179794 (583857), страница 3
Текст из файла (страница 3)
„УкрСибБанк" є оператором ряду стратегічно важливих платіжних операцій, зокрема розрахунків „Енергоатому" з російським концерном „ТВЕЛ" за ядерне паливо. Наймасштабніший проект - це будівництво разом із „Російським алюмінієм" алюмінієвого заводу в Первомайському районі Харківської області. В цей проект „УкрСибБанк" вклав250 млн. дол.
На початку 2003 р. „УкрСибБанк" втратив вплив на „Укрнафту" (володіючи 10 % акцій, „УкрСиб" спромігся поставити в цій компанії свій менеджмент, однак, у 2003 р. програв наступу „Привату") [5].
Завдяки банку „Надра" „УкрСиб" розвиває стратегічне співробітництво з НПК „Галичина" та групою Петра Димінського.
Найбільшим акціонером Укрсоцбанку, четвертого за розмірами банку в країні, є ЗАТ „Ферротрейд Інтернешенл", якому належать 75,01 % його статутного фонду, що становить 70 млн.грн. Про це йдеться в опублікованому фінансовому звіті Укрсоцбанку. Як повідомлялося, 2 грудня 2009 р. акціонери Укрсоцбанку, а 12 грудня - „Ферротрейд Інтернешенл" розглянули питання про збільшення своїх статутних фондів на 300 млн. грн. - до 370 і 353,06 млн. грн. відповідно. За результатами емісії акцій компанії Onmont Consulting Limited належать 98,7 % статутного фонду „Ферротрейд Інтернешенл", a Lemaneon Limited - 1,3 %. Українські банки вперше включили в квартальні звіти дані про своїх акціонерів.
Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча (ММК).
Особливу увагу привертає директор ММК Володимир Бойко. Один із реліктів епохи „червоних директорів", тривалий час очолює Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Він зумів добитися від Верховної Ради прийняття закону про продаж трудовому колективу підприємства контрольного пакета акцій. Згодом Бойко відстояв підприємство від спроб конкурентів порушити справу про банкрутство заводу. До структури ММК включені Донецький хіміко-металургійний комбінат, а сам Бойко веде боротьбу за Долинське родовище цирконієвих руд - одне з найбільших у світі. В управління ММК було також передано Маріупольський аеропорт та Комсомольське рудоуправління [5].
В. Бойко: „Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча залишився в руках у створеного трудовим колективом ЗАТ „Ілліч Сталь". В 1990 р. на заводі було 26 тисяч працівників. Нині майже 80 тисяч. Ми не проїдали гроші і розвивалися за власний рахунок. За ці роки побудовано нові цехи, освоєно нові технології. Заплановано інвестувати 300 млн. дол. Ми не згорнули жоден об'єкт соціальної сфери - тільки нарощували соціалку. Надаємо величезну допомогу району, місту і оточуючим нас селам. У комбінату колосальний агроцех - це 116 сіл. Взяли до свого складу Донецький хіміко-металургійний завод, який повністю „лежав", а от недавно - „Уманьсільмаш". В 2004 р. ми заплатили 1,96 млрд. грн. одних податків. Це при прибутку 3,468 млрд. грн., тобто віддали в скарбницю більше половини. Купили в Криму санаторій, привели в порядок. Тепер 500 працівників відпочивають одночасно. Побудували на півострові українську гімназію. Підняли Комсомольське рудоуправління. Ціни на сировину просто фантастичні. Тонна коксу коштує 225 дол. (без ПДВ), а нам його треба 3 млн. т на рік. Починаєш думати, чи не побудувати власний завод. Тонна обкотишів, яка два роки назад коштувала 30 дол., зараз коштує 64 дол. Нам нічого не залишиться, як будувати власний ГЗК. Без власної сировинної бази і у нас, і у Росії дуже тяжко. А забезпечувати „чужому дяді" 200 % рентабельності немає бажання. Так що, можливо, доведеться будувати свій ГЗК. Над таким проектом вартістю приблизно 200 млн. дол. ми працюємо спільно із „Запоріжсталлю". Якщо держава не здатна розібратися із ситуацією на ринку, то іншого виходу я не бачу" [ 8].
