Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Завершальною стадією руху суспільного продукту є споживання, тобто реалізація споживної вартості. Слід розрізняти два види споживання: виробниче і особисте.

Виробниче споживання характеризується використанням засобів виробництва і робочої сили для виготовлення продукту: машин, будівель, хліба, м’яса, молока тощо.

Особисте споживання — це процес використання людиною товарів та послуг для задоволення потреб у продуктах харчування, одязі, житлі, культурному та професійному розвитку тощо. Особисте споживання не є просто фізіологічним чи освітньо-культурним актом. Важливою суспільною функцією його, поряд з відтворенням робочої сили і людини в цілому, є створення певних стимулів, мотивацій для зростання і розвитку виробництва. Особисте споживання є верхньою стадією руху суспільного продукту, всі фази якого тісно взаємопов’язані та впливають одна на одну, починаючи з самого виробництва, що стає основою процесу відтворення.

Відомо два види відтворення: просте і розширене. Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості та якості виготовленого продукту. Фактори виробництва при цьому залишаються незмінними в кожному наступному циклі виробництва, весь додатковий продукт повністю використовується на особисте споживання. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств з неринковою економікою, де надзвичайно низькі темпи розширення виробництва, а звідси — уповільненість економічного та соціального прогресу. Сьогодні просте відтворення розповсюджене в багатьох країнах, що розвиваються, в традиційних укладах їх економіки.

Розширене відтворення — це відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кількість виготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягається також поліпшення якості його складових. Для розширеного відтворення в кожному наступному циклі потрібні додаткові чи якісніші ресурси, фактори виробництва. При такому відтворенні фактори виробництва не залишаються незмінними: основним джерелом їх розширення або якісного поліпшення є додатковий продукт, який у такому процесі вже не може бути повністю використаний на особисте споживання. Кількісні та якісні зміни факторів виробництва досягаються також за рахунок раціоналізації їх використання, розвитку науково-технічного прогресу. Такий вид відтворення типовий для розвинутого ринкового суспільства, проте досягти безперервності кількісного чи якісного зростання виробництва, безперервності розширеного відтворення при існуючих ринкових економічних системах неможливо. Вони не забезпечують безперервності зростання виробництва, оскільки об’єктивно породжують і не можуть усунути появу стагнації, спадів та періодичних криз в економіці.

3 Результати національного відтворення та показники, за допомогою яких вони виміряються

Ступінь розвитку національної економіки та національного відтворення вимірюється спеціальними показниками; вони дають загальну уяву про економічний потенціал країни, а також дають змогу порівняти розвиток окремих країн між собою. Найбільш важливими показниками є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний доход (НД), експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, обсяги виробництва товарів та послуг та деякі інші.

Валовий внутрішній продукт — це продукція, що вироблена резидентами на просторі країни протягом року. Валовий національний продукт включає як суму доданої вартості, що створена в країні і складає ВВП, так і кошти, зароблені за кордоном. Показники ВВП і ВНП, звичайно, не збігаються. Розвинуті країни, що одержують значне позитивне сальдо від капіталу, вкладеного за кордоном, мають показники ВНП вищі, ніж ВВП. Проте іноді високорозвинута країна має протилежну ситуацію. Наприклад, США в 1999 р. мали показник ВНП в 8351 млрд дол., а ВВП — в 8709 млрд дол.³. Пояснюється це тим, що США мають величезний внутрішній ринок, який поглинає переважну кількість товарів та послуг, вироблених в країні; високий рівень життя американців стимулює імпорт, і зовнішньоторговельне сальдо США негативне; обсяг іноземних інвестицій в країну дуже великий, і, відповідно, суттєву величину ставить відплив дивідендів.

Абсолютні розміри ВВП чи ВНП в цілому характеризують економічну потужність країни, але недостатні для визначення рівня життя населення. Для цього використовується показник ВВП на душу населення.

Тільки абсолютний або тільки душовий показник ВВП повної уваги про економічний розвиток країни не дає; необхідно сполучати обидва ці показники, аналізуючи рівень розвитку. Якщо абсолютна величина ВВП характеризує, перш за все, обсяг виробленої продукції та послуг, то його відносний показник визначає рівень продуктивності праці, організацію і культуру виробництва.

