177261 (583299), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Керівництво нашої країни має усвідомити, що необхідним є поступове удосконалення податкової системи, приведеним у відповідність з економічними реаліями. Реформуванню податкової системи має відбуватися відповідно до довгострокових макроекономічних цілей розвитку України.
2. Теорія раціональних очікувань
Ця теорія показує, як очікування людей впливають на поведінку всіх суб'єктів економіки та на їхню ділову активність. Нобелівськой лауреат в галузі економіки Р. Лукас, Т. Сарджент та Н. Уоллес розкривають суть теорії раціональних очікувань.
Ще навіть на початку XX ст. проблеми очікувань для економічної теорії не існувало. Хоча, наприклад, очікування інфляції впливають на готовність працівників добиватися вищої зарплати і на ціни облігацій; інвестиційні витрати залежать від очікувань фірм щодо майбутніх прибутків від інвестиційних проектів; побоювання вкладників відносно того, що банки перебувають у складному становищі, змушують їх вилучати вклади; у свою чергу, очікування, що НБУ девальвує або ревальвує національну валюту, є головною рисою спекулятивних атак на валюту. І тільки з середини 50-х років економісти зрозуміли, що очікування людей істотно впливають на поведінку всіх суб'єктів економіки і на їхню ділову активність.
Проте тривалий час не було якоїсь переконливої теорії, яка б пояснювала, як очікування формуються, адже спостерігати їх безпосередньо неможливо. А це означало, що проблема очікувань багатогранна і досить суперечлива. Учасники економічної діяльності (фірми, домашні господарства, підприємці, працівники) не тільки стежать за інформацією, не тільки отримують її. Вони її переробляють, оцінюють, вивчають. Маючи певний соціальний статус, професійні навички, досвід, наслідуючи традиції та "правила гри", люди неоднозначно реагують на очікувані зміни й зовнішні події, що відбуваються. Знайомство з механізмом формування очікувань дозволяє точніше уявити вплив економічної політики на розвиток господарського процесу.
Економісти-кейнсіанці не вводили очікування до своїх моделей, хоча у Дж. М. Кейнса йшлося про очікувану граничну ефективність капіталу. Монетаристи ж (зокрема, М. Фрідман) керувалися тим, що фірми коригують власні очікування (і дії), виходячи з подій минулого, тенденцій та підтверджень (або помилок) раніше сформованих прогнозів. Подібним чином оцінюються ймовірна ситуація на ринках товарів, динаміка цін, зміни кон'юнктури. Такі судження лежать в основі теорії адаптивних очікувань, яка до початку 60-х років займала домінуючі позиції у науці. Тим самим адаптивні очікування спираються на дещо звужену, обмежену оцінку, а фірми використовують переважно минулий досвід, минулі «траєкторії у динаміці змінних параметрів».
Завдяки запропонованому американським професором Р. Лукасом висновку (про те, що будь-яка специфікація очікувань, спрямована більшою мірою на ретроспективу, ніж на перспективу, навряд чи заслуговує на довіру і малопридатна для використання), макроекономіка зазнала істотних перетворень. А американські економісти Т. Сарджент та Н. Уоллес у спільному дослідженні 1975 р. на основі ідеї “раціональних очікувань” довели неефективність активної фіскальної та грошової кейнсіанської політики. Вченими проведено серйозні розробки і перевірено на практиці теорію раціональних очікувань, сформульовано принципи й вирішено питання макроекономічної оцінки економічної політики.
Суть теорії раціональних очікувань.4 Теорія раціональних очікувань базується на постулаті про те, що кожний окремий суб'єкт раціонально діє на ринках у власних інтересах. Цією теорією передбачається реакція учасників соціально-господарської діяльності на заходи економічної політики, на зміни у кон'юнктурі. На противагу адаптивним, раціональні очікування зорієнтовані більше на майбутнє, ніж на минуле. Р. Лукас виходить з того, що економічні суб'єкти не схильні пасивно очікувати змін економічного курсу. Вони отримують і опрацьовують інформацію з метою формування логіки майбутнього розвитку. Спираючись на широку інформацію, ці суб'єкт приймають раціональні рішення, здатні врівноважити дії державних структур: підприємці та домашні господарства не просто екстраполюють процеси і тєнденції, а прагнуть осягнути суть і логіку тих, хто здійснює регулювання економіки, що не слід розглядати споживачів і підприємців лише як об'єкти макроекономічного звання: у них є свій розум, і очікування людей такі ж важливі для економіки, як і політика уряду.
