164558 (582535), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Доктор економічних наук Володимир Черняк інфляцію порівнює з хворобою і вважає, що успішно боротися з нею можна лише тоді, коли буде правильно поставлений діагноз. Науковець переконаний, що природа вітчизняної інфляції( з 1993 року і донині) пов’язана не з попитом, як це прийнято вважати, а з витратами. Тож, мовляв, саме ця помилка й призвела до того, що було обрано неефективні «ліки».
-В основному застосовувалися методи обмежувально-стримувальної політики, - каже він. – Гальмували зростання заробітної плати, пенсій, стипендій, загалом усіх доходів. Придушували платоспроможний попит, що призвело до поширення бідноті. Нині настав час рішуче перейти до політики стимулювання доходів, яка має спиратися на такі стандарти, як прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата (місячна і погодинна)
З огляду на те, що на сьогодні в Україні до домінуючої інфляції витрат певною мірою приєдналася інфляція попиту, вчений радить ні в якому разі не зводити суть інфляції до емісії, і зважати не так на зовнішні причини зростання цін, як на внутрішні. Не відкидаючи загальносвітової тенденції їхнього підвищення (зростання населення, зменшення ріллі, перехід на біопаливо), він застерігає від перебільшення цього впливу.
- Нам передусім треба розв’язати проблеми низької ефективності сільськогосподарського виробництва, потенціал якого реалізується лише на третину, і великої енергозатратності всього господарського комплексу. –Окрім того потрібно боротися зі штучним накручуванням собівартості, змінити механізм розподілу прибутку, який дістається не так виробникам, як посередникам, а також обмежити надмірне зростання рентабельності.
Досягти цього самими лише економічними методами, на думку вченого, неможливо. Тож він підтримує намагання Кабінету Міністрів впливати на ситуацію ще й за допомогою адміністративних заходів. Мовляв, так роблять в усьому світі. Навіть потужна американська економіка зазнає державного і адміністративного впливу. Головне, аби на вітчизняних теренах не сплутали такий вплив з ручним управлінням.
Багато в чому з колегою погоджується керівник групи радників голови Нацбанку Валерії Литвицький. Він підтвердив, що інфляція витрат домінує вже чи не десятиліття. Її питома вага сягає за 60 відсотків. Однак 2008 року сподівалися на баланс інфляції попиту і пропозиції. Насправді ж січнева статистика цього не підтвердила.
Щодо найближчих перспектив, то, на переконання радника голови НБУ, до середини квітня робити якісь прогнози не варто. Треба спочатку подивитися, який буде бюджет, баланс, чи буде між макрокорективами, які нині підвищені, і антиінфляційними заходами, кореляція. Варто врахувати й ситуацію на світових ринках нафти, газу, металу, зерна. Адже від того, як розвивається економіка США і Китаю, наскільки тиснутиме на вітчизняних товаровиробників дорожчання енергоносіїв, чи буде попит на український метал, а отже й приплив валюти в країну, багато що залежить. Саме з огляду на це й не слід стверджувати, що цьогорічна січнева інфляція у 2,9 відсотка в грудні сягне 30 відсотків. Було ж уже так, що на старті 1997-го вона трималася на позначці 2,2, а на фініші ледве перевищила 10 відсотків.
- Стосовно адміністративних чинників, зазначив Валерій Литвицький, - то я б уточнив, яких саме, і не переоцінював їхню роль. Якщо йдеться про квотування, ліцензування, то це реально. Якщо ж про контроль за собівартістю (особливо в приватному секторі), не уявляю, в який спосіб це можна зробити. Єдине, про що можу сказати напевне, то це про необхідність доопрацювання антиінфляційних заходів. В них має бути баланс адміністративних і ринкових впливів, а також міститися відповідь на питання, що буде зроблено для подолання інфляції пропозиції.