Найрозвинутіші країни мають високі значення о обох показниках, як і найменш розвинуті мають обидва низьких показника. Але є специфічна група, яку складають нафтодобувні країни Перської затоки, що мають ве-ликі надходження від експорту нафти. Оскільки щільність населення тут невелика, душові показники ВВП цих країн дуже високі. Проте, на відміну від розвинутих і нових індустріальних країн, вони характеризуються незбалансованою структурою національної економіки.

Узагальнюючим показником рівня розвитку національної економіки на глобальному рівні є валовий світовий продукт (ВСП). Він виражає обсяг кінцевих товарів та послуг, що вироблені в усіх країнах світу.

Аналізуючи економіку країни, важливо знати ступінь її зовнішньоекономічної активності. Його визначають такі показники: експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, відкритість економіки щодо світового ринку, частка іноземного капіталу в економіці країни, величина активів резидентів за кордоном та інші.

Експортом називається вивезення товарів та послуг за межі країни. Імпорт — довіз товарів та послуг до країни з-за кордону. Різниці між експортом та імпортом складає сальдо зовнішньоторгівельного балансу країни. Воно може бути позитивним (активним) або від’ємним (пасивним). Звичайно, уряд країни прагне до позитивного сальдо, бо це означає приплив валюти до країни. Найсприятливіші умови для цього є у розвинутих країн, чиї товари мають високу конкурентоспроможність.

Із зовнішньою торгівлею пов’язано поняття відкритості національної економіки країни, тобто ступеня її участі в міжнародному поділу праці. Вона розраховується як співвідношення між експортом країни та її ВВП. Теоретично, чим більший показник відкритості, тим глибше участь країни в міжнародних економічних зв’язках. Але досить великий цей показник мають деякі країни, що розвиваються, наприклад Арабські Емірати, Гайана та ін. Це від того, що їхні національні економіки майже цілком залежать від експорту сировини. З іншого боку, найпотужніші держави, такі як США, Японія, Франція, мають невисокі показники відкритості. Але це свідчить не про низьку “зануреність” країн у світову економіку, а про великі обсяги ВВП і наявність широкого внутрішнього ринку, що поглинає домашнє виробництво.

Показник відкритості України — 27 %, що взагалі характеризує достатню відкритість нашої країни на зовнішні ринки; проте вона формується в основному за рахунок експорту продукції недостатнього ступеня обробки (руди, чорні метали)⁴.

Є також показник, що характеризує імпортозалежність крани (співвідношення між імпортом країни та її ВВП). Цей показник звичайно високий в країнах, що розвиваються, і помірний або низький — в розвинутих.

Інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків країни характеризується не тільки обсягами товарообігу, але й міжнародним рухом факторів виробництва, до яких належать робоча сила, капітал і технології.

Задача 1

Заплановані такі місячні показники ринкового попиту та пропозиції на товар А

1. Зобразіть на одному графіку криві попиту та пропозиції і покажіть на осях координат величини очікуваної ціни та обсягу продаж.

Рис. 1

Очікувана цина то обсяг продажу знаходиться як місце перетину кривих попиту та пропозиції. Згідно з умовами нашого завдання очікувана ціна продажу буде 9 грн/шт.; очікуваний обсяг продажу — 6 одиниць товару.

2. Податок на додану вартість зростає. Покажіть за допомогою пунктирної лінії на графіку, побудованому відповідно до вказівок у завданні 1, можливі наслідки для попиту.

Ріст податку на додану вартість змінє тільки криву пропозиції. Вона має буде рухати вправо, як це показано на рис. 2

Рис. 2

Нова рівноважна ціна Р₂ зросте порівнянню зі старою Р₁ (9 грн./шт.), а попит — відповідно впаде і стане менше, ніж 6 одиниць товару.

Задача 2

Авіакомпанія розглядає можливість організувати додаткові щоденні рейси з міста А в місто В. Вона має оцінити кількість пасажирів, які будуть користуватися цим рейсом. Які витрати слід, а які не треба враховувати, щоб вирішити, чи буде очікувана виручка достатньою, щоб цей рейс приносив прибуток?

