Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Здійснення цих функцій передбачає приймання, відпуск, транзитно-розрахункові операції, зберігання, сушіння зерна, обробку хлібопродуктів. Для кожної операції розроблено відповідні коефіцієнти, за допомогою яких з вищенаведених операцій утворюють узагальнені показники: з перших чотирьох-комплексний вантажооборот а інтеграція всіх перерахованих — загальний комплексний вантажооборот. За допомогою цих узагальнених показників можна планувати і оцінювати роботу хлібоприймальних підприємств, зокрема розраховувати продуктивність праці і фондовіддачі, витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на одиницю продукції, доходи підприємства.

Хлібоприймальне підприємство повинно стежити за тим, щоб усі операції по прийманню, переробці та відвантаженню хлібопродуктів були економічно обґрунтовані. Зокрема встановлюють повноту використання можливостей приймання зерна від виробників безпосередньо на зернопереробні підприємства та завезення хлібопродуктів окремим споживачам транзитом, минаючи перевалочні пункти, а також якість зерна, відвантаженого із складів підприємства. Обсяги сушіння та обробки зерна значною мірою залежать від організації цих робіт у господарствах, а також від метеорологічних умов конкретного року. Тому при аналізі виконання плану за цими операціями враховують якість зерна, яке надійшло на хлібоприймальне підприємство, ефективність використання потужності наявних зерносушарок і зерноочисних машин. На хлібоприймальних пунктах треба постійно аналізувати такі показники: наявність сирого і вологого зерна, що потребує сушіння, наявність і ступінь його засміченості, випадки самозагорання хлібопродуктів, відповідність якості останніх встановленим нормам, зараженість зерна та продуктів його переробки амбарними шкідниками. Особливу увагу в процесі аналізу необхідно на підготовку технічної бази до приймання нового врожаю, оскільки період заготівлі зерна є найбільш напруженим у роботі хлібоприймального підприємства. Крім того, для ефективної роботи останнього значну увагу приділяють правильному розміщенню зерна для зберігання, що забезпечує успішне виконання плану всіма ділянками, пов'язаними з обробкою зерна: приймання, сушіння, доочищення, зберігання і відпуск. Правильне розміщення сприяє раціональному використанню наявних потужностей, зниженню витрат обігу, підвищенню ефективності роботи підприємства. Для забезпечення раціонального розміщення зерна на складах хлібоприймального підприємства розробляють відповідний план, згідно з яким забороняється зберігати в одному приміщенні зерно різних культур та різної якості: сире та сухе, заражене кліщем і не заражене, засмічене і чисте, сортове і рядове. Передбачають, щоб вологе зерно зберігалося на складах, обладнаних активною вентиляцією, або ближче до зерносушарок, а призначене до відправлення — в прирейкових і портових складах. Коли аналізувати діяльність переробних підприємств, необхідно встановлювати з одного боку, наскільки їх потужність дозволяє своєчасно переробляти сільськогосподарську сировину господарств, що входять в зону їх обслуговування, з іншого — ритмічність надходження сировини на переробні підприємства. Якщо потужності переробних підприємств не дозволяють своєчасно переробляти всю сировину, то управління регіонами АПК повинно знайти можливість збути продукцію на інші підприємства за межі регіону або допомогти створити потужності по первинній переробці сировини безпосередньо в господарствах. В умовах повного господарського розрахунку і самофінансування все частіше ставиться питання про ефективність переробки сільськогосподарської продукції на різних підприємствах державних, міжгосподарських та організованих у господарствах.

Проблеми розвитку зернового господарства і ринку зерна може бути вирішено на основі відповідного закону України, згідно з яким держава відновлює контрактну систему на зерно в обсягах раціональних потреб та стратегічних запасів, впроваджує механізм інтервенційних закупівель, створює відповідну інфраструктуру на ринку зерна. За цією схемою в Україні має бути створене Державне управління по виробництву і продажу зерна та переробки зерна, підпорядковане Уряду, діяльність якого контролюватиметься представниками товаровиробників і організацій, що входять в його адміністративну раду.

1.2 Методичні основи дослідження економічної ефективності зернового господарства

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображувати специфіку і особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі головного засобу виробництва — землі. Показники ефективності повинні характеризувати ступінь результативності виробництва і давати змогу здійснювати порівняльну оцінку її в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. З цього випливає, що в систему показників ефективності не можна включати такі, які умовами або факторами її підвищення.

