13428 (585243), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Не виходять з моди ліхтарі під старовину з бронзовими або латунними деталями. Разом з тим популярні і світильники в стилі хай-тек. Актуально все нове і незвичайне, наприклад, великі світильники-кулі, що розташовуються прямо на траві або плавають у ставку. Єдине, чого не приймає сьогоднішня мода, - це змішання стилів. Тому усі світильники, незалежно від їхнього розташування і призначення, повинні складати цілісний ансамбль і повинні бути витримані в єдиному стилі.

Об´єкт не матиме свого стилю, якщо не приділити належної уваги елементам оформлення – малим архітектурним формам. Саме вони – малі архітектурні форми здатні значною мірою змінити загальний вигляд ділянки. До малих архітектурних форм в саду відносяться павільйони, містки, перголи, огорожі, вазони, садові меблі, садові скульптури, гойдалки, дитячі майданчики, садові каміни і ін. Вони можуть бути виконані з різних матеріалів – дерева, металу, каміння, цегли, пластику і т.д. Практично всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, а також грають важливу роль в декоративному оформленні саду.

Ще при плануванні варто подумати про місце для посиденьок з друзями, вечірнього чаювання або просто відпочинку. І подбати про меблі, які останніми роками встигли придбати статус повноправного елементу ландшафту. Універсальні меблі з каміння або цегли. Такий садовий гарнітур, що складається з лавок, крісел і столу, стане не просто прикрасою, але й улюбленим куточком для відпочинку. Тим більше якщо обладнати над ним відповідний навіс.

Важко уявити ландшафтний дизайн без альтанок і терас. Альтанки, тераси, сходи, пірси – незамінні елементи для відпочинку на природі, вони внесуть свою родзинку до ландшафтного дизайну, тим більше, якщо будуть виконані з красивої, натуральної і стійкої до мінливого клімату деревини.

При будівництві альтанки дуже важливо, щоб вона вписалася не тільки в пейзаж, але й гармонійно поєднувалась з зовнішнім виглядом будинку.

В альтанці можна з особливим комфортом провести час на свіжому повітрі. Вони можуть нести різноманітні функції: служити місцем для релаксації і усамітнення, або для веселого проведення часу в колі друзів. Форми і розміри альтанок також можуть бути дуже різноманітними, але у будь-якому випадку красивий і природний зовнішній вигляд альтанок з натурального дерева радуватиме багато років.

У мистецтві ландшафтного дизайну огорожа розглядається як складова саду, що значною мірою формує перше враження від нього. Діапазон огорож і парканів для присадибної ділянки варіюється від сільського плоту до високої кам'яної огорожі. При творчому підході кожен варіант огорожі може стати цінним елементом садового дизайну.

Огорожі часто зводять з дерева, каменя, бетону, залізобетону, цеглини, металу або комбінуючи ці матеріали. Дерев'яна огорожа – найбільш стародавній вид огорожі – сьогодні на Заході вважається символом престижу і респектабельності. Металевий – найбільш популярний вид огорожі, правда, найчастіше метал комбінують з іншим матеріалом. Цегляна огорожа – достатньо дороге задоволення, зате така огорожа довговічна і не вимагає особливого догляду.

Живопліт — прекрасний засіб огорожі території. Буйна рослинність може бути більш непрохідною, ніж звичайна дерев'яна огорожа. І це, не говорячи вже про те, що живопліт має напрочуд красивий зовнішній вигляд. Досить часто зводяться комбіновані огорожі, в яких поєднано огорожу з будматеріалів та живопліт.

Вода в саду, чи то задумливий ставок чи дзвінкий струмочок, пожвавить зовнішність будь-якої ділянки. Вона завжди притягає увагу, створює атмосферу спокою. Дзеркальна поверхня води заспокоює, настроює на романтичний лад, фонтани і водоспади створюють поряд з водоймищем сприятливий мікроклімат в розпал літньої жари. Плескіт води використовують для захисту від шуму поряд з дорогами.

Водойми бувають самих різних розмірів: від мініатюрної композиції, влаштованої в бочці, ванні або будь-якій іншій ємності, до великих ставків з природною рослинністю і рибками. Якщо водоймище має значні розміри, то його пожвавить і прикрасить місток.

При виборі місця для майбутнього водоймища слід враховувати розміри ділянки, освітленість, наявність поряд дерев і чагарників, можливість милуватися ставком з вікон будинку, з тераси, з альтанки. До водоймища повинна вести садова доріжка, щоб охочі розглянути його, мали можливість легко підійти до води. Тип водоймища багато в чому визначається не тільки місцем, яке для нього вибране, але і стилем, в якому оформлена територія.

Водоймища створюють на галявинах і майданчиках, вони можуть бути припіднятими або поглибленими. Невеликі фонтанчики влаштовують просто на стінах, в гротах, в переносних ємностях. Дуже добре виглядають водоймища по сусідству з альпійськими гірками. Разом вони імітують природний пейзаж. З гірки можна пустити веселий каскад.

