182852 (584501)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Зміст

1. Система захисту прав споживачів

2. Захист прав споживачів у три кроки формація для споживачів

3. Практика вирішення проблем

Список використаної літератури

1. Система захисту прав споживачів

В умовах переходу до сучасної моделі економіки на основі інноваційно-інвестиційного розвитку, підготовки вступу до СОТ та інтеграції в європейський і світовий економічний простір необхідно, в першу чергу, зберігаючи пріоритет національних інтересів, у стислі терміни вдосконалити систему захисту прав споживачів відповідно до досвіду розвинених країн. Якщо держава вміє захищати інтереси своїх споживачів, то це є запорукою поваги до такої держави. Підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг, активне впровадження в Україні сучасних технологій, збільшення інвестиційних потоків – всі ці фактори позитивно впливають на динаміку економічного зростання країни.

Головним завданням органів державної влади є продовження процесу перетворення України на заможну європейську державу, основним пріоритетом якої є створення високих європейських стандартів життя населення. Забезпечивши на рівні технічного регулювання гарантії безпечності продукції та послуг, створивши систему позасудового та судового розгляду скарг споживачів, країни Європейського Союзу сконцентрували увагу на захисті споживача від небезпечних виробів та неякісних послуг через надання йому достатньої кількості об’єктивної інформації, відповідно до якої він зможе приймати свідоме рішення про їх вибір. Однак і це не позбавляє споживача усіх проблем: виріб може мати прихований недолік, не дотримуються правила торгівлі тощо, чим порушуються права споживача.

З метою підвищення рівня забезпечення інтересів та захисту прав споживачів за останні роки в Україні розроблено та прийнято ряд законів, адаптованих до вимог законодавства ЄС, зокрема “Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів” і “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу”. Створено відповідні умови для функціонування в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів, налагоджується співпраця і взаємодія органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями споживачів.

В той же час, аналіз справ на споживчому ринку України свідчить про те, що кількість порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів за останнє десятиріччя не зменшується і становить понад 90% від загальної кількості перевірених суб’єктів господарювання. Споживчий ринок продовжує насичуватися сурогатами, неякісними, фальсифікованими та небезпечними для людей товарами, передусім харчовими продуктами та алкогольними напоями. Не повною мірою реалізується право споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари, роботи та послуги. Потребує розвитку можливість реалізації права споживачів бути почутим, відшкодовувати завдані збитки. Недостатньо задіяний потенціал громадських об’єднань споживачів, яких в Україні налічується біля ста.

Вони мають забезпечити правову підтримку і розгляд значної частини заяв тих громадян, котрі понесли втрати у зв’язку з придбанням недоброякісних продовольчих і промислових товарів. На жаль, сьогодні це не відбувається внаслідок того, що держава не створила умов для ефективної діяльності цих організацій. Тим самим порушується 42 стаття Конституції, за якою «держава сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

Світовий досвід вказує, що найбільш ефективними механізмами залучення громадян до участі в громадському русі є громадська поінформованість, громадські консультації, громадський контроль, аудит, моніторинг, механізм лобіювання та ін. Сучасний рух споживачів є необхідною умовою забезпечення справедливого, безпечного і сталого майбутнього споживачів.

Тож виписані в Законі права громадських організацій споживачів повинні бути визначені більш детально та наповнені конкретним змістом. Зокрема, потрібно визнати законні інтереси цих організацій щодо внесення пропозицій до проектів законодавства про захист прав споживачів, їх роль у зверненні зі скаргами в інтересах споживачів – в індивідуальному чи колективному порядку – до уповноважених органів. Також має бути підтверджена й розвинута важлива роль громадських організацій у галузі інформування та навчання споживачів. Відсутність механізму взаємодії та соціального партнерства між державною владою й організаціями громадського сектора гальмує демократичні процеси в суспільстві, соціально-економічний розвиток, вирішення гострих соціальних питань, у тому числі щодо захисту прав та інтересів вітчизняних споживачів.

Незважаючи на економічні, правові, політичні труднощі, Україна намагається розв'язати проблему ефективного захисту споживчого ринку та прав споживачів, які нагромадились за радянський і теперішній часи. Набутий, хоч і зовсім ще невеликий, вітчизняний досвід свідчить, що із зміною економічної ситуації, процесами глобалізації постає необхідність реалізації консолідованої з усіма учасниками ринкових відносин споживчої політики, постійному удосконаленні законодавства та фінансовому забезпеченні заходів у сфері захисту прав споживачів.

