112150 (591044), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Малювання голови людини мало свою специфіку. Учням доводилося одночасно піклуватися про переконливе трактування об'ємної форми голови, передачу її індивідуальних особливостей, портретну характеристику людини. У межах обличчя відбиваються властивості характеру, психологічний стан людини. У начерках характеристика портретованого ґрунтується на загальних, однак істотних пластичних і психологічних ознаках [13, 55].
Портретні начерки, виконані хорошими художниками, часто вирізняються гостротою характеристики персонажів (рис. 40). У цьому портреті поєднуються жвавість і правдивість трактування моделі, яскрава характеристика психологічного стану людини. Цінне й те, що така вражаюча виразність зарисовки досягнута за допомогою скромних графічних засобів.
Рис. 40. Г. Доре. Голова старого. Туш, перо
Вільно і невимушено трактує в начерку форму голови Рембрандт, використовуючи живописний прийом залиття тіньових і півтіньових ділянок тональними плямами різної інтенсивності (рис. 41). Подекуди художник зміцнює контури голови штрихами, нанесеними кистю. Малюнок не тільки віртуозний за виконанням, але й змістовний, проникнутий елегійним настроєм. Графічна творчість Рембрандта дає матеріал для вивчення принципів образного вирішення і технічних прийомів виконання начерків.
Рис. 41. Рембрандт. Чоловіча голова. Перо, акв., пензель
Часто у практиці роботи художника-педагога застосовуються начерки фігури людини. Упевнене володіння майстерністю швидкого малювання фігури людини з'являється не відразу. Спочатку доводиться затратити немало часу на вивчення особливостей будови тіла людини, на освоєння професіонально-правильних методів її зображення в процесі уважного, тривалого малювання даної тематики з натури, яке необхідно поєднувати з активною роботою над начерками [22, 71].
Виконуючи ґрунтовні начерки, ми характеризували пластику тіла, його об'ємну форму, рельєф окремих ділянок, виявляли за допомогою світлотіні важливі деталі, створювали динамічне і разом з тим досить матеріальне зображення фігури людини. У швидких, лаконічних зарисовках давався загальний контур тіла, характеризувався його рух, швидко намічалися основні деталі.
Послідовність роботи над начерком фігури була така: уважно вдивившись в натуру, продумавши композицію, відмічають легкими насічками верхній і нижній кордони зображення і, торкаючись паперу олівцем або іншим фарбувальним матеріалом, намічають всю фігуру по її основних частинах, визначають рух тулуба по відношенню до ніг, уточнюють опору тіла, виявляють напрям плечового пояса (лінія плечей), тазу, простежують положення ліктів, колінних суглобів, характеризують узагальнену форму тіла. Все це робилося з урахуванням руху фігури, її стійкості.
Переважно весь процес створення нарису художник здійснює швидко, іноді майже вмить. Найчастіше фігуру малюють відразу, без попередньої підготовки і розмітки контурів, піклуючись передусім про виявлення пропорцій, руху і характеру моделі. Ця робота нерідко виконується за допомогою мінімальних образотворчих засобів, іноді буквально кількома штрихами. Однак процес створення зображення в учнівських начерках здійснювався відповідно до порядку виконання роботи, який виробляється в процесі навчання і підтримується навчальною практикою виконання зображень.
Учні усвідомлювали, що, зацікавившись певним видом спорту або трудовим процесом і вирішивши провести замальовки з натури, передусім слід конкретизувати завдання майбутньої роботи: що саме треба вивчити і замалювати, чого потрібно досягнути внаслідок спостережень і зарисовок. Спочатку учні уважно спостерігали за об'єктом зарисовки, відмічали характерні фази рухів, виявляли найбільш цікаві моменти, які можуть стати конкретними сюжетами для зарисовок. Визначивши мету роботи, можна було робити швидкий нарис фігури людини в русі [28, 62].
Ми повідомляли школярам, що рух людського тіла, той або інший жест в ряді випадків можуть виражати психологічний стан, настрій людини. Нерідко поза, жест мають певний сенс, що вкладається художником в малюнок, нарис, картину, скульптуру, ілюстрацію. Відомі характерні пози глибокого роздуму, відчаю, люті, нестримного реготу.
Художник повинен помічати такі особливості динаміки тіла і використати їх для образного трактування нарисів, для вираження своїх задумів. Враховуючи, що життєві ситуації, реакції людей на них, тіла, що відбиваються в пластиці, різноманітні, нам не треба було вдаватися до частого використання невеликої кількості завчених поз, рухів, жестів,— це приведе до одноманітності, штампу в рішенні нарисів. Необхідно було лише пильно вдивлятися в динаміку людського тіла, помічати нюанси психологічного стану і їх вираження в пластиці фігури.
Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.
Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпо-тезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експери-ментальної методики формування навичок образотворчої діяльності на основі використання засобів педагогічного малювання на уроках образо-творчого мистецтва у початковій школі позитивно вплинули на форму-вання відповідних умінь і навичок в учнів експериментального класу.
Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої експериментальної методики в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичок образотворчої діяльності, тобто отримали результати, які свідчать про ефективність даного напрямку роботи.
Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образо-творчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток образотворчих навичок, сформувати позитивну пізнавальну мотивацію й удосконалити ефективність навчального процесу загалом.
