177639 (583380), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

t = 3/10 = 0,3

Гранична схильність до імпортування (m*) розраховується за формулою:

m* =

де ∆ІМ – зміна обсягу імпорту товарів та послуг, що надходять до країни у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.

m* = 4/10 = 0,4

∆ВВП_t = 6 * 1,85 = 11,1 млрд. умовних одиниць;

ВВП_t = ∆ВВП_t + ВВП_{t -1} = 11,1+180 = 181,1 млрд. умовних одиниць.

2. Темп зростання обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року складає:

= * 100%, %

де ВВПt – обсяг валового внутрішнього продукту у поточному році, млрд. умовних одиниць;

ВВП_t-1 – обсяг валового внутрішнього продукту у попередньому році, млрд. умовних одиниць.

= *100% = 100,61%.

3. Темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попередньго року складає:

% = * 100% = *100%, %

де ∆ВВП_t – абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.

% = *100% = 6,17%.

4. Гранична схильність до заощадження (mps) пов'язана із граничною схильністю до споживання (mpc):

mpc+mps = 1

mps = 1 – mpc = 1 – 0,8 =0,2.

Висновки за результатами розв'язання задачі №2:

1) абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року (∆ВВП_t) за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 11,1 млрд. умовних одиниць;

2) темп зростання обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 100,61%;

3) темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 6,17%;

4) гранична схильність до заощаджень (mps) становить 0,2.

Визначення термінології:

1. Суверенітет держави – це цілісність та недоторканість території держави в межах існуючого кордону, а по-друге, – повноту влади, самостійність і незалежність влади від будь-яких внутрішніх або зовнішніх впливів в прийнятті рішень на державному рівні стосовно будь-яких питань державного життя, у тому числі стосовно питань формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни.

2. Економічна система – це упорядкована, скоординована система взаємозв'язків між суб'єктами національної економіки в циклі суспільного відтворення.

3. Інфраструктура економічної системи – це перелік об'єктивно необхідних сфер, що забезпечують функціонування економічної системи. До складу інфраструктури будь-якої економічної системи входять: 1) виробнича сфера; 2) фінансово-кредитна сфера; 3) соціальна сфера; 4) екологічна сфера; 5) інформаційна сфера; 6) управлінська сфера.

4. Об'єкт економічної безпеки України – національні економічні інтереси України.

5. Загрози економічній безпеці України – це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.

6. Критерії економічної безпеки – це реальні статистичні показники, за якими здійснюються оцінка, стан економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку.

7. Показники (або індикатори) економічної безпеки – це найбільш важливі параметри розвитку економіки країни (реальні статистичні показники), що дають уявлення про стан інфраструктури економічної системи в цілому.

8. Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликав загрозливі процеси в економіці та може призвести до руйнування інфраструктурі: економічної системи, до загострення соціальної та політичної ситуації з країні.

9. Виробнича безпека – це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатні забезпечити збільшення реальних темпів зростання економіки (в тому числі збільшення реальних темпів зростання ВВП) розширене її відтворення.

10. Безпека воєнно-промислового комплексу – це спроможність державі: гарантувати задоволення військово-економічних потреб на рівні доцільної оборонної достатності.

11. Енергетична безпека держави – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування вітчизняної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.

12. Інформаційна безпека держави – це захист інформаційного простору держави від неправдивої та необ'єктивної інформації стосовно визначення національних інтересів держави, пріоритетів соціально-економічного і політичного розвитку країни, стосовно засобів і шляхів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики та в інших питаннях, з метою запобігання маніпулюванню свідомістю громадян з боку суб'єктів, що мають за мету дестабілізацію соціально-економічної та політичної ситуації в державі та становлять потенційну загрозу національним інтересам держави та її суверенітету.

Задача №3

Числові значення вихідних даних (відповідно до варіанту) для розв'язання задачі №3 наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Числові значення вихідних даних для розв'язання задачі №3

Вихідні дані для розв'язання задачі №3:

Кількість робочої сили на початку року становила 38 млн. чол.

Кількість безробітних на початку року становила 5 млн. чол.

Відомо, що протягом року за умови незмінної кількості робочої сили працевлаштувалися 4 млн. чол., а втратили роботу 3 млн. чол.

Розрахувати:

1. коефіцієнт звільнення робочої сили (k_ЗВ);

2. коефіцієнт працевлаштування робочої сили (k_ПР,);

3. рівень безробіття на початок року (РU(n));

4. рівень безробіття на кінець року (РU(k));

5. зміну рівня безробіття за рахунок безробітних, які знайдуть роботу протягом року (РU(пp));

6. зміну рівня безробіття за рахунок зайнятих, які втратять роботу протягом року (РU(зв)).