Отже, стильова ідея об’єкту реалізується певними композиційними прийо-мами та використаним матеріалом: рослинним – живим та неживим – вода, камінь, дерево і метал. Вміле поєднання просторових форм паркового об’єкта, різних матеріалів забезпечує гармонійну єдність простору і композиції, який ми хочемо організувати керуючись ідейним задумом.

РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТ БЛАГОУСТРОЮ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ “МЕРКУРІЙ” У М. ЖИДАЧЕВІ

2.1. Розташування об´єкту досліджень

Мотель “Меркурій” знаходиться у східній частині м. Жидачева по вулиці Промислова 2. Біля території проходить автомобільна траса на м. Ходорів. Місцевість рівнинна.

Розміщення об´єкту озеленення на території міста показано на рис. 2.1

Готель

Меркурій

Рис 2.1 Місцерозташування об´єкту озеленення на території міста Жидачів

2.2. Характеристика району дослідження

2.2.1. Загальна характеристика

Жидачівський район розташований на південному-сході Львівської області. Територія району: 996 км². Населення: 78,4 тис.осіб у тому числі: міське – 30,9 тис.осіб (з нього у м. Жидачеві – 11,6 тис.осіб), сільське – 47,5 тис.осіб. Щільність населення: 79 осіб/км². На рис 2.2 наведено карту Жидачівського району.

Рис. 2.1 Карта Жидачівського району

Жидачів — міcто з дванадцятитиcячним наcеленням, pайонний центp. Pозташований Жидачів 60 км на південь від Львова. Міcто має мальовничі кpаєвиди, cлавитьcя cвоїми озеpами пpиpодного і штучного поxодження.

Площа району близька 1,0 тисячі квадратних кілометрів. Його протяжність із півночі на південь – 52 км., із заходу на схід – 32 км.

На півночі і заході район межує з Перемишлянським, Стрийським і Миколаївським районами Львівської області, на півдні і сході - Калуським та Рогатинським районами Івано-Франківської області.

Пеpша пиcьмова згадка пpо Удеч (cеpедньовічна назва міcта Жидачева) датуєтьcя 1164 pоком. В кінці XIV cтоліття на тpивалий чаc міcто підпало під владу Польщі. В 1393 pоці отpимало Магдебуpзьке пpаво, що cпpияло його економічному pозвитку. Було одним з найбільшиx міcт Галичини, центpом тоpгівлі cіллю. З іcтоpією міcта пов'язані імена відомиx пpедcтавників укpаїнcького, польcького і євpейcького наpодів — Данила Галицького, Яна ІІІ Cобєcького, Цві Анxенштайна та іншиx. Пеpші виpобництва pозвинулиcь на початку XІX cтоліття. В 1889 pоці міcто отpимало залізничне cполучення.

Заpаз в Жидачеві pозташовані найбільший в Укpаїні целюлозно-папеpовий комбінат, cиpзавод, цегельний завод, інші підпpиємcтва і виpобництва. В міcті пpацює 2 cеpедні школи, гімназія, 3 готелі.

Чеpез міcто пpоxодить залізнична колія Cтpий-Xодоpів-Теpнопіль, шоcейні доpоги Львів-Жидачів-Івано-Фpанківcьк і Cтpий-Теpнопіль.

2.2.2. Природно-кліматичні умови

Клімат району помірно-континентальний, але досить мінливий, оскільки великий вплив на нього мають географічна широта, близькість гір і сусідство з обширними просторами суші. Вітри з Атлантичного океану приносять тепле вологе повітря, яке дає велику кількість опадів. Середньо-річна кількість опадів становить 660 мм.

В цілому для району характерна відносно м’яка зима, тривала волога весна, нежарке літо, тепла і досить суха осінь. Засухи бувають рідко. Зима з потужними сніговими покривами ( в окремих місцях до метра ). Весна починається на території району неодночасно. Коливання буває до 30 днів. Літо вологе, зі значною кількістю хмарних днів, особливо в першій половині. Максимальні температури спостерігаються в липні (до 37°С). Часто спостерігаються літні зливи, які призводять до того, що в занижених частинах застоюється вода. З серпня починається незначне зниження температури повітря. Перша половина осені, як правило, суха, а друга – волога. Перші морози бувають в останній декаді жовтня.

Стійкість вітрів переважаючих напрямів не дуже виражена. На зміну напрямку і швидкість вітрів впливають циклони, що рухаються з Атлантичного океану. Це також викликає різкі коливання температури, що в зимку призводить до відлиги, а влітку до жаркої погоди з опадами. Середня швидкість вітру становить 2,5 – 4 м/с.

Сонячні дні розподіляються протягом року нерівномірно. В районі на рік в середньому припадає 130 – 150 хмарних днів, але найбільша їх кількість в зимовий період. Найбільше сонячних днів – у другій половині липня і в серпні.

