181335 (584191), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Підготовчий етап:

1. Визначення рівнів ВПП і їхня характеристика. Приклад, визначення рівнів ВПП приведений у табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Характеристика рівнів виробничого потенціалу

Рівень ВПП	Визна-чення	Коротка характеристика
Високий рівень ВПП	А	Підприємство знаходиться в стані абсолютної рівноваги по всім складовим у відповідності з усіма критеріями оцінки
Середній рівень ВПП	Б	Підприємство успішно існує в бізнесі, маються труднощі, що переборюються, тому що працюють механізми адаптації
Низький рівень ВПП	В	Наявність хронічних порушень більшості параметрів усіх функціональних складових: проблеми з забезпеченням підприємства ОПФ, сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами, неефективне їхнє використання

2. Розробка узагальнюючих і приватних показників оцінки ефективності використання ВПП по видах (основні й оборотні фонди, трудові ресурси).

3. Визначення граничних значень показників, визначених у п.2. з урахуванням рівнів ВПП, визначених у п.1. Наприклад, для експрес-оцінки рівня ВПП були обрані наступні показники й експертним шляхом визначені їхні граничні значення:

Оцінка стану виробничої складової:

– знос основних фондів. Деякою мірою значення даного показника свідчить про наявність чи відсутність проблем, зв'язаних з накопиченим зносом основних виробничих фондів. У цьому змісті саме накопичений знос, його величина – свого роду показник успіху чи невдачі на ринку засобів праці. Даний показник визначається відношенням суми зносу основних фондів до їхньої первісної вартості. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – менш 50% – помірний;

Рівень ВПП Б – 51-69 % – потребуючий відновлення;

Рівень ВПП В – 70 % і більш – значний.

– співвідношення коефіцієнтів відновлення і вибуття основних фондів. Коефіцієнт відновлення розраховується як відношення вартості основних фондів, що надійшли, до вартості основних фондів на кінець року. Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибулих основних фондів до вартості основних фондів на початок року. Якщо відновлення основних виробничих фондів випереджає вибуття, то йде процес "випередження", тобто варто припускати, що основні фонди не тільки підтримуються в працездатному стані, але і відбуваються процеси істотного відновлення чи розширення виробничої бази. Співвідношення компенсації свідчить про те, що підприємство може лише підтримувати основні виробничі фонди на досягнутому рівні. Співвідношення відставання свідчить про те, що підприємство "втрачає" основні виробничі фонди. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – > 1;

Рівень ВПП Б – 0,5 - 1;

Рівень ВПП В – < 0,5.

– фондовіддача. Даний показник визначається відношенням виторгу від реалізації продукції до середньорічної вартості основних засобів. Ріст фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – > 1;

Рівень ВПП Б – = 1;

Рівень ВПП В – < 1.

Оцінка стану матеріальної складової:

– частка перемінних витрат у собівартості продукції. Оцінюючи даний показник, безсумнівно, потрібно мати на увазі, що структура собівартості має яскраво виражені галузеві особливості. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – 80 % і більш;

Рівень ВПП Б – 50 % – 79 %;

Рівень ВПП В – < 50 %.

– співвідношення зміни цін на сировину, матеріали і зміни цін на продукцію. У випадку якщо значення даного співвідношення більш одиниці – це співвідношення називається "диктат постачальника". Постачальник, у силу різних причин (дефіцитність продукції, монопольне положення) має можливість диктувати ціну на свою сировину, а виробник продукції – підприємство, по різних причинах (тверда конкуренція, низький купівельний попит і т.п.) не має можливості відповідно підвищувати ціни на готову продукцію. Якщо значення показника дорівнює одиниці – це "співвідношення рівнодення". Тобто підприємство – виробник продукції як би передає "підвищення" цін на сировину, матеріали на ціни на готову продукцію. Якщо ж значення даного співвідношення менш одиниці – це вже "диктат виробника". Означає це наступне - сировина, матеріали купуються за низькими цінами, а готова продукція користається підвищеним попитом; або підприємство займає дуже вигідну ринкову позицію і має можливість "диктувати ціни". Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – < 1;

Рівень ВПП Б – = 1;

Рівень ВПП В – > 1.

– матеріаловіддача. Даний показник визначається як відношення виторгу від реалізації продукції до матеріальних і прирівняних до них витрат у собівартості продукції. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – > 1,5;

Рівень ВПП Б – 1 – 1,5;

Рівень ВПП В – < 1.

Оцінка стану кадрової складової:

– співвідношення коефіцієнта обороту по прийому і коефіцієнта обороту по вибуттю. Коефіцієнт обороту по прийому визначається відношенням числа прийнятих за визначений період часу до середньосписочної чисельності протягом розглянутого періоду. Коефіцієнт обороту по вибуттю визначається відношенням числа звільнених за визначений період часу до середньосписочної чисельності протягом розглянутого періоду. Відповідне значення отриманого співвідношення, у першу чергу співвідношення компенсації, буде говорити про збалансованість, динамічну рівновагу у формуванні трудових ресурсів підприємства. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – > 1;

Рівень ВПП Б – 0,5 - 1;

Рівень ВПП В – < 0,5.

