73820 (589321), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Автор історичного роману має поєднувати у своїй роботі сумісність уважного дослідника з художньою проникливістю. Однією з суттєвих ознак роману "Гайдамаки" є те, що гострота фабули у ньому підпорядковується ідеї розкриття характеру, в дії, із заглибленням в індивідуальну психологію героя. Автор ставить героїв у конфліктні ситуації, у яких найповніше розкриваються їх характерні риси. Автор показує, як очолене Залізняком і Гонтою повстання насправді переросло у національно-визвольну боротьбу. Ідейним підґрунтям якої стала національна ідея об’єднання України в єдину державу.

Роман "Гайдамаки" – є не тільки більшим за обсягом. Він відзначається ширшим епічним розмахом в охопленні подій, і проникливішим відтворенням самої історичної епохи, нарешті, й певним поглибленням у розробці характерів, увагою до деталей, предметності у відображенні обставин дії. Хоча й тут не все ще однаковою мірою вдалося автору. Герої Юрія Мушкетика це і реальні історичні особи, і витворені уявою письменника народні типи і характери, що втілюють в собі або добре українське начало, або нице, чуже, привнесене з інших країв.

Основа художніх прийомів у романі Ю. Мушкетика виразна реалістичність. Проте реальні події та явища часом набувають легендарного звучання, а іноді й гіперболізуються, і в цьому своєрідність романтичного забарвлення роману.

Образна система роману Юрія Мушкетика «Гайдамаки» повністю розкрита й детально змальована. Всі образи, які автор створює у своєму романі, доповнюють один одного. Нажаль, деякі з образів не дуже вдалі тому, що крім різних прізвищ, мають однакові риси. Наприкінці книги письменник, говорячи про розгром повстанців, іноді ніби забуває про Залізняка, випускає його з поля зору. Але не можна ставитися до автора упереджено, тому що це його другий твір. Це є крок автора на шляху до його вдосконалення. Портрети підсилюють авторське зображення героїв, а також їх оточення, дає змогу дізнатися про них дуже багато цікавих фактів, які доповнюють роман.

Кожний образ у романі чітко продуманий. Читаючи твір, ти наче потрапляєш у минуле, переживаєш за героїв, намагаєшся зрозуміти, що рухало ними у той важкий час. Образи пейзажу, інтер’єру не тільки змальовують побут, природу, але допомагають розкрити характер героїв, підсилюючи сприйняття персонажів у різних ситуаціях.

У «Гайдамаках» традиційне поняття авторства тільки ледь виходить за свої кордони. У даному випадку можемо вести мову про автора-оповідача, своєрідність тлумачення історичних подій, історика і художника. Автор ставить питання на які протягом всього твору намагається знайти відповідь разом з героєм цього твору.

Юрій Мушкетик не нав'язує своєї думки, а дає змогу читачеві самостійно проаналізувати, й зробити для себе висновки, надаючи читачеві об'єктивне викладення подій Коліївщини.

Головний конфлікт твору – це повстання проти поневолювачів народу, яке очолив Максим Залізняк.

Дуже цікаво показано внутрішній конфлікт Івана Гонти. Гонта має все та, не має духовного спокою, мучається, що зрадив народ, і як поводяться пани з народом, так поводяться із ним.

Крім головного конфлікту є й другорядні, вони тісно переплітаються між собою. Другорядні конфлікти насичують і збагачують події роману, дають повне уявлення про зображувальні явища. У романі «Гайдамаки» присутні, як зовнішні так і внутрішні конфлікти, які зумовлені різними чинниками.

Поза сумнівом, роман «Гайдамаки» став помітним явищем в новітній українській прозі.

Список використаних джерел

1. Білий О. Літературний герой у контексті історії. – К.: Наукова думка, 1980. – 120 с.

2. Бєляєв В. Полум'я народного гніву // Вітчизна. – 1958. – №4 – С. 203–206

3. Волинський Кость. Із секретів майстерності: Критичні етюди. – К.: Радянський письменник, 1973. – 266 с.

4. Волинський Кость. Літературне сьогодення. Літературні критичні статті. – К.: Радянський письменник, 1982. – 293 с.

5. Волинський П.К. Основи теорії літературознавства: Вступ до літературознавства. – К.: Освіта, 1962. – 264 с.

6. Горбань М. Гайдамаччина.– Харків: Шлях освіти, 1923 – 84 с.

7. Горбач Н. Історична проза Ююрія Мушкетика. Дисертація – Запоріжжя, 2006 – 183 с.

8. Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі 19-20 ст. – Чернівці: Рута, 1997. – 123 с.

9. Грушевський М.С. Історія України – К.: Либідь, 1990. – 398 с.

10. Гуляк А., Кейда Ф. Концепція героя в романах Юрія Мушкетика про Гайдамаччину // Київська старовина. – 2004. – № 2. – С. 74 – 85

11. Гуслистий Кость. Коліївщина – К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. – 48 с.

12. Денисова Т.Н. Роман і проблеми його композиції. – К.: Наукова думка, 1968. – 220 с.

13. Дончик В. Грані сучасної прози: Літературно-критичний нарис. – К.: Радянський письменник, 1970. – 323 с.

14. Дончик В. Єдність правди і пристрасті. Літературно-критичні статті. – К.: Радянський письменник, 1981. – 270 с.

15. Жулинський М. Людина як міра часу. – К.: Дніпро, 1979. – 273 с.

1. Жулинський М. Істина – в людських душах / Передмова // Мушкетик Ю. Твори. У 5-ти т. – Т.1. – К.: Дніпро, 1987. – С. 5–34.

