35435 (587808), страница 68

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 68)

– забезпечення стабільності та надійності банківської системи, а також захисту кредиторів і вкладників банків;

– визначення пріоритетних питань діяльності банківського сектора економіки та напрямів їх вирішення;

– проведення політики пруденційного банківського нагляду з метою забезпечення підтримки довіри суспільства до банків;

– розроблення стратегії і тактики банківського нагляду, вибір дійових інструментів для здійснення інтегрованого нагляду за банками;

– вдосконалення процесів, що запроваджуються з метою забезпечення монолітності, послідовності та консолідованості нагляду;

– сприяння наданню необхідних повноважень відповідним рівням системи банківського нагляду для забезпечення її чіткої роботи, в тому числі щодо удосконалення потоків інформації, координації зусиль у системі банківського нагляду, делегування повноважень, подальшого розвитку процедур щодо своєчасного й ефективного прийняття рішень та реагування тощо;

– сприяння законодавчому забезпеченню діяльності банківського нагляду, ініціювання нових і удосконалення чинних законів та нормативних актів, опрацювання пропозицій, що надходять із зовнішніх джерел, періодичний перегляд загальної інфраструктури банківського законодавства;

– розроблення методологій, які забезпечують необхідною інформацією про стан банківської системи, тенденції фінансового розвитку, розроблення системних питань та запланованого реагування;

– розроблення заходів щодо запобігання злочинності та правопорушенням у банківській системі;

– накопичення міжнародного досвіду та організація співробітництва з питань банківського нагляду з міжнародними організаціями і налагодження контактів з національними наглядовими інстанціями;

– проведення підготовки кваліфікованих висновків про проекти Законів України та нормативні акти Національного банку України;

– проведення комплексної оцінки фінансово-економічного стану банківської системи в цілому, визначення тенденцій її розвитку та надання пропозицій Правлінню НБУ щодо адекватного реагування.

555 Див., зокрема: [347] Пасічник В.В. Банківський нагляд: правові засади та проблеми здійснення /В посібнику: Банківське право України /Під. заг. ред. А.О. Селіванова. – С. 245.

556 Основними функціями департаменту пруденційного нагляду були:

– розробка політики і стратегії та системи організації банківського нагляду; – розробка методології, інструкцій, положень та інших нормативних документів НБУ з банківського нагляду; – участь у підготовці законодавчих і розробці нормативних актів НБУ; – розробка статистичної звітності щодо банківського нагляду; – збір і аналіз інформації від комерційних банків, регіональних управлінь НБУ і аналіз діяльності банківсь кої системи в цілому; – контроль за виконанням банками економічних нормативів; – збір і зведення інформації про діяльність банків і їх фінансовий стан за матеріалами безвиїзного контролю та інспектування банків на рівні регіональних управлінь НБУ і підрозділів Центрального банку, а також аудиторських фірм; – визначення рейтингових оцінок за системою САМЕL; – контроль за виконанням банком виправних заходів тощо.

557 Функціями відділу є:

– розгляд пакетів документів щодо реєстрації комерційних банків і погодження відкриття філій;

– контроль за своєчасністю подання комерційними банками змін і доповнень до установчих документів;

– розгляд пакетів документів щодо ліцензування новоствореного банку та розширення ліцензії діючого;

– розгляд питань про відкликання ліцензії та дозволів на проведення банківських операцій у зв’язку з порушенням законодавчо-нормативних актів;

– розгляд пакета документів щодо ліквідації філій і участь у роботі ліквідаційної комісії;

– отримання від банків звітності, її аналіз й узагальнення, і на основі цього розробка пропозицій щодо усунення недоліків у їх діяльності;

– здійснення контролю за дотриманням банками економічних нормативів, установлених НБУ;

– застосування санкцій до банків, які систематично порушують чинне законодавство, економічні нормативи, не виконують розпоряджень НБУ щодо поліпшення їх фінансового стану;

– проведення комплексних і цільових (тематичних) перевірок банківських установ області, реалізація результатів перевірок і контроль за усуненням виявлених недоліків;

– визначення загальної рейтингової оцінки за системою САМЕL;

– підготовка зауважень і пропозицій до проектів законів України, інструкцій, нормативних актів і методичних вказівок НБУ з питань організації грошово-кредитної політики, розрахунків, організації банківського нагляду за діяльністю банків та ін.

558 Див, зокрема: [446] Кротюк В. Становлення і перспективи розвитку банківського нагляду в Україні //Вісник НБУ. – 2001. – № 7. – С. 2 – 6.

