73802 (589318), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

«І поки в українському житті будуть роздори й роз’єднання, політичні чи релігійні, ідея «Слова» буде серед нас вічно живою й невмирущою, вічно актуальною, а сам твір буде нас вічно гартувати. Другого подібного твору в усій слов’янській літературі нема!» – зазначав Митрополит Іларіон [23; 131].

Мета нашого дослідження полягала в поясненні питання християнського світогляду та язичницьких традицій у «Слові о полку Ігоревім». Реалізація поставленої мети зумовила і необхідність вирішення таких завдань.

Ми спробували систематизувати наявні в українському літературознавстві погляди на обставини відкриття, зв’язки «Слова» з києво-руською літературою, на зв’язки з народною творчістю. Адже, без розкриття цих питань, не можливо з’ясувати сутність двоєвір’я як зустрічі двох світоглядів, наявних в житті та побуті Київської Русі.

Введення християнства на Русі спричинило величезний переворот у світогляді і побуті наших предків. Християнське вчення двоїлося з тими первісними язичницькими уявленнями, якими наші предки жили цілі віки і які ввійшли в плоть і кров їхніх дітей. В народній масі відбувалося змішування предметів поклоніння, давніх богів з християнськими. Оскільки хрещення Русі, яке здійснив князь Володимир у 988 році, не було добровільним, це й була причина того, чому народ сприймав Нову віру часом тільки зовнішньо, а сам тримався віри старої. Це був зовсім послідовний висновок з самого тодішнього життя: стародавня віра була міцно пов’язана з довкільною природою й землеробством, а вони і не змінилися від Хрещення. Стародавня віра давала нашим предкам усю реальну філософію життя.

Словом, як, з одного боку, під видимим християнським зовнішнім виглядом тримались рештки язичництва, так, з другого боку, і нове вірування переінакшувалося й засвоювалося під впливом давньої міфології.

Отже, в давньому народному побуті спершу після прийняття Християнства утворилося два світогляди – церковний і народно-двовірський. Перший наполегливо повторював християнські повчання; другий видозмінювався з плином часу, та все ж таки зберіг її до нашого часу.

Розглядаючи текст «Слова о полку Ігоревім» з точки зору двоєвір’я ми зауважуємо, що язичницькі елементи виконують не тільки функцію художньо-поетичних форм освоєння християнського світогляду. Вони – світоглядно-методологічний «механізм» конструювання певних ідеологічних настанов.

Якщо виходити із релігійного і морального світосприйняття «Слова», то в його художній тканині можна відокремити три розшарування: християнство, язичництво та світський шар.

Керуючись достеменними критеріями, ми можемо говорити про те, що християнські мотиви в тексті подані найслабше.

Християнський словник не тільки мізерний (всього в тексті чотири речення, які засвідчують, що автор – християнин), але в «Слові» відсутні дії, жести та думки, які обов’язково притаманні християнському соціуму.

Набагато сильніше виділені у «Слові» язичницькі початки, розуміння яких викликає труднощі. Язичницькі елементи звучать в інших великих богів слов’янського Олімпу, в згадках ряду більш-менш значущих духів або особистостей, а також в загальному погляді автора на природу та життя.

Як поет і учень Бояна, автор є спадкоємцем поетичних традицій, які ідуть від коренів язичницького часу. Ці традиції, мабуть, диктували необхідність використовування імен богів, які в свій час були повні життя та шанування, але світло яких згасло під натиском нової віри.

В той час, коли у християнських проповідників імена язичницьких богів викликали одразу, автор згадує їх шанобливо, як син або онук. Для нас важливо те, що імена богів викликали у поета глибокі й магічні асоціації. Він користувався ними як символами, але символами досить реальними.

Автор «Слова» схрещує народні міфологічні традиції зі своїм особистим символічним пантеїзмом. Немає жодної абстрактної ідеї, яка не була б ним одухотворена або перетворена в живий символ (Діва, Обида, Карна, Жля).

