81150 (589476), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

, (3.1)

де Е_min – нормована мінімальна освітленість Е_min=ε_общ=400 лм;

S – площа освітлюваного приміщення, S=20 м²;

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості, дорівнює відношенню , значення якого звичайно перебувають у межах 1,0 – 1,15;

К_з – коефіцієнт запасу, K_з=1,5;

N – число світильників у приміщенні;

η – коефіцієнт використання світлового потоку.

Значення коефіцієнта η обчислюють по таблицях, залежно від коефіцієнтів відбиття світлового потоку від стелі й стін і показника приміщення i, обумовленого по формулі:

, (3.2)

де А и В-довжина й ширина приміщення;

h – розрахункова висота світильників.

Тоді η =30%.

Визначимо кількість світильників:

Приймаємо кількість світильників дорівнює 5.

Для розрахунку місцевого освітлення приймаємо

ε_місць=100 лм, S=0,96 м², z=1, К_з=1,5, η=0,44

Вибираємо лампи накалювання типу В, потужністю 40 Вт.

Світильники місцевого висвітлення розташовуються на робочих місцях операторів.

Розміщення світильників загального освітлення зображено на схемі приміщення.

Рис. 3.7. Розміщення світильників загального освітлення

Комплекс організаційних заходів, розглянутих у даному розділі показує, що їсти можливість домогтися реальних успіхів в усуненні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працюючим з комп'ютерами. При більше докладному вивченні штучного висвітлення операторської була розрахована кількість світильників загального висвітлення N=5, і підібрані світильники місцевого висвітлення з лампами накалювання типу В, потужністю 40 Вт.

Техногенна безпека

Як відомо, пожежа або неконтрольований процес горіння може виникнути при взаємодії горючих речовин і джерел запалювання. До горючих речовин ставляться будівельні або оздоблювальні матеріали, перегородки, двері, статі, шнури, дискети й т.д. джерелами запалювання можуть бути електронні схеми комп'ютерів, устрою електроживлення, кондиціонування повітря, у яких через різні порушення можуть перегріватися елементи, або виникати електричні іскри й дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів.

Щільність розміщення елементів електронних схем у комп'ютерах висока, а сполучні проведення й кабелі розташовуються в безпосередній близькості друг від друга. При протіканні по них електричного струму виділяється значна кількість, що може привести до оплавлення ізоляції. Для відводу надлишку теплоти відплат комп'ютерів служать системи вентиляції й кондиціонування повітря. При самостійній зборці окремих елементів в один корпус існує небезпека неправильного підбора процесу або охолодного вентилятора до материнської плати, що може привести до перегріву окремих елементів електронних плат.

Міри пожежної безпеки

Основними причинами пожежі є: необережне поводження з вогнем, несправне встаткування, порушення робочого процесу.

Методи захисту від пожеж:

– організаційний – навчання працівників пожежної безпеки, проведення інструктажу, призначення відповідального за протипожежний стан операторської;

– експлуатаційний – правильна експлуатація встаткування;

– технічний – дотримання протипожежних мір при устрої встаткування вентиляції, опалення, кондиціонування;

– режимний – заборона паління й т. п.

У приміщенні повинен бути план евакуації при пожежі. Шляхи евакуації не повинні бути захаращені сторонніми предметами.

Приміщення, де встановлені комп'ютери й де немає необхідності устрою автоматичного пожежегасіння, для локалізації невеликого загоряння варто оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м², і піском.

Протидимовий захист при пожежі

Аварійну протидимову вентиляцію для видалення диму при пожежі варто проектувати для забезпечення евакуації людей із приміщень будинку в початковій стадії пожежі, що сталися в одному із приміщень.

Видалення диму варто передбачати: з коридорів або холів житлових, суспільних й адміністративно-побутових будинків відповідно до вимог С нип 2.08.01–89, С нип 2.08.02–89* і С нип 2.09.04–87.

Видалення диму з коридорів або холів варто проектувати окремими системами зі штучним спонуканням. При визначенні витрати диму варто враховувати: підсмоктування повітря за допомогою неплотностей димових шахт, каналів і воздуховодов з листової сталі відповідно до п. 4.117, а при виготовленні з інших матеріалів – з розрахунку або відповідно до п. 4.117 / Снип 2.04.05–91, стор. 75/;

Димоприемнні обладнання варто розміщати на димових шахтах під стелею коридору або холу. Допускається приєднання димоприемних устроїв до димових шахт на відгалуженнях. Довжина коридору, що обслуговує одним димоприемним обладнанням, приймається не більше 30 м.