Методологічно правомірно вимірювальну систему ефективності зернового виробництва будувати таким чином, щоб вона була здатна зі всією повнотою розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств — раціональність використання ними землі через показники загального ефекту.

Для всебічної оцінки ефективності виробництва і поглибленого її аналізу необхідно також широко використовувати традиційні показники рентабельності. В них акумулюється вплив усіх факторів — природних, економічних і організаційно-господарських. Рентабельне ведення виробництва означає, що підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво і одержує прибуток, як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності використовують такі традиційні показники: рівень рентабельності та норма прибутку.

Рівень рентабельності

де П — прибуток від реалізації;

Вв - витрати виробництва на реалізовану продукцію.

Оскільки коефіцієнти віддачі за товарною продукцією

де ТП - вартість товарної продукції за поточними цінами реалізації, рівень рентабельності можна також визначити з виразу:

Цей показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо рівень рентабельності становить 85%, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн. прибутку.

У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник "рівня збитковості", як процентне відношення суми збитку до повної собівартості цієї продукції. Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображає ефективності використання всіх авансових витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку:

де Фос і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних засобів. Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку. Цей показник дуже важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще однакових умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Для оцінки ефективності виробництва в зерновому господарстві важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде показано далі, цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність кооперативу залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництва. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, в які низькоефективні й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від усього комплексу галузей на 1га ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на 1га посіву і масу прибутку на один реалізований центнер продукції. При цьому треба брати до уваги дві обставини. По-перше, при визначення приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельності галузей зменшити на збитки нерентабельних рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на 1га посіву певної культури (МК) необхідно визначити з обов’язковим врахуванням її рівня товарності за формулою:

де Пк – прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S – площа посіву культури; Кт – коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на 1га посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити дохідність галузі.

В процесі економічного аналізу досліджують як формування собівартості всієї продукції, так і собівартості 1ц продукції.

Собівартість с/г продукції охоплює постійні і змінні витрати на виробництво цієї продукції. Склад цих витрат визначається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” та особливостями, передбаченими Типовим положенням з планування, обліку і калькуляції продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об’єктами планування та обліку витрати з утримання основних засобів;

б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

в) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування списується на сільськогосподарські культури що запилюються;

д) підраховується загальна сума виробничих витрат на об’єктах планування та обліку;

е) визначається собівартість продукції рослинництва;

є) розподіляються витрати з утримання кормоцехів;

ж) визначається собівартість продукції тваринництва;

з) визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції;

и) визначається повна собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв додаванням до виробничої собівартості витрат, пов’язаних з реалізацією цієї продукції.

Об’єктами визначення собівартості продукції в рослинництві є зерно, солома, стебла кукурудзи, цукрові буряки та гичка, картопля. В рослинництві, крім видів продукції, яку одержують від кожної сільськогосподарської культури, об’єктами визначення собівартості є також:

1. Сільськогосподарські роботи, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і відносяться до незавершеного виробництва;

2. Роботи по поліпшенню земель, які здійснюються за рахунок власних оборотних засобів підприємства, витрати на які плануються по статтях виробничих витрат (без загальногосподарських витрат), як витрати майбутніх періодів.

Для оптимального забезпечення переробних підприємств високоякісною сировиною важливе значення має організація сировинної зони. Наявність власної сировинної бази сприяє економії витрат на перевезення сировини для переробки, зменшенню витрат продукції, поліпшенню використання виробничих потужностей, а також матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА ТА РІВЕНЬ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ В КООПЕРАТИВІ “УКРАЇНА”

2.1 Оцінка природно-кліматичних умов господарства та рівня їх використання

Кооператив “Україна” розташований у північній частині Теофіпольського району на віддалі 3 кілометрів від районного центру смт.Теофіполь та 134 кілометри від обласного центру м.Хмельницький. Об’єднує три населені пункти: с.Кривовілька, с.Новоставці, с.Коров’є.

Центральна садиба знаходиться в с.Новоставці. Села між собою поєднані дорогами з твердим покриттям. Територія землекористування господарства знаходиться в межах другого північного помірно-теплого вологого агрокліматичного району Хмельницької області.

Характеристики

Список файлов ВКР