29526 (587056), страница 14

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 14)

виготовляти копії документів та виписки з них;

давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру;

якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу (ч. 2 ст. 51 Закону).

Віднесення законодавством деяких положень до прав державних і приватних нотаріусів певною мірою потребує аналізу, оскільки вони можуть неадекватно тлумачитись. На нашу думку, віднесення до прав нотаріуса можливості витребовувати документи від підприємств спрямоване на захист інтересів осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальної дії. Отже, воно зумовлює право нотаріуса на одержання відповідей від підприємств, які утримують необхідні для вчинення нотаріальних дій документи. Але незазначення аналогічного положення в обов'язках нотаріуса або в його компетенції щодо вчинення відповідного нотаріального провадження позбавляє громадян та юридичних осіб реальної можливості вимагати його вчинення. Як можна вимагати, щоб особа скористалась власним правом?

Іноді службові особи безпідставно в усній формі відмовляють громадянам у видачі документів. Отже, це позбавляє громадян права оскаржити дії посадових осіб, тому в цьому випадку право-обов'язок нотаріуса надати юридичну допомогу у витребуванні таких документів. При офіційному зверненні нотаріуса згідно з ч. 2 ст. 46 Закону відповідні відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути надані підприємствами, установами та організаціями у термін, передбачений нотаріусом.

Тому, на наш погляд, витребування документів від підприємств має так само належати до обов'язків нотаріуса, як і виготовлення копій документів та виписок з них, складання проектів угод і заяв. Ці дії є складовою частиною нотаріального провадження і визначають можливість комплексно надавати юридичну допомогу.

Право нотаріуса щодо затримання документа і направлення його на експертизу потребує, на наш погляд, уточнення, оскільки вимагає від нотаріуса, з одного боку, певної рішучості, а з іншого — грошових витрат, оскільки проведення експертизи не безкоштовне. Тож у такому разі доречно нотаріусу повідомляти про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру.

Нотаріальні процесуальні обов'язки особи, що вчиняє нотаріальні дії, — це визначений державою перелік можливих правоохоронних та правозахисних засобів, які нотаріус зобов'язаний вжити за заявою громадянина або юридичної особи, а також в разі встановлення ним ознак правопорушення або злочину. Тобто разом з правами вони становлять повноваження нотаріуса і входять до визначеної законодавством нотаріальної процедури.

Нотаріальні процесуальні обов'язки нотаріуса визначають його зобов'язання перед особою, яка звернулась за вчиненням нотаріальних дій, та перед державою, яка наділила його відповідними повноваженнями.

На підставі ст. 5 Закону можна виділити такі нотаріальні процесуальні обов'язки нотаріуса:

здійснювати свої професійні права та обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги;

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Висновки

На підставі порівняльного аналізу нотаріальної діяльності та функцій інших державних органів, віднесених законодавством до правоохоронних, необхідно визнати нотаріат у якості правоохоронного органу і гарантувати особам, що займаються цією діяльністю, державний захист від протиправних посягань на них та належне їм майно.

Пропонується під поняттям "нотаріат" розуміти не лише систему існуючих органів та посадових осіб, а й нерозривно пов'язану з ними нотаріальну процедуру та відповідні правовідносини.

Як критерії оцінки функціональних повноважень нотаріуса здійснювати розмежування таких понять як "правовий захист" та "правова охорона", що зумовлює можливість поділу нотаріальних проваджень на правоохоронні та правозахисні. Захист як юридичне вагома дія може мати місце лише з моменту виникнення правопорушення. Діяльність нотаріату розпочинається при реалізації суб'єктами своїх безспірних прав у цивільних правовідносинах, а тому ця функція може відноситись до правоохоронної. Якщо особа добровільно не виконує власні зобов'язання, то може мати місце правозахисна функція нотаріату, яка реалізується шляхом вчинення нотаріусом виконавчих написів, протестів векселів тощо.