Наразі економісти Уманської райдержадміністрації готують спеціальну довідку про Рижавський цукрозавод, який зараз не працює, для керівництва Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Як відомо, цей гігант української металургії на Уманщині славився як щедрий інвестор і, схоже, занепалий цукрозавод привернув увагу його адміністрації. Маріупольці розглядають бізнес-пропозицію стосовно того, щоб на землях Уманщини й на Рижавському цукрозаводі, зокрема, започаткувати нову торгівельну марку українського цукру під назвою „Іллічівець".
На сьогодні до фінансово-промислової групи ММК ім. Ілліча відносяться ГЗК „Укрмеханобр" (Кривий Ріг, ГЗК виробляє 4% залізної руди в Україні), ВАТ „Уманьферммаш" (Умань, сільгоспмашинобудування), завод по будівництву і ремонту суден, авіакомпанія „Ілліч-Авіа" (літаки АН-140 та Як-40). ЗАТ „Фірма верхнього одягу „Фея", агрокомплекс (понад 70 агроцехів на Південному Сході України та Криму), управління громадського харчування (ЗАТ „Маріупольський міський молочний завод", рибоконсервний комбінат, ковбасний цех, лінія по виробництву мінеральної води, мережа супермаркетів та непродовольчих магазинів, 47 підприємств громадського харчування), мережа аптек „Ілліч-фарм" , металобази ММК ім. Ілліча, які розміщені на „Уманьферммаш" та „Укрмеханобр" [9].
Смарт-груп.
Власник групи В. Новінський реалізує свою ідею формування вертикально інтегрованої гірничо-металургійної компанії. Придбавши в 2004 р. „убитий" Макіївський металургійний комбінат і зберігаючи контроль над Інгулецьким ГЗК, Новінський отримує шанс повністю замкнути технологічний ланцюг з виробництва металу і створити третю українську компанію (після SCM і групи „Приват"), яка повністю забезпечувала б своєю металургійною сировиною своє ж металургійне виробництво. Є інформація, що в орбіті впливу Новінського знаходяться також Молдавський металургійний комбінат і декілька невеликих металургійних підприємств у Східній Європі.
Інгулецький ГЗК нині працює на рівні своєї проектної потужності. В 1990-х роках комбінат балансував на межі зупинки. Тоді ні один із меткомбінатів не цікавився перспективою отримання ІнГЗК у власність. А зараз у комбінату немає відбою від претендентів відкусити шматочок найкращого ГЗК України.
В 1998 р. виробництво знаходилося на рівні 9,6 млн. т і перспективи розвитку комбінату були дуже туманними. Приблизно в той же час з'явився у ІнГЗК і стратегічний інвестор - дніпропетровська компанія „Смарт-груп" Вадима Новінського. Російського бізнесмена допустили до управління інгулецьким підприємством, оскільки об'єкт здавався дуже непривабливим. Це був єдиний у Кривбасі комбінат, який не мав другого переділу і випускав винятково концентрат. Враховуючи, що його якість до міжнародних стандартів на той момент не дотягувала, експорт був для нього практично закритий.
Обсяги виробництва ІнГЗК порівняно з кінцем 1990-х років зросли в 1,5 рази. Підвищилася і якість продукції. В 2003 р. на ІнГЗК був введений в дію комплекс магнітно-флотаційного доведення руди, який дав змогу одержувати 3 млн. т концентрату із вмістом заліза майже 68 %.
ВАТ „Інгулецький ГЗК" в 2004 р. виробив 13,77 млн. т залізорудного концентрату. На внутрішній ринок підприємство поставило 92,9 % продукції.
Комбінат став почувати себе настільки добре, що у 2008 р. його власники вирішили створити вертикально інтегрований гірничо-металургійний ланцюг і включити до нього Макіївський металургійний комбінат, з яким до цього моменту не впоралися сім „управляючих" компаній. Тепер це підприємство важко підвести і за великі гроші - для акціонерів ІнГЗК приблизно 10 млн. дол. щомісячних збитків. Успішне здійснення проекту забезпечить створення нового виробництва потужністю 3 млн. т сталі на рік [10].
ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" було підприємством із повним металургійним циклом, яке виробляло прокат, дріт-катанку із рядових і конструкційних марок сталі різного діаметра, а також кутки й арматуру. В 2004 р. підприємство збільшило виробництво чавуну до 815 тис. т, сталі - до 1040 тис. т, товарного прокату - до 844,3 тис. т. Обсяг реалізації продукції становив 1425,5 млн. грн, що на 616,9 млн. грн. перевищує обсяг реалізації за 2003 р. Обсяг товарної продукції в порівнянних цінах збільшився на 9 %.
На засіданні комітету кредиторів ВАТ „Макіївський меткомбінат" 27 серпня 2004 р. було прийнято план санації підприємства. У вересні Госпсуд Києва затвердив план санації. З 1 квітня 2005 р. на базі ВАТ „Макіївський металургійний комбінат", який знаходиться в процедурі санації, було створено ЗАТ „Макіївський метзавод". 75,18% акцій ЗАТ належить ЗАТ „Макіївсталь", 24,8% - ВАТ „Макіївський меткомбінат".
В серпні 2004 р. сьомим інвестором Макіївки стала „Смарт-груп" російського бізнесмена Вадима Новінського (нині він очолює спостережну раду ММЗ). На модернізацію виробництва Макіївки буде спрямовано близько 150 млн. грн. Керівництво ММЗ сподівається, що здійснювана модернізація дасть змогу поліпшити економіку підприємства і скоротити собівартість тонни чавуну з нинішніх 316 дол. до 220. На ММЗ зараз працює більше 9,5 тисяч людей.
Новими власниками на Макіївському металургійному заводі був проведений капітальний ремонт підвищеної складності, відремонтована третя домна і модернізований весь технологічний комплекс першої мартеновської печі. З початку травня 2005 р. освоєно інвестицій на суму 150 млн. грн. Ці кошти були отримані від інвесторів -структур Вадима Новінського, який є власником Інгулецького і частково Південного ГЗК. Починаючи з другої половини 2004 p., вони забезпечують антикризове управління Макіївським метзаводом. Сукупні зобов'язання цих інвесторів з придбання корпоративних прав, погашення боргів і організації виробництва на Макіївці за останній рік перевищили 700 мли. грн. [11].
Крім того, „Смарт-груп" вклала інвестиції в розробку і створення української вибухівки без використання тротилу, яка уже продемонструвала свою ефективність - як економічну, так і екологічну. До кінця 2009 р. частка вибухівки власної розробки досягне на ІнГЗК 65 %.
Нині на ІнГЗК думають про створення другого переділу - почати виробництво обкотишів. На святкуванні 40-річчя Інгулецького ГЗК Вадим Новінський підтвердив наміри придбати практично непрацюючий Криворізький ГЗК окислених руд [10].
„Орлан".
З „Орланом", який контролює частину перевезень територією України та виробництво безалкогольних напоїв, пов'язують ім'я Євгена Червоненка. Свій бізнес Червоненко почав у 1988 p., створивши компанію вантажних перевезень „Транс-Раллі". У 1992 р. створив компанію „Львів Ван Пур", яка займалася виготовленням банкового пастеризованого пива. У 1994 р. Червоненко стає головою правління СП „Рогань Ван Пур", а у 1997 р. створює концерн „Орлан". У 2000-2001 pp. очолював Держрезерв України. Червоненка пов'язують саме з концерном „Орлан". При цьому „Орлан-Беверіджиз" займається виготовленням безалкогольних напоїв (серія „Прем'єра"), а „Орлан-Транс" - переважно вантажними перевезеннями [12]. Крім зазначених підприємств до складу бізнес-групи „Орлан" входять ТОВ „Орлан-Трінс-Груп" та ВАТ «Бориспільська автобаза». В сфері торгівлі та дистрибуції безалкогольних напоїв концерн „Орлан" має ТОВ „Торговельний дім Полфорт" та ЗАТ „Орлан-Трейд". Виробництво безалкогольних напоїв та харчових добавок здійснюється на ЗАТ „Орлан-Беверіджиз", ТОВ „Мастер-Донецьк", ЗАТ „Дар", ВАТ „Бердичівський солодовий завод", СП „Рогань Ван Пур", ТОВ „Еней", ТОВ „Львів Ван Пур", ТОВ „ІВР". Також концерн „Орлан" має підприємства в сфері реклами та представницьких послуг (ТОВ „Брейнворкстудіо", ТОВ „Транс-Ралл"), виробництва тари та упаковки (корпорація „Укр-Трейд-Бізнес", ТОВ „Орлан-Уніпак"), будівництва (ТОВ „Моноліт-Інвест") [12].
