13428 (585243), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Кожен вид освітлення впливає на інші, таким чином, важливо розглядати їх разом. Різні види освітлення можуть підтримувати або руйнувати один одного. Використані грамотно, вони можуть бути об'єднані - акцентуюче освітлення, може використовуватися як загальне освітлення вулиці, і навпаки. Для сучасного освітлення важливе розуміння того, що все, що сприймає людське око, повинне бути включене у світлове рішення простору. Кожний з перерахованих видів освітлення при цьому є частиною створюваної світлової картини.

Характер відвідування об’єкту зумовлює розташування в них значної кількості малих форм архітектури і предметів обладнання, які активно впливають на вирішення багатьох функціональних, інженерних та естетичних завдань і часто визначають якість цілого ансамблю.

Паркові меблі – необхідна конструктивна та декоративна частина благоустрою.

Стаціонарні і переносні лавки, столи, урни є найбільш чисельними і універсальними предметами обладнання.

Для зручності перебування в мотелі недалеко від головного входу організовуємо автомобільну стоянку.

РОЗДІЛ 4. АГРОТЕХНІКА СТВОРЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ’ЄКТУ

4.1. Агротехніка створення садово-паркового об’єкту

4.1.1. Посадка дерев і чагарників

Садити дерева і чагарники можна цілорічно. Сучасна агротехніка дає змогу проводити садіння як взимку, так і влітку. Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною, особливо теплолюбні дерева і чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять і осінню посадку. Періодом садіння хвойних слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня. Осіння посадка хвойних, крім модрини, триває від серпня до початку жовтня. Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують у той самий період, що й хвойні. Весняна посадка без кому проводиться після розмерзання грунту і до початку розпускання бруньок (тривалість посадки 6-10 днів). Восени посадку можна починати після опадання листя і припинення росту і закінчувати за 1-2 тижні до початку стійких морозів. Всі інші посадки проводяться тільки з комом землі.

Порушення технології садіння дерев і чагарників у багатьох випадках є причиною низької декоративності, недовговічності, захворювань та загибелі рослин. Посадкові ями або траншеї потрібно копати не пізніше ніж за 2 тижні до посадки. При цьому грунт утримує добрий запас вологи, покращується його аерація та структура, відповідно. Готуючи ями, верхній шар землі відкидають в один бік, а нижній, менш родючий - в інший. Після висаджування рослин ями засипають так, щоб нижній шар землі був зверху. Дно ями і траншей розпушують на глибину 15-20см. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для дерева становить 70-120см, для чагарників - 30-70см. Для створення живоплотів із чагарників викопують траншеї: для однорядних живоплотів - розмірами 50 х 50см, для дворядних - 70 х 50см і для трирядних - 90 х 50см. Чагарники в живоплоти висаджують у траншеї на строго встановленій відстані один від одного. Після садіння крону підрізують і формують бортики із землі для затримання вологи після поливу.

Деревні ліани висаджують на об'єктах озеленення саджанцями, які мають бути добре розвинені, мати пагони завдовжки не менше як 1м і добре сформовану та компактну кореневу систему.

Коли посадкове місце готове, яму на 2/3 її об’єму засипають грунтосумішшю. Перед посадкою старанно оглядають коріння саджанців, пошкоджені корінці вирізають гострим садовим ножем, або секатором. Зрізи повинні бути рівними, а їх площина направлена вниз. Поверхню зрізу покривають садовою замазкою. Саджанці опускають в яму, розправляють коріння, спрямовуючи його вниз. Коренева шийка повинна бути 5-6 см вище від рівня грунту. Після встановлення рослини на необхідну висоту, яму засипають землею, пошарово ущільнюючи. Коли яма заповнена, по її периметру, роблять валик із землі для затримки води при поливі. Після посадки, рослину кріплять до кілків, добре поливають, мульчують торфом, або шаром рослинної землі.

4.1.2. Влаштування газонів.

Головними якостями звичайних садово-паркових газонів є їхня декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіньовитривалість, а також за певних умов посухостійкість і морозостійкість.

Створення міцної стійкості дернини можливе при сумісному вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних, кореневищно-кущових, рідше - щільно-кущових і стрижнекореневих).

Для створення садово-паркових газонів підходять усі види трав, що застосовуються в партерних газонах, але можуть бути використані й інші - вівсяниця валійська (типчак), лучна, овеча, східна; тонконіг вузьколистий, сплюснутий і звичайний, райграс багатоукісний; житняк гребінчастий, пустельний і сибірський.

Роботи зі створення та влаштування газону розпочинаються на етапі планування поверхні, глибокої обробки ґрунтового шару та внесення органічних і мінеральних добрив.

Для першокласного газону дуже важливим є дренаж. Його закладають після зняття родючого шару грунту. Він складається з таких шарів: бутового, товщиною 15 см, шару дрібних камінців, гравію чи грубозернистого піску, товщиною 5 см і, відповідно, - родючий шар, товщиною 15 см.

Грунт укочують важким катком, після чого знову розпушують поверхневий шар на 2-3 см, висіваючи в нього насіння і знову укочують легким катком. Попереднє укочування необхідне для запобігання осідання грунту і для доброго проростання насіння.

На даному об`єкті створення газону буде проводитись шляхом посіву насіння трав. Рівномірність посіву – основа отримання доброго трав`яного покриву. При посіві травосуміші насіння ретельно перемішують. Рекомендується спочатку висівати крупне насіння з загортанням до 3 см., а потім дрібне на глибину до 0,5-1,5 см. Мульчування посівів проводиться тонким шаром перегною або торфу. Після мульчування обов`язкове коткування легким катком. Після посіву насіння при сухій погоді слід утримувати грунт у вологому стані протягом п`яти днів, проводячи полив у ранні чи пізні вечірні години. При досягненні травостоєм 7-8 см. проводиться скошування газону.