Розв'язання

Кількість робочої сили (L) на початок (або кінець) певного періоду визначається сумою кількості зайнятих та безробітних:

L = Е + U, млн. чол.

де Е – кількість зайнятих на початок (або кінець) певного періоду, млн. чол.;

U – кількість безробітних на початок (або кінець) певного періоду, млн. чол.

Е = L – U = 38 – 5 = 33 млн. чол.

Коефіцієнт звільнення робочої сили (k_ЗВ):

k_ЗВ = * 100%,

де Езв – кількість звільнених працівників протягом певного періоду, млн. чол. і

Е(n) – кількість зайнятих на початок певного періоду, млн. чол.

k_ЗВ = 3/33 * 100% = 9,1%

Коефіцієнт працевлаштування робочої сили (k_ПР):

k_ПР = * 100%,

Uпр – кількість працевлаштованих безробітних протягом певного періоду, млн. чол.

U(n) – кількість безробітних на початок певного періоду, млн. чол.

k_ПР = 4/5 * 100% = 80%

Рівень безробіття на початок року (РU(n)) становитиме:

P_U(n) = * 100%,

де U(n) – кількість безробітних на початок року, млн. чол.;

L – кількість робочої сили на початок року, млн. чол.

P_U(n) = 5/38 * 100% = 13,2%

А рівень безробіття на кінець року (P_U(к))) становитиме:

P_U(к) = * 100%,

де U(k) – кількість безробітних на кінець року, млн. чол.

Кількість безробітних на кінець певного періоду (U(k)) визначається за формулою:

U(k) = U(n) – Uпр + Езв

де U(_n) – кількість безробітних на початок певного періоду, млн. чол.;

Uпр – кількість працевлаштованих безробітних протягом певного періоду, млн. чол.;

Езв – кількість звільнених працівників протягом певного періоду, млн. чол.

U(k) = 5 – 4 + 3 = 4

P_U(к) = 4/38 * 100% = 10,5%

Зміна рівня безробіття за рахунок безробітних, які знайдуть роботу протягом певного періоду (Р_U(ПР)):

Р_U(ПР) = * 100%.

Р_U(ПР) = (5–4)/38 * 100% = 2,6%

Зміна рівня безробіття за рахунок зайнятих, які втратять роботу протягом певного періоду (Р_U(ЗВ)):

Р_U(ЗВ) = * 100%.

Р_U(ЗВ) = (5+3)/38 * 100% = 21,1%

Висновки за результатами розв'язання задачі №3:

1. Коефіцієнт звільнення робочої сили на кінець року становить 9,1%.

2. Коефіцієнт працевлаштування робочої сили на кінець року становить 80%.

3. Протягом року рівень безробіття знизився з 13,2% до 10,5% (тобто зменшився на 2,7%).

4. Зміна рівня безробіття протягом року відбувалась за рахунок двох факторів:

за рахунок працевлаштованих безробітних протягом року (Uпр = 4 млн. чол.);

• за рахунок звільнених працівників протягом року (Е_ЗВ = 3 млн. чол.).

5. Аналіз факторного впливу на зміну рівня безробіття показав, що:

• за рахунок безробітних, які працевлаштувалися протягом року, рівень безробіття зменшився з 13,2% до 2,6% (тобто зменшився на 10,6%);

• за рахунок зайнятих, які втратили роботу протягом року, рівень безробіття збільшився з 13,2% до 21,1% (тобто збільшився на7,9%).

6. У результаті впливу двох вищевказаних факторів маємо зменшення загального рівня безробіття на 2,7%, що й підтверджує початковий висновок.

Визначення термінології:

1. Головна мета соціальної політики – створення умов, необхідних для забезпечення дотримання конституційних прав і свобод громадян країни, а також для захисту соціальних інтересів та задоволення соціальних потреб (матеріальних, культурних, моральних та духовних) кожного громадянина та суспільства в цілому.

2. Об'єкти соціальної політики держави – це соціальна сфера інфраструктури економічної системи.

3. Державне регулювання ринку праці та зайнятості населення (або державна політика зайнятості) – це діяльність держави, спрямована на створення умов, необхідних для усунення (або зменшення) диспропорцій між попитом та пропозицією робочої сили, збереження і розвитку трудового потенціалу країни та сприяння повній продуктивній зайнятості населення.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)