2. Ільницький М. Безперервність руху. – К.: Радянський письменник, 1983. – 231 с.

3. Ільницький М. Людина в історії (сучасний український історичний роман). – К.: Дніпро, 1989. – 365 с.

4. Ільницький М. У вимірах часу: Літературно-критичні статті. – К.: Радянський письменник, 1988. – 275 с.

5. Кейда Ф. Відлуння далекої доби: Гайдамаччина в українській літературі. – К.: Логос, 2000.– 520 с.

6. Кейда Ф. Мистецька концепція новій український літературі літературі (від 40-х років до сьогодення) // Пам’ять століть. – 2000. – №1. – С. 99–106

7. Кейда Ф. Український фольклор про гайдамаччин – К.: Вирій, 1999. – 240 с.

8. Кейда Ф. Феномен гайдамаччини: витоки, суть, історіографія, художня модель в украйнському письменстві. // Сіверянський літопис.– 2001. – №3 – С. 71–73

9. Кейда Ф. Фольклоризм романів Юрія Мушкетика “Гайдамаки” і “Прийдімо, вклонімося…” // Дивослово. – 1999. – № 3. – С. 10–12.

10. Кейда Ф. Художнє осмислення гайдамацьких рухів у літературі новітньої доби // Вісник Луганського державного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філологічні науки. – 2001. – № 4. – С. 50–60.

11. Кисельов Й.М. Конфлікт у художньому творі. –К.: Художня література, 1962. – 73 с.

12. Ковальчук О. Душа людська на перехресті страху // Київська старовина. – 1994. – №2. – С. 44–57.

13. Костомарів М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К.: Україна, 1991. – 492 с.

14. Кутшеба С. Очерк истории государственного и общественного строя Польши – СПБ, Суворина, 1907. – 232 с.

15. Кухар-Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. – К.: Вища школа, 1985. – 173 с.

16. Літературознавчий словник– довідник. – К: ВЦ Академія, 2006. – 725 с.

17. Лола О.П. Гайдамацький рух на Україні 20 – 60 рр. XVIII ст. – К.:Наукова думка, 1965. – 180 c.

18. Лук'яненко О. Живе минуле // Україна – 1958. – №4. – С. 21 – 22

19. Мельничук Б. Випробування істиною (Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початку до сьогодення). – К.: Академія, 1996. – 270 с.

20. Мушкетик Ю. Гайдамаки. – К.: Радянський письменник, 1957. – 371 с.

21. Мушкетик Ю. Історія – гіркіша за полин // Літературна Україна. – 1997. – 12 червня.

22. Мушкетик Ю. Українська література в процесі суспільного становлення // Літературна Україна. – 1988. – 8 грудня.

23. Наєнко М. П’ятиліття українського роману: Літературно-критичний нарис. – К.: Радянський письменник, 1985. – 400 с.

24. Письменники Радянської України. Літературно-критичні нариси. – К.: Радянський письменник, 1984. – 263 с.

25. П'янов В.Я. Визначні, відомі й "та інші": спогади. есеї, нариси. – К.: Український письменник, 2002 – 463 с.

26. Семенчук І.Р. Мистецтво композиції і характер. – К.: Вища школа, 1974. –135 с.

27. Сиротюк М. Живий перегук епох і народів. – К.: Дніпро, 1981. – 248 с.

28. Сиротюк М. Українська історична проза за 40 років. – К.: Радянський письменник, 1958. – 334 с.

29. Сиротюк М.Й. Український радянський історичний роман. – К.: АН УРСР, 1962. – 395 с.

30. Слабошпицький М. Літературні профілі: Літ.-критичні нариси. – К.: Радянський письменник, 1984. – 310 с.

31. Сорока Б. Юрій Мушкетик «Гайдамаки» // Зміна. – 1957. – №9. – С. 22

32. Сушинський Б. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полковників ХV-XVIII ст. – Одеса, ВМВ, т.2, 2004.– 81 с.

33. Ткаченко А. Стиль прози Юрія Мушкетика // Проблеми, Жанри, Майстерність. – 1980. – №5. – С. 116 – 135

34. Українська література: Імена і долі письменників. – 3-я частина. – К.: Наукова думка, 2001. – 344 с.

35. Уманська різня (Нотатки Вероніки Кребс) – К.: 1879. – 250 с.

36. Фащенко В.В. Вибрані статті.–К.: Дніпро, 1988. – 373 с.

37. Фащенко В.В. У глибинах людського буття – М.: Дніпро, 1981 – 297 с.

38. Федорів Р. Історична романістика та національна свідомість // Дзвін. – 1996. – № 10/12. – С. 109-113.

39. Федоровська Л. Романи Юрія Мушкетика. – К.: Радянський письменник, 1982. – 203 с.

40. Федоровська Л. Утвердження правди. Літературні критичні статті. – К.: Радянський письменник, 1978. – 184 с.

41. Чумак В. Минуле – очима сучасника. Літературно-критичний нарис. – К.: Радянський письменник, 1980. – 184 с.

42. Шевченко Ф. Про міжнародне значення повстання 1768 р. на Правобережній Україні // Український історичний журнал. – 1968. – № 9. – С. 10–15.

43. Шевчук В. Шляхи історичної прози Ю.Мушкетика // Українське слово: т.3 – К.: 1994 – С. 142–147.

44. Шпиталь А. Історична проза Юрія Мушкетика // Київська старовина. – 2003. – № 5. – С. 46–54.

Характеристики

Список файлов ВКР