14974 (585563), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

При очікуванні значної повені (50 км і більшої поблизу м. Києва, періодичність таких повеней – один раз на 30 років) наповнення Кременчуцького водосховища варто затримувати. У початковий період повені пропускати через КремГЕС припливні витрати транзитом, ставлячи в цьому випадку за мету насамперед зрізання максимальних витрат водопілля і зменшення збитків суспільного виробництва та населення [1, 2].

Дніпродзержинське водосховище має невелику місткість, що за по- значки нормального підпірного рівню 64 м становить 2,45 км , спрацювання водосховища на 1 м призводить до можливості використання лише 0,52 км води. Дніпродзержинське водосховище працює на зарегульованому розташованому вище Кременчуцьким водосховищем припливі, а також невеликій власній припливності річок Псел та Ворскла (стік р. Орель скидається у нижній б'єф Дніпродзержинського водосховища)[3,4].

Внаслідок малої місткості Дніпродзержинське водосховище не здійс- нює регулювання припливу річки – воно виконує тільки тижневе і добове регулювання. В окремі роки у період весняної повені для зменшення скидів води допускається спрацювання на 1 м. Добове регулювання на Дніпродзержинській ГЕС нині обмежується необхідністю скиду в нижній б'єф базисних витрат не менш як 400 м³/с для розбавлення стічних вод дніпродзержинської групи заводів [5,6,7].

Дніпровське водосховище має незначну робочу місткість, що становить близько 1 км³. Дніпровською ГЕС здійснюється добове та тижневе регулювання. Роль Каховського водосховища як регулятора стоку в каскаді дніпровських водосховищ є другим за значенням після Кременчуцького. Робочий об'єм 6,8 км не може бути використаний повністю за умови обмеження великих водозаборів півдня України.

Режим Каховського водосховища повинен плануватися з урахуванням умов роботи верхніх водосховищ і мати переважно характер компенсатора стоку, задовольняючи вимоги енергосистеми, сільського та рибного господарства, водного транспорту і санітарні вимоги: для забезпечення судноплавних глибин у період навігації рівні водииу Каховському водосховищі мають бути не менше позначки 14 м; для задоволення вимог рибного господарства після наповнення Кременчуцького та Каховського водосховищ до нормального підпірного рівню його спрацьовують у липні на 1-1,5 м один раз на 3 роки; для запобігання засоленню води на нижній ділянці Дніпра у нижньому б'єфі Каховської ГЕС з Каховського водосховища скидаються мінімальні середньодобові витрати води не менше 500 м7с. В окремих випадках у період маловодної літньо-осінньої межені допускається короткостроковий скид води до 300 м³/с.

Враховуючи наведені вимоги, а також умови спільної роботи з верхніми водосховищами, встановлюють такий режим Каховського водосховища:

По-перше, режим спрацювання та наповнення водосховища має плануватися з урахуванням вимог усіх водокористувачів на підставі прогнозів та інформації про приплив води з Кременчуцького водосховища та бокову припливність між Кременчуком та ДніпроГЕС, а також з урахуванням роботи Дніпровського водосховища;

По-друге, порядок наповнення водосховища визначається залежно від очікуваної припливності до нього за квітень-червень [34].

1. Фізико-географічна характеристика району досліджень

Дослідження проводились на Каховському водосховищі.

Каховське водосховище місткістю 18,2 млрд. метрів кубічних є найбільшим за водним запасом у Дніпровському каскаді. Воно розташоване в долині Дніпра між Запоріжжям і Новою Каховкою в зоні причорноморських степів з мало гумусовими чорноземами. З власної водозбірної площі водоймища по небагатьох незначних притоках (річки Конка, Томаківка, Базавлук та ін.) і балках припливають високо мінералізовані води (200-3600 мг/л). У водному балансі водоймища ці води становлять менше 0,5 %, їх вплив позначається тільки у гирлах річок і у верхів’ях заток. Водний стік, акумульований у водоймищі, формується у басейні Дніпра в зоні мішаних лісів, у смоленських і поліських геохімічних ландшафтах. Цим зумовлена відносно низька і середня мінералізація води водоймища.

Розташування водоймища на півдні степової зони і формування його вод у лісовій зоні зумовлює поєднання в його гідрологічному і гідрохімічному режимах зональних і азональних факторів.

