181067 (584125), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Розділ 3. Можливості застосування кейнсіанського підходу подолання економічної кризи в Україні

Аналізуючи досвід зарубіжних країн, наслідки по застосуванню саме кейнсіанської моделі, має певні протиріччя. Зокрема, на прикладі Болгарії, де була спроба збільшити попит, підвищивши пенсії та мінімальну зарплату за рахунок емісії грошей привела в до вкрай негативних наслідків. Незабаром після підвищення доходів населення запас товарів на ринку був вичерпаний. За цей час вітчизняне виробництво не вдалось відбудувати, отже, поповнити товарні запаси можна було лише за рахунок імпорту. Але потрібну для цього валюту не вдалося отримати. Згідно вимог МВФ країна, яка отримує кредит, не має права проводити емісію грошей для покриття дефіциту бюджету. Ринок був спустошений. Це призвело до стрімкого зростання цін, зниження життєвого рівня населення, поставило країну на межу соціального вибуху. Уникнути його вдалося, призначивши дострокові вибори, які правляча партія програла.

Чому збільшення грошової маси в США вело до відповідного збільшення попиту і виробництва, а в Болгарії - до вибуху інфляції? Золотий стандарт виступав як обмежувач інфляції, Тому збільшення грошової маси вело до відповідного зростання реального попиту, США мали на той час значні золоті запаси. Долар після першої світової війни займав сильні позиції на світовому ринку. Економічна криза 1929-1933рр. була кризою надвиробництва: величезні запаси товарів не можна було продати з-за недостатнього попиту. Все це сприяло збереженню і навіть зростанню купівельної здатності долара.

Інші можливості підтримання купівельної здатності української гривні. Золотих запасів практично немає. Малий вміст навіть мінімально необхідних запасів твердої валюти. Імпорт з року в рік суттєво перевищує експорт. Досить мало виробляється продукції конкурентоспроможної на світовому ринку. Проведення громадських робіт призведе до зростання загального фонду зарплати. Але наслідком проведення таких робіт будуть дороги, лікарні, школи та ін. Фонд споживання не зросте, товарів на ринку не добавиться. Надлишок грошей в порівнянні з товарною масою приведе до болгарського варіанту. Треба врахувати, що по мірі відбудови економіки і зростання доходів населення в першу чергу зростатиме попит на товари харчової та легкої промисловості. Пройде певний час, доки у населення знайдуться гроші для придбання товарів тривалого користування. На цей час буде заблоковано відбудову їх виробництва. Щоб цього не сталося, треба використати механізм зв'язаної цільової емісії: поступово відновлювати вклади населення, дозволити використовувати їх для придбання телевізорів, меблів та ін.

Чи можна швидко відбудувати виробництво ? Історичний досвід дає позитивну відповідь на це питання. Є такий досвід відбудови в умовах планової економіки (після Великої Вітчизняної війни в СРСР), планово-ринкової (НЕП в СРСР у 20-ті роки), ринкової економіки (реформа Л. Ерхарда у 1948 році в Західній Німеччині).

Плановий варіант. За період війни матеріальні втрати СРСР дорівнювали третині національного багатства. Виробництво товарів народного споживання в 1945 році складало 59% від довоєнного рівня, продукції сільського господарства - 60%, роздрібний товарообіг - 45%.

Реалізація п'ятирічного плану відбудови та розвитку народного господарства на 1946-1950 рр. дозволила вже в 1948 р. перевищити довоєнний рівень промислового виробництва на І8%. Національний доход в 1950 р. в порівнянні з 1940 р. зріс на 64%. Виробництво предметів споживання в 1950 р. майже вдвічі перевищило рівень 1945 року. Доходи населення (в співставних цінах) в 1950 р, в порівнянні з 1940 роком збільшились на 62%, Чисельність наукових співробітників перевищила довоєнний рівень майже вдвічі.

Планово-ринковой варіант. В порівнянні з 1913 роком валова продукція промисловості зменшилась в 1917 р. до 71%, сільського господарства - до 88%, а в 1920 р. - відповідно до 13,6% та 60%,

Планово-ринкове регулювання економіки під час НЕПу дозволило відбудувати економіку СРСР за 5-6 років. Рівень 1913 р, був перевищений у сільському господарстві на 12% в 1925 р., в промисловості - на 8% в 1926 р. Середньорічний темп зростання промислової продукції за роки її відбудови складав 38,7%.

