41924 (588149), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Для сучасного періоду розвитку термінотворення (з 1990-х рр.) є характерною інтенсивна наукова робота у сфері національної юридичної лексикографії, пошук оптимальних моделей термінотворення з увагою до українського ресурсу терміносистем. Демократизація суспільства і процесу наукового пошуку спричинила до появи численних праць, що розробляють зіставні аспекти сформованої терміносистеми української мови з терміносистемами інших мов, у тому числі неспоріднених. Модернізація виробництва, суспільно-політичних та економічних відносин сприяє розвитку можливостей національної терміносистеми в добу інтенсивних суспільних змін. Прикладне термінознавство ставить більш суворі вимоги до терміна, аж до необхідності узгодження його зі світовою юридичною суперсистемою. На практиці це означає інтенсивну роботу спеціально визначених установ, які координують термінознавчі дослідження (Держстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, відділ термінології та ономастики Інституту української мови НАНУ, Інститут держави і права НАНУ ім. В. Корецького та ін.), спрямовані на нормалізацію та гармонізацію юридичної термінології з міжнародними стандартами, передусім стандартами Міжнародної організації стандартів (ISO).

Отже, українська юридична термінологія сформувалася як система у процесі тривалого історичного розвитку. На особливості становлення і функціонування субмови права вплинули інтра- та екстралінгвальні чинники, що зумовили як загальні, так і специфічні закони розвитку термінології національної мови: структурно-системні параметри, еволюційні закономірності зміни мовних форм, функціональні характеристики мовних одиниць та їх комунікативний потенціал, інтерференційні процеси у сфері субмови права, особливості мовних контактів із спорідненими і неспорідненими мовами тощо.

До специфічних і водночас надзвичайно важливих обставин для розвитку української юридичної термінології відносимо тривалий історичний період взаємодії української і польської мов, які паралельно забезпечували правові системи Польсько-Литовської держави, зокрема в галузі публічного права, а отже, формували фонд спільних юридичних термінопонять. В інші історичні періоди українська юридична терміносистема зазнавала впливів інших мов – польська і російська мови здебільшого були мовами-посередниками для адаптації в українській юридичній субмові термінопонять системи європейського права, що спирається на римську традицію. Лінгвістична інтерпретація процесів, системно-структурних відношень і тенденцій розвитку української юридичної термінології визначається в дисертації як необхідна і важлива складова частина наукового опрацювання державотворчих процесів і їх результатів, відбитих у субмові права.

Для розвитку наукової думки наприкінці ХХ − початку ХХІ ст. характерними є не тільки процеси диференціації, але й інтеграції наук, унаслідок чого на стику окремих галузей виникають нові науки, як, наприклад, математична логіка, хімічна фізика, економічна геологія, військова географія, технічна естетика й ін. Сказане повною мірою стосується і юридичної науки. Так, наприклад, на стику юридичної і психологічної галузей виникла юридична психологія, юридична і філософська − філософія права, юридична і соціологічна − юридична соціологія, юридична і філологічна − юридична лінгвістика.

Якщо юридична соціологія і філософія права одержали, як говориться, загальне визнання і навіть включені Вищою атестаційною комісією України в перелік наукових спеціальностей, по яких проводиться захист дисертацій на отримання вченого ступеня доктора і кандидата наук, то юридична соціологія і юридична лінгвістика - тільки на шляху визнання.

Відомо, що будь-яка нова наука виникає тоді, коли накопичується достатня кількість спеціальних наукових праць по даній проблематиці. Проведений нами аналіз свідчить, що у вітчизняній і закордонній науці чимало зроблено в області рішення проблем, зв'язаних з лінгвістичним забезпеченням розвитку правознавчої науки й удосконаленням законодавчої і юридичної практики, свідченням чого є численні роботи, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Спробуємо простежити етапи становлення юридичної лінгвістики як окремої науки в Україні. Перші роботи, що умовно можна об'єднати під рубриками "Правові проблеми мови" і "Язикові проблеми права", почали регулярно з'являтися на сторінках авторитетних юридичних видань тільки шість-сім років том.

На початку 2003 р. побачила світ перша в Україні монографія по юридичній лінгвістиці "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України" З.А. Тростюк. У передмові до цієї роботи доктор юридичних наук професор В.А. Навроцький пише: «Проблеми, зв'язані з термінологією законодавства, відносяться до тих, актуальність яких безсумнівна. Адже від їхнього правильного рішення залежить не тільки дозвіл теоретичних дилем, але і рішення питань правозастосування − долі конкретних людей. Визначальної є роль дослідження термінологічних проблем для теорії і практики карного права. Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть букви або розділового знака надзвичайно висока».

Кілька місяців потому з'являється й робота В.Н. Демченко "Органічна і неорганічна українська мова", де в діахронічному і синхронічному плані аналізуються природні і штучні риси юридичного субстиля української мови.