Витрата диму, що видаляє безпосередньо із приміщення, визначаємо з розрахунку, що рекомендує додатком 22 / Снип 2.04.05–91, стор. 75/:

1. Витрата диму G₁, кг /ч, якому можна видалити з коридору або холу, варто визначати по формулі: для житлових будинків

(3.3)

де В-ширина більшої зі стулок дверей, що відкривають, при виході з коридору або холу, 1 м;

H – висота дверей, 2.4 м;

n – коефіцієнт, що залежить від загальної ширини більших стулок, що відкривають при пожежі з коридору на сходові клітки або назовні й прийнятий по таблиці / СНиП 2.04. 05–91, стор. 75/:

Таблиця 3.12. Таблиця коефіцієнтів висоти

Будинки	Коефіцієнт n при значеннях ширини В
	0,6	0,9	1,2	1,3	2,4
Житлові		1,00	0,82	0,70	0,51	0,41
Суспільні, адміністративно-побутові й виробничі		1,05	0,91	0,80	0,62	0,50

^{=10426 кг/ч (3.4)}

2) Витрата диму G, кг/ч, що видаляє із приміщення, варто визначати по периметрі вогнища пожежі.

Витрата диму для приміщень площею до 1600 м² або резервуара диму для приміщень більшої площі варто визначати по формулі:

, (3.5)

де P_f – периметр, м. пожару в начальній стадії

Якщо периметр вогнища пожежі неможливо визначити, то його допускається визначати по формулі:

, (3.6)

де A – площа, 20 м², приміщення або резервуара диму;

P_f=0.38∙ 20^0.5=1,7 м

в – відстань, м, від нижньої границі задимленої зони до статі, прийнята для приміщень 2,5 м. або від нижнього краю завіси, що утворить резервуар диму, до статі.

К_s – коефіцієнт, рівний 1,0, а для систем із природним спонуканням при одночасному гасінні пожежі спринклерними системами К_s = 1,2.

^{=676,8∙ 1,7∙ 2,51,5∙ 1=4548 кг/ч.}

1. Час t, з, заповнення димом приміщення або резервуара диму, варто визначати по формулі:

, (3.7)

де А – площа приміщення або резервуара диму, 20 м²;

У – рівень нижньої границі диму, прийнятий для приміщень В= 2,5 м, а для резервуарів диму – як висота, м, від нижньої крайки завіс до статі приміщення;

Н – висота приміщення, 3 м;

– периметр вогнища пожежі, 1,7 м.

^с.

З пов'язаною з вікнами зони шириною l 15 м допускається видалення диму через віконні фрамуги (стулки), низ яких перебуває на рівні не менш чим 2,2 м від статі.

Для проти димного захисту варто передбачати:

а) установку радіальних вентиляторів з електродвигуном на одному валу (у тому числі радіальних кришних вентиляторів) у виконанні, що відповідає категорії приміщення, що обслуговує, без м'яких вставок – при видаленні диму під час пожежі. Допускаються застосування м'яких вставок з негорючих матеріалів, а також установка радіальних вентиляторів на клиноремінній передачі або на муфті, охолоджуваних повітрям;

б) воздуховоди й шахти з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менш 0,75 ч – при видаленні диму безпосередньо із приміщення, 0,5 ч – з коридорів або холів, 0.25 ч – при видаленні газів після пожежі;

Димоприємне обладнання варто розміщати, можливо, більш рівномірно по площі приміщення, димової зони або резервуара диму. Площа, що обслуговує одним димоприємним устроєм, варто приймати не більше 900 м²;

Видалення газів і диму після пожежі із приміщень, що захищають установками газового пожежогасіння, варто передбачати зі штучним спонуканням з нижньої зони приміщень.

Для видалення диму при пожежі й газів після пожежі допускається використати системи аварійної й основної вентиляції.

Комплекс організаційних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, розглянутих у даному розділі показує, що їсти можливість домогтися реальних успіхів у забезпеченні пожежної безпеки.

У даному розділі зроблений розрахунок протидимного захисту при пожежі.

3.4 Автоматизація діагностики банкрутства

Введення

Автоматизація процесу визначення ймовірності банкрутства підприємства дуже важлива для ефективності керування, аналіз фінансового стану. У ситуації, коли рік підприємство працює погано й не приносить прибутку, просто необхідно проводити оцінку ймовірності банкрутства й вживати заходів по поліпшенню фінансового стану підприємства. Автоматизація цього процесу дозволить швидко визначити ймовірність банкрутства після введення деяких даних з фінансової звітності підприємства. А саме даних про капітал підприємства, його необоротних активах, власний капітал й прибуток (валовий і чистий). Банкрутство є небажаним для підприємства, тому після проведення будь-яких санаційних мір на підставі даних нової фінансової звітності необхідно проводити оцінку ймовірності банкрутства, щоб проаналізувати ефект від проведених заходів.

Постановка задачі

Оцінку ймовірності банкрутства прийнято проводити на підставі моделей Альтмана й Лиса. Інтегральний показник рівня загрози банкрутства по моделі Альтмана обчислюється так:

Z= 1,2ДО1+1,4ДО2+3,3ДО3+0,6ДО4+0,999ДО5, (3.8)

де ДО1 = СОС/ АКТИВИ;

ДО2 = НП/ капітал;

ДО3 = ВП / Активи;

ДО4 = ринкова вартість СК/ зобов'язання;

ДО5 = ЧВ /Активи.

Якщо Z< 1,81, то ймовірність банкрутства дуже висока;

1,81

2,675

Z>2,99 – імовірність банкрутства дуже мала.

По моделі Лиса:

Характеристики

Список файлов ВКР