13863 (585324), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

З метою упорядкування руху та своєчасності отримання для здійснення записів в бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства встановлюється графік документообігу, в якому вказується дата отримання документів від матеріально відповідальних осіб, прийом їх в облік і передача в обробку.

Рахунки є важливим джерелом потрібної інформації для оперативного керівництва і контролю за станом і рухом засобів господарства, наявністю і змінами джерел фінансування та їх результатами. Для повного відображення бухгалтерським обліком необхідних показників потрібна заздалегідь визначена система рахунків для відображення господарських операцій. З цією метою складають план рахунків.

Планом визначені синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) і субрахунки до них (рахунки другого порядку). Синтетичні рахунки і субрахунки до них у цьому Плані рахунків згруповані у такі класи: 1)необоротні активи; 2)запаси; 3)кошти, розрахунки та інші активи; 4)власний капітал, 5)довгострокові зобов’язання; 6)поточні зобов’язання, 7) доходи і результати; 8) витрати за елементами; 9) витрати діяльності.

В окремий клас «0» виділено позабалансові рахунки та субрахунки до них.

В ТОВ застосовують в основному 3-х та 4-х цифрові коди рахунку і використовують всі з 1-го по 9-й , крім 8-го, класи синтетичних рахунків. Всього застосовується близько 35 бухгалтерських, так би мовити робочих, рахунків.

На підприємстві обрано журнально-ордерну форму обліку. Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках.

Журнали–ордери побудовані таким чином, що в них відображують однорідні за економічним змістом операції, а також операції, що пов’язані між собою. Тому ряд журналів-ордерів (2с.-г., 3с-г., 4с.-г., 8с.-г.,10с.-г.,11с.-г., 12с.-г.,13 с.-г.,15с.-г.) передбачені для обліку операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків.

Для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки правильності проведених розрахунків використовують Головну книгу.

Фінансовий рік на підприємстві закінчується 31 грудня. Після цього відбувається закриття рахунків і калькулювання собівартості продукції.

Потім складається фінансова звітність, яка включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Примітки до річної звітності.

Основною статистичною річною формою діяльності підприємства є 50-сг.

2.3 Організаційно-методологічні основи побудови екологічного обліку в аграрних підприємствах

Основні напрямки охорони довкілля при будь-якому виробництві – це впровадження безвідходних або ресурсозберігаючих технологій (в сільському господарстві – існує можливість виведення певної частини сільськогосподарських земель з господарського обороту у зв'язку з надзвичайно високою розораністю території України за умови підвищення ефективності їх використання: підвищення урожайності при відповідній ринковим умовам та запитам споживача якості та структури продукції, що виробляється); другий напрямок – безпеки виробництва (для сільського господарства – це відповідність норм та методів застосування хімічних речовин при відповідному їх складі та якості; зниження викидів в атмосферу мобільними джерелами забруднення (транспортними засобами та сільськогосподарськими самохідними машинами); відповідності агротехнічних заходів реальній ситуації); третій напрямок – безпека продукції (в сільському господарстві він пов'язаний з другим – відповідність нормам використання пестицидів, гербіцидів та інших хімічних речовин, в тваринництві – відповідність кормів нормам якості та складу).

Україна перша з країн світу в законодавчому порядку прийняла систему платежів за забруднення та використання природних ресурсів (Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”). Фактично система включає в себе дві основі частини:

1) систему екологічних платежів (за забруднення атмосфери; викиди стоків; складування твердих відходів; використання прісної води; використання корисних копалин; лісових ресурсів; рослинних та тваринних ресурсів);

2) систему накопичення та витрат фінансових коштів.

Весь облік природоохоронних витрат на підприємстві полягає в здійсненні розрахунків по екологічним платежам. Дані платежі включаються в собівартість продукції, а в разі перевищення лімітів – за рахунок прибутку підприємства.

Для розробки планів природоохоронної діяльності, а також різного роду порівнянь і оцінок, використовують різні матеріали – це перелік ГДК (гранично допустима концентрація), ГДВ (гранично допустимі викиди) для конкретних джерел забруднення. Інформацією являються ліміти використання природних ресурсів та ліміти плати за забруднення природного середовища та використання ресурсів. Основні данні по здійсненню природоохоронної діяльності можна знайти тільки в статистичних формах.

