183045 (584557), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

З метою вирішення енергетичної проблеми уряд Індії запровадив Нову політику ліцензування видобутку природних ресурсів (New Exploration Licensing Policy), яка передбачає встановлення прийнятих на міжнародному рівні фінансових та інших контрактних умов у процесі видобутку та виробництва вуглеводородів. Також планується створення стратегічного резерву нафтопродуктів в обсязі п’ять мільйонів тон, підвищення конкуренції на ринку видобутку вугілля шляхом укладання контрактів із 16 компаніями та активізація міжнародного співробітництва щодо будівництва нафтогонів Іран-Пакістан-Індія, Мньянма-Бангладеш –Індія та Туркменістан-Афганстан-Індія. У 2005-2009 рр. планується витратити понад 350 млрд. дол. США на інфраструктурні проекти, які крім енергетичних проектів включають розвиток транспортної системи (будівництво доріг, портів, аеропортів та розвиток морської справи (Проект Сагармала) та іригаційні заходи з метою підвищення ефективності сільського господарства, яке досі у значній мірі залежить від природних чинників та призводить до різких щорічних коливань обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

На початку ХХІ ст. Індія проголосила стратегію формування економіки знань, ключовими для розвитку якої є сприятливий економічний та інституційний режим, освічена та висококваліфікована робоча сила, ефективна інноваційна система та динамічна інформаційна інфраструктура. З метою покращення якості інформаційної інфраструктури уряд має гарантувати стабільність регуляторного середовища, що має сприяти конвергенції існуючих й нових технологій та розвиткові нових послуг. Оптимізація тарифів на програмне забезпечення та комп’ютерне обладнання дозволить підвищити рівень комп’ютеризації та інформатизації населення, адже ринок мобільних телефонів, послуг мобільного зв’язку, Інтернет-послуг перебуває в Індії на початкових етапах розвитку. Доцільною є адаптація програмного забезпечення для внутрішнього ринку, зокрема з використанням рідної мови, що дозволить підвищити рівень комп’ютерної грамотності, зокрема й у сільській місцевості. Велике значення для індійської економіки та суспільства відіграватиме розвиток електронного врядування, що покращить комунікацію та рівень координації між органами влади та місцевими громадами різних штатів, а також сприятиме консолідації суспільства в цілому.

Стратегія створення ефективної інноваційної системи в Індії передбачає:

• сприяння міжнародному трансферу технологій з метою отримання доступу до зростаючих обсягів глобального фонду знань.

• підвищення ефективності впливу прямих іноземних інвестицій на розвиток науково-дослідної діяльності у країні;

• залучення видатних науковців з числа експатріантів до керівництва провідними національними науково-дослідними установами;

• створення мотиваційних механізмів для залучення індійських науковців, які працюють у США та інших розвинених країнах, до створення на контрактних засадах науково-дослідних підрозділів ТНК в Індії;

• запровадження системи моніторингу ефективності НДДКР з метою покращення алокації ресурсів та їх релокації;

• підвищення рівня практичної підготовки студентів шляхом покращення взаємодії між університетами та промисловістю;

• проведення реструктуризації та модернізації університетів та науково-дослідних установ;

• запровадження програм навчання менеджменту науковців з метою активізації підприємницької активності;

• належне фінансове забезпечення науковців, сприяння розвиткові венчурного капіталу та створення національного фонду підтримки інновацій.

Базовою для побудови ефективної інноваційної системи є система освіти, основними напрямками реформування якої в Індії є посилення взаємодії навчальних закладів із підприємницькими структурами, активізація міжнародного співробітництва університетів, запровадження моделі навчання впродовж життя, забезпечення відповідності між різними рівнями навчання та дотримання високої якості на всіх рівнях, запровадження новітніх методик та програм навчання. Висока якість освіти, що була доступна незначному відсотку населення, нині має бути поширена на широкі верстви населення. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом надання дозволу на створення приватних навчальних закладів та збереження за державою функції надання початкової освіти, вищої освіти у непривабливих для приватних закладів регіонах та надання фінансової підтримки обдарованим дітям. Незначною є частка вищих навчальних закладів у проваджуваних наукових дослідженнях (менше 3% від всіх витрат на НДДКР). 70% витрат на НДДКР зосереджено в державних установах, 27% у приватному секторі, у той час як у провідних країнах приватний бізнес фінансує 50-60% витрат на НДДКР. Саме реформа системи освіти може стати найбільшою перепоною на шляху до формування економіки знань в Індії.