Витрати виробництва — це те, у що обходиться створення продукту підприємству. Витрати виробництва благ — це загальноекономічна категорія. Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення.

Економічні витрати включають явні й неявні витрати. Явні витрати називають ще розрахунковими витратами. Це — платежі за залучені вхідні фактори, здійснені прямими грошовими внесками на ринку факторів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. Такі платежі за ресурси включають витрати на електрику, паливо, сировину, працю тощо.

Деякі ресурси, що використовуються у виробничому процесі, перебувають у безпосередньому володінні самої фірми. Наприклад, фізичний обсяг капітальних благ, власником яких є виробник. Виробник володіє також управлінськими навиками й фінансовими ресурсами. Оскільки ці ресурси є власністю виробника, то йому потрібний певний неявний фактор витрат за використання цих ресурсів. Прикладом неявних витрат є використання власником некупованих ресурсів (земля, капітал) у своїй діяльності.

Загальні витрати в короткостроковому періоді часу дорівнюють сумі постійних і змінних витрат. Змінні витрати змінюються залежно від величини обсягу виробництва продукції (послуг). Постійні витрати не залежать від кількості виробленої продукції (наданих послуг).

Тому в нашому разі треба враховувати ті витрати, що ще водночас явними та змінними. Це — витрати на придбання нових або на амортизацію старих літаків, на додаткове технічне обслуговування парку машин, на додаткову зарплатню персоналу, який буде працювати в нових рейсах, закупівлю пального та інших матеріалів, на рекламу нових рейсів тощо. В перелік тих витрат, що не треба враховувати в даному разі є капітальні витрати на утримування капітальними спорудами, витрати на зарплатню основної частини персоналу, на обслуговування раніш отриманих банківських кредитів тощо.

Загальні висновки

Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:

— національний суверенітет;

— ресурсо-виробничі;

— господарсько-організаційні;

— товарообмінні.

В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами.

Для того, щоб Україна мала національну економіку потрібно провести структурну перебудову економіки з метою розвитку галузей які працюють на потреби держави. Це сільське господарство, машинобудування, машинобудування для легкої промисловості, машинобудування для харчової промисловості, розвиток легкої та харчової промисловості, розвиток галузей, які виробляють складну побутову техніку, скорочення добувної промисловості до потреб, металургії, виходячи з пріоритетів національних інтересів України. Національна економіка неможлива без розв’язання проблеми економічної безпеки. Економічна безпека формується виходячи із забезпеченості природними ресурсами, фінансування коштами, залежить від експорто- та імпортоорієнтації економіки.

В цілому економіка України, крім структурної перебудови, потребує оновлення основного капіталу, зміни технології і відповідно проведення ряду реформ, покликаних забезпечити ефективності виробництва.

Використана література

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. — К., Вища шк., 1995.

2. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю.Г. Козака. — К., ЦУЛ, 2003.

3. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: Учебное пособие для ВУЗов М.В. Елова, Е.К. Муравьев, С.М.Панферова и др., Под. ред. А.К. Шуркалина, Н.С. Цыниной. – М. Логос, 2000.

4. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посібник. – К,, Знання-Прес, 2002.

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект // К., 2000.

6. Цвылев Р. Метаморфозы индустриальной экономики: проблема экономических измерений // Мировая экономика и международные отношения, № 2, 2001.

7. Экономическая теория (политэкономия): Учебник. — М., Инфра-М., 1997.

8. Экономическая теория: Учебник для ВУЗов / Под ред. В.Д. Камаева. — М., Владос, 1999.

1 Економіка зарубіжних країн / за ред. Ю.Г. Козака. К., ЦУЛ, 2003. С. 10.

2 Цвылев Р. Метаморфозы индустриальной экономики: проблема экономических измерений // Мировая экономика и международные отношения, № 2, 2001. С. 11.

3 Економіка зарубіжних країн: Підручник. К.. Либідь, 2000. С.16.

4 Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посібник. – К,, Знання-Прес, 2002. С. 211.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)