В основу розробки еколого – економічної інформаційної бази покладені стандарти екологічного виробництва сільськогосподарської продукції.

На базі стандартів організації, яка проводить сертифікацію виробництва, складаються методичні рекомендації для бухгалтерії екологічного господарства, в яких розкриваються основні визначення та положення екологічного виробництва. В рекомендаціях вказуються загальні вимоги до техніки, сільськогосподарських машин; приводиться перелік дозволених препаратів та добрив. Бухгалтер може контролювати дотримання цих вимог по актам приймання – передачі, рахункам, актам про використання добрив. Необхідно вказати дозволені агротехнічні прийоми, методи боротьби з хворобами та шкідниками. Їх виконання можна контролювати по обліковим листам тракториста-машиніста, наряду на виконання робіт.

Важливою екологічною вимогою, яка витікає з екологічних стандартів при виробництві сільськогосподарської продукції є:

• підтримка якості водних ресурсів та повітряного басейну у відповідності з встановленими стандартами;

• зберігання ґрунту як компонента біосфери та основного засобу виробництва в сільському господарстві;

• отримання продукції оптимальної якості;

• забезпечення умов для безперервного підвищення родючості ґрунтів.

Щодо галузей, економічно взаємопов'язаних з експлуатацією (вилученням) природних ресурсів, підтримкою елементарних санітарно-епідеміологічних умов проживання населення, відновленням його здоров'я і т.п., то виділяти тут природоохоронну складову дуже складно. У цьому зв'язку лісове господарство, рослинництво і тваринництво, меліорацію й агротехнічні заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, внесенню добрив, регулюванню випасу худоби, гідробудівництво, житлово-комунальне господарство в частині благоустрою населених пунктів, охорону здоров'я, організацію відпочинку і санаторного лікування, дотримання техніки безпеки і виконання санітарних вимог на виробництві, попередження і ліквідацію наслідків природних катастроф і т.д. можна розглядати лише при "розширеному" трактуванні охорони навколишньої природного середовища. Але навіть при такому підході характер деяких заходів залишається досить суперечливим. В цьому полягає особлива риса і специфіка екологічного обліку в сфері агроекології.

Предметом екологічного обліку є операції з охорони навколишнього середовища, що здійснюють сільськогосподарські підприємства в процесі своєї діяльності, а також та їх діяльність, що має вплив на довкілля. Об'єктами обліку охорони навколишнього середовища є витрати і зобов'язання з охорони навколишнього середовища сільськогосподарських підприємств.

Функції бухгалтерського обліку в сфері екології такі:

• посилення ролі регулювання економіки;

• посилення контролю за витратами;

• виникнення нових економічних можливостей, зокрема ринкових;

• здійснення менеджменту і контролю природоохоронних заходів;

• складання відповідної звітності;

• дотримання суспільного інтересу.

Складності щодо поєднання традиційного бухгалтерського обліку та екологічних питань діяльності підприємства за у тому, що:

• значна частка природних втрат вартості (наприклад, загибель видів, пошкодження лісів, виснаження ґрунтів, деградація ландшафтів) на сьогоднішній день не виражається безпосередньо в грошових вимірниках, тому повинна виражатися у натуральних вимірниках;

• інформація про довкілля часто має орієнтовний характер;

• ринкові ціни виражають як правило короткострокові відносини між попитом і пропозицією і віддзеркалюють відносну обмеженість передбачуваного виснаження джерел сировини;

• інформація про довкілля часто відрізняється високою ненадійністю та динамікою.

Екологічний облік здійснюється на базі податкового та бухгалтерського законодавства.

Суб'єктами екологічного обліку є:

• власник підприємства;

• аудитори екологи;

• контролюючі та податкові органи;

• адміністративний персонал;

• спеціалісти і робітники підприємства;

• ділові партнери.

Вони безпосередньо впливають на облікову політику підприємства, структурною одиницею якої є екологічний облік.

Розглянемо склад витрат природоохоронної діяльності у сфері сільського господарства. До капітальних витрат відносяться витрати на переустаткування ферми екологічного підрозділу, устаткування складів, відстійників, сховищ, облаштованості буферних зон, витрати по підвищенню ґрунтової родючості, придбанню природоохоронного устаткування. Сюди також можна віднести витрати на поліпшення основних засобів – сільськогосподарських машин, що безпосередньо обробляють ґрунт, але тут необхідно враховувати ступінь поліпшення – зменшення негативного впливу на землю (тиску), збільшення ширини захвату.

