112120 (591035), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Виконання навчальних завдань сприяють розвитку спостережливості, формують інтерес та образотворчі уміння, і, відповідно, закладають смакові критерії, еталони, на кожному уроці діти розвиваються емоційно, завдання вчителя - сформувати почуттєву сферу школяра, оскільки саме емоції та почуття, сприйняття та уявлення є основною формою чуттєвого відображення, яке дуже необхідне при оцінно-творчій роботі. Як це відбувається?

Формування емоційно-почуттєвої сфери учнів залежить від багатьох факторів. На відміну від відчуття, сприйняття, мислення, завдяки яким у свідомості відкладаються різноманітні предмети, явища, характерні для них деталі та взаємозв'язки, у емоційних станах виявляється ставлення особистості до побаченого, зробленого чи осмисленого. Будь які емоції та почуття можна умовно поділити на дві групи:

1) ті, які виражають позитивне ставлення людини до об'єктів та явищ дійсності (задоволення, радість, любов та ін.);

2) ті, які виражають негативне ставлення на будь що (страх, переляк, огида та ін.). Емоції, як негативні, так і позитивні по-різному впливають на особистість. Але у більшості випадків саме позитивні сприяють активній діяльності, дають поштовх до творчості. Крім того емоції та почуття виявляють себе тоді, коли у людини існує реальний інтерес чи потреба у чомусь. На основі даного твердження можемо зробити висновок, що сформувати позитивне ставлення до мистецтва, його емоційне сприйняття можливо лише при наявності естетичного інтересу, потреби. Крім естетичного інтересу на формування почуттєвої сфери дитини впливає ряд інших факторів. На думку О. Я. Савченко їх можна поділити на внутрішні, психологічні особливості дитини та зовнішні, при чому „... зовнішні ... дають лише імпульс для яскравих емоцій і почуттів ”[49, с. 164]. До зовнішніх автор відносить емоційну підготовку учнів (тобто попередньо набутий емоційний досвід), емоційну насиченість навчального матеріалу та обраних методів, незвичність способу постановки завдання, а також його чіткість, динамічні переходи від одного виду діяльності до іншого, вчасний перехід від пояснення вчителя до дій учнів При вивчені образотворчого мистецтва взагалі, а на заняттях гуртка, зокрема, емоційній насиченості змісту навчального матеріалу сприяє добір:

а) ілюстрацій - твори повинні бути високохудожніми, тематично актуальними, цікавими для дітей, а також педагогічно доцільними;

б) предметів для спостереження та натурних постановок, які можуть викликати у дітей естетичні почуття, образні уявлення, зацікавлення, подив, захоплення. Необхідною умовою є мовлення самого вчителя - емоційне, образне, лагідне. Позитивним емоціям зацікавленості сприяють нетрадиційні способи подання завдання.

На першому етапі навчально-виховної роботи увага вчителя спрямована на те, щоб сформувати у дітей такі дві основні якості: позитивна емоційна чуттєвість та предметність естетичного почуття. Педагоги вважають, що найбільш ефективними при вихованні емоційно-почуттєвої сфери є так звані „малі" педагогічні впливи на школярів у вигляді конкретно поставлених питань та творчих завдань.

