99932 (590290), страница 2
Текст из файла (страница 2)
При всьому різноманітті послуг є щось спільне, що об'єднує їх в одну сферу і відрізняє від матеріального виробництва:
1. існує історична спільність виникнення і розвитку окремих видів послуг як самостійних галузей і підгалузей народного господарства. Початково послуги включені в безпосередній процес матеріального виробництва і, згодом, в ході розвитку суспільного поділу праці, відбувається відокремлення їх в самостійні підгалузі і галузі економіки. Цей процес відбувається і в даний час. Прикладом тому є поява інформаційно - комунікаційної галузі. З поглибленням галузевого розподілу праці одночасно розвиваються різні форми кооперації інтеграції галузей сфери послуг з виробництвом.
2. виробництво послуг відрізняється від матеріально - речового виробництва значно більшою близькістю до кінцевого споживання благ. Більш того, виробництво багатьох видів послуг співпадає в часі і просторі з їх споживанням. Воно виступає в симбіозній формі - "споживчого виробництва" і, отже, не залишає відчутних результатів. Невідчутна природа послуги ускладнює процес споживчого вибору. Корисність послуги оцінюється споживачем після їх виробництва, а заздалегідь споживач не в змозі знати о споживчих властивостях послуги у зв'язку з її невідчутністю. У споживача існує тільки можливість побічного зв'язку оцінки результатів діяльності робітників сфери послуг по аналогії, на основі погляду інших споживачів і за допомогою рекламного образу.
Ряд послуг втілюється (наприклад, відеокасети, кінофільми, скульптура) в матеріально - речових об'єктах, і ці послуги володіють самостійною формою,
уособленою як від споживача, так і від виробництва і реалізуються як товари. Але і в цьому випадку корисний ефект послуги буде визначатися якістю і змістом інформації, що передається, соціальним і художнім образом. При цьому матеріальний субстрат (камінь, полотно, кінострічка) грає супутню, допоміжну роль [42].
3. з невідчутністю послуг пов'язана неможливість їх зберігання і транспортування, розосередженість і локальність ринку послуг. Так, наприклад, доход від незаповнених глядацьких місць у кінотеатрі, і доход від незданого номеру в готелі втрачається назавжди. Неможливість зберігання послуги збільшує ступень ризику виробника послуги, особливо в умовах нестійкості ринкової кон'юнктури. Послуги не можна зберігати з метою наступної їх реалізації. Сфера послуг в порівнянні з виробництвом товарів в більшої мірі повинна враховувати фактор часу (сезоні коливання попиту, пікові періоди попиту на протязі доби) і в зв'язку з цим виникає необхідність застосування особливих засобів по узгодженню попиту і пропозиції на ринку послуг (широка практика попередніх замовлень, диференціація цін на послуги в залежності від сезонності і пікових перепадів в попиті на послуги; масове залучення тимчасових робітників на умовах роботи неповний робочий день, сумісників і т. ін.).
4. послуга, як правило, невідокремлена від її виробника і сфера послуг тому представляє широке поле особистих контактів виробника и покупців послуг. З ростом персоніфікації і індивідуалізації запитів на послуги, з ускладненням асортимент}' послуг значення особистих контактів збільшується, а також зростає роль кваліфікації виробника послуг - їх професійних знань і вмінь робітників сфери послуг, їх комунікабельності та інших особистих якостей, від яких набагато залежить конкурентоспроможність підприємства, яке надає послуги. В кадрової політиці при відбірці робітників в сфері послуг звертається особлива увага не тільки на професійно - технічний, але й на соціально - психологічний бік кваліфікації.
5. у зв'язку з існуванням багатьох послуг в вигляді живої людської діяльності, участі людини як суб'єктивного, а не технічного фактору системи, не існує надійної гарантії забезпечення постійності в якості послуги. Якісні характеристики послуги можуть коливатися в великих діапазонах там, де це можливо, прагнучи звести до мінімуму суб'єктивно обумовлену непостійність якості послуг за допомогою технічних засобів (наприклад, система відеозвукозапису, система дублювання при кінозйомках і ін.). Особливості природи послуги визначають особливості економічної діяльності в цілому і в окремих її галузях. Подвійна, симбіозна природа сфери послуг як "споживчого виробництва" придає специфічний багатошаровий характер економічним відносинам в сфері послуг [37].
В сфері послуг діють економічні відношення матеріального виробництва, тобто ці відношення з приводу руху матеріального продукту за межами виробництва. Ці відношення переважають у сфері виробничих послуг (вантажний транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування та ін.) і умови економічної діяльності в цих областях близькі до галузей матеріального виробництва. Звичайно, і в галузях виробничих послуг є певна специфіка умов господарювання, обумовлена великим споживчим напрямом цих галузей у порівняні з виробничими галузями.