Основною ознакою правоохоронної функції є регулювання нотаріусом прав суб'єктів на стадії їх реалізації, що зумовлюється впливом на цивільні правовідносини, який нотаріус зобов'язаний здійснювати відповідно до законодавства. Так, нотаріус не вправі вчиняти заборонені законодавством дії, а має спонукати осіб щодо вільного їх волевиявлення, але в межах закону. Відмова у вчиненні нотаріального провадження може бути зумовлена лише суперечністю інтересів клієнта із нормами законодавства.

Усі новітні ідеї та пропозиції, що запозичуються із зарубіжних джерел, повинні адаптовуватись до умов України, також має враховуватись поділ правових систем на статутне, до останнього часу властиве Україні, та прецедентне право.

Пропонується розуміти можливість нотаріуса в майбутньому захищати лише окремий об'єкт — інтерес, що охороняється законом — шляхом безспірного встановлення фактів, зокрема невиконання умов угоди. В разі ж виникнення потреби вжиття владних державних заходів до не-виконуючої своїх обов'язків сторони необхідно звертатись до суду.

Для діяльності суду та нотаріусів характерним є положення, що вони мають встановлювати наявність або відсутність прав у суб'єктів, але різниця в характері їх діяльності полягає саме в тому, які види доказів мають розглядати ті чи інші органи. Нотаріуси можуть приймати лише безспірні докази, а суди — будь-які, що відповідають умовам належності доказів і допустимості засобів доказування.

Норми, які б регулювали процесуальну діяльність нотаріусів щодо забезпечення доказів, повинні знайти своє відбиття в законодавстві про нотаріат. Нотаріус може в разі легітимного звернення державного органу іноземної країни надавати лише ті документи, які знаходяться в його особистому архіві. Він також може засвідчувати особистий підпис особи, яка сама бажає зробити офіційну заяву (повідомлення) для органів іноземних країн, та вправі передати таку заяву. Але всі ці дії мають здійснюватись у відповідності із Законом України "Про нотаріат", а не за аналогією із повноваженнями суду.

З метою адаптації українського законодавства до законодавства країн Європейського співтовариства доцільним є застосування термінів "нотаріальна процедура" або "нотаріальний процесуальний порядок", під якими необхідно розуміти визначену законодавством процедуру або порядок вчинення нотаріальних проваджень.

Не слід бачити суттєвої конкуренції між нотаріусами та державними реєстраторами (існують же в сучасній правій системі нотаріат та органи БТІ), оскільки їх діяльність має бути спрямована на охорону прав громадян та юридичних осіб, але більш виважено слід поставитись до запровадження змін у регламентацію їх діяльності з урахуванням єдиної функції цих органів — охорони прав власників. Тобто слід проводити такі аналітичні дослідження не на стадії, коли законодавчий акт запроваджено, а ще на стадії створення законопроектів.

У межах Закону України "Про нотаріат" слід відтворити загальні засади адміністративного впливу на нотаріальні правовідносини, а методи і принципи роботи державних органів мають бути закладені в законодавстві, що регламентує їх діяльність. Така кодифікація покликана конкретизувати та надати нотаріально-адміністративним правовідносинам прозорості і передбачуваності.

Основні принципи, за якими будуються правовідносини державного нотаріуса та завідуючого, такі: неможливість безпосереднього впливу на вчинення нотаріального провадження; відповідальність за трудову дисципліну та можливий безпосередній вплив на державних нотаріусів з метою її підтримання; забезпечення всім необхідним для здійснення нотаріальної діяльності; особиста відповідальність перед державою за фінансову діяльність державної нотаріальної контори, отже, і відповідальність державного нотаріуса за фінансові наслідки його діяльності перед завідуючим і юридичною особою.

Механізм заміщення приватного нотаріуса: при управляннях юстиції доцільно створити кадровий резерв нотаріусів з осіб, які отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю і мають намір нею займатися, з якими приватний нотаріус і буде укладати угоду. При цьому пропонується розробити Типовий проект договору про заміщення, який обидві сторони будуть лише конкретизувати залежно від обставин.

Щодо взаємовідносин між адміністративними органами та особами, що мають намір займатись нотаріальною діяльністю, то необхідно закріпити засади цих взаємовідносин у законодавстві; обґрунтувати строки проходження стажування і складання програми проходження стажування з урахуванням навчального процесу у ВНЗ тощо.