Починаючи з першого класу виховання естетичних почуттів відбувається на основі оцінної діяльності: подобається, не подобається. Така практика, за свідченням Н. Горобець, дає позитивні результати. Оцінювання творів мистецтва, навколишнього забезпечує певний рівень як художньої, так і емоційної інформації. Дітям першого року навчання важко виділяти емоційну домінанту художнього твору, чи ідеальне, прекрасне у навколишньому. Методика формування естетичних почуттів, розроблена Н. Горобець пропонує наступні прийоми: використання композиційних та колористичних варіантів. Суть їх полягає у тому, що вчитель словесно, чи за допомогою кольорової прозорої плівки показує дітям зміни, що відбуваються у змісті картини, її колористиці. Найбільш ефективними є колористичні зміни, оскільки саме колір має найбільший емоційний вплив на свідомість та почуття дитини. Обговорення цих змін ( як змінився настрій картини, коли її кольори стали холодними?; як змінюється навколишнє, коли ми дивимось на світ через затемнені окуляри? та ін.) формує предметність естетичного почуття, гаму емоцій та почуттів. Крім цього, щоб активізувати слова, що позначають естетичні почуття, доцільно використовувати словесні вправи (на початкових етапах роботи дітям подаються слова, що позначають емоційні стани). При роботі з художніми творами, щоб діти зрозуміли зміст картини створюються ситуації співвідношення зображеного і реальної дійсності. Така методика найбільш ефективна при сприйнятті та усвідомленні творів пейзажного мистецтва, картин побутового стилю. Слід наголосити, що основою сприймання картин у першому класі є розповідь-опис бачення картини вчителем.

Естетичні почуття недостатньо сформувати, їх необхідно творчо спрямувати, тобто надати образотворчій чи оцінній діяльності творчий характер. У першому класі цьому сприяє проведення навчальної діяльності у формі гри-уяви. Прийоми перевтілення досить різноманітні. В одних ситуаціях діти уявляють себе професійними художниками чи скульптурами, усно, чи у малюнку описують своє бачення зображуваного, в інших можуть пластично зобразити „красиву квітку ”, „грозову хмару ”, „глек, повний води ” та ін. Такі ігри-перетворення розвивають уяву дітей, їх емоційність, а також формують уміння розпізнавати зовнішні вираження емоцій.

На відміну від першого класу у другому змінюється суть роботи над розвитком почуттєвої сфери дітей. Якщо у першому класі ведуча роль належала вчителеві, то у другому діти „втягуються" у діалог. Робота по формуванню почуттєвої сфери будується таким чином, щоб учні не лише виділяли зовнішні зв'язки, але й змогли б оцінити внутрішню суть зображеного, чи побаченого. За допомогою форми, кольору, або словесного опису дітей вчать виражати власне емоційне бачення. Цьому сприяють емоційні установки подані вчителем, що опираються на попередній емоційний досвід учня. Такі педагогічні прийоми спрямовані на те, щоб викликати у дітей певні почуття, асоціативні зв'язки, прийти до розуміння „чому це подобається чи не подобається ”. Найкраще у даному виді роботи використовувати так званий порівняльно-зіставний метод.[16, с. 47] Цей метод сприяє розвитку в учнів більш точного сприйняття мистецтва, усвідомленню почуттів, викликаних ним, а також засобів їх виразності. Завдяки порівняльній діяльності ми можемо не лише показати дітям особливості видів та жанрів образотворчого мистецтва, а й можливість розкриття однієї й тієї ж теми у музиці, поезії, художній творчості, проаналізувати почуття, викликані цими видами мистецтва. Сприйняття та обговорення таких співвідношень, перш за все допомагає усвідомити дітям мистецтво, як специфічну форму відображення навколишнього, по-друге - словесно обґрунтовувати своє ставлення та емоційне сприйняття побаченого чи почутого, по-третє - стимулює творчу діяльність. Програмою передбачені теми, що вимагають використання порівняльно-зіставного методу - малюємо музику, прочитай, уяви та оживи на папері казку та ін. Також у другому класі вчителі використовують метод згадування емоцій та почуттів. Суть його у актуалізації попередньо набутого емоційного досвіду дитини.

Програма гуртків образотворчого мистецтва для початкових класів побудована за принципом - від простого до складного. Аналогічні чи подібні теми діти вивчають у кожному наступному класі, але іде не репродуктивне відтворення виучуваного, а на основі попереднього емоційно-образотворчого досвіду подається нове, ще не бачене і не осмислене.