559 Метою введення інституту „істотної участі” є недопущення у банківську систему та до управління банком осіб, які не мають бездоганної ділової репутації та достатньої власної фінансової стабільності, що загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку. Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника. Критерій „істотної участі” поширюється на членів виконавчого органу і наглядової ради юридичної особи, а також на її власників. У світовій банківській практиці прийнято, що в річних звітах солідні фінансові установи розкривають інформацію не лише щодо персоналій керівних і наглядових органів, а й про акціонерів, які мають „істотну участь”. Згідно з четвертим принципом Базельських стандартів, орган нагляду країни повинен мати повноваження щодо розгляду і відхилення пропозицій про передачу іншим особам значних пайок або контрольних пакетів в існуючих банках. Керуючись ст. 73 Закону „Про банки і банківську діяльність”, НБУ у разі грубого чи систематичного порушення власником істотної участі у банку вимог законодавства має право застосувати до такого акціонера відповідний захід впливу – заборону використовувати право голосу придбаних акцій (паїв). Згідно зі ст.74 Закону, у разі встановлення заборони користуватися правом голосу відповідно до придбаних акцій (паїв) право брати участь у голосуванні передається довіреній особі, яка призначається НБУ за поданням банку [615].

560 [511] Степаненко А., Ковальчук Т. Про деякі аспекти діяльності комерційних банків //Банківська справа. – 1995. –№ 1. – С. 25.

561 [56] Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. Бесіди про Конституцію. – К., 1997. – С. 31.

562 [347] Пасічник В.В. Банківський нагляд: правові засади та проблеми здійснення //В посібнику: Банківське право України /Під. заг. ред. А.О. Селіванова. – С. 243.

563 Цитується по: [512] Степаненко А.И. Право нагляду – політика сприяння //Вісник НБУ. – 1995. – № 1 – С. 10.

564 [645] Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – 04.08.2000.

565 Див., зокрема: [372] Система державних фінансів України: шляхи забезпечення прозорості та оптимальної децентралізації фінансових потоків /Матеріали Форуму експертів, Київ, 2 березня 2001 р. За ред. І. Бурковського. – К.: Київський центр Інституту Схід–Захід. – С. 116.

566 [423] Загальні питання розвитку фінансового ринку в Україні //Kyiv, Financial Markets International, Inc., 2000. – С. 180.

567 [377] Аржевитин С. Разгульные времена для банков закончились //Укр.Инвест. Газета, 5.10.1999, № 39. – С. 11.

568 [333] Правовое регулирование государственного финансового контроля в зарубежных странах: Аналитический обзор и сборник нормативных документов /Составители: С.О. Шохин, В.И. Шлейников. – М.: Прометей, 1998. – С. 47.

569 [164] Савченко Л.А. Правовий статус Рахункової палати України. – Ірпінь: АДПСУ, 2002. – С. 39.

570 Цю особливість фінансового планування в ринкових умовах неодноразово підкреслювали вчені. Див., наприклад: [195] Финансовое право /Под ред. Проф. Химичевой Н.И. – С. 52; [124] Мандрица В.М., Рукавишникова И.В., Дружинин Д.Н. Финансовое право /Под ред. проф. В.М. Мандрицы. – Ростов н/д: Феникс, 1999. – С. 28.

571 При цьому, як свідчить міжнародний досвід, контролюватися повинні такі етапи діяльності банків:

– отримання дозволу на діяльність в якості банку, яке в багатьох випадках повинно поновлюватися при будь-якій зміні капіталу; – його спеціалізована банківська діяльність; – створення агентств, філій, інших відокремлених підрозділів; – набуття долей участі в капіталі інших компаній та вступ нових акціонерів з метою участі в капіталі самого банку;– злиття та придбання часток участі.

572 [265] Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. – С. 287 – 288.

573 [273] ПолицаттоВинсенто. Разумное регулирование и банковский надзор. – С.21.

574 [285] Шенг Э. Банковский надзор: принципы и практика. – С. 13.

575 [218] Влада. Банки. Бізнес: Політекономія взаємодії і розвитку. – С. 64.