Ринковий варіант. Виробництво промислової продукції в Західній Німеччині в 1947 р. складало 36% від рівня 1936 р. Західна Німеччина переживала інфляцію при заморожених цінах. Товарообмін вівся за допомогою бартеру, обминаючи звичайно нормальний шлях регулярної гуртової та роздрібної торгівлі. Запаси товарів, які все зростали, затримувалися заводами для збереження на складах, бо вони не могли слугувати шляхом обміну дальшій підтримці скороченого у своєму обсязі виробництва.[2, c.123]

Нормальна дія ринкового механізму та механізму відтворення була порушена. Метою реформи Л. Ерхарда було відновлення нормальної дії цих механізмів саморегуляції ринкового господарства.

Була проведена грошова реформа з тим, щоб відновити правильне співвідношення цін. Рейсхмарку нуліфікували, замість неї ввели дойчмарку. Кожен німець отримав 40 марок, а потім ще 20 марок. Заощадження населення були в певній мірі збережені: це забезпечувало попит на товари тривалого користування, отже - відновлення виробництва в тих галузях, де їх виробляють.

В червні 1948 р. були відмінені всі приписи, якими регулювалися ціни, і здійснено перехід до вільних цін. Підприємці та профспілки домовилися щодо доречних цін на товари.

Вихід на новий рівень цін, нове співвідношення попиту і пропозиції створили умови для нормальної дії ринкового механізму. Виробництво почало швидко відроджуватись. За другу половину 1948 р. промислове виробництво зросло приблизно на 50%, У І півріччі 1950 р. індекс промислової продукції складав 99,7 (у 1936 р. - 100), у ІІ-му півріччі -127,7. Завдяки налагодженню дії ринкового механізму та механізму відтворення промислове виробництво Західної Німеччини було відбудоване практично за два роки. [3, c.76]

Положення в економіці України дуже подібне до того стану речей, який існував в економіці Західної Німеччини у 1947 р. Промислова продукція в Україні в 1998 р. в порівнянні з дореформеним рівнем складає 49%, розірваний спільний економічний простір: у нас - внаслідок дезінтеграції СРСР, в Західній Німеччині - внаслідок поділу рейху на зони окупації, передачі частини території Польщі та СРСР.

Але причини порушення дії ринкового механізму та механізму відтворення в Західній Німеччині та в Україні різні. В Західній Німеччині це було наслідком надлишку грошей при заморожених цінах. В Україні це сталося внаслідок завищення курсу гривні у умовах введення внутрішньої конвертованості валюти та лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків. Занадто дешевий імпорт привів до встановлення таких цін на нашому внутрішньому ринку, за яких виробництво в основній своїй масі стало збитковим.

Тому й заходи по відновленню нормальної дії ринкового механізму та механізму відтворення в Україні повинні бути іншими, ніж в Західній Німеччині у 1948 році.

Економіка України має певну матеріально-технічну базу (МТБ), яку не вдасться замінити в короткі строки на більш сучасну. Ця МТБ обумовлює певні, національні витрати виробництва товарів. Нормально функціонувати вона зможе, якщо ціни базуватимуться на національних витратах виробництва.

Вивести ціни внутрішнього ринку на рівень національних витрат виробництва можливо двома способами. Перший - піти на інфляцію. Емісія грошей створить умови для зміни цін, виходу їх на рівень національних витрат. Другий - провести реформу цін разовим актом держави.

В першому випадку для відбудови економіки буде потрібно щонайменше 15 років. В другому випадку економіку можна буде відбудувати в значно коротші строки, уникнути наслідків довгорічної інфляції. Можна буде швидко вирішити ті проблеми, які при теперішньому стані економіки вирішити неможливо або ж вирішення яких вимагає значних жертв з боку населення: провести реформу пенсійної та податкової систем, системи соціального захисту та ін.

Щоб визначити сьогодні ціни, які матимуть в основі національні витрати виробництва, треба буде:

1. виходячи з наявних виробничих потужностей, робочої сили та сировини, визначити можливий обсяг вітчизняного виробництва і, зокрема, величину фонду споживання;

2. відновити попит, провівши реформу розподілу: пенсійної системи, оподаткування, соціального захисту, зарплати, виходячи з можливого обсягу фонду споживання. Відновити внески населення в ощадкасах, щоб створити достатній попит на товари тривалого користування;

3. з врахуванням змін в розподілі визначити національні витрати виробництва й на цій основні встановити ціни внутрішнього ринку;

4. виходячи з нових цін внутрішнього ринку, встановити нову систему захисту вітчизняного виробника: курс гривні, застосування квот та ліцензій, розмір мита по товарах;

5. наділити підприємства коштами, необхідними для ведення виробництва в зрослих обсягах.

Реформа цін і розподілу усуває ті перешкоди, які на протязі років заважали відбудові економіки: масову збитковість виробництва, порушення паритету цін, недостатність попиту, нестачу коштів у підприємств, надмірні податки.