Група Давида Жванії.
Підприємства, що знаходяться під впливом бізнес-інтересів Д. Жванії, включають такі види бізнесу: будівництво будинків та офісів у Києві, нафтопереробка, машинобудування, виготовлення зброї, операції з цінними паперами, суднобудування (суднобудівний завод „Затока", ДП „Судосервіс"), оборонна промисловість (Луганський патронний завод), транспорт та експедиторські послуги (компанія „Затока-порт"), експлуатація житлового фонду (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків „Едельвейс"), широкопрофільне виробництво (ДП „Керчпромзатока"), фінансові та банківські послуги („Діамант-банк", „МТ-Банк", банк „Glomain Holding Ltd."), будівництво і виробництво будматеріалів (ЗАТ „Бахчисарайський комбінат „Стройіндустрія"), нафтогазопереробка (ЗАТ „Пласт", ЗАТ „Нафтогазтехнологія", фірма ,Дарілл"), торгівля (ТОВ „КСД", ЗАТ „КСД"), машинобудування та металообробка (Луганський верстатобудівний завод, машинобудівний завод „Ковель-сільмаш", ЗАТ „Запорізький абразивний комбінат"), юридичні послуги (адвокатське об'єднання „Керезь, Щукін і Соткілава", ТОВ „Бринкфорд консалтінг Лтд.") та ДП „Енерголінк" і ДП „Мена трейдінг" [12].
Висновок
Сучасна вітчизняна економіка характеризується процесами концентрації та інтеграції капіталів різних сфер господарської діяльності, які проявляються на практиці виникненням нових організаційно-господарських структур - ФПГ. Останнім притаманні наявність крупного промислового капіталу і можливості акумуляції та мобілізації значних фінансових ресурсів. Саме крупний капітал формує попит і пропозицію на ринку, визначає умови ціноутворення, реалізує глобальні інвестиційні програми.
Зміни в ринковому середовищі формують умови для створення не тільки нових організаційно-господарських структур інтегрованого капіталу, але й докорінно змінюють форми їх взаємовідносин на ринку, включаючи стратегії їх розвитку.
В процесі виконання контрольної роботи ми розглянули питання що до загальних положень про фінансово-промислові групи, склад фінансово-промислових груп, зробили порівняння українських ФПГ з російськими, а також зробили характеристику основних бізнес-груп які існують в Україні, зробили висновки до їх недолікам та перевагам.
Література
1. Adrian Karatnicky // The Wall Street Journal. - 2010. - 14.01.
2. Сушко О., Лісниченко О. Українські ФПГ // Економічний часопис. - 2004.
3. Маскалевич І. Відкриття компанії, яка вважає себе патріотом // Дзеркало тижня. - 2009. - 7 травня.
4. Гармаш С. Операция «ширма» или, как Ахметов в Донбасе элите менует // pravda.com.ua
5. Бондаренко К. Хто й чим володіє в Україні // Львівська газета. -2008.- 17 липня.
6. Мостова Ю., Маскалевич І. Ігор Коломийський ,Я говорив Пінчуку: „Життя - це супермаркет, бери, що хочеш, але каса попереду" // Дзеркало тижня. - 2009. - 20 серпня.
7. Бондаренко К. Хто й чим володіє в Україні // Львівська газета. -2008.- 17 липня.
8. Бойко В. С богатством у нас лучше чем с порядком // Зеркало недели. - 2008. - 26 марта.
9. Кондратенко В. Политэкономия Владимира Бойко // ukrrud-prom.com
10. Малійський Г. Важке лідерство // Дзеркало тижня. - 2008. -4 червня.
11. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 446 с.
12. Предприятия, причисляемые к сфере бизнес-интересов Давида Жвании // Бизнес. - 2009. - № 7.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