Мета і завдання Програми

Метою Програми є сприяння реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Сьогоднішній стан споживчої політики в Україні не може в повній мірі задовольнити споживача, тому розроблення Програми є вирішенням низки проблем, пов’язаних із захистом прав споживачів.

Завданнями Програми є:

• забезпечення реалізації державного захисту прав споживачів на якісну та безпечну продукцію, послуги;

• здійснення на державному рівні заходів щодо посилення біобезпеки захисту споживачів від потенційних ризиків використання генетично модифікованих організмів;

• удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази у сфері захисту прав споживачів;

• забезпечення державною підтримкою громадських організацій споживачів;

• забезпечення координованої та інтегрованої співпраці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій споживачів;

• підвищення правової обізнаності та поінформованості громадян як споживачів.

З метою розв’язання завдань, визначених Програмою, передбачається здійснити план заходів згідно з додатком.

Основні напрями реалізації Програми

У рамках цієї Програми захист прав споживачів здійснюється за такими напрямами:

розроблення концепції державної політики захисту прав споживачів на довгострокову перспективу у відповідності з Керівними принципами ООН;

розроблення нових та приведення чинних законодавчих та нормативно-правових актів у відповідність до документів ЄС у сфері захисту прав споживачів, тобто забезпечення узгодженості законодавства між країнами, головним чином, шляхом встановлення мінімальних вимог щодо конкретних аспектів захисту прав споживачів;

захист внутрішнього ринку від небезпечних та неналежної якості товарів (робіт, послуг);

забезпечення безумовного дотримання правил надання житлово-комунальних та всіх видів платних послуг;

забезпечення дотримання вимог рекламного законодавства;

проведення інформаційно-просвітницької роботи щодо роз’яснень норм і положень законодавства про захист прав споживачів та рекламного законодавства (видання навчально-методичних посібників, збірників нормативно-правових актів, періодичних матеріалів, організація веб-порталів з питань захисту прав споживачів); поширення серед населення, зокрема через систему закладів освіти, знань законодавства про захист прав споживачів;

покращання матеріально-технічного та методологічного забезпечення досліджень товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів з метою запобігання та виявлення фальсифікації, проведення експертиз при вирішенні споживацьких спорів тощо;

здійснення постійного контролю за безпекою та якістю товарів (робіт, послуг), що реалізуються на споживчому ринку;

стимулювання запровадження високих етичних норм поведінки із споживачем та доброчинної виробничої практики підприємств;

підвищення кваліфікації фахівців у сфері захисту прав споживачів;

забезпечення участі у міжнародних організаціях із захисту прав споживачів, тісне співробітництво з ними, підвищення рівня споживацьких знань.

Одним із шляхів виконання Програми є розроблення в установленому порядку та виконання регіональних програм захисту прав споживачів.

Організаційне забезпечення

Організаційне забезпечення виконання Програми покладається на Держспоживстандарт, який є її державним замовником.

Держспоживстандарт:

здійснює загальне керівництво роботою, пов’язаною з виконанням Програми;

залучає до виконання Програми інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації на конкурсних засадах.

Фінансове забезпечення виконання Програми

Головний розпорядник, відповідно до програмних та прогнозних документів Уряду, під час складання бюджетного запиту готує пропозиції з обґрунтуванням щодо обсягів бюджетних коштів, необхідних для виконання визначених Програмою заходів на наступний бюджетний період.

Фінансове забезпечення виконання Державної програми та регіональних програм здійснюється в установленому законом порядку.

Контроль за виконанням Програми

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, відповідальні за виконання Програми, подають Держспоживстандарту до 1 березня, починаючи з 2009 року, інформацію про стан її виконання.

Держспоживстандарт інформує до 1 квітня, починаючи з 2009 року, Кабінет Міністрів України про результати виконання Програми. Кабінет Міністрів України на підставі поданої інформації здійснює коригування завдань Програми та обсягів її фінансування.

Очікувані результати Виконання передбачених Програмою завдань забезпечить: насичення споживчого ринку якісною та безпечною продукцією, забезпечення гарантій споживачам; гармонізацію законодавчої та нормативно-правової бази у сфері захисту прав споживачів з європейською; ефективну співпрацю органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій споживачів; інформатизацію органів виконавчої влади та підприємств сфери захисту прав споживачів та забезпечення прозорості їх діяльності для суспільства; обізнаність населення щодо своїх прав як споживачів; збалансування інтересів учасників ринкових відносин та забезпечення справедливих умов для споживачів. Програма захисту прав споживачів на 2008 – 2011 роки забезпечить послідовність і поетапність у реалізації важливих державних завдань безпосереднього впливу на якість життя і рівень добробуту кожної людини.

