103211 (590722), страница 6
Текст из файла (страница 6)
При виборі конкретного методу розрахунку ринкової ціни фірми керуються обсягами господарської діяльності, ступеню захвату і стійкості ринку, яка визначається довготою життєвого циклу ринкового продукту, характером самої ціни; видом продукції, виносячої на ринок і ступеню її взаємозамінності по відношенню до аналогічних продуктів фірм-конкурентів.
В немалій ступені ціна залежить і від фаз життєвого циклу продукту на ринку. Більшість товарів і послуг в період зародження їх життєвого циклу використовується максимальна, але еластична ціна, тоді як проектування нових товарів і послуг, створення пробних баз реалізації і "запуск" їх у серію, реклама та інші методи просування на ринок потребують більш значних витрат, ніж витрати на масове збільшення вже прийнятих ринком традиційних товарів та послуг. Тому на стадіях розвитку і зрілості життєвого циклу нової ринкової продукції ціни, як правило, постійно знижуються, зате у фазі старіння продукції вони стабілізуються, після чого у фазі вмирання застосовується мінімальна ціна.
Відносно і прибуток, закладений у ціні, також міняється по фазам циклу життя ринкового продукту:
• від збитків до мінімальної - у фазі зародження;
• від нижче середньої до середньої - у фазі розвитку;
• максимальна - на етапі зрілості;
• від середньої до нижче середньої - в період старіння;
• мінімальна - у фазі вмирання життєвого циклу.
Ціни враховують стержневі фактори маркетингової стратегії товарної пропозиції: якість і ремонтоспроможність продукції, а також рівень сервісу та ін.
1.5 Заходи по покращенню та підвищенню рівня виробництва.
Стан виробництва в цілому можна судити в першу чергу по стану сировинної бази. А темп росту виробництва вина необхідно зрівняти зі збором та переробкою винограду.
Виноробство - мистецтво по перетворенню виноградного соку у вино.
Данні площі, зайнятій під виноградники, досить суперечні. По різним оцінкам, сьогодні лозою засаджено від 99 до 119 тис.га. І з 1985р. площа постійно скорочується.
Середня врожайність винограду у другій половині 90-х років в Україні не перевищувала 23 ц/га. А економічно вигідніше займатися виноградом при врожайності приблизно 50 ц/га, завіряє більшість суб'єктів галузі. З моменту антиалкогольної кампанії 1985 - 1986рр. валовий збір винограду та обсяги виробництва вина і коньяку, впали більш ніж в 5 разів.
Середній зріст вітчизняних виноградників 12-15 років, це майже старий вік. За останні роки закладається немало нових виноградників але старих розкорчовується ще більше.
Інвестиції у виноградарство вливаються досить в'яло. Гроші вкладаються головним чином в ординарне вторинне виноробство, обіг коштів в якому різко перевищує один рік, а віддача від винограднику наступає не раніше 3-5 років з моменту закладки, і заморожувати кошти на великий строк спонсорів мало.
Зарубіжні інвестори навряд чи стануть вкладати гроші у розвиток української сировинної бази. У Європі зараз перевиробництво; 300 млн. дал виноматеріалів. "Заграниця" більш зацікавлена сьогодні в ринку збуту готової продукції, ніж в відновленні чиєї б то не було виноробної промисловості.
Найбільші серед українських компаній, інвестуючих у виноград: АО "Агропромислова фірма "Таврія" і АГГ "Одеський коньячний завод".
Джерелом винної ріки можна вважати первинну переробку винограду. Переробка винограду та виробництво з нього виноматеріалів, яке ділиться на З основні частини:
1 - саме виноробство, або виноробство тихих вин;
2 - виробництво ігристих вин;
3 - коньячні вироби.
Всього в Україні більше 120 заводів первинного виноробства, але сьогодні роблять не всі по різним обставинам, насамперед це нестача коштів.
У самі найкращі роки в Україні перероблювали 900 тис.т. винограду і виробляли із них 48 млн дал тихих вин. По цим цифрам можна судити про потенціал галузі.
Реально працюючих заводів вторинного виноробства (промислова переробка виноматеріалів в вино, його витримка, зберігання, підготовка до розливу і безпосередньо розлив) більше 50. Серед них 38 "старих бійців", збудованих ще за радянські часи. Всього ж ліцензією на право виробництва вина володіють декілька сотень фірм, але більшість із них або зовсім не роблять на ринку, або роблять якось непомітно. Реально і потенційно більші з них -НПАО "Масандра", "Інкерманський завод марочних вин", АО АПФ "Таврія", СПК "Ізумрудний".
