73782 (589316), страница 2
Текст из файла (страница 2)
з’ясування авторської концепції на інтелектуально-аналітичному рівні.
Літературознавець І. Стоун називає реакційного німецького філософа Фрідріха Ніцше одним з духовних батьків Джека Лондона - разом з Карлом Марксом і Гербертом Спенсером.
Дослідники відзначають, що ніцшеанські ідеї позначилися головним чином на деяких пізніх творах письменника. Немає підстав стверджувати, що до 1903 року - року творчій зрілості - Лондон взагалі був знайомий з роботами німецького філософа, маловідомого у той час в США. Основою філософії Ніцше була ідея підпорядкування маси панові. Лондон же, як відомо, був прихильником революційної боротьби проти панів і перемоги маси над купкою влада імущих. Він не живив, подібно Ніцше, ненависті до соціалізму - навпроти, був його переконаним прихильником і за нього боровся. У реакційного філософа людина аморальна. Ніцше проповідував: "падаючого підштовхни". У Лондона основна якість позитивних персонажів - душевне благородство, товариська взаємодопомога.
Весь гуманістичний пафос творчості Джека Лондона в корені суперечить людиноненависницької філософії ніцшеанця.
Критики, що звернулися до творів Джека Лондона, та всесвітньо відомі літературознавці виявляють та відзначають ідейно-естетичне і етично-етичне коріння його творчості.
Літературознавці відзначають наявність суперечностей, вони підкреслюють свіжість і своєрідність його поетики, особливості мови. Чарівність його таланту - в органічному злитті реалізму і романтики, прославлянні героїчного початку в людині. Незвичайне, повне сміливих рішень життя Джека Лондона саме по собі не могло не викликати особливої пошани читачів та істориків літератури, вона незмінно підсилювала загальний інтерес до його творчості.
Розділ 2. Жанрово-стилістичні особливості проблематики творів Дж. Лондона
2.1 Особливості проблематики першого періоду діяльності Дж. Лондона
Перший період творчого шляху Лондона - це дев'яності роки XIX століття, коли письменник виходить на дорогу великого мистецтва як автор розповідей про Аляску. У цих розповідях виразно намітилася тяга до героїчної теми, властива письменникові взагалі. На даному етапі подвиг представлявся Лондону перш за все виразом несокрушимій фізичній та духовній силі, та природних властивостей могутньої особи, що затверджує себе у впертій боротьбі і з силами природи, і з людьми.
Проте пафос північних оповідань Лондона, що вражають своїми величними пейзажами, цілісними характерами, відкритими ситуаціями, не в боротьбі за золото, а в боротьбі за людські душі: людина, совість якої не замерзає навіть тоді, коли термометр показує п'ятдесят градусів нижче за нуль, - ось справжній герой ранніх розповідей Джека Лондона.
Високі закони дружби, чистій любові, самовідданості вознесені письменником над грубим злочинним сум'яттям збагачення, про яке він пише найчастіше з огидою. Але було б невірно бачити і гострих суперечностей Лондона, що позначилися в його ранніх розповідях (сильний вплив філософії, яку він вбирав, пробираючись важким шляхом самоучки від одного модного авторитету до іншого, від Спенсера до Ніцше, штовхало письменника в різні боки).
Услід за Спенсером Лондон був часом схильний вважати робочий клас “дном людства ”, куди всіх невдах і “слабких ” зіштовхують “сильні ", шляхом “природного відбору ” життя, що пробилися до ключових позицій, до багатства і влади. Підкріплюючи цю точку зору філософією Ніцше, письменник вважав, що мир - страшна і безперервна сутичка сильних із слабкими, в якій обов'язково і завжди перемагає сильний. Треба тільки стати сильним, підім'яти під себе інших, тих, хто слабкіший, - вже така їх доля. Захопленню подібними ідеями сприяв і вплив Кіплінга. Лондон високо цінував майстерність цього письменника. Відгомони подібних поглядів дають себе знати в такій розповіді Лондона, як “Син Вовка".
Його герой - безстрашний американець, що відводить індіанську дівчину з вігваму її батьків, перемагає індійців внаслідок того, що він істота нібито “вищого порядку”. У розповіді індійці називаються “Плем'ям Воронів”. Звичайно, і ворон - сміливий мисливець і хижак, але куди ж йому до вовка! Так в символіці назв розкриваються “забобони ” Лондона.
Проте герої кращих його творів виявляються братами в хвилину біди, вірними друзями під час подвигу, ділять чесно і останню кірку, і жменю золотого піску, і смерть, яку вони уміють зустріти безтрепетно. Коріння мужності героїв Лондона йде в народні уявлення про людське благородство, в народну етику. Вона воскресає для Лондона дикій Півночі, де, як в стародавні часи, людина і природа стикаються один на один у важкому, утомливому поєдинку.
