16871 (585725), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Загальна сума грошового потоку по 2-му проекту трохи перевищує цей показник по 1-му проекту. Проте, варто врахувати, що по 2-му проекту термін повернення капіталу у виді грошового потоку більше на один рік, чим цей термін по 1-му проекті.

У результаті проведення дисконтування визначена поточна вартість грошового потоку, що значно вище майбутньої: по 1-му проекту поточна вартість складає 67% майбутньої (100*(1 475,01/2200)), а по 2-му проекту поточна вартість складає 68% майбутньої (100*(1407,89/2070)). Більш різке зниження реального грошового потоку по 2-му проекту порівняно з першим викликано відмінністю дисконтних множників (15% проти 12%), що може привести до підвищення ризику і зменшенню ліквідності. Крім того, варто врахувати, що в другому випадку на один рік збільшений період дисконтування, а з віддаленням терміну повернення вкладених коштів їхня реальна ціна зменшується.

Чистий приведений доход для 1-го варіанта складає 475,1 тис.грн., а для 2-го проекту – 207,89 тис. грн. Проте, абсолютні значення цього показника не розкривають повної картини, тому що розглядаються різні терміни експлуатації об'єктів. По індексу прибутковості перший варіант превалює над другим (1,48 > 1,17).

Аналізуючи період окупності витрат по кожному варіанту, можна зробити висновок, що 1-й інвестиційний проект окупиться швидше порівняно з 2-им варіантом – на 0,02 (3,39–3,41) роки.

Визначення внутрішньої норми прибутковості дало можливість розрахувати мінімальний коефіцієнт прибутковості (або поріг беззбитковості), тобто норму дисконту, при якій чистий приведений доход буде дорівнювати нулеві. Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками по кожному проекту, можна установити рівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчої буде реальна процентна ставка від розрахункової, тим більше прибутковими будуть інвестиції. У першому варіанті розрахункова норма складає 26%, тоді як реальна дисконтна ставка – 12%, тобто різниця складає 14%. В другому варіанті це розходження набагато менше і складає 7% (22,00–15,00), а це свідчить, що другий варіант більш близький до границі, за якої реалізація інвестиційного проекту може бути збитковою і неефективною.

Підсумовуючи результати виконаного аналізу, констатуємо, що 1-й інвестиційний проект більш вигідний і ефективний як по розміру чистого приведеного доходу й індексу прибутковості, так і по періоду окупності. Цей варіант має більший запас щодо норми прибутковості.

Доцільність залучення короткострокового кредиту обґрунтовувалася у відповідності до формули 1.1:

ОК – потреба в оборотних коштах – за даними планового відділу складає 1432,06 тис. грн.;

ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду (станом на 01.01.2008 р. ф. 1 стр. 380 – ф. 1 стр. 080=1271,0 тис.грн.);

ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства за даними планового відділу складає 2682,86 тис.грн.;

КЗ – зменшення кредиторської заборгованості (ф. 1 стр. 620∆=2621,8 тис.грн.)

К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ)=1432,06 – (1271,0+2682,86+2621,8)=100 тис.грн.

1.2 Види і форми банківських кредитів та порядок їх надання

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками [24; 57]:

– за кредиторами;

– формами та видами;

– метою використання;

– терміном надання;

– забезпеченням;

– порядком надання. Кредиторами підприємств можуть бути:

– банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);

– підприємства (комерційний кредит);

– держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

– міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

Форми та види кредитів зображено на рис. 1.2 [39; 42].

Рис. 1.2. Форми та види кредитів, що надаються підприємствам

З рисунка видно, що кредити бувають таких видів:

• банківський;

• комерційний;

• державний;

• лізинговий.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах строковості, платності, повернення, матеріального забезпечення, цільової спрямованості. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором [43; 31].

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами [54; 18].

Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання [63; 35].

Лізинговий кредит – це відносини між суб'єктами господарювання, які виникають у разі орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит) [70; 15].

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський та державний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатись у грошовій, товарній та змішаній формах.

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими та лізинговими компаніями.

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесено до групи небанківських кредитів.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

• оборотних коштів;

• основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання розрізняють короткострокові (до 1 року); середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки) кредити [78; 9].

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад три роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи [83; 12]:

• забезпечені;

• бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, а саме [8; 14]:

• нерухомістю;

• цінними паперами;

• товарно-матеріальними цінностями;

• дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: майновими правами, правами підприємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями банків; коштами чи майном третьої особи; іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової компанії).

В Україні як забезпечення кредиту використовують в основному товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Кредити, що їх надають банки підприємствам під заставу державних цінних паперів, називаються ломбардними. У міру розвитку ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств зростатиме.

Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1–10 днів). У вітчизняній практиці використання бланкових кредитів обмежене.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позичок [23; 101]:

• прямі;

• консорціуми;

• позички участі.

Надання прямих позичок передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Консорціумні позички надаються тоді, коли підприємству-позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку в кредитній угоді. Як звичайно, головним банком стає один з великих банків, які мають досвід проведення великомасштабних кредитних операцій.

Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичальник готує і подає головному банку, як заведено, таку інформацію [37; 212]:

1) клопотання про отримання кредиту із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану підприємства;

2) дані про мету та спрямованість кредиту, термін надання, періоди його погашення;

3) техніко-економічне обґрунтування проекту;

4) інші документи, потрібні для прийняття рішення про кредитування.

Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

За настання строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.

Позички участі – банки передають (перевідступають) частини позички іншим кредиторам. Домовленість про таку позичку можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника.

У зв'язку з низькою кредитоспроможністю більшості українських підприємств у вітчизняній практиці позички участі не практикуються.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит класифікують за такими ознаками [51; 20]:

1) цільове спрямування;

2) термін кредиту;

3) вид відсоткової ставки;

4) валюта кредиту;

5) види обслуговування.

Залежно від цільового спрямування кредит може надаватися:

• на фінансування оборотного капіталу;

• фінансування основного капіталу;

• викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків та інших господарських товариств.

Відповідно до банківської практики не можуть отримати кредити підприємства [60; 72]:

• проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

• під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позички з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позички підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як звичайно, надаються позички з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки за такими позичками залежать від вартості залучених банками ресурсів, офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позички з фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство мусить зареєструвати кредит у НБУ [55; 180].

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть уважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

Характеристики

Список файлов ВКР