До експлуатаційних витрат в сільському господарстві можна віднести витрати на мінімальну кількість і склад агротехнічних заходів, що підтримують земельні ресурси в нормальному стані - просте відтворення. До поточних витрат відносяться витрати по обробці ґрунту, проведені відповідно до принципів екологічно безпечного виробництва, навантаженню і доставці торфу, готуванню торфо-гнійних компостів, придбанню природних мінеральних препаратів, витрати по обробленню і запашці сидератів, покупці екологічно безпечних препаратів по захисту рослин, витрати по насінництву і покупці насіння нових сортів, придбанню нехімічних засобів по догляду за тваринами, витрати по експлуатації очисних споруджень, по проведенню екологічної експертизи.

Особливостями екологічних витрат в сільському господарстві на відміну від галузей промисловості є:

- продукція, що випускається, не має сама безпосереднього впливу на навколишнє середовище, окрім гною, який закладено на компостування (при цьому виділяється аміак, і підприємства сплачують за це податок);

- в господарствах не ведуться наукові дослідження та конструкторські розробки по зменшенню впливу на навколишнє середовище як продукції, так і виробничого процесу, тому витрати на цю сферу діяльності відсутні;

- інвестиції в капітальні активи проводяться з метою зменшення ресурсомісткості основних засобів, підвищення їх ефективності, та щодо машин – зменшення викидів в атмосферу, зменшення навантаження на ґрунт тощо.

- діяльність по усуненню екологічної шкоди не має регулярного та постійного характеру, як у випадку з промисловими підприємствами.

Методи екологічного обліку відповідають установленим методам бухгалтерського обліку. Серед них - документування, інвентаризація, бухгалтерський баланс, подвійний запис, рахунки, оцінювання, калькуляція та бухгалтерська звітність. Основними рахунками, за якими в бухгалтерському обліку ведеться облік використання природних ресурсів є:

101 – Земельні ділянки;

102 – Капітальні витрати на поліпшення земель;

114 – Природні ресурси, що відносяться до рахунку 10 «Основні засоби» класу 1 «Необоротні активи», а також особливу увагу необхідно звернути на рахунок 121 – Права користування природними ресурсами, що відноситься до нематеріальних активів. Також до групи таких рахунків відносяться 15 – Капітальні інвестиції першого класу «Необоротні активи». Найуживанішими рахунками класу 2 «Запаси» при обліку використання природних ресурсів є 20 – «Виробничі запаси».

Результати виробничого процесу характеризуються показниками діяльності основних засобів, тому, крім рахунку 23 «Виробництво» Класу 2, основними рахунками при визначені характеристик впливу на навколишнє середовище основних засобів будуть 103 – Будинки та споруди; 104 - Машини та обладнання; 105 – Транспортні засоби; 124 – Права на об'єкти промислової власності.

Податковий облік є невід'ємною частиною бухгалтерського, що залежить від типу суб'єкта господарювання, специфіки виду діяльності процесу господарювання. На рахунках 92 при нарахуванні збору за спеціальне використання водних ресурсів понад встановленого ліміту та на субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків за обов'язковими платежами(зборами), які нараховуються та сплачуються у відповідності з чинним податковим законодавством, а саме податок на землю, збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, збір за спеціальне використання.

Шкода навколишньому середовищу від валових викидів шкідливих речовин підприємств є центральним об'єктом розгляду при вирішенні екологічних проблем держави. Однак інтегральний вплив на атмосферу від невеликих джерел забруднення в результаті спричиняє не менший негативний вплив. Найрозповсюдженішими такими об'єктами виступають автомобілі – пересувні джерела викидів. Відповідно до постанови КМУ “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” № 303 від 01.03.1999 р., спільного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України № 162/379 від 19.07.99р. “Про затвердження інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища” сума збору за викиди пересувними джерелами розраховується за формулою:

, де (1)

Мі – кількість використаного пального і-того виду, у тонах (т);

Характеристики

Список файлов ВКР