Північні розповіді відображають і еволюцію поглядів Лондона. Так, наприклад, все виразніше звучить в них засудження користолюбства, все визначеніше проступає думка про те, що людина стає звіром не тільки в тих випадках, коли йому доводиться боротися за своє життя, але частіше, коли він засліплений блиском золота. У північних розповідях наростає і значення індіанської теми. Якщо в ранніх розповідях індійці - це клан “воронів", відтіснених і пограбованих білими “вовками", то поступово в епопеї Лондона індійці як би випрямляються, їх благородні, цілісні характери протистоять хижості і віроломству білих користолюбців. З нещасливців, що покірливо приймають свою трагічну долю, індійці стають воїнами, що мужньо намагаються відстояти минулу свободу або помститися білим прибульцям. Про це оповідає розповідь “Ліга людей похилого віку". З'являються розповіді, цілком присвячені життя індійців Півночі.
З Джеком Лондоном народився новий напрям в американській літературі, який можна окреслити словосполученням "романтичний реалізм", а його морські оповідання та романи "Поклик предків", "Морський вовк", "Мартін Іден", "Залізна п'ята", "Місячна Долина", "Міжзоряний блукач" та інші ісьогдні мають своїх шанувальників, вони не втратили актуальність.
Авторові вдалося стоврити велику кількості фігур та нових пригодницьких і життєвих ситуацій, досі неописаних жодним з авторів.
Розділ 3. Фразеологічні звороти з морською термінологією у морських оповіданнях Дж. Лондона
3.1 Лінгвістичні дослідження ФЗ
Дослідження особливостей значення фразеологізму доречно почати з визначення самих одиниць фразеологізмів. На думку А.У. Куніна, фразеологічні одиниці - це стійкі поєднання лексем з повністю або частково переосмисленим значенням. Найбільш загальними ознаками ФО називають "мовну стійкість, семантичну цілісність ".
Решающим чинником закріплення ФО в мові є його образність, що відповідає одній з тенденцій розвитку мови, - тенденція до експресивності. Ученими не вироблено єдиного принципу класифікації ФО. У справжньому дослідженні використовується класифікація А.В. Куніна, що виділяє у складі фразеології три розділи: ідіоматику, идиофразеоматику і фразеоматика. У розділ ідіоматики входять власне ФО, або ідіоми, тобто стійкі поєднання лексем з частково або повністю переосмисленим значенням. Наприклад, "To be in smooth water" (мор. "бути в спокійній воді"), значення ФО- описують трудноші". Це приклад з повністю переосмисленим значенням.
... at last they had turned the comer of their lives and were in smooth water.
Авто вживає наприклад, "launch а boat" (мор. "спускати човен на воду"). Дієслово "launch" має вузьке значення, що є причиною його обмеженої сполучуваності, що скорочує вибір партнерів по словосполученню (to launch а boat (liner, ship, vessel, або назва будь-якого корабля нового типу).
Стійкі словосполучення, мають буквальні, але ускладнені значення. Наприклад,"between wind and water" (мор. "на рівні або нижче за ватерлінію"), букв. значення - "між вітром і водою", значення ФО - "в найбільш вразливе місце; не у бров, а в око".
Realizing... that she was now left high and dry without а penny, Reina appeared to be shuttled between fear and rage...
Mr. Elderson got it between wind and water. He didn't like it а little bit. Відповідно до запропонованих класифікацій фразеологізмів, А.В. Кунін виділяє три основні різновиди значення фразеологізму: ідіоматичне, фразеоматическое і идиофразеоматическое. Для идиофразеоматизмов і идиоматизмов характерний переосмислене значення.
Термін "значення фразеологізму" був запропонований в 1964 році А.В. Куніним і В.Л. Архангельським незалежно один від одного. Існування фразеологізму значення як лінгвістичній категорії служить предметом обговорення серед дослідників фразеології. Згідно теорії еквівалентності, ФО приписується лексичне значення, оскільки окрім окремого оформлення вони в лексико-семантичному відношенні нічим істотним не відрізняються від слова або, в усякому разі, володіють значенням в усіх відношеннях аналогічним лексичному значенню слова.
Прихильники значення фразеологізму вважають, що визнання лексичного значення у фразеологізмів веде до повного ігнорування структури виразу. Значення фразеологізму відрізняється від лексичного значення слова своєрідністю віддзеркалення предметів, явищ, властивостей навколишньої дійсності, особливостями мотивування свого значення, характером участі компонентів у формуванні цілісного значення фразеологізму.
Услід за А.В. Куніним и В.Л. Архангельським слід виділити значення фразеологізму, під яким розуміється "інваріант інформації, що виражається семантично ускладненими, роздільно оформленими одиницями мови, що не утворюються по структурно-семантичним моделях змінних поєднань слів, що породжують". Для розуміння переосмислення фразеологізму важливо представляється поняття номінації фразеологізму.
Під номінацією розуміється "процес і результат найменування, при якому мовні елементи співвідносяться з об'єктами, що позначаються ними". Вторинною лексичною номінацією В.Г. Гак і В.Н. Телія рахують використання вже наявних в мові номінативних засобів в новій для них функції наречення. На їх думку, в мові "закріплюються такі вторинні найменування, які є найбільш закономірними для системи даної мови способи найменування і заповнюють ті, що не дістають в нім номинативные засоби".