Середній рівень вживання вина на одну душу населення України не перевищує 1,2 л в рік.
Питому вагу у виноробстві вина грають допоміжні матеріали. Щорічна потреба галузі в пляшках для тихих вин в останні роки не перевищувала 90-100 млн шт.
Таж ситуація і з укупоркою. Але саме найбільше Україні не везе з корковою пробкою.
Для ординарних вин коркова пробка виконує скоріше "поштову" функцію. Поліетилен достатньо біохімічно нейтральний, і тільки при довгій витримці в колекції може вступити в реакцію зі змістом пляшки. Ось чому корка життєво необхідна тільки для колекційних вин. Але вона грає неабияку роль в маркетинговій політиці багатьох підприємств, наряду з барвистою етикеткою.
Етикетку винзаводи купляють безпосередньо у виробника. Частіше всього постачальниками наклейок виступають місцеві поліграфічні підприємства і фірми-сусіди заказників. Великі винороби добираються аж до Києва, де їх задовольняє поліграфічний центр ЗАО "Київська поліграфічна фабрика "Заря", ЗАО "Видавництво Бліц-інформ" - "Бліц-прінт", компанія "Новий друк".
Виноградним вином є напій, котрий утворюється внаслідок спиртового зброження соку винограду.
Вина, незалежно від місця походження, діляться по кольору на білі, рожеві та червоні. Білі виготовляються з білих сортів винограду, червоні - з червоних. Рожеві вина виготовляються шляхом збродження сусла (теж саме, що і виноградний сік) із червоних та рожевих сортів винограду, перероблювальних по червоному або білому способах, а також купажування (змішування винограду різних сортів і різних виноматеріалів). По білому способу виноград перероблюється дуже просто: сусло (теж що і виноградний сік) відділяється від мезги (м'якоть винограду з кожицею і кістками) і переброжується. Переробка за червоним способом передбачає попередній настій сусла на мезги; застосовується в основному для червоних сортів винограду.
При виробці виноградних вин забороняється добавка води до сусла або вина.
По складу вина діляться на сортові і купажні. Сортові вина виробляються із одного сорту винограду. Купажні виготовляються із суміші сортів винограду.
По вмісту цукру діляться - на сухі, напівсухі, солодкі, напівсолодкі і лікерні; по спирту - на столові і кріплені. Столові діляться на дві групи -натуральні і купажні.
По віку вина діляться на ординарні, марочні і колекційні. Ординарні вина виготовлюються по уніфікованій технології і реалізуються з 1 січня наступного за врожаєм винограду року. Допускається випуск молодих вин в рік врожаю по спеціальним технологічним умовам.
Марочні вина виготовлюються по індивідуальним для кожної марки технологіям з винограду певних сортів, вирощуваного в суворо регламентованих районах, або спеціально підібраній суміші з обов'язковою витримкою у дубовій тарі не менш ніж півтора року з моменту закладки на витримку.
Колекційні - це марочні вина, які після закінчення витримки у дубовій тарі окремо витриманих у пляшках не менше 3-х років і реалізуються у тій же самій тарі. 80% світового ринку вина представлено ординарними винами, 20% -марочними.
В нашій країні виготовляються різноманітні алкогольні напої: горілка, лікери, наливки, коньяки, виноградні та плодово-ягідні вина і пиво. Серед всіх цих напоїв виноградне вино займає особливе місце.
В порівнянні з горілкою у вині, крім алкоголю, є ряд цінних важливих речовин, необхідних для організму людини. У вині є вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза і пентоза, органічні кислоти та інші), азотні речовини, мінеральні речовини, вітаміни, мікроеліменти, радіоактивні речовини, ферменти.
Вино має приємні смакові якості, вважається як дієтичним так і лікарським напоєм. Лікарі в Україні та за кордоном лікують вином окремі хвороби. Використання міцних алкогольних напоїв виноградним вином є засобом боротьби з алкоголізмом. В цьому аспекті слід роздивлятися перспективи розвитку виноробної промисловості, [ £ J
В загальному обсязі виробництво алкогольних напоїв і питома вага виноградного вина буде поступово зростати, витісняючи такі високоалкогольні напої, як горілка та лікери. У виробництві самих же виноградних вин буде зростати випуск натуральних вин - сухих і напівсолодких. Структура вина виноградного на Рис.8.