Щоправда, за певних умов (нормального врожаю і виваженої цінової політики в аграрному секторі, уповільнене зростання цін на енергоресурси, помірковане тарифне регулювання, зниження непродовольчих цін, пов’язане зі вступом у СОТ, контрольований імпорт при одночасній допомозі вітчизняному товаровиробнику та приплив зовнішніх запозичень, які не перевищуватимуть минулорічного рівня), з інфляцією можна буде впоратися.
До певної міри цьому може посприяти зміна способу ії обчислення. На переконання ректора Національної академії управління Сергія Єрохіна, українська методологія дискретного розрахунку інфляції з початку року вигідна для держави і обслуговування потокових бюджетних зобов’язань. Але вона не віддзеркалює економічних реалій. У світовій практиці використовують неперервний річний розрахунок. Якщо ним скористатися, то рівень інфляції виходить зовсім інший-20,04%.
- Це і є реальні цифри, - стверджує вчений. - Вони відображають справжній стан економічних процесів. Тож мій прогноз такий: якщо економіка працюватиме ефективно і в наступні одинадцять місяців інфляція не перевищуватиме 0,5 відсотка, на кінець року матимемо 9.Якщо ж щомісяця вона сягатиме хоча б одного відсотка, грудневий показник підніметься до 15.
Та навіть при значно нижчому рівні (при так званій помірній інфляції, яка нібито є «мастилом» структурної перебудови економіки), очікувати чогось доброго не варто. Сергій Єрохін уже 5% інфляцію вважає критичною, з якої починаються економічні негаразди.
- Хто в цьому винен? Споживач тут ні до чого, адже попит завжди був і є джерелом розвитку. Усьому виною – бездарно проведена аграрна реформа, внаслідок якої галузь не може забезпечити платоспроможний попит належною пропозицією. Інші складові- енергозатратність виробництва(75млрд. кубів газу проти 15мільярдів, які споживає втричі потужніша економіка Польщі), та бюджетне дотування Пенсійного фонду. Вихід із ситуації Сергій Єрохін бачить у бездефіцитному бюджеті та економії державних витрат
За даними прес-служби Міністерства економіки, міністерство за участю зацікавлених центральних органів виконавчої влади розробило і подало до Кабінету Міністрів проект плану антиінфляційних заходів, які спрямовані на :
- посилення ефективності грошово-кредитного тиску, сформованного надлишковим попитом;
- змпеншення тимчасових дисбалансів на продовольчих ринках, недопущення необґрунтованого підвищення цін на окремі соціально важливі товари;
- підвищення ефективності адміністрування цін (тарифів) на продукцію (послуги) суб’єктів природних монополій та послуги житлово-комунального господарства;
- розвиток фінансового та фондового ринків, підвищення ефективності процесів енергозбереження, дія яких сприятиме зменшенню інфляційного тиску у середньостроковій перспективі;
- а також з оптимізації державного регулювання цін.
3 . Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією в Україні
3.1 Антиінфляційна політика уряду
інфляція сеньйораж гроші
Звичайно, повністю перемогти інфляцію не можна. Породжувана стимулюючою політикою держави, що підігрівається інфляційними очікуваннями населення інфляція — неминуча платня за підвищення темпів зростання економіки, зниження рівня безробіття. Антиінфляційна політика припускає контроль за рівнем цін, а в найгостріших випадках, особливо в ситуації гіперінфляції, — здійснення заходів, направлених на скорочення грошової маси в обігу.
При виборі варіанту антиінфляційної політики необхідно в першу чергу правильно виявити її джерела. Якщо ми маємо справу переважно з інфляцією попиту, основними напрямами антиінфляційної політики будуть:
1. Скорочення темпів зростання грошової маси за рахунок здійснення обмежувальної кредитно-грошової політики: підвищення ціни кредиту, скорочення випуску грошей і т.п..
2.Ні в якому разі не приймати емісійний спосіб покриття бюджетного дефіциту.