Висновки

«Нова економіка» формує принципово новий механізм економічного зростання, оскільки базується на знаннях і передових технологіях. На перший план виходять інтелектуальні складові товарів і послуг. Успіх компаній, величина прибутків визначаються тепер оригінальністю ідей, технологіми, методами ведення бізнесу. Відповідно наукомісткість продуктів стає вирішальним фактором економічного зростання.

Вартість компанії все більше починає визначатись нематеріальними активами (ідеї, технології, стратегії об’єднання, знання персоналу, інформаційні ресурси компанії). Тому особливого значення починає набувати не фізичний капітал, а людський, зокрема його інтелектуальна і соціальна складова.

Епоху «нової економіки» досить часто називають періодом революції знань, коли здатність виробляти, придбати і використовувати знання стає найважливішим чинником конкурентоспроможності як окремої фірми, так і національної економіки в цілому. Саме тому в найбільш розвинутих країнах інвестиції в знання (науково-дослідні і конструкторські розробки, освіту, інформаційні технології) доганяють і навіть переганяють за своїми обсягами інвестиції в основний капітал.

Отже, в основі розвитку «нової економіки» лежать інформація, знання, які починають бути не просто дуже важливим, але й головним економічним ресурсом, що забезпечує економічне зростання і подальший розвиток. Тому в основі нової моделі економічного зростання лежать інвестиції в людський та інтелектуальний капітал, в економіку знань. Ці зусилля повинні бути підкріплені формуванням національної інноваційної системи, інформаційної економіки, сектора високих технологій. Значна роль при цьому відводиться державі. Саме вона повинна сформувати пріоритети соціально-економічного розвитку, взяти на себе відповідну частку фінансувань, забезпечити правову базу перетворень, стимулювати ті чи інші види діяльності.

Список використаних джерел

1. Вайнштейн Г. От новых технологий к «новой экономике» //Мировая экономика и международные отношения. – 2002. - №10. – С. 22-29;

2. Далман К. Знаниеемкая экономика: концепции, тенденции, стратегии // Информацыонное общество. – 2002. - №5-6. – С. 27-33;

3. Климович Л. «Новая экономика» как тенденция развития мирового хозяйства // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2002. - №1. – С.34-35;

4. Мельянцев В. Экономический рост Китая и Индии: динамика, пропорции и последствия // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. - № 9. – с. 18-25;

5. Скороходова Н. Научно-технические достижения Индии // Мировая экономика и международные отношения. – 2008. - № 5. – с. 112-117;

6. Семенець О.Є. Сучасна Індія: наука, технології, стратегічні сектори : Монографія. – К.: КНЕУ, 2006. – 208 с. – ISBN 966-574-879-3;

7. Медведкін Т.С. Становлення та оцінка ефективності інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання України // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект. Збірник наукових праць. – Донецьк: ДонНУ. – 2005. – С.513-520 (0,5 д.а.);

8. Гвоздецький І. Феномен «нової економіки» у контексті економічного зростання // http://www.library.tane.edu.ua;

9. Авдокушин Е. Ф. «Новая экономика»: сущность и структура// Экон. Теория на пороге XXI века- 5. Неоэкономика/ Под ред. Ю. М. Осипова и др.,- М., Юристъ, 2001, 624 с;

10. Бузгалин А. В., Колганов А. И. Новая экономико-политическая реальность глобального мира: будущее России// Новая политика для новой экономики. Доклады и выступления. Под ред. А. В. Бузгалина, М., Слово, 2003.-408 с;

11. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы.- М., Логос, 2000.- 304 с;

12. Григорян А. Л. Проблемы определения термина «новая экономика» // Экономика и менеджмент: ученые записки.- Вып. 5.- Ч. 2.- Воронеж, 2007;

13. Білоцерківець В.В. Економіка і нова економіка: критерії розмежування /В.В. Білоцерківець // Економічна теорія. – 2005. – № 1. – С. 17–24;

14. Тарасевич В.М. Про цивілізаційне вимірювання світової кризи / В.М. Тарасевич // Економічна теорія. – № 2. – 2009. – С. 17–18;

15. Стрелец И.А. Новая экономика и информационные технологии /И.А. Стрелец. – М.: Экзамен, 2003. – С. 138; Шинкевич Н.Н. Экономика, моделирование, прогнозирование.: Сб. научн. тр. Вып.1 / Ред. совет: С.С. Полоник (гл.ред) и др. Обзор и анализ моделей экономического роста. _Минск: НИЭИ Мин_ва экономики Респ. Беларусь, 2007. — С. 210_224; Радіонова І. Економічне зростання за участю людського капіталу// Економіка України. — 2009. — № 1. — С. 19_30; Пахомов Ю. Развитие как коррекция инерционного курса в контексте глобальной конкуренции. // Економічний часопис_ХХІ. — 2004. — №3.

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)