Характерними ознаками конкуренції між нотаріусами є: матеріально-технічне забезпечення нотаріальної діяльності; фаховий рівень нотаріусів; реклама, спрямована на повідомлення широких верств населення про здійснення приватної нотаріальної діяльності окремим нотаріусом.

Критеріями недобросовісної конкуренції між приватними нотаріусами є: демпінгова вартість оплати нотаріального провадження та порушення правил, які мають бути встановлені для реклами нотаріальної діяльності.

Правопорушення, які можуть зумовлюватись вчиненням нотаріусами проваджень, мають такі варіанти та таку кваліфікаційну оцінку: порушення прав громадян, які були зумовлені незначними причинами, а саме тими, що не мають ознак невірного вчинення нотаріального провадження або не зумовлюють суттєвих правових наслідків — оскарження може здійснюватись як в адміністративному, так і в судовому порядку; правопорушення стало наслідком порушення норм матеріального або процесуального законодавства і не може бути усунуте в безспірному порядку, але не спричинило матеріальних збитків — оскарження може здійснюватись у судовому порядку; правопорушення спричинило матеріальні збитки для суб'єктів правовідносин — необхідно звертатися до суду в порядку позовного провадження.

Пропонується вживати до нотаріусів при вчиненні ними правопорушень такі адміністративні заходи: попередження; призупинення дії свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю строком до одного року; збільшення розмір страхової застави приватних нотаріусів у разі допущення правопорушення; анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Виходячи із суті Закону України "Про нотаріат" та проекту змін до законодавства про нотаріат, які регламентують організаційну структуру нотаріальних органів та процедуру вчинення нотаріальних дій, у подальшому доцільно законодавчі норми систематизувати в Нотаріальному кодексі.

Список використаних джерел

Законодовчо-нормативні акти:

1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами № 9-рп/2005 (v009p710-05) від 13.10.2005.

2. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV зі змінами № 1111-V (1111-16) від 31.05.2007// ВВР, 2007, № 44, ст.512.

3. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами № 543-V (543-16) від 09.01.2007// ВВР, 2007, № 12, ст. 103.

4. Закон України „Про нотаріат” вiд 02.09.1993 № 3425-XII № 3538-IV (3538-15) від 15.03.2006// ВВР, 2006, № 35, ст.295.

5. Закон України „Про виконавче провадження” № 606-XII від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

6. Указ Президента України „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” від 23.08.1998 р. № 932/98.

Монографії, навчальна література, періодичні видання:

1. Актуальні питання реформування системи державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск.-2002.- №1.- С.175-176

2. Аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання нотаріальною діяльністю та пріоритети запозичення в Україні // Підприємництво, господарство та право.-2003.- №7.- С.57-61

3. Баранкова В. Нотаріальні процесуальні правовідносини // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 3 (22).

4. Баранкова В. Функции нотариальной деятельности // Підприємництво, господарство і право.- 2003.- № 11.- C.89-92.

5. Бессмертный А. К. Судебные и правоохранительные органы Украины: Пособие для подгот. к экзамену — Х.: Эспада, 2002. — 96 с.

6. Білоус В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 375 с.

7. Бондарєва М. Особливості організації нотаріату за законодавством Сполучених Штатів Америки // Право України.- 2006.- № 7.- C.131-135.

8. Вдосконалення архівної справи в системі сучасного нотаріату України // Право України. – 2001. – № 5. – С.59-65.

9. Веприняк Д. М., Кулик О. М. Адвокатура і нотаріат. — К.: НАУ, 2005. — 100 с.

10. Виникнення та розвиток інституту нотаріату //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 113-114.

11. Висоцький О. Нове дослідження нотаріальної науки // Право України. - 2001. - №12. – С. 149.

12. Выменец С.П. Историко-правовые аспекты становления и развития института нотариата. Российский и международный опыт. - СПб.: Академия общественных связей, 2000. - 231 с.