576 У банківській справі існують різні наукові підходи до визначення видів контролю, здійснюваного центральним банком. Зокрема, Тагірбеков К.Р., розглядаючи базові засади здійснення банківського нагляду, визначає такі його види:

1. вступний контроль – право і механізм встановлювати правила та обмеження, а також контролювати у відповідності з ними вступ нового банку або кредитної установи на ринок (підготовчі етапи формування, отримання ним ліцензій та реєстрації, стартовий етап роботи, а також розвиток філіальної мережі, освоєння операцій, нових галузей, території функціонування);

2. оздоровче регулювання – право і механізм аналізу та діагностики стану банків та кредитних установ, право вимагати та контролювати проведення необхідних поновлювальних заходів, право нав’язувати ці заходи, відслідковувати та оцінювати їх з точки зору приведення, з мінімальними витратами, діяльності підконтрольних структур до рамок нормативних умов та обмежень;

3. примусові заходи – право і механізм виявлення та оцінки проблемного стану банків та кредитних установ, право застосовувати достатньо жорсткі та адекватні ситуаціям заходи як одиночні, так і комплексні або послідовні, в залежності від їх дійовості або від реакції на них піднаглядових структур. Можуть тягнути за собою різку зміну політики банку;

4. ліквідаційний контроль – право і механізм ідентифікації і фіксації кризового стану банків та кредитних установ, коли їх діяльність не лише створює загрозу, але й приносить пряму відчутну шкоду їх клієнтам, банківській і кредитній системам, а внаслідок цього – і стану економіки країни, її стабільності. – [144] Основы банковской деятельности (Банковское дело) /Под ред. К.Р. Тагирбекова. – С. 515–517.

577 [265] Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. – С. 287.

578 Див., наприклад: [526] Шадрик Ф. Огляд елементів нагляду //Вісник НБУ. – 1995. – № 1. – С. 32–34.

579 Див, наприклад: [286] Balance of Payments Compilation Guide. – English, BOPCFA, 1995. – 470 p.; [287] Balance of Payments Manual. – English, BPM–EA, 1993. – 339 p.

580 Більш повно із функціями та завданнями фінансової звітності можна ознайомитися у виданні: [252] Боди Е., Мертон Р. Финансі: Пер. с англ.. – М.: Изд. Дом „Вильямс”, 2000. – С. 110–156.

581 [700] Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Затверджена Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 39 від 28.01.2002 р., № 81 від 28.02.2002 р., № 186 від 20.05.2002 р.) /Зареєстровано в Мінюсті України 26 вересня 2001 р. за № 841/6032.

До щоденних форм звітності належать форми: Баланс комерційного банку; Звіт про структуру активів та пасивів за строками; Звіт про відкриті валютні позиції; Інформація щодо обсягу валюти, яка знаходиться на окремому депозитному рахунку в Національному банку, для розрахунку значень відкритої валютної позиції. Разом із щоденним балансом надається відповідна інформація для розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу та таких економічних нормативів, як: максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента; великі кредитні ризики; максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру; максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам; інвестування в цінні папери окремо за кожною установою.

До щомісячних форм звітності належать такі форми, як:

– баланс комерційного банку (подається щомісяця);

– балансовий звіт комерційного банку;

– звіти про: 1) дотримання економічних нормативів; 2) дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції; 3) кредитний портфель; 4) класифіковані кредитні операції за формами власності; 5) залишки за депозитами; 6) списану безнадійну заборгованість; 6) 20 найбільших кредиторів банку;

– розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків;

– інформація про формування комерційним банком резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості;

– інформація про включення субординованого боргу в розрахунок регулятивного капіталу банку;

– розрахунок резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами;

– розрахунок резерву під прострочені нараховані доходи за активними операціями банків.

До квартальних форм звітності належить така форма звітності, як Інформація про вклади фізичних осіб у комерційних банках.

582 Див.: Про затвердження змін до Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України (Доповнення 24). Постанова Правління НБУ N 4 від 09.01.2001 р. /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.02.2001 р. за N 97/5288. [зміни - 686].

583 Згідно з встановленими чинним законодавством вимогами висновок щодо діяльності банку має містити: 1) загальну оцінку фінансового стану банку; 2) оцінку дотримання банком економічних нормативів і розмір регулятивного капіталу; 3) інформацію територіального управління Національного банку про застосування заходів впливу до банків за порушення банківського законодавства; 4) відомості про суми нарахованих, стягнених або нестягнених штрафів; 5) основні відомості про проведені перевірки діяльності банку.

584 [289] Barltrop C.J., McNaughton D. Interpreting Financial Statement. – Washington, 1992. – Р. 124-127.

Характеристики

Список файлов ВКР