Середньорічна температура повітря в районі водоймища коливається від 7,5 до 10,5 °С, середня температура липня – від 22 до 23 °С. Плюсова температура повітря зберігається 8 – 10 місяців ( в середньому 260 днів). Висока інсоляція зумовлює позитивний радіаційний баланс з квітня по жовтень. Вегетаційний період Каховського водосховища триває 7 місяців (1.IV- 1.IX). У квітні середня температура води становить 7,5-9 °С. Середні температури вище 18 °С (20 – 24) тримаються у водоймищі 3,5 місяця – з середини травня до початку вересня [32].

Льодостав триває з кінця грудня до кінця лютого – початку березня (70-75 днів). Вегетація водоростей починається ще в льодовий період, з середини лютого, особливо в малосніжні зими.

За тепловим балансом Каховське водоймище визначають як помірно тепле на відміну від більш північних водойм Дніпровського каскаду. Це зумовлює такі зональні особливості його, як сприятливіші умови формування первинної продукції, кращі умови для життя теплолюбних водоростей (протикокових, синьо-зелених) та тваринних організмів (зоопланктону, зообентосу і нектону), більш енергійні і далекосяжні процеси бактеріального розпаду органічних речовин, скорочення строків розвитку і збільшення числа поколінь водних організмів, кращі темпи розвитку риб та інше.

У маловодні роки літня температурна стратифікація у водоймищі виявляється тоді, коли різниця поверхневих і придонних температур досягає 1 – 2 °С (при глибинах 5-8 м), 3-4 °С (при глибинах 10-16 м) і 8-10 °С (при глибинах 20-35м). Температурний стрибок спостерігається у весняно-літній період на глибинах 8-9 та 14-15 м. За винятком температурного стрибка погіршується кисневий режим водойми. У багатоводні роки температурного стрибка і дефіциту кисню у водоймищі не спостерігається (окрім заток); зменшується різниця температур поверхневих і глибинних шарів води.

Взимку температурного стрибка і кисневого дефіциту у водоймищі не виявлено. Більш сприятливі умови для розвитку бентосу створюються у багатоводні роки, а для розвитку планктону – в маловодні [33].

За водним балансом Каховське водосховище належить до озероподібних з весняною проточністю. Воно має два широкі плеса: у верхній частині (Конська ділянка) завширшки 20-23 км і в середній частині (Базавлуцька ділянка) завширшки 12-18 км, які займають 64-70 % усієї площі водоймища. Умови проточності обох цих ділянок, особливо Конської, погані. Конська ділянка відокремлена від руслової придніпровською грядою пісків, тому швидкість тут не перевищує 0,1 м/сек. (0,06-0,09). На Базавлуцькій ділянці помітна течія спостерігається тільки в повінь (0,16-0,19 м/сек.), але й тоді вона притиснута до лівого берега. Тільки руслова ділянка, яка займає близько 7% усієї площі водоймища, характеризується річковим режимом з швидкістю течії влітку і восени 0,2-0,5 м/сек. і в повінь – до 1,5-2 м/сек. Таким чином, на більшій частині акваторії Каховського водосховища (93%) створюються кращі умови для розвитку планктону, що характерно для озероподібних водойм. Коефіцієнт водообміну в Каховському водосховищі залежно від водності року коливається від 2 (у маловодні роки) до 3,5 (у багатоводні).

Верхня частина водосховища являє собою сполучення руслової ділянки з великим Кінським пасмом. У русловій ділянці майже постійно зберігається режим, близький до річкового, глибина складає 4-6 метрів. Кінське пасмо з грядою островів у центрі мілководне, глибина 1-3 метра, загальна довжина верхньої частини в прийнятих границях дорівнює 55 км.

Середня частина водосховища загальної довжиною 73 км розгорнута в напрямку зі сходу на захід і являє собою ланцюг плесів з глибиною 5-12 метрів. Нижня частина водосховища – затоплена вузька долина Дніпра з численними затоками. Напрямок південно-західний, ширина не виходить за межі 5,5-8,0 км, довжина досягає 100 км. Глибина в цій частині зростає до 10-30 метрів, берега приглибні і звивисті.