Всі ці божеські або демонічні істоти живуть і діють на лоні природи. У «Слові» вона не тільки пейзаж, на тлі якого розгортаються події. Природа живе своїм життям і повністю одухотворена.

З’ясовуючи питання християнського світогляду у «Слові о полку Ігоревім», ми доходимо висновку, що вивчення тексту спрямовує нас не до пошуків контрасту видатної пам’ятки з епохою, на ґрунті якої вона зародилась, а до виявлення ліній зв’язку з культурою, в контексті якої й формується спосіб бачення світу, переживання дійсності її автором.

Історія не знає витворів людини, котрі не мали б відбитку бачення світу, властивого соціальному середовищу, культурі, в лоні яких вони з’явились. Внутрішня суперечливість, неоднозначність «Слова» – своєрідний зліпок культури Київської Русі, яка не була однозначним монологом усталених норм, а характеризувалась поліфонією світоглядних позицій.

З Х століття у межах давньоруської культури суттєвим компонентом, що впливав на її зміст, виступає християнство. Християнський світогляд ґрунтується на релігії Писання й пов’язаному з ним культом книги.

В «Слові» значне місце належить етичній проблематиці, обґрунтуванню етичного ідеалу, який репрезентує світоглядну позицію автора. Обстоюваний моральний ідеал будується передусім згідно з канонами лицарської етики, носіями якої були представники князівської дружини. Однією з характерних рис, притаманних цим канонам, було переконання в безумовно позитивній і найвищій в ієрархії моральних цінностей, князівській природі як такій. Цим пояснюється і двояке ставлення автора «Слова» до організатора невдалого походу проти половців. Ігореві в творі водночас співається «слава» й проголошується «хула».

Шукання «честі» і «слави» – ось головний стимул діяльності Ігоря і його дружини, що цілком відповідає уявленню про героїчне з погляду лицарської, дружинної моралі.

У систему етичної оцінки включається й поняття обов’язку перед землею Руською як найвищий критерій моральності того чи іншого вчинку. І якщо в руслі канонів лицарської етики позитивними героями поеми виступають Ігор та Всеволод, то вони не витримують випробування згідно з вищими критеріями, що враховують інтереси свободи і щастя всієї землі Руської. Носієм ідеалу з позиції більш високої системи моральної оцінки виступає образ Святослава Київського. В «Золотому слові» його – глибокий патріотизм, заклик до єднання і оборони спільної Вітчизни.

Отже, ми можемо зробити висновок, що всі глибинні етичні та соціальні норми і погляди, навіть ті, які здаються нам світськими, мають під собою релігійне підґрунтя і живляться релігійними переконаннями. В християнські часи кланова етика, ї з її міцним почуттям кровного рідства, з язичницькими освяченнями давніх племенних зв’язків була переосмислена в дусі євангельської любові і залишилась одним із «краєугольних» каменів соціальної етики. Євангеліє реально впливало на грубі серця язичників, переробляючи їх, і свідоцтвом цього благотворного впливу є морально чисті риси в єдиному епічному творі давньої Русі, який дійшов до нас.

У духовній скарбниці українського народу одне з чільних місць належить міфорелігійному світоглядові. Осягнути велич нашого етнічного духу можна лише за умови пізнання міфорелігійної свідомості, яка поєднує минуле, нинішнє і майбутнє життя народу.

«Слово о полку Ігоревім» залишається одним із джерел наших знань про дохристиянські, язичницькі вірування давніх слов'ян. Можна говорити про те, що язичництво увічнене в поетичній образності «Слова».

У своєму дослідженні ми розглянули такі міфорелігійні образи: Дерево життя, Велес, Стрибог, Дажбог, Хорс, Троян, Див, Сонце. В роботі ми спирались на «Українську міфологію» А. Войтовича.