– професійний склад кадрів. Присвоєння зазначеної якісної характеристики здійснюється на основі експертної оцінки. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – відповідає потреби;

Рівень ВПП Б – необхідно навчання і відновлення персоналу;

Рівень ВПП В – не відповідає потребам, необхідно радикальне відновлення персоналу.

– зміна виробленої продукції на одного працюючого. Вироблення визначається відношенням обсягу зробленої продукції до середньосписочної чисельності працюючих. Потім розраховується зміна вироблення як відношення вироблення поточного періоду до вироблення попереднього періоду. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А – >10 %;

Рівень ВПП Б – 0 – 10 %;

Рівень ВПП В – < 0.

4. Присвоєння кожному значенню показника, що попали в інтервал, визначений у п.3., бальної характеристики. Найбільший бал повинний відповідати самому сприятливому інтервалу, найменший бал – самому критичному інтервалу.

5. Визначення мінімального і максимального значення бальної шкали в межах використовуваної групи показників.

Для нашого приклада шкала значень буде виглядати в такий спосіб:

Коефіцієнти рівня ВПП А – 10 балів;

Коефіцієнти рівня ВПП Б – 6 балів;

Коефіцієнти рівня ВПП В – 2 бали.

Максимальне значення шкали - 30 балів (10*3), де 10 – максимальний бал по розрахованих коефіцієнтах кожної структурної групи; 3 – кількість показників, що характеризують кожну зі складових ВПП.

Мінімальне значення шкали - 6 балів (2*3), де 2 – мінімальний бал по розрахованих коефіцієнтах кожної структурної групи; 3 – кількість показників, що характеризують кожну зі складових ВПП.

6. Присвоєння інтервалам, визначеним у п.3, бальних значень. Рекомендується проводити дану градацію, використовуючи метод експертної оцінки.

Наприклад, підприємство можна віднести в розряд з високим рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховуються:

- усі три коефіцієнти – коефіцієнти рівня ВПП А;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП Б.

Підприємство можна віднести в розряд із середнім рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховуються:

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В;

- один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП Б, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП Б, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А;

- усі три коефіцієнти – коефіцієнти рівня ВПП Б;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП Б, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В.

Підприємство можна віднести в розряд з низьким рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховуються:

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП Б;

- усі три коефіцієнти – коефіцієнти рівня ВПП В.

На основі даних міркувань були визначені граничні значення бальної шкали:

Загальний Рівень ВПП А – 26 – 30 балів;

Загальний Рівень ВПП Б – 14 – 22 бала;

Загальний Рівень ВПП В – 6 – 14 балів.

7. Визначення експертним шляхом значимості кожної складової в залежності від регіональної чи галузевої приналежності підприємства з метою визначення підсумкового рівня ВПП суб'єкта, що хазяює.

Аналіз ресурсного потенціалу підприємства або оцінка конку-рентоспроможності потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Результативність використання ресурсного потенціалу підприємства, або конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме [5]:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена і оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в закордонній практиці використовуються різноманітні методи [5].

За напрямком формування інформаційної бази виділяють:

- критеріальні методи – за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.

- експертні методи – прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб’єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.

За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють:

- графічні методи – забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об’єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.).

- математичні методи – базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників.

- логістичні методи – є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях.

За можливістю розробки управлінських рішень існують:

- одномоментні методи – це, по суті, статистичні методи тому, що оцінюють тільки фактичний стан справ, не забезпечуючи можливості розробляння заходів на перспективу

- стратегічні методи – уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, а й розробляння стратегічних заходів на перспективу.

За способом оцінки виділяють:

- індикаторні методи – вони групуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому.

- матричні методи – в основу покладено ідею розгляду процесів конкуренції в їх взаємозалежності та динаміці. Використовуючи їх, управлінці мають змогу оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку. Матричними методами широко користуються американські консультаційні фірми, а за належного інформаційного забезпечення такі методи можуть бути надійним інструментом для оцінки конкурентоспроможності потенціалу й вітчизняних підприємств.

Беручи до уваги наукові праці з проблематики визначення потенціалу окремих підприємств чи соціально-економічних систем різних рівнів їх усі можна розділити на чотири загальні групи (залежно від їхнього базового критерію) – ресурсні (витратні), відносні (порівняльні), цільові (результатні) та суб’єктно-об’єктивізовані (експертні).

Найоб’єктивнішим та найадекватнішим критерієм оцінки потенціалу підприємств є їх ринкова вартість. Таким чином, базисом для оціночної методології слід вважати сукупність принципів, що базуються на міжнародних стандартах оцінки.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)