Економічні відносини сфери послуг включають власне економічні відносини з приводу відтворення послуг. Це передбачає відтворення особистого і речового фактору. Надання послуг, а також формування суспільно необхідних витрат праці. Специфіка економічних відношень в сфері послуг визначається взаємозв'язком її зі сферою домашнього господарства та з соціально-політичною сферою всього суспільства. Якщо економічні відносини в матеріальному виробництві щільно пов'язані з організаційно - економічними відносинами, то економічні відносини сфери послуг розглядаються у взаємозв'язку з динамікою соціально - економічних процесів суспільства. Власне, економічні відносини сфери послуг найбільш яскраво представлені в галузях нематеріальних, невиробничих послуг, тобто в так званої невиробничої сфері [42].
В третинному секторі народного господарства невиробнича сфера займає особливе місце. Економічна діяльність таких провідних невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я, культура розглядаються з позиції теорії суспільних благ, обмеженості дії ринкового механізму, суспільного бюджету, фінансування і нормативної економіки. Загальноприйняте вважати, як в нашої країні, так і на Заході, що невиробничі, соціально - культурні послуги, а також послуги охорони внутрішньої та зовнішньої безпеки людей (армія, міліція, пожежна охорона) уявляють собою суспільні блага. У відміні від інших благ вони відрізняються наступними характеристиками: неподільністю, сумісним характером споживання, високою соціальною значимістю і переважанням суспільно - державних форм власності у виробництві і споживанні суспільних благ [22].
Багато які невиробничі послуги як суспільні блага утворюють неринковий сектор економіки. Тут розподіл ресурсів не підкоряється законам ринка. Як правило, попит на соціально - культурні послуги нееластичний. Однак окремі конструкції ринкового механізму можна з успіхом використовувати в економічній діяльності невиробничої сфери.
Найбільш загальним показником, який характеризує кінцеві результати економічної діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери, є показник ВНП. За його допомогою можна охопити такі взаємозв'язані економічні процеси, як виробництво матеріальних благ і послуг, розподіл доходів і кінцеве використання матеріальних благ та послуг. Утворений ВНП визначається як сума "валової доданої вартості" всіх галузей народного господарства, ВНП не включає вартість витраченої сировини, матеріалів, палива, енергії і інших матеріальних ресурсів, а також наданих господарським одиницям послуг. Використаний ВНП виступає, як кінцеве споживання матеріальних благ та послуг, капіталовкладення, приріст матеріальних обігових коштів і сальдо зовнішньої торгівлі [22].
Ресурсний потенціал сфери послуг представляє собою сукупність матеріально - технічних, трудових, фінансових, організаційно - управлінських і інформаційних ресурсів, які характеризують економічні можливості сфери послуг для виконання властивих її функцій. Ресурсний потенціал сфери послуг, який є складовою частиною економічного і трудового потенціалу суспільства, його національного скарбу, дає уявлення про економічну важливість цієї сфери в системі суспільного відтворення. Зростаючий обсяг ресурсів, які задіяні в невиробничих галузях, істотно впливає на динаміку розвитку міжгосподарчих зв'язків в суспільному відтворенні і на характер спрямованості галузевих матеріальних і фінансових потоків. Без обліку руху ресурсів сфери послуг в даний час неможливо додержати важливіші макроекономічні пропорції, в тому числі пропорції між споживанням і нагромаджуванням, між особистим і виробничим споживанням, між виробничим і невиробничим нагромаджуванням. Без обліку трудових ресурсів сфери послуг неможливо забезпечити пропорціональність між трудовими ресурсами і робочими місцями у всьому народному господарстві і не можна зрозуміти закономірності трудової мобільності робітників, власне, спрямувати рух міжгалузевих потоків трудових ресурсів. Статистичним інструментом обліку складу і руху ресурсів є система балансів основних фондів (які в сфері послуг утворюють матеріально - технічні умови праці її робітників), баланси трудових ресурсів та інші [21].
Особливість сфери послуг складається у тому, що тут зниження матеріало - і енергоспоживання супроводжується одночасним збільшенням доданої вартості і зростання ВНП.
Розвиток сфери послуг породив виробництво нових видів товарів культурно - побутового, сервісного призначення і збільшив попит на сучасну техніку і технологію. Стримуючим фактором НТП в сфері послуг в багатьох розвинутих країнах є більш низький рівень заробітної плати робітників, чим в матеріальному виробництві. Так робітники в приватним секторі послуг США заробляють тільки 67 % від рівня заробітної плати робітників промисловості, в Японії, яка займає провідне місце в світі по рівню розвитку сфери послуг заробітки робітників в сфері послуг тільки на 7 % нижчі, ніж в промисловості, а в Німеччині - на 11 % [36]. Збереження невисокої заробітної плати робітників сфери послуг, особливо в торгівлі, громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні в порівнянні зі середньої в народному господарстві, обмежує масштаби упровадження нової техніки, масштаби заміни ручної праці машинною працею. Низький рівень заробітної плати в сфері послуг сприяє розширенню зайнятості в неї.