Продовженням роботи з узагальнення творчих досягнень вчених в області юридичної лінгвістики є і складений тематичний бібліографічний довідник, у якому нараховується понад 500 позицій. Цей перелік є далеко не повним, адже через об'єктивні і суб'єктивні обставини в нього не ввійшов ряд робіт, опублікованих за межами України.

Дехто з опонентів не погоджуються з в "вторгненням" учених-мовознавців "у сферу впливу" вчених-юристів і навпаки, хоча в цьому не вбачається нічого надприродного. Подібні процеси, як відзначалося вище, є типовими для розвитку науки наприкінці ХХ − початку ХХІ в. у цілому. Підтвердженням цього стали роботи українських учених, юристів і лінгвістів, З.А. Тростюк і Н.В. Артикуци, С.П. Кравченко й А.С. Токарської, В.Я. Радецької і О.Ф. Юрчук і ін.

Таким чином, можна констатувати той факт, що потреба і підстави, що не менш важливо, у виділенні юридичної лінгвістики як самостійної спеціальності є.

Отже, в недалекому майбутньому юридична лінгвістика займе своє гідне місце й у переліку спеціальностей, по яких проводиться захист докторських і кандидатських дисертацій, і серед навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих юридичних навчальних закладах як в Україні, так і за її межами.

Історія українського термінознавства засвідчує, що в різні періоди отримувались пріоритети того чи іншого напрямку.

В XIV-XVI ст. на базі спільної східнослов'янської мови в основному сформувався лексичний склад мови української народності.

У цей період на розвій української книжної мови мало вплив утворення Литовсько-руської держави і входження до її складу українських земель. Українська літературна мова, мова руська, згодом стає офіційною мовою цієї держави. Нею складаються канцелярські урядові акти, ведеться судочинство.

Російською мовою написаний збірник тодішніх правних постанов – Статут Литовський (1529р.), у якому зазначалось, що "писар земський масть поруску літерами й словами росіянами вси листи, выписы і й позвыі писати, а не иншим эзыком і словы". Офіційною, вживаною послідовно в урядових канцелярських актах, українська літературна мова стає в Молдавії. В основі так званої актової чи канцелярської урядової мови лежала північно-західна українська мова. У її складі на грунті живої народної мови утворюється прошарок канцелярсько-юридичних кодифікованих назв на позначення документів (грамота, листь, правильє), юридичних дій і їх результатів (оуграничити, оуздати. позвати, прислушати, искати, )дань, держаньє), юридичних зрозуміти (истець, волгчичь, головитство}, тогочасних правопорядків (право, право, право рускоє, право немецкоє) тощо.

В 1569 році до Польщі приєдналися Литва й уся Україна. У словниковому складі руської мови всі частіше зустрічаються полонізми, польський вплив на літературну українську MOB}' збільшується й у результаті насильної урядової полонізації. В 1696 році варшавський Сейм прийняв постанову про мову українських канцелярій. Українська літературна мова стає на новий шлях свого поповнення й перероблення: коли не вистачало слів для позначення певного суспільно-політичного, юридичного поняття, те вона творити їх не зі старої книжної мови, не на живомовній традиції, а з мов чужих: польської, латинської, німецької.

Подальше формування українських юридичних термінів відбувається під впливом польської, німецької, а в окремих регіонах – угорської мови. Усі чужомовні запозичення юридичної термінології в давньоукраїнській мові можна поділити на дві групи:

1. Чужі слова, які увійшли в давньоруську мову і не зазнали змін під впливом мопи-реціпієнта: агравація (стп. agrawacyja) − кривда, утиск, альтернату (стп. altcrnata) − право, яке визначало владу при спорі двох рівних достойників, акцесія (стп. akcesja) − здобуття права на власність, акть (стп. akt) – (правовий урядовий документ), актор (лат. actor) − позивач, асесорі (лат. assesor) − судова службова особа, судовий засідатель, баниция (стп. banicija) − (позбавляння людини громадських прав і вигнання її з країни) заст. баніція, безчинца (стп. bezczynca) − порушник встановленого порядку, биршаг (мад. brsag) – штраф, брама (стп. brama) − (місце ув'язнення) тюрма, виновайца (стп. winowajca) − винуватець, винний, провинник, войть (стп. woj − (у містах на німецькому праві голова місцевого самоврядування й міського суду) війт, виоляторь (лат. violator) − порушник.

2. Запозичені слова, засвоєні давньоруською мовою, які змінилися у формально-граматичному плані: баніовання (стп. banicija) − судове покарання людини баніцією − вигнанням з країни, акція (стп. akcja) − праворуч, судовий процес, алеговати (стп. alegowac) − (чим, що) доводити, доказувати, виправдовуватися, акцесія (стп. akcesja) − здобуття права на власність, угода, прибуток; броити (стп. Ьгоіс) − чинити розбій, варіяція (стп. warjacja) – зміна, видозміна в судових свідченнях, видирца (стп. wydzierza) – грабіжник. [23, с. 67-70].

