинах провідних властивостей уваги.
Аналіз вікової мінливості внутрішньо функціональної структури властивостей уваги, проведений з допомогою кореляційного методу, показав підвищення степеня кореляційної залежності між окремими властивостями уваги з віком, зміни кількості зв’язків всередині функції, а також якісні зміни, які виражені в зміні провідних властивостей уваги. При розгляді функціональних особливостей уваги в учнів груп А і Б було виявлено, що внутрішньо функціональні зв’язки головних властивостей уваги в учнів 8 і 9 років із групи Б відсутні. В групі А в учнів цього віку внутрішньо функціональні зв’язки властивостей уваги значиміші на 1%-вому рівні. Ближче 15 років кількість кореляційних залежностей як в групі А, так і в групі Б збільшуються. В такому віці в школярів групи Б центральне місце в кореляційній плеяді властивостей уваги займає характеристика концентрації уваги, вона ж є провідною і за рівнем свого розвитку. В учнів із групи А в 15 років не одна, а дві властивості – переключення і концентрація – займають домінуюче положення в кореляційній плеяді властивостей уваги. Потрібно також сказати, що саме ці властивості мають найбільш високі рівневі оцінки в порівнянні з іншими властивостями уваги в учнів цієї групи. Таким чином, школярі із груп А і Б відрізняються між собою не тільки рівневим розвитком основних властивостей уваги, але і внутрішньо функціональними зв’язками цих властивостей, при чому в обох групах в центрі кореляційної плеяди розташовується та властивість уваги, яка знаходиться на відносно більш високому рівні розвитку відносно інших властивостей.
Підсумовуючи можна сказати, що на основі аналізу темпів, рівня розвитку, а також особливостей структуроутворення можна виділити три основних періоди в розвитку уваги в шкільному віці: 6 -10, 10 – 14 і 14 – 17 років. Перший період характеризується максимальним темпом розвитку всіх властивостей уваги, другий – уповільненням розвитку функції, а в 14 – 17 знову з’являється більш прискорений розвиток уваги, та все одно темп змін в цей період менший , ніж за перші чотири роки ( 6 – 10 років ). Гетерохронність розвитку різних властивостей уваги виражена в тому, що провідними властивостями в перший період є переключення, обсяг і розподіл, в другому – обсяг уваги, а в третьому – знову переключення і розподіл, але на більш високому рівні, ніж в першому періоді. Функціональна структура уваги в 6 – 17 років особливо мінлива і характеризується хвилеподібною кривою зміни числа кореляційних зв’язків між різними властивостями уваги і збільшенням їх кореляційної важливості з віком. Крім цього, відзначено, що найбільша кількість зв’язків між різними властивостями уваги в перший період має її об’ємна характеристика, а в другому і третьому періодах – концентрація і обсяг уваги.
Висновки
Увага нероздільна зі спрямованістю особистості і її інтересами, вона може виникати за мотивами пізнавальними і моральними. Часто увага проявляється як риса характеру, як вираження звичайної форми поведінки. Уважність виражає ставлення людей один до одного, проявляється у ставленні до праці, навчання, у ставленні до себе.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