Поза сумнівом, номінація фразеологізму володіє поряд особливостей в порівнянні з лексичною номінацією. Ці особливості в першу чергу пов'язані з механізмом фразеологізації, досліджуваним в теорії ономасіологічного процесу [2]. У ній розрізняють два основні напрями. Згідно одному підходу, виникнення фразеономінації представляється процесом повільним і поступовим, таким, що триває роками до моменту придбання ФО загальновживаної відтворюваності (Б.А. Ларін, А.В. Кунін і ін.). Аналізуючи складність номінації фразеологізму на відміну від номінації словной, А.В. Кунін пояснює її окремою оформленністю ФО, поєднанням в ній слів з різними типами значень, співвіднесеною з прототипом фразеологізму, багатством внутрішньої форми і коннотації. Особливістю номінації фразеологізму А.В. Кунін називає утворення третинної номінації. Суть її полягає в тому, що від фразеологізмів, що вже є одиницями вторинної номінації, утворюються фразеологізми - деревати, значення яких детерміновані значеннями їх прототипів фразеологізмів. ФО третинної номінації можуть утворюватися також і при окказіальному вживанні.
У основі процесу номінації фразеологізму лежить переосмислення фразеологізму. Переосмислення є одним із способів пізнання дійсності в свідомості людини і пов'язане з відтворенням реальних або уявних особливостей відбитих об'єктів на основі встановлення зв'язків між ними. Техніка переосмислення полягає в тому, що стара форма використовується для вторинного або третинного найменування шляхом перенесення назв і семантичної інформації з денотатов прототипів ФО або варіантів фразеологізмів відповідно на денотаты ФО або фразеосемантичних варіантах. Найважливішими типами переосмислення є метафора і метонімія.
Як метафора розуміють механізм мови, що полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ і тому подібне, для найменування об'єкту, що входить в інший клас об'єктів, аналогічний даному в якому-небудь відношенні.
Інакше кажучи, метафора - це перенесення найменування з одного денотата на іншій, асоційований з ним, на основі реальної і уявної схожості.
Метафора в контексті легко впізнавана, оскільки її не можна приймати буквально. У поетичній метафорі головні її якості нестандартність, неможливість заміни образним еквівалентом.
Відповідно до подібного розуміємо метафори процесом ідіомоутворення є залучення поєднання слів до метафори на основі подібності того сенсу, який лежить в основі номінативного задуму, і того, що позначається поєднанням слів в його "буквальному" значенні, і що, до того ж, включено в певну структуру знання про світ - деякий "сценарій" або "фрейм". Передачу інформації ФО здійснює "стислими засобами", виражаючи у внутрішній формі характерні риси деякої ситуації, що закріпленої в мовній свідомості носіїв даної мови і виникає у вигляді образу при вимовленні звукової оболонки. У зв'язку з цим фразеологізм сприймається так само як своєрідні стереотипи.
Наприклад, "Plain sailing" (мор. "плавання по локсодромії"; локсодромія - лінія, що перетинає всі меридіани під одним і тим же кутом. Судно, що йде весь час по одному курсу, йде по локсодромії. Це плавання не представляє великої трудності),
Значення ФО - "проста, легка справа; дурниці; простіше простого"; "take the wind out off smb's sails" (мор. "відняти вітер" (знаходитися з навітряного боку якого-небудь судна)), значення ФО - "поставити кого-небудь в безвихідне положення; абсолютно розладнати чиї-небудь плани; вибити у кого-небудь грунт з-під ніг". "Yes", said Kemp, "that is plain sailing. Any schoolboy nowadays knows all that".
Образ, створений на метафоричній основі, стійкий, інакше кажучи, для фразеології характерна образна метафора. Проте "перехід метафори до здійснення вторинної для неї функції номінації виключає семантичну двопланну, тобто веде, кінець кінцем, до загибелі метафори". Проте, ФО можна "розшифрувати" шляхом відновлення порівняння-подібності, через яке проходить ідіома, мотивована на основі метафори. "Навіть у тих випадках, коли зв'язок двох ситуацій втрачений в століттях, сам по собі факт існування такого порівняння загальновідомий, і це тільки підтверджує можливість його відновлення ".
Окрім метафоричного переосмислення, в основі ФО може лежати переосмислення метонімічне. Механізмом метонімічних переосмислень є перенесення найменувань явищ, предметів і їх ознак по їх суміжності або - ширше - по їх зв'язку у просторі та часі.
Метонімія звертає увагу на індивідуальну межу, дозволяючи адресатові мови ідентифікувати об'єкт, виділити його з області спостережуваного, відрізнити від інших присутніх з ним предметів (метафора зазвичай дає сутнісну характеристику об'єкту). Наприклад, "In dry dock" (мор. "у сухому доку"), значення ФО - "без роботи; на мілині "; "а flag of distress" (мор. "прапор лиха"), значення ФО - "тривожна ознака; сигнал лиха";
June found herself in dry dock, and likely to remain there.
He has got consumption, poor fellow, though he doesn't know it... That flush of his cheeks is а very significant flag of distress.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