13. Гель А. П., Семаков Г. С., Кондракова С. П. Судові та правоохоронні органи України. — К.: МАУП, 2004. — 268 с.

14. Гулєвська Г.Ю. Генезис інституту нотаріату в сфері адміністративно-правового регулювання в Україні // Підприємництво, господарство та право. - 2002.- №8.- С. 65-68

15. Гулєвська Г.Ю. Державне регулювання відносин у галузі нотаріальної діяльності в Україні та зарубіжних країнах: минуле, сучасність та перспективи // Влада.Людина.Закон.- 2002.- №9.- С. 140-146

16. Гулєвська Г.Ю. Державне регулювання нотаріальної діяльності в Україні в контексті адміністративної реформи // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (11-12 квітня 2003 р. м. Запоріжжя).- 2003.- С.78-81.

17. Гулєвська Г.Ю. Державне управління нотаріатом в Україні: аналіз деяких концептуальних положень // Вісник Запорізького державного університету (юридичні науки). – 2001.- № 1.- С.50-54

18. Давид Р, Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.

19. Державне управління та державне регулювання нотаріальної діяльності в Україні в контексті співвідношення правових термінів // Збірник матеріалів ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління” (27-28 листопада 2003 р.). – К.: Видавництво “Хімджест”.-2003.- С.223-224

20. Ди Каньо В. Общие принципы организации свободного нотариата и его отношение с государственными органами // Нотаріальный въстник. – 1997. – № 3. – С. 8-13.

21. До питання про державне регулювання нотаріальної діяльності в Україні: аналіз сучасного стану та основні тенденції розвитку // Підприємництво, господарство та право. – 2002.- №4.- С.20-22.

22. До питання про публічно-правову природу нотаріальної діяльності, як об’єкта державного регулювання // Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” м. Хмельницький. - 2003.- С.212-213

23. Долгов М.А. Большая история нотариата // Нотариус. – 2000. – № 3 (23). – С. 76-80.

24. Дуалізм правового статусу приватного нотаріуса в умовах реформування засад державного управління нотаріатом в Україні // Підприємництво, господарство та право.-2004.-№1.- С.20-24.

25. Єрух А. М., Козьяков Ю. М. Практичний курс нотаріату: Зразки нотаріальних документів. Роз'яснення. Коментарі / Київська міська палата приватних нотаріусів. — К.: Істина, 2006. — 567с.

26. Зацепина С.А. Гражданско-правовая ответственность нотариуса за нарушение правил нотариального производства // Нотариус. – 2000. – № 1(21). – С. 59-60.

27. История государства и права зарубежніх стран: Учебник для вузов: В 2 ч. Ч. 1 /Под общ. ред. д.ю.н., проф. О.А. Жидкова и д.ю.н., проф. Н.А. Крашенинниковой. – 2-е изд., стер. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 624 с.

28. История нотариата // Нотариус. – 1997. - № 1. – С. 79-84.

29. История нотариата // Нотариус. – 1997. - № 2. - С. 80-85.

30. Йемма А. Нотариат в условиях рыночной экономики // Советская юстиция. – 1992. - № 17/18. – С. 20-21.

31. Козьяков Ю. Нотаріат у дзеркалі проблем // Право України. – 1998. - № 6. – С. 84-85.

32. Козьяков Ю.М. Нотаріат. Історія і сучасність (короткий огляд) // Нотаріат для Вас. – 1998. – № 1. – С. 11-15.

33. Комаров В. В., Баранкова В. В., Малюга Л. В., Федорченко Н. В. Нотаріат в Україні: Підручник / В.В. Комаров (ред.). — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 320 с.

34. Комаров В., Баранкова В. Законодавство про нотаріат: очікувані зміни // Право України.- 2003.- № 11.- C.60-65.

35. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и Нотариальный процесс: Учебник. – Харьков: Консум, 1999. – 240 с.

36. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат. – Х.: Основа, 2001. – 224 с.

37. Ляш А. О., Галаган В. І., Моргун В. І. Організація судових та правоохоронних органів. — К.: Ун-т "Україна", 2005. — 322 с.