Якщо йдеться про інфляцію пропозиції, уряд здійснюватиме:
1. Пониження податкових ставок в цілях створення стимулів для розвитку виробництва;
2. Зниження ступеня монополізації економіки — здійснення активного антимонопольного регулювання;
3. Підвищення продуктивності чинників виробництва.
При здійсненні антиінфляційної політики важливо також брати до уваги ступінь інфляційних процесів і їх тривалість.
Якщо інфляція носить помірний характер, можливо, що держава не буде схильна вживати сильних антиінфляційних заходів. Швидше за все, антиінфляційна політика в такій ситуації носитиме адаптаційний характер: уряд поступово індексує економіку, прив'язуючи зростання цін до зростання заробітної платні.
Якщо уряд має справу з галопуючою інфляцією, а тим більше з гіперінфляцією, заходи антиінфляційної політики повинні бути більш радикальними. Як вдалий приклад здійснення таких радикальних заходів, коли була різко скорочена грошова маса в обігу, можна привести Польщу на початку 1990-х рр., коли завдяки жорсткій політиці уряду вдалося подолати інфляцію, що досягала, за різними оцінками, рівня 500— 550% в рік.
В Росії спроби швидко скоротити грошову масу в обігу привели до зростання неплатежів, падінню платоспроможного попиту, спаду у виробничій сфері. В 1998 р. уряд розробив нову стабілізаційну програму, направлену як на обмеження інфляційних тенденцій, так і на активізацію інвестиційного процесу у вітчизняній економіці.
При виборі антиінфляційної політики важливо брати до уваги конкретні економіко-політичні умови, особливості і традиції даної країни, пануючі психологічні установки, ступінь реалізованих соціальних перетворень.
У будь-якому випадку, яка б антиінфляційна політика не здійснювалася, необхідно пам'ятати, що боротьба з інфляцією вимагає пожертвувати регулюванням безробіття і в короткостроковому плані викликає спад у виробництві.
Якщо розглянуті процеси придбають затяжний характер, крім економічних проблем, виникає ще і небезпека соціальної напруженості. Щоб переламати інфляційні очікування, потрібне достатньо сильне підвищення безробіття, що може викликати активний протест населення.
Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиінфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.
Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.
Непрямі засоби включають:
1. Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
3.Обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
4.Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
5.Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.
Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.
Прямі засоби:
Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:
1.Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
2.Державне регулювання цін.
3Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
4.Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.
3.2 Методи антиiнфляцiйного оподаткування
Свiтовий досвiд виробив двi головнi концепцiї антиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це-заходи або безкомпромiсної боротьби з iнфляцiєю, або адаптацiї, пристосування до життя в умовах iнфляцiйної нестабiльностi. Перший метод реалiзується шляхом змiн у системi оподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий метод – це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiї та iн. До того ж необхiдною є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцiї. Адаптацiйна полiтика має своi недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцiї.
Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiєю цi методи використовуються комплексно, що дає бiльш виражений ефект, i дозволяє пом’якшити труднощi, припадаючi на долю економiки краiни.
Методи антиiнфляцiйного оподаткування.
В процесi стримування iнфляцiї податки вiдiграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчної системи країни до дiй в умовах iнфляцiї не пристосований.
У разi, якщо податкова система країни має труднощi з адаптацiєю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi складнi проблеми:
По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшується, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякої проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своїх доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивної форми має тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшує й частку податкiв у складi реальних доходiв.
Друга проблема пов’язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна, оскiльки зростання капiталу, пов’язане з приростом ринкової вартостi активiв, реагує на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй країнi не вдалося досягти суттєвого успiху у нейтралiзацiї наслiдкiв впливу iнфляцiї на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцiї полягає саме у тому, що вона збiльшує фактичне оподаткування капiталу.
Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим є бiльш швидке зростання вiдсоткової ставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцiї, що зберiгає реальну вiдсоткову ставку постiйною.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