У третьому класі першочергове завдання вчителя - виховання усвідомленості естетичного почуття, що виражається в оцінній та творчій діяльності дитини. На цьому етапі навчання діти не лише вступають у діалог, а виконують у ньому провідну роль, тобто головним стає словесне чи графічне емоційне вираження побаченого дитиною, що лише при потребі коригується вчителем. Такій діяльності сприяють рольові ігри у яких учні виступають „авторами”, „критиками”, „глядачами”. Зрозуміти власні емоції, вміти розрізняти емоційні прояви інших дітям допомагають вправи творчого характеру, що передбачають персоніфікацію емоційних станів, які передаються творами мистецтва, ігри, які спрямовані на відкриття та усвідомлення психологічно-емоційного стану інших людей, а також самоаналіз власних емоційних станів, почуттів, які виникають на основі побаченого чи почутого. У четвертому класі формування почуттєвої сфери відбувається за такою ж схемою, як у третьому, різниця виражається у більш ускладнених завданнях.

Одночасно з почуттєвою сферою формуються і художні уявлення дітей, оскільки почуття виникають на основі сприймання творів мистецтва чи навколишнього, власних образотворчих робіт. В процесі пізнання школярі накопичують зорові враження, еталони, зразки прекрасного та потворного, якими вони згодом будуть керуватися при оцінюванні, у власних образотворчих роботах, при відборі естетично важливих для них об'єктів. Наявність таких вражень вкупі з емоційним досвідом допомагає розвинути уяву дитини. Як і інші психологічні процеси, цей також потребує певного методологічного забезпечення. Методика формування художніх уявлень молодших школярів виділяє конкретні методичні прийоми:

• порівняння, як основний шлях активізації художнього мислення. До них можна віднести завдання такого типу: „Що на що подібне?” ; це і спостереження, і співставлення виразних можливостей різних матеріалів, різних видів діяльності (зображення, декорування, побудова), різних художніх засобів (ритм, композиція, виразність кольору, пластика та ін.);

• цілеспрямована діяльність (метод педагогічного обмеження завдання при великій кількості варіантів її вирішення). Дітям надається творча свобода, але не безмежна, а цілеспрямована, у відповідності з тематичним плануванням уроків;

- рольові ігри на уроках. Завдання цих ігор змоделювати ситуацію реального життя, мистецтва у суспільстві. Наприклад: гра в художників у глядачів. Виступаючи почергово в тій чи іншій ролі учень починає розуміти, що культурі глядача також необхідно вчитися. Ігри, вікторини, кросворди допомагають розширити словниковий та зоровий запас учнів. Сприяють цьому і інші завдання, які безпосередньо не пов'язані з образотворчим мистецтвом:

- гра-пошук (знайти героя за описом);

- оживи шедеври (інсценізація картин по пам'яті);

- трансформація змісту і настрою з однієї форми мистецтва в іншу (малюємо музику);

- впізнай на дотик;

- усне малювання (розглянути натуру і описати її та ін.);

Рольові ігри також допомагають створити на уроках емоційну атмосферу, необхідну для сприйняття художньо-образної драматургії уроку.

- домашні завдання - завдання на спостереження форм мистецтва у побуті та в житті людей. Тут доцільним є використання методу „забігання вперед ” – тобто, домашнє споглядання повинно стати емоційною та структурно-кольоровою основою того, що пропонується розглядати на наступному занятті гуртка, або „повернення до вивченого”, в даному випадку діти повинні провести порівняльний аналіз: активізувати особистісний попередній досвід і перенести його на те, що виучується. Практичні навики молодших школярів, як у образотворчій так і у споглядальній роботі, набуваються на кожному занятті гуртка, під час проведення екскурсії чи прогулянки. Сприйняття дійсності та образотворчого мистецтва з одночасною власною образотворчою та оцінною працею дитини – дві сторони єдиного навчально-виховного процесу.