Дослідження сонячної символіки в «Слові» уявляє собою зацікавлення для розуміння світогляду автора та для розкриття основ символічно-метафоричної системи стилю автора. На сторінках твору зустрічаємо і відлуння тотемізму, з ним пов’язаний мотив метафоричності, який можна простежити в «зооморфній» поведінці героїв.

З давньою язичницькою міфологією пов’язаний мотив віщих слів.

Присутні в «Слові» і міфологічна числова символіка, яка пов’язана з цифрами 2, 3, 4, 7.

В тексті «Слова о полку Ігоревім» ми зустрічаємо такий елемент міфологічного мислення як анімізм. Він виявляється в одухотворені природи та її стихій. кожна ріка в тексті має своє власне символічне навантаження (притаманне лише їй).

Окремо було розглянуте питання «плачу» Ярославни, який за своїм характером є типовим язичницьким заклинанням.

Отже, звертаючись до язичницького минулого як давньоруського минулого (тобто, до часу утвердження єдиної і могутньої давньоруської держави) та з тривогою вдивляючись у майбутнє, на якому вже чорніють грозові хмари татаро-монгольської навали, автор «Слова о полку Ігоревім» робить спробу перекинути місток з минулого в майбутнє так, щоб поставити (призовом до єднання всіх руських князів навколо священного для всіх східних слов'ян Києва) на дорозі татаро-монгольських полків надійний захист.

Використання для реалізації цієї задумки художніх і світоглядно методологічних засобів мови, звернених до минулого, сучасного та майбутнього, призводить на сторінках «Слова» до зустрічі минулого і майбутнього, зустрічі двох епох, встановленню «зв’язку часів».

Список використаної літератури

1. Астахова А.А., Алекса А.И. Языческая мифология в «Слове о полку Игореве» // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2006. – №5. – С. 26–31.

2. Бычко И.А. «Слово о полку Игореве»: встреча двух эпох // Слово о полку Игореве и мировоззрение его эпохи. – К.: Наукова думка, 1990. – С. 102–117.

3. Білецький О.І. «Слово о полку Ігоревім» та українська література
   ХІХ-ХХ століття // Білецький О.І. Від давнини до сучасності. – К.: Худ. література, 1960. – С. 105–128.

4. Білоус П. Літописие оповідання про похід князя Ігоря 1185 року // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005 – №9–10. – С. 128–136.

5. Боровский Я.Є. Мифологический мир древних киевлян. – К.: Наукова думка, 1982.

6. Боровський Я.Є. Віщий Боян із «Слова о полку Ігоревім» // Українська мова і література в школі. – 1981. – №10. – С. 26–32.

7. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К.: Наукова думка, 1998.

8. Булахов М.Г. «Слово о полку Игореве» в литературе, искусстве, науке. – Минск: Университетское, 1989.

9. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – С. 16–61.

10. Власто А.П. Запровадження християнства у слов'ян. – К.: Юніверс, 2004. – С. 281–345.

11. Возняк М. Історія української літератури у 2-х книгах. – Львів: Світ, 1992. – Кн. 1. – С. 227–250.

12. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 1992.

13. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1991. – С. 383–406.

14. Горський В. Світоглядно-філософський зміст «Слова о полку Ігоревім»: морально-етичні уявлення в давньоруській культурі ХІІ століття // Філософська думка. – 1985. – №5. – С. 47–58; №6. – С. 79–89.

15. Грицай М.С., Микитась В.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. – К.: Вища школа, 1978. – С. 54–70.

16. Грушевський М. Історія української літератури в 6-ти томах 9 книгах. – К.: Либідь, 1993. – Т.2. – С. 159–222.

17. Гудзій М.К. Слово о полку Ігоревім // Матеріали до вивчення історії української літератури. – К.: Наукова думка, 1959. – Т.1. – С. 155–164.

18. Дей О.І. До джерел вивчення «Слово о полку Ігоревім» // Народна творчість та етнографія. – 1985. – №6. – С. 18–24.