Таким чином, творення юридичної термінології давньоукраїнської мови відбувалося через успадкування традицій живої народної мови, у результаті контактів з близько й дистантноспорідненими мовами.

Засвоєння чужомовної юридичної термінології збіглося з внутрішніми потребами та історичними умовами функціонування української мови.

Співвідношення між національним та інтернаціональним елементом у терміносистемах встановлюється в доцільних пропорціях тільки за умови, якщо розв'язане питання національного складника.

1.5 Історія становлення і розвитку англійського юридичного термінознавства

Англійська термінологічна лексика, у тому числі юридична, формувалася століттями. Ця терміносистема розвивається і далі, постійно змінюється, але водночас це єдина цілісна система, яка функціонує та змінюється разом з людським суспільством.

Питання генезису англійських юридичних термінів, що вживаються в юридичному дискурсі, є специфічним; воно ще не розглядалось і в даній праці досліджується вперше. Наголосимо, що запозичення юридичною терміносистемою юридичних терміноелементів зумовлено передусім суспільними процесами, міжсоціумними відносинами та економічним розвитком держави. Постійний економічний та юридичний прогрес вимагає правового статусу у здійсненні економічних стосунків. Тому все частіше констатуємо функціонування юридичної термінології в економічній підмові. Привертає увагу та обставина, що процес “входження” юридичної термінології в мову різних сфер сягає корінням ще середньовіччя, коли вже починали зароджуватися правові та економічні відносини між певними соціогрупами. Розглянемо в діахронному плані питання генетичних юридичних транспозицій. Аналіз літератури з даного питання показав, що трансформація та транспозиція юридичних термінів у різножанрових текстах є природним явищем, наслідком успадкування лексики одних поколінь наступними. При цьому відбувається поєднання давньої та актуалізація нової лексики вченими, юристами, економістами та іншими верствами населення, які безпосередньо мають справу із правовою, економічною діяльністю.

Як свідчать спостереження, елементи юридичної терміносистеми, її форми і моделі беруть свій початок в англійській соціально-юридичній лексиці середньовіччя. На подальших етапах історичного розвитку відбувається розширення семантики загальновживаних соціально-економічних систем на базі відповідних наукових дефініцій. Причому слова, які впродовж віків зберігали кореневу морфему, надалі набувають можливості різнопланової деривації, зокрема можуть оформлятися іншими суфіксами, не втрачаючи здебільшого первісного значення. Аналізуючи фактологічний матеріал, ми дійшли висновку, що юридичні терміни юридичного дискурсу доцільно диференціювати за походженням їхніх основ. Це терміни, що є власномовними словами (група 1); що мають латинську (група 2) та французьку (група 3) основи. До групи 1 ми віднесли наступні терміни: deed, sale, settlor, share, strike та ін.(4% всієї зафіксованої кількості слів). До групи 2 — acceleration, alienation, contract, license, premium та інші (найбільша серед груп, 82% термінів). Група 3 містить наступні елементи: abandon, abatement, allotment, sabotage та ін.(14% всіх юридичних термінів економічного дискурсу). При цьому ми зафіксували подвійне запозичення більшості термінів з латинською основою, які прийшли в англійську мову через старофранцузьку. Все це можна відобразити схематично таким чином:

Таблиця 4 Типи основ юридичної терміносистеми за походженням

З цієї таблиці бачимо, що найбільша серед усіх груп юридичних термінів – група латинських запозичень – 82 % усіх термінів, які вживаються у мові юридичної терміносистеми. Друга по частті вживання – це терміни французьких запозичень – 14 % вісіх термнів, а самою найменшою групою є група власномовних слів – 4 % всіх термінв юридичної терміносистеми.

Семантизації та семантичній еволюції присвячено низку праць, зокрема Ф. Палмера, В. Овчаренко, Р. Цаголової, О. Вакулова, Г. Кличкова та ін. Питання дослідження юридичної та економічної терміносистем розглядалися переважно в межах структурно-семантичного аналізу, в системі відповідного дискурсу — економічна термінологія в економічному дискурсі, юридична — в юридичному і т. д. Вперше досліджується проблема функціонування юридичної термінології в економічному дискурсі, а також семантичного поля юридичної термінології в структурі економічного дискурсу.

У зв’язку з визначеною методологією дослідження важливим є розгляд семантичних полів, зокрема за рівнем (ступенем) їх термінологічності. Можна розглядати семантичні поля за ступенем термінологічності або за ступенем зберігання семантичного значення в певній вузькоспеціальній галузі, а також за прагматикою контексту. В економічному дискурсі юридичний термін може зберігати своє значення повністю чи частково або повністю його втрачати.

Характеристики

Список файлов ВКР