Прискорений розвиток сфери послуг обумовлений дією ряда факторів: 1.збільшення продуктивності праці і збільшення фондовіддачі в матеріальному виробництві на основі прогресу науки та техніки був і продовжує залишатися вирішальним фактором розширення сфери послуг. З ростом продуктивності праці знижаються витрати виробництва товарів і послуг, збільшується покупна спроможність грошей і зростають реальні доходи населення, в наслідок змінюється співвідношення статей витрат в родинному бюджеті в бік збільшення питомої ваги послуг;
2. зростання суспільної продуктивності праці сприяє скороченню робочого часу і за рахунок цього - збільшення неробочого часу як "простору" для творчого розвитку особистості;
3. за досвідом розвинутих країн, перехід до ринкової економіки визволяє з виробничої сфери біля 30 млн. чоловік, з яких значна частка перерозподіляється у невиробничі галузі;
4. висока гнучкість і стійкість сфери послуг до економічних криз, спадів в порівнянні з виробничою сферою, що позитивно відображається як на економіці країни в цілому, так і на добробуті людей. Наприклад, криза в США 1969-1982 років: зайнятість в сфері послуг збільшилась на 1 %, в той час, як в виробничої сфері знизилася на 7 % [22].
Залежність обсягу споживання послуг від вище перелічених факторів може бути відображена в слідуючий економічної моделі:
де:
у - об'єми послуг;
аі - споживач відповідної послуги;
хі - співвідношення робочого і вільного часу споживача;
х2 - структура розподілу доходів населення;
х3 - статево вікова структура населення;
х4 - співвідношення міського і сільського населення;
х5 - рівень освіти
Е - інші фактори [22].
Переорієнтація соціально - економічного розвитку на задоволення потреб населення, з урахуванням їх інтересів припускає рішення задач, пов'язаних з піднесенням народного добробуту, збалансування попиту і пропозиції та інше. Одна з таких задач - розвиток сфери послуг, складовою частиною якої є створення системи платних послуг для населення. Сфера послуг грає все більш значну роль в розвитку соціальної та трудової активності населення. Тому все більш наполегливішою стає суспільна потреба перетворення сфери послуг у великий народногосподарчий комплекс, здатний внести свій вклад в стабілізацію споживчого ринка.
1.2 Історія розвитку сфери послуг
Тривалий період часу при плануванні розвитку різних ланків народного господарства роль сфери послуг практично недооцінювалась, що негативно відбилось як на рівні її розвитку, так і на ефективності суспільного виробництва в цілому. Розвитку сфери суспільного обслуговування сприяв закономірний процес поглиблення суспільного розподілу, праці.
Сфера послуг як така існувала з давніх часів. Так на Русі здавна обслуговуванням населення займалися ремісники. За замовленням купців, заводчиків, поміщиків, чиновників вони виробляли дивовижні за красою
вироби: одяг, меблі, предмети розкоші і релігійних обрядів. За замовленням простого народу частіше за все ремонтували взуття, одяг, замки, сковорідки та інші предмети домашнього посуду. Називалися вони за видом своєї діяльності - хто шив каптани - каптанники, хто лагодив сковорідки - сковородники, а також черевичники, капелюшники, сарафанники, замочники та інші [28]. Рівень обслуговування народу ремісниками був вельми низьким. Вступ Росії (в складі якої у тої час знаходилась Україна) в епоху капіталізму призвело до виникнення нових промислових центрів та регіонів, в яких почало інтенсивно розвиватися побутове обслуговування населення. В кінці 19 століття в Києві було, наприклад, 20 тис. ремісників, з яких 14 тис. надавали послуги населенню - різноманітні теслярі, столяри, пічники, годинникарі, фотографи, перукарі [28]. З'являлися великі салони для заможних, які тримали іноземні майстри. З'являлися значні підприємства по обслуговуванню населення - приватні залізниці, пральні і т. ін. Однак процес концентрації виробництва в сфері послуг істотно відставав від добувних і переробних галузей промисловості. Найманий труд на підприємствах сфери послуг використовувався в обмежених розмірах і сама кількість найманих робітників була незначна. Напередодні першої світової війни Міністерством внутрішніх справ царської Росії було проведене обстеження ремісничого виробництва 214 місць держави. Дані обстеження показали, що з 1900 по 1910 роки в цих місцях, наприклад, кількість майстерень кравців з кількістю найманого труда більш 2 чоловік зросла з 15,9 до 20,2 тис; кількість чоботарських майстерень - з 10,4 до 13,7 тис; ювелірних - з 2 до 2,4 тис; столярних та паркетних - з 5,7 до 7,5 тис; годинникових - з 0,6 до 1 тис; пралень - з 407 до510 тис. Крім того у містах була значна кількість ремісників, які працювали одноособо або з одним найманим працівником. Всього в 1910 році в цих містах нараховувалося 95,4 тис. чол. робітників [28].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