Розвиток сприйняття, почуттєвої сфери, вміння уявляти та виражати своє ставлення словесно чи у малюнку - запорука оцінно-творчої активності дитини. Хоча творча активність повинна бути наслідком сформованих вищеназваних здібностей дитини, необхідно створити певні умови для вияву творчої активності. Якщо при формуванні сприйняття, почуттєвої сфери та уяви доцільними є загальні завдання, при яких реакція дітей коригується учителем, то для прояву творчої активності є необхідним особистісний підхід до кожного учня. Така особливість даного виду діяльності пов’язана із психологічними віковими особливостями молодших школярів. Учитель зауважує, що на певному етапі навчально-виховної роботи діти змінюють своє ставлення як до процесу зображення, так і до його результатів. Тобто, в даний момент відбувається зміна естетичних вимог до власних творчих робі, а також до робіт інших дітей. Стимулом до цього виступає критичне оцінювання своєї роботи, що виникає на основі порівняння, співставлення. Естетичне судження учня в цей період говорить про ті можливості дитини, які ще не виражаються у його творчій діяльності, але вже існують у формі особистих вимог до творчості. „Чим більший розрив між зображальними можливостями та естетичними вимогами, між творчими задумами та рівнем підготовки, тим більш напружений та складніший процес малювання ”[39, с. 65-66]. Для безболісного переходу на наступний етап дитині потрібні нові знання, нові уміння. В залежності від індивідуальних особливостей та здібностей дітей процес переоцінки та переходу на новий рівень естетичної діяльності відбувається по-різному. Одні більш активні, інші – пасивні, по-різному сприймають та використовують вказівки та пояснення вчителя, змінюють характер зображення та усної оцінки. Такі зміни є поступальним рухом як у образотворчій діяльності так і в оцінній. На думку Лабунскої Г. В. учитель повинен не лише вчасно помітити зміни у естетичній діяльності дітей, а й зуміти попередньо „налаштувати” їх на це, ознайомити їх з доступними закономірностями та прийомами зображення, які допоможуть дитині легше та краще оволодіти новими знаннями. „Внутрішні резерви, узяті ніби в займи, підготують дитину до безболісного переходу до того зображення, яке вона на даному етапі розвитку починає активно шукати і яке естетично її задовольняє” [39, с. 6].

Бачимо, що гурткова діяльність дітей має певні методичні прийоми, використовуючи які педагог зможе забезпечити поглиблене вивчення видів та жанрів мистецтва, засвоєння художніх технік та матеріалів, розкрити внутрішні духовні резерви дітей, сформувати творчість.

Висновки з третього розділу

Розглядаючи педагогічне забезпечення гурткових занять з образотворчого мистецтва ми з’ясували, що для успішного формування творчості дитини молодшого шкільного віку велике значення має уміння вчителя на основі естетичного досвіду дитини та її інтересу до образотворчого мистецтва залучити її до естетичного споглядання, сформувати емоційно-почуттєву сферу та уміння виражати як у кольорі, так і словесно своє ставлення до прекрасного, наштовхувати на творче вирішення поставлених завдань.

Цьому сприяють наступні прийоми та методи роботи: підбір нестандартних завдань та зображальних технік і матеріалів, доброзичлива інтрига, індивідуальний підхід, емоційне подання матеріалу; спостереження в природі, короткочасні зарисовки, ігрові моменти, вправи на розвиток асоціативного мислення, словесне та графічне вираження емоційних станів та ін..

У школі існують наступні гуртки з образотворчого мистецтва: гурток живопису і графіки, гурток декоративно-прикладного мистецтва, гурток скульптури. Гурткова робота передбачає глибше та більш серйозне вивчення образотворчого мистецтва, його видів та жанрів, художніх технік. Заняття у гуртках вимагає вивчення більш складного матеріалу та роботи з більш складними, і разом з тим, цікавими техніками.

Подана вище тематика роботи гуртків є типовою, чітко пов’язаною з програмою образотворчого мистецтва для 1-4 класів. Вчителі-класоводи, чи предметними можуть взяти її за основу при складанні програми роботи будь якого гуртка з образотворчого мистецтва. В залежності від особливостей регіону, у якому проживають діти, рівня підготовки вчителя, можливостей школи, теми навчальних занять можуть бути змінені. Особливо це стосується гуртка декоративно-прикладного мистецтва.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Характеристики

Список файлов ВКР