2. Захист прав споживачів у три кроки

Про права споживачів та їх захист написано немало. Та незважаючи на це, не зменшується кількість людей, які звертаються до юристів із запитаннями "що робити якщо придбана ними річ виявилась неякісною, а продавець відмовляється її замінити чи повернути виплачені за неї гроші?" Всі знають, що законодавством України передбачено як гарантії якості товарів і послуг, які надаються громадянам, так і можливість їх захистити. Та чи багато людей знає куди звертатись і що робити, якщо вони потраплять у таку ситуацію? Призначення цієї статті полягає у тому, щоб: по-перше, розповісти людям про їхні права як споживачів (у т.ч. покупців, замовників тощо); по-друге, порадити що робити і куди звертатись для відновлення своїх порушених прав споживача.

Отже, відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на: 1) державний захист своїх прав; 2) гарантований рівень споживання; 3) належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; 4) безпеку товарів (робіт, послуг); 5) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги): їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця); 6) відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством; 7) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 8) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Як можна побачити, обсяг прав громадян передбачено досить великий, але що ж є насправді?

Насправді є те, що люди досі купують товари, які не відповідають вимогам якості, а коли вони намагаються їх обміняти або здати назад продавцеві, їм незаконно відмовляють. Така поведінка продавців зумовлена багатьма факторами: і їхньою безвідповідальністю, і сподіванням на безкарність... Але ж неможна робити покупки, сподіваючись лише на чесноти продавців. Потрібно стимулювати їхню законослюхняну поведінку своєю наполегливістю та активними діями, тому що лише такими методами у наших продавців можна "виховати звичку" продавати якісний товар.

Так, у ч. 3 ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів" чітко зазначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем). Але що потрібно робити, якщо придбаний вами товар виявився все ж таки неякісним? Перший ваш крок повинен бути спрямований на перевірку розрахункового документу (чек, квитанція, договір купівлі-продажу, накладна тощо) з позначкою про дату придбання, який повинен бути виданий продавцем. Такий документ буде доказом здійснення покупки саме у цього продавця. І якщо ви не надасте його, продавець має усі законні підстави вважати, що неякісний товар був придбаний не в нього і відповідно жодних дій по усуненню його недоліків чи заміни товару зроблено не буде. Саме тому під час покупки варто вимагати чек і зберігати його певний час (бажано до спливу гарантійного терміну товару), особливо якщо товар має значну цінність.

Якщо з розрахунковим документом все гаразд, потрібно переходити до другого кроку: направлення до продавця письмової заяви із вимогою вчинити одну із зазначених у ч.1 ст.14 вищезгаданого закону дій: а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; б) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості; в) відповідного зменшення його купівельної ціни; г) заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни; д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав. Слід звернути особливу увагу на те, що заяву бажано надсилати телеграмою або листом з повідомленням, або в інший спосіб, але так, щоб ви мали на руках доказ отримання адресатом вашої вимоги. У ч.3 цієї ж статті встановлений обов'язок продавця (виробника) прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. А якщо вага товару більша 5 кілограмів, то витрати на його транспортування можна покласти на продавця. Отримавши таку вимогу, продавець має 14 днів, щоб усунути недоліки товару, а якщо вимога стосується товару, який є в наявності заміна повинна бути здійснена негайно. Існує також дещо парадоксальна норма закону, що дає продавцю 2 місяці (з часу відповідної заяви) на заміну речі, якої немає у нього в наявності.

Набагато доцільніше було б надати сторонам можливість домовитись про строк заміни речі, а у разі неможливості досягнення такої домовленості — розірвати договір. Адже 2 місяці чекати на заміну, приміром, холодильника ставить у вельми незручне становище покупця. Небагато людей знає про те, що за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений термін (14 днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару. А це положення може бути добрим стимулом для того, щоб продавець діяв якнайшвидше у вирішенні ваших проблем. Якщо ж він не захотів виконувати ваші вимоги, або ніяк не відреагував на них, вам потрібно буде зробити ще один крок — третій — подати заяву до суду.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ответов (шпаргалок)