Р. Лукасом теорія раціональних очікувань будується на якнайповнішій та реальній інформації, що ґрунтується на аналізі та оцінках майбутніх подій – на прогнозах. Це не що інше, як передбачення економічних подій на думку Нобелівського лауреата Г. Саймона, "класичний спосіб включити очікування в економічну теорію - це передбачити, що той, хто приймає рішення, може оцінити загальний імовірнісний розподіл майбутніх подій".
Оскільки при формуванні своїх очікувань економічні суб'єкти використовують достовірну інформацію оптимально (раціонально), то й очікування їхні, вважає Р. Лукас треба розглядати як "раціональні" (звідси і назва теорії).
Отримуючи інформацію, наприклад, про несподіване зростання цін на готову продукцію підприємці розширюють виробництво, з огляду на що зростає попит на додаткову робочу силу. Згідно з теорією раціональних очікувань, негайно настає відповідна реакція підприємців на це зростання - вони збільшують свої інвестиції в елементи виробничого капіталу, товарно-грошові запаси зменшуються, і поступово ринкова ситуація стабілізується. Ті господарюючі суб'єкти, які найшвидше і найкращим чином використовують отриману інформацію, вживають заходів, здатних збалансувати виробництво і зайнятість, у результаті чого циклічні коливання припиняються.
У своїх наукових викладках Р. Лукас виходить не з того, що люди завжди роблять точні передбачення, а з того, що люди не роблять постійно помилкових передбачень, які можуть використовуватися політиками. Крім того, ключові інституції, що приймають рішення (великі фірми, головні фінансові установи і профспілкові організації), наймають до штату економістів, які допомагають передбачити результати нової державної політики. Отже, постійно обдурювати основні інституції економіки (тобто ті, що приймають рішення) неможливо.
"Раціональні" люди використовують усю наявну інформацію, включаючи інформацію про те, як функціонує економіка і як держава проводить економічну політику. Це дозволяє їм передбачати наслідки змін в економіці - незалежно від того, викликані вони економічною політикою або чимось іншим, - і відповідним чином приймати рішення, що максимізуватимуть їхній добробут.
Теорія раціональних очікувань не передбачає державного втручання в економіку. "Я, - пише Р. Лукас, - дуже недружньо настроєний у відношенні до державного втручання у багатьох випадках". Висновок про те, що держава не повинна втручатися в економіку, випливає з відомої спеціалістам функції пропозиції Р. Лукаса. Припускається, що, оскільки учасники господарського процесу проінформовані про державні заходи, то очікуваний ними рівень цін збігається з фактичним, і, відповідно, економічна політика не впливає на реальне виробництво продукції. Зміни в ньому можуть статися лише в тому випадку, коли учасники господарського процесу зустрічаються з несподіваними заходами або ж роблять помилки.
Р. Лукас вважає, що державі небажано здійснювати навіть "несподівані" для суб'єктів господарювання заходи (якими б ефективними вони не були), оскільки такі дії породжують додаткову непевність. Що залишається робити державі? Тільки контролювати рівень цін і пропозицію, причому друге - шляхом зниження податків. Таким чином, згадана теорія підводить до висновку про безперспективність, безплідність командних дій з боку держави.
Р. Лукас дотримується поглядів, аналогічних концепції монетаристів. Втручання держави в економічне життя він вважає неприйнятним не тільки в довгостроковому плані, але й у короткостроковому. На його думку, великі корпорації володіють досить повною інформацією і швидко реагують на рішення, що приймаються "керівництвом". Корпорації здатні не тільки прогнозувати "економічну погоду", але й передбачити ймовірні дії правлячих кіл. Грошове "підкачування" попиту призводить не до зростання виробництва, а до інфляційного сплеску цін. Вчений виходить з того, що ринкова економіка здатна самостійно відновити порушену рівновагу. Ціни самі по собі досить гнучкі й рухливі, їх коливання відбуваються лише на рівні фірм, а на макрорівні вони вирівнюються. Втручання держави тільки порушує процес ринкової саморегуляції.
Щоб забезпечити адекватну реакцію економічних агентів на зміни в економічній політиці, необхідно, щоб вони були завчасно проінформовані про ці зміни і довіряли прогнозам та оцінкам державних структур. Проблема врахування раціональних очікувань - це проблема дієвості економічної політики, її здатності впливати на хід економічних подій.