19. Дехтярьова Н.А., Кузнецова Є.Г. До 800-річчя «Слова о полку Ігоревім»: Покажчик літератури за 1970–1985 рр. // Український історичний журнал. – 1985. – №11. – С. 156–158.

20. Дмитриев Л.А. «Слово о полку Игореве» – великий памятник Древней Руси // Слово о полку Игореве. – М.: Худ. лит., 1988. – С. 66–124.

21. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – С. 104–110.

22. Іларіон, Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Обереги, 1994.

23. Іларіон, Митрополит. Слово про Ігорів похід. Літературна монографія. – Вінніпег, 1967.

24. Исследование «Слова о полку Игореве». – Л.: Наука, 1986.

25. Історія філософії на Україні. – К.: Наукова думка, 1987. – Т.1.

26. Калинець І. Студії над «Словом о полку Ігоревім». – Львів: Місіонер, 1999.

27. Котляр М.Ф. Державний устрій давньоруського суспільства і його відображення у «Слові о полку Ігоревім» // Філософська думка. – 1986. – №1. – С. 61–68.

28. Лихачов Д.С. «Слово о полку Игореве» и культура его времени. – Л.: Худ. лит., 1978.

29. Лихачов Д.С. «Слово о полку Игореве» – героический пролог русской литературы. – Л.: Худ. лит., 1967.

30. Лихачов Д.С. «Слово о полку Игореве»: Историко-литературный очерк. – М.: Просвещение, 1982.

31. Літописні оповіді про похід князя Ігоря. – К: Наука, 1999.

32. Лозко Г. «Слово о полку Ігоревім» – видатна пам'ятка української кульутри // Дивослово. – 1985. – №9. – С. 21–27.

33. Махновець Л. Про автора «Слова о полку Ігоревім». – К.: Держ. університет, 1989.

34. Махновець Л. «Слово о плъку ИгоревЋ»: Переклад статті й коментарі / Слово о плъку ИгоревЋ та його поетичні переклади і переспіви. – К.: Наук. думка, 1967.

35. Мацько В. Велична пам'ятка українського духу, або Іван Огієнко про «Слово о полку Ігоревім» // Дивослово. – 1985. – №7. – С. 59–60.

36. Мельник М. Про автора «Слова…» // Київська старовина. – 2004. – №6. – С. 3–16.

37. Мишанич О. «Слово о полку Ігоревім» в українському літературознавстві // Мишанич О. Крізь віки. – К.: Обереги, 1996. – С. 186–210.

38. Мифологический словарь. – М.: Наука, 2001.

39. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 тт. – М.: Сов. энциклопедия, 1987.

40. Німчук В. «Ювілейна» атака на «Слово о полку Ігоревім» // Українська мова. – 2002. – №1. – С. 3–18.

41. Орлов А.С. Слово о полку Игореве. – М.-Л.: АН СССР, 1946.

42. Охрименко П. Проблемы места возникновения «Слова о полку Игореве» и социальной принадлежности его автора // Вопросы русской литературы. – 1985. – №46. – С. 79–85.

43. Павленко Ю. Дохристиянські вірування давнього населення України. – К.: Либідь, 2002.

44. Пінчук С.П. «Слово о полку Ігоревім». – К.: Рад. школа, 1990.

45. Пінчук С.П. Слово о полку Ігоревім. Критичний нарис. – К.: Вища школа, 1973.

46. Погребеник В. Українська класична література (кінець ХІХ-ХХ ст.). – Львів: Основи, 1998. – С. 3–10.

47. Пушик С. Криваве весілля на Каялі // Пушик С. Дараби пливуть у легенду: Повість, есе, оповіді. – К.: Худ. літ., 1990. – С. 5–244.

48. Рыбаков Б.А. «Слово о полку Игореве» и его современники. – М.: Наука, 1971.

49. Рыбаков Б.А. Петр Бориславич. Поиск автора «Слова о полку Игореве». – М.: Мол. гвардия, 1981.

50. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1981.