Швидка відбудова економіки дає можливість підвищити життєвий рівень населення і зняти соціальну напругу. 3'являється можливість набагато збільшити фонд нагромадження і за рахунок цього значно успішніше провести реальне реформування економіки: її структурну перебудову, розвиток експортного потенціалу, конкурентного середовища, реконструкцію підприємств.

Швидше буде завершений процес реформування економіки, переходу до ринкового її регулювання. Ціни будуть виведені на рівень національних витрат виробництва, що забезпечить нормальне відтворення на переважній більшості підприємств. Попит буде відповідати пропозиції товарів та послуг, що дозволить уникнути інфляції. Будуть приведені у відповідність доходи і видатки бюджету.

Висновки

Отже, після дослідження теми: «Кейнсіанський варіант виходу з кризи. «Новий курс» Ф.Д.Рузвельта та можливості його застосування в Україні», можна зробити наступні висновки:

1. Розвиток сучасної макроекономічної теорії часто пов’язують з одного боку з іменем Джона Мейнарда Кейнса, а з іншого боку з періодом – великої депресії, що вразила економіку та ряд європейських країн та США в повоєнні роки. Осмислення уроків великої депресії зумовило появу кейнсіанства та макроекономічної теорії втручання держави в економіку через реалізацію фіскальної політики, що мала забезпечувати порівняно рівномірний розвиток з мінімальним відхиленням від лінії тренда.

2. Чільне місце Кейнс у стимулюванні економіки відводив бюджетній політиці «великих» витрат, допускаючи для збільшення державних місць інвестицій, фінансування громадських робіт створення нових робочих місць та здешевлення кредитів, помірний дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, оскільки дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, на його думку подвоєння маси грошей не призведе до подвоєння цін, а збільшення зайнятості, навіть за рахунок дефіцитного фінансування, сприятиме збільшенню доходу країни та державному регулюванню норми відсотка.

3. Джон Кейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошової і бюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниження відсоткової ставки.

4. Крім того, варіюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати на розміри і потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Але, і можливий дефіцит державного бюджету, оскільки пов'язаний з таким явищем, як інфляція, робить непривабливою ліквідну форму заощаджень і сприяє перетворенню їх на інвестиції.

5. Кейнсіанський підхід був застосований адміністрацією Франкліна Делана Рузвельта при реалізації "Нового курсу", так званої системи заходів для подолання економічної кризи 1929-1933 рр.

6. Суть «Нового курсу», перш за все полягала у послідовності проведення економічних реформ, зокрема американський уряд здійснив ряд наступних заходів. В першу чергу, для того, щоб якось налагодити банківську систему. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати. Рузвельт був змушений оголосити надзвичайне становище і зачинити банки на так звані «банківські канікули».

7. Банківська реформа - це не єдиний захід, який був проведений під час економічної кризи. Під час кризової ситуації існувала також ще й проблема соціального захисту. Наступним кроком адміністрації Ф.Д. Рузвельта, було здійснено фінансування у розмірі 500 млн. дол., яке було спрямоване на допомогу та підтримку безробітних.

8. Золотий вміст долара було зменшено на 41%. Це сприяло скороченню імпорту і збільшенню експорту, а в підсумку - зростанню попиту на товари виробництва США.

9. Аналізуючи досвід зарубіжних країн, наслідки по застосуванню саме кейнсіанської моделі, має певні протиріччя. Зокрема, на прикладі Болгарії, де була спроба збільшити попит, підвищивши пенсії та мінімальну зарплату за рахунок емісії грошей привела в до вкрай негативних наслідків.

10. Реформа цін і розподілу усуває ті перешкоди, які на протязі років заважали відбудові економіки: масову збитковість виробництва, порушення паритету цін, недостатність попиту, нестачу коштів у підприємств, надмірні податки.

11. Швидка відбудова економіки дає можливість підвищити життєвий рівень населення і зняти соціальну напругу. 3'являється можливість набагато збільшити фонд нагромадження і за рахунок цього значно успішніше провести реальне реформування економіки: її структурну перебудову, розвиток експортного потенціалу, конкурентного середовища, реконструкцію підприємств.

Список використаної літератури та інформаційних джерел

1. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. – Київ: Ін-т екон. прогнозув., 2000.

2. Економіка України: десять років реформ // За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. – Львів, 2005. – 495 с.

3. Зарембо Ю.Г. Економічна реформа в Україні: передумова, концепція, проблеми. – Рівне: РДТУ, 2001. – 124 с.

4. Чистов С.М., Никифоров А.Є, Куценко Т.Ф., та ін. Державне регулювання економіки. Друге видання. – Київ: КНЕУ, 2004 р.

5. http://www.bank.gov.ua

6. http://kmu.gov.ua

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)