ВИСНОВКИ
Отже, формування навичок образотворчої діяльності молодших школярів визначаються рівнем професійної майстерності вчителя образотворчого мистецтва. Остання характеризується мірою розвитку знань, умінь, якостей, необхідних для здійснення педагогічної і творчої діяльності. Важливим показником професійної майстерності є оволодіння навичками швидкого малювання. На цьому ґрунтується важливий принцип діяльності вчителя образотворчого мистецтва — наочність викладання.
Удосконалення навичок педагогічного малювання вчителя значною мірою залежить від продуманої системи вправ у малюванні. Однак вони не можуть бути абсолютно однаковими для людей з різною підготовкою, досвідом, умінням. Тут є істотні індивідуальні відмінності. Кожен вчитель образотворчого мистецтва повинен тренуватися у виконанні педагогічних малюнків відповідно до індивідуальних потреб і обов'язково з орієнтацією на шкільну програму з образотворчого мистецтва. Вчитель повинен уміло планувати свою роботу, звертаючи увагу на найбільш важливі вправи.
Систематичні тренування в пробному педагогічному малюванні, виконання пояснювальних малюнків безпосередньо під час уроків, регулярні заняття начерками з натури, за пам'яттю і уявленнями допоможуть вчителю сформувати якості, важливі для здійснення швидкого малювання, дадуть можливість досягнути бажаної свободи в цій сфері і дозволять провести її на професійно-художньому рівні. Це покращує якість навчання молодших школярів під час практичних занять з образотворчого мистецтва. Саме тому увага вчених, методистів і практиків привертається до проблеми педагогічного малювання, формулювання і обґрунтування сучасних вимог до образотворчої діяльності учнів, що зумовлює необхідність використання педагогічного малювання у процесі навчальної діяльності учнів, орієнтування вчителів образотворчого мистецтва на вдосконалення власної професійної майстерності.
Виконуючи начерки, треба прагнути виразно малювати натуру. Цьому сприяє використання засобів педагогічного малювання, які дають можливість прослідкувати процес зображення і усвідомити технологію побудови малюнка. З графічними прийомами побудови форми, принципами її конструювання учні ознайомлюються у початковий період образотворчої діяльності, на перших етапах освоєння тієї або іншої тематики. Використання педагогічних малюнків допомагає освоєнню конкретної живої форми, засвоєнню допоміжних прийомів її конструювання, і до того ж не підміняє методичними схемами живого процесу малювання. Виразність педагогічних малюнків досягається тільки при художньо-образному трактуванні натури, заснованому на безпосередньому її сприйнятті й інтерпретації побаченого.
Досягнення високого рівня майстерності в педагогічному малюванні ґрунтується на постійній праці вчителя. Не слід розраховувати, що упевненості, легкості і технічної вправності у виконанні педагогічних малюнків можна набути протягом невеликого часу, якщо відразу почати малювати. На непідготовленому тривалим навчанням, постійними тренуваннями підґрунті майстерність не зростає. Потрібна систематична цілеспрямована робота, щоб перетворити прагнення в уміння і професійно оволодіти технічними прийомами виконання начерків.
Прийоми малювання й образотворчі засоби, що використовуються вчителями образотворчого мистецтва, в кожному конкретному випадку залежать від змісту і завдань роботи, задумів автора та міри його майстерності. Слід мати сформовані професійні знання і навички, щоб вільно й уміло використовувати образотворчі засоби. Освоєння незначної кількості технічних прийомів малювання, зовнішня спритність у виконанні начерків ще не забезпечують справжнього успіху у цьому виді роботи. Треба невпинно тренуватися, розвивати сприйняття, пам'ять, мислення, практичні уміння до високого рівня, щоб добитися стабільних результатів, піднятися до професійного рівня образотворчої діяльності.
Виконання педагогічних малюнків має стати для вчителя образотворчого мистецтва повсякденним видом вправ, професійною потребою. Здійснення систематичних замальовок допомагає підвищити відчуття сучасності, дає можливість гостріше відчути ритміку праці і життя людей, дозволяє передавати свої враження в художньо-образній формі. Доповнюючи інші розділи роботи вчителя, педагогічні малюнки є цінним засобом вивчення натури молодшими школярами, з їх допомогою можна збирати різноманітний образотворчий матеріал, а практика їх виконання сприяє розвитку образотворчих навичок учнів.
Активне використання засобів педагогічного малювання, що проводиться поряд з виконанням ґрунтовних малюнків молодшими школярами і поєднується із регулярним малюванням з пам'яті й за уявленнями, сприяють формуванню навичок образотворчої діяльності учнів молодшого шкільного віку. Відповідно майстерність у виконанні педагогічних малюнків знадобиться вчителю у роботі з школярами, адже йому доводиться досить часто керувати образотворчою діяльністю учнів, спрямовувати і консультувати їх роботу над малюнками.
Дуже важливо прищепити інтерес і любов до малювання, виробити в учнів звичку фіксувати свої спостереження, враження, задуми. У цьому відношенні велику роль відіграє спрямовуючий вплив вчителя, його особистий приклад. Якщо учні побачать умілі дії свого педагога в роботі над педагогічними малюнками, отримають наочне уявлення про методи їх створення, про широкі можливості людини, яка володіє умінням швидко малювати, вони зацікавляться цією справою, захочуть випробувати свої сили у малюванні. Вчителю потрібно підтримати і розвинути цей інтерес, показати різні прийоми і техніку малювання, продемонструвати свої професійні уміння, показати репродукції робіт майстрів мистецтва. Важливо створити групу школярів, які стануть малювати систематично, захоплюючи цією справою інших.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