Від морфології водоймища і розподілу швидкості течії залежить характер донних відкладень під час формування. Основою ґрунтів водоймища були піски заплави, русел річок і проток, а також піщані сухолучні і вологолучні грунти чаші водоймища з невеликим вмістом гумусу (0,8-6%). У перші роки після затоплення відбувся швидке розкладення рослинних решток, які збагачували ґрунти і водну товщу гумусом; цьому сприяли високі літні температури і умови сольового складу води. Водні витяжки ґрунтів мали рН 7,6-7,8, а в придонних шарах води величини рН не були нижчими за 7,08. Відповідно до режиму течії тільки на русловій ділянці зберігаються піщані ґрунти, які навесні дуже промиваються, а влітку і восени значно замулюються, особливо в районі Тарасівка – Марганець. Піщані і піщано-глинисті відкладення формуються поблизу абразійних берегів з лесовими і суглинковими відслоненнями. На інших ділянках формуються сірі, темно-сірі і оливково-чорні мули (на великих глибинах).Такий розподіл ґрунтів зумовив на кінець періоду досліджень повну перевагу в бентосі Каховського водоймища пелофільних біоценозів. Умови для розвитку літореофільного біоценозу створюються на небагатьох ділянках узбережжя з відслоненнями вапняків та вздовж дамб з буту і бетонних плит.

З динамікою біогенних речовин і органічної речовини можна пов’язати такі особливості в розвитку планктону Каховського водоймища. У пізньовесняний період і на початку літа за різноманітністю видів і біомасою велику роль відіграють протококові. Однак у зв’язку із збідненням води нітратами і підвищенням температури починають домінувати синьо-зелені водорості, які здатні використовувати аміачний азот, а також вегетують за рахунок поглинання розчинених органічних речовин, у тому числі, очевидно, і гумінових.

У відношенні рівневого режиму за роки існування водосховищ можна виділити три періоди. Перший – з 1955 по 1959 р.р., коли, крім Каховського водосховища існувало тільки одне порівняно невелике руслоподібне водосховище Дніпрогесу, що не грало істотної ролі в регулюванні стоку ріки. Другий період почався з 1960 р., після будівництва Кременчуцького (основного регулятора стоку), Дніпродзержинського (1963 р.) Київського (1965 р.), у результаті чого саме нижнє водосховище – Каховське стало одержувати багаторазово зарегульований стік. Нарешті, третій період почався після 1965 року, коли Каховське водосховище стало водосховищем переважно ірігаційного призначення, у зв'язку з чим, були різко зменшені як зимово-весняні, так і особливо літньо-осінні відпрацьовки рівня, і останній став підтримуватися на високих оцінках в інтересах забезпеченні водою потужних водозабірних систем.

Тепер лише наприкінці зими здійснюється невелика відпрацьовка зі зниженням рівня на 1-1,5 метра, але до кінця травня рівень знову підвищується до нормального підпорного.

Такий режим рівня несприятливий для розмноження багатьох видів риб, у першу чергу фітофільних, для яких велике значення має осушення мілководь улітку, відновлення на них рослинного нерестового субстрату з наступним заливанням навесні в нерестовий період.

Таким чином, як для реофільних риб (відсутність річкових умов і припливів), так і для фітофільних – основних у складі промислової іхтіофауни (порівняльна сталість рівня, невелика площа мілководь із глибиною до 2 метрів) умови відтворення запасів у Каховському водосховищі виявилися малосприйнятливими, особливо в останні роки [33.34].

2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Предмет та матеріали досліджень

Предметом дослідження цієї роботи є знаряддя та засоби промислового та любительського рибальства на Каховському водосховищі.

Власні спостереження проводилися в верхній та середній частинах Каховського водосховища протягом 2009 року під час науково-дослідних ловів в весняно-літній період на КСП Інституту рибного господарства УААН, контрольних ловів на КСП іхтіологічної служби Головного державного управління рибоохорони в Запорізькій області, а також під час іхтіологічних спостережень та перевірок органів рибоохорони протягом промислового періоду на рибоприймальних пунктах рибодобувних підприємств, що здійснюють промислове вилучення водних живих ресурсів на Каховському водосховищі (рисунок 2.1). Аналіз наукових джерел проводився з використанням фондів Запорізької обласної Бібліотеки ім. Горького, бібліотеки Інституту рибного господарства УААН, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Основна частина роботи виконана на базі Головного державного управління рибоохорони в Запорізькій області у 2006-2007 роках. Під час написання роботи використовувалися наступни матеріали:

• результати власних спостережень;

• дані звітів рибодобувних підприємств про обсяги вилову водних живих ресурсів;

• данні актів перевірки промислового лову інспекторами Головнго державного управління рибоохорони в Запорізькій області;

• результати аналізу документів для реєстрації промислових талонів на здійснення промислового лову у 2009 році.

2.2 Методи дослідження

Характеристики

Список файлов ВКР