В таблиці 4.1 наведено потребу в насінні газонних трав для створення звичайного садово-паркового газону.

Таблиця 4.1

Потреба в насінні газонних трав

4.1.3. Створення альпінарію

Основним елементом альпінарію є камінь, а рослини лише доповнюють і обрамляють брили. Гірку влаштовують на сонячному і захищеному від вітрів місці. Вона повинна мати кілька сторін огляду, і при цьому кожна повинна виглядати неповторно. Розмір визначається насамперед розмірами саду. Особливо варто продумати розташування на пласкій ділянці, тут важливо домогтися природного вигляду в контексті саду, забезпечити плавність переходу від альпінарію до навколишнього ландшафту. Створення альпійської гірки починається з розмітки ділянки. На запланованому місці виривають котлован і заповнюють його щебенем, битою цеглою або керамзитом, які слугуватимуть дренажем. Після закладення основи гірки ущільнюється дно котловану і його засипають родючим ґрунтом у рівень із землею. Землю засипають шарами, кожен шар ущільнюють і поливають водою, щоб заповнити порожнечі. Дренаж робиться для того, щоб земля не «втягнула» камені гірки у себе. На такій основі починається розміщення каменів і їхнє закріплення в ґрунті. На рис.4.1 зображено варіанти розміщення каміння в композиції.

Рис 4.1 Варіанти розміщення каменю в композиції

Традиційний спосіб — укладання ярусами. Їхня кількість залежить від розмірів гірки. Звичайно для гірки розміром 5 х 3 м виходить 3-5 ярусів. Розташування каміння повинно бути гармонійним, створювати ефект природного оголення. Іноді сформувати вигляд допомагає «головний» камінь, що створює певний центр композиції. Відстань між каменями повинна бути достатньою для нормального росту рослин, і для того, щоб підрослі рослини не приховували камені. Кам'яниста ділянка повинна виглядати естетично навіть без рослин, тому що в природі, на високогір’ях рослини лише підкреслюють неповторну велич каміння. Можливих рішень при створенні гірки безліч.Зелену основу складають низькорослі дерева і чагарники, листяні і хвойні, цибулинні. Рослини підбираємо так, щоб гірка виглядала привабливо цілий рік.

4.2. Агротехніка догляду за садово-парковим об’єктом

Процес утримання об'єкту включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

4.2.1. Догляд за деревами і чагарниками

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, оприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників.

Поливання має забезпечувати постійну оптимальну вологість коренезаселеного шару ґрунту до глибини 60-70см. Найкраще розвивається дерево при вологості ґрунту 60-80% повної вологоємності.

Норми та кратність поливання залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності й посухостійкості порід, віку дерев. Терміни та кратність поливань залежать від пори висаджування рослин, фази їхнього розвитку й зовнішніх умов. Молоді дерева віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до 15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність поливу знижується до 4-6 раз.

Хвойні та листяні вічнозелені рослини (особливо у перший і другий рік після садіння) вимагають більш інтенсивного поливання в суху погоду. Пересаджені дерева старшого віку, крім поливання, слід дощувати.

Восени, коли довго не було дощів, за 2-4 тижні до середнього строку настання мінусових температур дуже важливо провести вологозарядне поливання рослин.

Удобрення деревних рослин потрібно проводити на основі агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати дерева та чагарники після їхнього обрізування. Головною видимою ознакою "ґрунтового голоду" рослин є їхні слабі прирости, здрібнене листя та зміна барв.

Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази за вегетаційний період:

перший раз - весною, в період розкриття бунькових лусок та вегетаційного росту пагонів;

другий - в період повного розпускання листя;

третій - восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня.

Мінеральні добрива при кореневих підживленнях вносяться шляхом поверхневого розкидання, осередковим способом у свердловину глибиною 25-35 см діаметром 4-5 см, по 3-5 шт. на 1 м² пристовбурної лунки або у вигляді рідких мінеральних підживлень.

Сухі підживлення належить проводити після дощу або поливу у вигляді суміші: 1 вагова частина аміачної селітри, 3 частини суперфосфату, 1 частина калійної солі. Суміш мінеральних добрив розсіюють навколо рослини, відступаючи від стовбура у молодих дерев на 0,3-0,5 м, у дорослих на 0,5-1м, у чагарників 0,3 м від кореневої шийки. Після сухого підживлення необхідно провести сильний полив насаджень. Оптимальна норма внесення добрив під час другого підживлення становить 35-40 г на 1 м² лунки.

Підживлення насаджень органічними добривами проводять 1 раз у 2-3 роки способом внесення компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній лунці. Після такого підживлення землю в лунці перекопують на глибину 10 см.

Дерева і чагарники, які не переносять низьких температур, вимагають захисту в зимовий період. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших заморозків. Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали.

Якщо довго немає дощу, листя дерев покривається досить товстим шаром пилу. що призводить до закупорювання їхніх продихів, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. З метою змивання осілого на листки пилу слід проводити освіжаюче поливання крон дерев. Вони особливо необхідні в спекотні літні дні (у липні, серпні). Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (не пізніше 9-ї години) або ввечері (після 19-ї години) в міру їхнього забруднення пилом, але не рідше 4-5 разів за вегетаційний період - для листяних порід і 8-10 разів - для хвойних порід.

Характеристики

Список файлов ВКР