51. Рыльский М. «Слово о полку Игореве» // Рыльский М. Классики и современность. – М.: Худ. лит., 1958. – С. 116–120.

52. Робинсон А.М. Солнечная символика в «Слове о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве»: Памятники литературы и искусства ХІ-ХVІІ вв. – М.: Наука, 1978. – С. 7–59.

53. Робинсон А.М. «Слово о полку Игореве» среди политических шедевров средневековья // «Слово о полку Игореве». Комплексные исследования. – М.: Наука, 1988. – С. 7–58.

54. Сапунов Б.В. Ярославна и древнерусское язычество // Слово о полку Игореве – памятник ХІІ века. – Л.: АН СРСР, 1962. – С. 321–330.

55. Скибицька Ю. Образ-символ ріки в «Слові о полку Ігоревім» // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – №9. – С. 35–37.

56. Слово о полку Ігоревім. – Рад. письм., 1955.

57. Слово о полку Ігоревім. – Рад. школа, 1986.

58. Слово о полку Ігоревім та його поетичні переклади і переспіви. – К.: Наукова думка, 1967.

59. «Слово о полку Игореве». Комплексные исследования. – М.: Наука, 1988.

60. Слово о полку Игореве и мировоззрение его эпохи. – К.: Наукова думка, 1990.

61. «Слово о полку Игореве»: Памятники литературы и искусства ХІ-ХVІІ вв. – М.: Наука, 1978.

62. Слово о полку Игореве. Сборник исследований и статей. – М.-Л.: АН СССР, 1950.

63. Слово о полку Игореве – памятник ХІІ века. – М.: АН СРСР, 1962.

64. «Слово о полку Игореве» и памятник Куликовского цикла. – М.-Л.: Наука, 1966.

65. «Слово о полку Игореве» и памятники древнерусской литературы
    // Труды отдела древнерусской литературы. – Л.: Наука, 1976. – Т. ХХХІ.

66. Солод Ю.Д. Безсмертне у віках. До 800-ліття «Слова о полку Ігоревім». – К.: Знання, 1986.

67. Стеллецкий В.И. Слово о полку Игореве (содержание, поэтическая форма и автор) // Слово о полку Игореве: Древнерусский текст и переводы. – М.: Сов. Россия, 1981. – С. 5–35.

68. Творогов О.В. Некоторые принципиальные вопросы изучения «Слова о полку Игореве» // Русская литература. – 1977. – №4. – С. 90–95.

69. Ткач М. Стежками нашої історії. До тлумачення міфопоетичних образів «Слова…» // Літературна Україна. – 1988. – 27 жовтня. – С. 7.

70. Толочко О.П. «Тіло без голови»: до розуміння тексту «Слова о полку Ігоревім» // Слово і час. – 1990. – №12. С. 63–66.

71. Федотов Г.П. «Слово о полку Игореве» // Русская литература. – 1993. – №1. – С. 116–131.

72. Франко І. Літописна основа «Слова о полку Ігоревім» // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 39. – С. 353–508.

73. Чижевський Д. Історія української літератури від початків і до доби реалізму. – К.: Основа, 1993.

74. Шервинский С.В. «Дивъ» в «Слове о полку Игореве» // Слово о полку Игореве памятник литературы и искусства ХІ-ХVІІ вв. – М.: Наука, 1978. – С. 134–141.

75. Яценко Б. «Слово о полку Ігоревім» та його доба. – К.: Веселка, 2000.

76. Яценко Б. Давня Русь і її спадкоємиця Україна в світлі нових досліджень «Слова о полку Ігоревім» // Народна творчість та етнографія. – 2000. – №5–6. – С. 42–57.

77. Яценко Б. Слово о полку Ігоревім – український героїчний епос ХІІ століття // Українська мова та література. – 1997. – №34 (50). – С. 5–7.

1 Тут і надалі цитуємо за виданням „Слово о полку Ігоревім”. – К., 1986.

Характеристики

Список файлов ВКР