Рис.8 Структура вина виноградного.
Одним з важливих фрагментів маркетингу виноробної промисловості є досягнення переваги у вживанні алкогольних напоїв. Це необхідно для виготовлення стратегій виробника, спрямованої на збільшення випуску продукту до обсягів, які відповідають рівню платоспроможного попиту населення; активізацію споживацького попиту на вироблювану продукцію, яка користується недостатнім попитом; проведення маркетингових заходів, які обмежують попит на окремі види алкогольної продукції, наприклад горілки; виявлення споживацьких ніш для розміщення нових видів продукції, пошуки об'єктів, які потребують нових технологічних рішень.
Узагальнення даних анкет проведених на Україні показує, що найбільшою перевагою у всіх категорій опитаних користуються міцні напої (горілка, коньяк, самогон, спирт, вино-виноградне міцне, плодоягідне), на перевагу вживання яких вказали 53% опитаних. Перевага вина виноградного столового у 2,7 рази, пива -4,4 рази, шампанського - 4,6 рази менша. Більшим попитом користуються марочні вина у порівнянні з ординарними (у 2,4 рази), причому столові марочні вина переважають міцні в 1,5 рази.
Ефективність заходів визначається показниками підвищення працездатності, зниження собівартості продукції, підвищення ступеня використання виробничих потужностей, основних виробничих фондів і обігових коштів, підвищення рівня рентабельності виробництва.
В модифікацію систем управління, планування і організації виробництва включаються заходу по наступним напрямкам;
1- удосконалення систем управління;
2- спеціалізація виробничих процесів;
3- удосконалення внутрішньозаводської системи планування і економічного стимулювання;
4- удосконалення оперативно-виробничого планування (впровадження системи безперервного планування);
5- удосконалення технічної підготовки виробництва і систем технічного контролю;
6- впровадження механізації, автоматизації планово-обліковних робіт та процесів управління;
7- удосконалення системи обліку, звітності та діловиробництва;
8- удосконалення системи матеріально-технічного постачання.
По кожному заходу визначається його економічна ефективність, а також вказується місце і строки впровадження, загальна вартість, очікуване виповнення на початок плануємого року, планові витрати на плануємий рік і джерела їх фінансування, ефективність до кінця плануємого року (зниження працеємності, скорочення чисельності; економія в грошовому вираженні -всього, в тому числі: фонд заробітної платні, сировини, матеріалів, палива, енергії); приріст потужності; умовно-річна економія; строки відкупівлі.
Головним інструментом підвищення ефективності виробництва є технічний процес. Враховуючи високу ефективність на підприємствах виноробної промисловості заходів по впровадженню передової технології і найбільш прогресивної технології виробництва, які складають основний зміст плану підвищення ефективності виробництва, якісній розробці повинно придатися особливо важливе значення.
В план впровадження нової техніки і передової технології включають не тільки заходи, здійснення котрих необхідне для виповнення затвердженого плану, але і заходу по удосконаленню виробничого процесу, впровадженню більш удосконалених машин і механізмів: електрифікації, хімізації, механізації та автомеханізації виробництва для забезпечення прискореного технічного прогресу підприємства.
Організаційно-технічні заходи виноробного підприємства передбачаються наступні:
1) впровадження нової і модернізація існуючої техніки;
2) покращення використання матеріальних ресурсів;
3) покращення якості продукції і зовнішнього її оформлення;
4) покращення використання виробництва потужностей;
5) впровадження передової технології;
6) раціоналізація і здешевлення транспортування сировини та інше. Розробка плану організаційно-технічних заходів починається на виробничих дільницях. Всі пропозиції по удосконаленню виробництва групуються по основним напрямкам, і зводяться в суспільно-заводський план, обговорюють у колективі робітників підприємства, вносять також і в колективні договори.
В плані організаційно-технічних заходів повинно бути передбачено:
1) суть і ціль заходу;
2) робоче місце, де намічено його здійснення;
3) виконавці;
4) строк початку і закінчення впровадження заходів;
5) розміри витрат по здійсненню заходу, джерела та строки покриття цих витрат;
6) результати впровадження заходів (вплив заходів на роботу заводу окремо в плануючому та окремо в послідуючих роках):
а) зміцнення тривалості роботи заводу на збільшення випуску продукції;
б) економія у витратах праці і заробітної платні;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