38. Макаренко Є. І. Судові та правоохоронні органи України. - Д., 2000. — 194 с.

39. Мельник І. Проблема термінології в нотаріальному процесуальному праві // Право України.- 2005.- № 9.- C.99-102.

40. Миронов А. Нч. Нотаріат. — М.: ФОРУМ, 2005. — 207 с.

41. Никклаус Р. Составление нотариального акта // Нотаріальный въстникъ. – 1997. – № 8-9, С. 56.

42. Нотаріат України сьогодні: Адресно-телефонний довідник (станом на 1 січня 2006 року) / Н.Г. Ліпова (відп.ред.), А.М. Штунюк (упоряд.). — К., 2006. — 304 с.

43. Нотаріат як правоохоронний інститут (історичний аспект) // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Регіональної міжвузівської наукової конференції молодих учених та аспірантів. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – С. 38-40.

44. Нотаріат як проблема юридичної логіки: логіка нотаріату і нотаріальна логіка // Право України. – 2003. – № 5. – С.111-116.

45. Нотаріус в інформаційному суспільстві // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 5. – С.7-8.

46. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАК України, 2002. – 352 с.

47. Осматескул К.Н. Юридический статус нотариуса и его роль в правовом государстве // Нотариус. – 2002. – № 4. – С. 27-29.

48. Павлик П. М., Кілічава Т. М Нотаріат України. — К.: Університет "Україна", 2007. — 201 с.

49. Панталієнко Я.П. Особливості та проблеми у врегулюванні питання місця вчинення нотаріальних дій як одного з правил нотаріального процесу (на прикладі України та зарубіжних країн) // Юриспруденція: теорія і практика.- 2006.- № 4.- C.11-20.

50. Паран Н. Нотаріальне законодавство і Цивільний кодекс // Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Звіт – частина І. Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1998. – 108 с.

51. Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні. – К.: Юрінком Інтер. – 2001. – 236 c.

52. Пастухова В. П., Пеньківський В. Ф., Подкоритова Л. М., Наум М. Ю., Міщук М. О. Основи правознавства. — К.: Алерта, 2005. — 378 с.

53. Пиепу Ж.Ф., Ягр Ж. Профессиональное нотариальное право / Пер. с франц. – М.: Юрист, 2001. – 223 с.

54. Плахин Ю.В. Частный нотариат: вне закона? // Нотариус. – 2000. - №5. – С. 72-78

55. Плахотенко А.К. Полная программа испытаний на должность нотариуса / 3-е изд. – М.: Издание юридического книжного магазина, 1913. – 47 с.

56. Полешко А. Нотаріат і державно-правові інституції (з міжнародного симпозіуму) // Право України. - 2001. - №7. – С. 135.

57. Полтавская Н., Кузнецов В. Нотариат. Курс лекций. – М.: Ин-т междунар. права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1999. – 176 с.

58. Правова природа нотаріату та нотаріальної діяльності як об’єкт державного регулювання в Україні: теоретичний та практичний аспект // Влада. Людина. Закон. – 2003.-№12.-С.101-104

59. Предмет і методи науки про нотаріат // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №5. – С. 6.

60. Проблеми впровадження міжнародних принципів самоврядування в діяльності нотаріату України // Правова держава. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – С.377-385.

61. Пульнєва О.С. Нотаріальний акт як інструмент доказування у Франції // Юриспруденція: теорія і практика.- 2006.- № 8.- C.59-62.

62. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 525 с.

63. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 525 с.

64. Роль УНП в становленні сучасного нотаріату в Україні // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 7-8. – С.4.

65. Романовская О.В. Нотариальная палата и органы судейского сообщества: сравнительная характеристика // Нотариус. – 2000. – №6 (26). – С. 35-40.

66. Романовский Г.Б., Романовская О.В. Актуальные проблемы правового закрепления ответственности нотариуса // Нотариус. – 2000. – № 1(21). – С. 68-74.

67. Семаков Г. С., Кондракова С. П. Нотаріат в Україні: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. — 120 с.