Отже, розглянемо суть теорії раціональних очікувань. Вона базується на двох фундаментальних засновках: а) споживачі, підприємці та працівники розуміють, як функціонує економіка; вони здатні оцінити майбутні результати політичних та інших змін і вибирати лінію поведінки, відповідну їхнім власним інтересам; б) ринки є висококонкурентними, а ціни і ставки заробітної плати швидко пристосовуються до змін у попиті та пропозиції. Важливу роль для з'ясування суті зазначеної теорії відіграє припущення Р. Лукаса про те, що в будь-який період ціни передбачалися досить гнучкими - щоб миттєво врівноважувати попит і пропозицію. Оскільки таке швидке пристосування цін є співзвучним з поглядами класичної економічної школи, то макроекономістів, які визнають раціональні очікування і швидке коригування цін, нерідко називають представниками нової класичної школи.
Передбачення Р. Лукаса про миттєве встановлення рівноваги на ринку є одночасно вирішальним і спірним. Його критики вказують, що таке швидке ринкове регулювання і досконала гнучкість заробітної плати й цін є неправдоподібними на реальних світових ринках. Наприклад, значно поширеною є практика укладання довгострокових трудових контрактів (на два і більше років); насправді ж такі угоди лише стимулюють жорсткість заробітної плати, скорочуючи потенціальну рухливість заробітної плати й цін. Триває дискусія і з приводу того, "як використати поведінку, що спостерігається, для того, щоб відрізнити частково правильні очікування від абсолютно правильних - "раціональних" очікувань, оскільки важко віриться в те, що всі економічні агенти здатні правильно передбачити наслідки кожного повороту й "поворотику" в монетаристській та фіскальній політиці уряду".5
Значущість теорії. Найбільший вклад у розвиток макроекономіки (і в першу чергу - теорії раціональних очікувань) Р. Лукас зробив тим, що узагальнив, систематизував і класифікував усе те різноманіття обчислювальних, аналітичних, економічних, економетричних і статистичних методик, інструментарію та механізмів, яке здавалося безкінечним і безладним, як броунівський рух, підвівши цей масив до аналізу економіки, яка динамічно розвивається.
Безперечно, в останні роки теорія раціональних очікувань привернула до себе велику увагу економістів. Її привабливість пояснюється двома обставинами. Як і у випадку з монетаризмом, ця теорія є концепцією, здатною заповнити прогалину, що утворилася внаслідок того, що кейнсіанство, нібито, не спроможне пояснити й виправити за допомогою політики становище, при якому інфляція і безробіття існували одночасно у 70-х і на початку 80-х років. Це - по-перше. По-друге, ця теорія твердо спирається на теорію ринків, тобто, інакше кажучи, на мікроекономічну теорію.
Важливою особливістю підходу Р. Лукаса була його спрямованість на теоретичну послідовність. Він та його прихильники усвідомлювали, що це вимагає використання моделей з гнучкими цінами і атомістичними ринками, в яких суб'єкти не зустрічаються з кількісними обмеженнями, тобто формування макроекономіки на "здоровій" мікроекономіці. Отже, теорія раціональних очікувань прагне встановити зв'язок між макро- і мікротеоріями, який економісти давно шукають.
Однією з видатних наукових розробок Р. Лукаса в економічному аналізі є нове теоретичне обґрунтування суті й характеру кривої Філліпса. Ця крива означає, що існує позитивна залежність рівня зайнятості від рівня інфляції. Ще в 60-х роках крива Філліпса вважалася найстійкішою залежністю в економічній теорії. Це найвищою мірою виправдовувало в очах економістів і громадян дії урядів тих країн, які для поліпшення поточної ситуації в економіці вдавалися до експансіоністської грошово-кредитної політики. Однак досить часто така політика призводила до негативних наслідків.
На початку 70-х років Р. Лукас, використовуючи великий масив фактичних даних, довів, що в короткостроковому періоді крива Філліпса має позитивний нахил, але в довгостроковому вона є вертикальною. Це пояснюється тим, що серед економічних суб'єктів панують раціональні очікування, а господарські органи досить оперативно формують свої очікування відповідно до нової політики держави, що автоматично позначається на процесі формування заробітної плати й цін.
Практичне значення цієї теорії полягає в тому, що вона націлює на ґрунтовне вивчення психології та поведінки людей, на досягнення органічного зв'язку між макро-регулюванням і мікроекономікою. Наукові дослідження Р. Лукаса дали поштовх розвиткові нової галузі економетрики, в основі якої лежить теорія раціональних очікувань.
Практичне застосування теорії.6 Практика переконливо підтвердила, що при оцінці та розрахунках результатів нової економічної політики держави (наприклад, реформи податкової системи або грошово-кредитної політики, нового режиму зовнішньої торгівлі або системи обмінних курсів, змін рівня товарно-матеріальних запасів або курсу акцій) має враховуватися також ефект від зміни раціональних очікувань.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