Кліматичні дані, що наводились вище, в основному характерні для правобережжя Жидачівського району, оскільки лівобережжя зазнає незначних змін від Подільської височини, на відрогах якої розташоване.

Сучасний рельєф району сформувався в різних умовах, має різну геологічну будову, тому дуже різноманітний. У будові поверхні виділяється три геоморфологічні райони. Один з них - відроги Поділля, який тут називається Бібрсько-Перемишлянське Опілля. Воно має загальний схил до Дністра, куди стікають його ліві притоки. Горбисті пасма, поділені численними річковими долинами, мають загальний напрям із північного заходу на південний-схід і південь. Контури височин м'які, пологі. Середня висота Опілля на території району становить 320-350 метрів над рівнем моря, найвища вершина 401 м.

Друга частина району - правобережжя - займає частину Верхньо-Дністрової рівнини Передкарпаття, яка простягається до впадіння в р. Дністер р. Свічі. Тут вона називається Стрийсько-Жидачівською низовиною, яка має рівнинний характер, місцями заболочена. Висоти її утворені наносами рік Стрий і Свіча. Переважаючі висоти 200-250 м, в околицях м. Жидачева є височини 294 м.

Третьою складовою частиною поверхні району є частина Передкарпатської височини, яка розташована на південь від Дністра, ліва частина вододілу рік Свічі і Лімниці. В межах району ця частина височини має назву Надсвічанська, яка своєю будовою тісно пов'язана з будовою Карпат. Надсвічанська височина на території району розчленована на кілька довгих гряд, різко порізана ярами і має загальний нахил до Дністра. Загальна її висота становить 300 м над рівнем океану, а біля с. Чертіж – 368 м.

За тектонічною будовою наш район поділяється на дві частини: на Передкарпатський передовий прогин, який дуже тісно пов’язаний з Карпатами і на Волино–Подільську плиту, яка є Південно–Західною країною Східно–Європейської платформи. Межа між Передкарпатським прогином проходить по лінії на південь від Заріччя–Жидачева-Бережниці–Млиниськ–Журавно-Монастирця.

Волино-Подільська плита займає північну лівобережну частину району і незначну територію правобережжя. Це найдавніша суша, що існує з докембрійського часу. За геологічну історію плиту кілька раз заливало море, на дні якого утворились морські відклади. Верхня частина Волино–Подільської плити складена з відкладів неогенового періоду.

Основна частина правобережжя (Передкарпаття) являє собою молоду складчасту країну, яка виникла разом із Карпатами в кінці неогенового періоду. На значній частині Передкарпаття сталося занурення фундаменту. Утворився так званий Передкарпатський прогин, який був залитий водою. На опущеному морському дні нагромаджувалися відклади.

Геологічна будова Жидачівщини характеризується наявністю відкладів крейдового, неогенового і четвертинного періодів. Більш потужними є третинні відклади. Вони складені з пісків, глин і гіпсу, а також вапнякових мергелів, які досягли великої потужності в районі міста Миколаєва. Відклади крейди мають у районі велике поширення. Вони представлені верхньокрейдовими відкладами пісковиків, піскуватих вапняків і мергелів у долині Дністра і його лівих приток.

Четвертинні відклади на території району є наймолодшими геологічними напластуваннями. Особлива значна їх товща на горбах північної частини району. Післяльодовикові і сучасні алювіальні відклади поширені в долинах рік у межах сучасних заплавних терас.

Розподіл грунтів на території району підпорядковується закону горизонтальної зональності на рівнинах. Великий вплив має рельєф місцевості, рівень залягання ґрунтових вод, кількість сонячного тепла, опади і їх розподіл, рослинний і тваринний світ.

Для території Жидачівського району характерні такі типи грунтів:

• дерново-підзолисті поверхнево оглеєні;

• дернові опідзолені оглеєні;

• темно-сірі опідзолені;

• світло-сірі й сірі лісові опідзолені;

• чорноземи опідзолені і чорноземи типові малогумусні;

• лучні;

• чорноземи й дернові карбонатні грунти на елювії карбонатних порід.

Територія Жидачівського району багата річками - з заходу на південний схід район перетинає одна з найбільших річок України – Дністер, який східніше м. Жидачева приймає найбільшу праву притоку р. Стрий.

Розподіл стоку впродовж року нерівномірний. Більша його частина припадає на весняно-літній період. Витрати води залежать від запасів снігу, тривалості сніготанення і кількості опадів. Максимальний стік найбільш ймовірний в травні–серпні, що зумовлено особливостями випадання опадів. Найбільші витрати води в осінньо–зимовий період.

Живляться ріки в основному дощовими і талими водами. Режим річок району - повеневий. Ймовірні три підняття рівнів води:

1. літні повені (від випадання тривалих літніх дощів) – найбільші за рівнем води;

2. весняна повінь (від танення снігу) – величина якої в останні роки дуже незначна;

Характеристики

Список файлов ВКР