68. Сосименко Ю.П. Коломоєць Т.О. Гулєвська Г.Ю. Яким бути нотаріату України // Влада. Людина. Закон.-2002.- №1.- С.159-161.

69. Сотов П. В., Каменецкий Р. А. Адвокатура и нотаріат. — М.: Проспект, 1999. — 398 с.

70. Співвідношення приватноправової системи та інституту нотаріату // Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми кодифікації законодавства України”. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – С.130-135.

71. Спірні питання нотаріальної науки і практики // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №1. – С.36.

72. Сучасний нотаріат України / В.М. Черниш (ред.кол.)Вадим В. Болгов (авт.-упор.). — К. : Болгов Медіа Центр, 2005. — Вип. 1 — 512 с.

73. Тонне Л. Гражданская ответственность нотариуса // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 173-186.

74. Тонне Л. Техника составления юридических документов и совершения нотариальных действий // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 141-152.

75. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: А.С.К., 2001. — 976 с.

76. Фурса С. Я., Фурса Є. І., Клименко О. М. Спадкове право. Нотаріат. Адвокатура. Суд. — К.: Видавець Фурса,С.Я., 2007. — 1216 с.

77. Фурса С.Я. Нотаріальний процес: теоретичні основи. – К.: Істина, 2002. – 320 с.

78. Фурса С.Я. Предмет та методи науки про нотаріат // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 6-10.

79. Фурса С.Я. Проблема формування принципів організації та діяльності нотаріату в Україні // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 1. – С. 59-65.

80. Фурса С.Я. Теоретичні засади створення нотаріату в Україні: від практики до теорії // Юриспруденція: теорія і практика.- 2006.- № 12.- C.3-10.

81. Фурса С.Я. Функції нотаріату і суду щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб та держави // Вісник Верховного Суду. – 2001. – № 2. – С. 49-52.

82. Черемных Г.Г. Возрождение в России независимого нотариата и его взаимоотношения с властью // Нотариус. – 1998. - №3(11). – С. 4-8.

83. Черемных Г.Г. Нотариат – как институт предупредительного (превентивного) правосудия // Нотариус. - 1998. - №5/6 (13-14). – С. 72-75.

84. Черниш В. Друге народження нотаріату // Нотаріат для Вас. – 1996. – грудень. – С.2-4.

85. Черниш В. Нотаріат: завдання часу // Нотаріат для Вас. – 1997. – № 1 (2). – С.2-4.

86. Черниш В.М. Незалежний нотаріат – необхідна умова становлення громадянського суспільства в Україні // Право України. – 2000. – № 9. – С.4-8.

87. Черниш В.М. Нотаріат як проблема юридичної логіки: логіка нотаріату і нотаріальна логіка // Право України. – 2003. – № 5. – С.111-116.

88. Черниш В.М. Про проблеми нового законодавства України про нотаріат // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми”. – Одеса: Астропринт. – 2003. – С.135-138.

89. Черниш В.М. Проблеми впровадження міжнародних принципів самоврядування в діяльності нотаріату України // Правова держава. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – С.377-385.

90. Черниш В.М. Співвідношення приватноправової системи та інституту нотаріату // Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми кодифікації законодавства України”. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.130-135.

91. Черниш В.М., Штефан М.Й. Нотаріат // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. енцикл.”, 2002. − Т. 4: Н-П. – С. 195-196.

92. Шафаренко Ж. Теоретичні аспекти нотаріального процесу // Право України.- 2004.- № 9.- C.104-107.

93. Ярков В.В. Профессия нотариуса // Нотариус. – 2000. – № 4(24). – С. 14-20.

94. Ясінська Л.Е. Окремі аспекти виникнення та розвитку нотаріальної діяльності в Україні ( X-XVI ст.) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2005 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – С. 73-75.

95. Ясінська Л.Е. Розвиток інституту нотаріату в країнах Європи (XVIII – перша половина XX ст.) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 98-99.

96. Ясінська Л.Е. Становлення інституту нотаріату в контексті європейської історії держави і права // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 39. – Львів, 2004. – С. 93-101.

Характеристики

Список файлов ВКР