164538 (582528), страница 3
Текст из файла (страница 3)
До основних цілей, які ставляться перед менеджментом відносяться:
- досягнення сприятливого терміну окупності капіталу;
- одержання достатньої суми прибутків;
- скорочення ризику вкладень капіталу;
- забезпечення приросту капіталу;
- задоволення інтересів інвесторів;
- забезпечення стабільної роботи підприємства.
В процесі управління фінансовою діяльністю підприємства враховуються макроекономічні фактори. На основі аналізу їх динаміки менеджер намагається обґрунтувати і запропонувати до вибору правління підприємства найбільш раціональні та ефективні проекти управління капіталом. Фінансовий менеджмент (як і менеджмент взагалі) - це поєднання науки і мистецтва. Фінансист націлений на активний пошук, аналіз, вибір найбільш раціональних, оптимальних рішень з багатьох можливих варіантів.
Фінансова політика на державному рівні проводиться Міністерством фінансів, центральним банком, податковою адміністрацією, державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, казначейством, фондом державного майна та іншими органами.
До основних задач фінансового менеджменту на рівні держави відносяться:
- забезпечення реалізації соціальних програм,
- фінансування розвитку народного господарства;
- проведення структурної перебудови економіки,
- забезпечення фінансування обороноздатності країни,
- фінансування органів державного управління;
- забезпечення розвитку міжнародних відносин,
- створення належних умов для розвитку територій.
В процесі проведення фінансової політики на держаному рівні використовуються такі інструменти:
- податки, збори, відрахування;
- інвестиції;
- ціни і тарифи;
- державні видатки;
- державні цінні папери;
- дотації, субсидії і субвенції.
Використовуючи всі можливі фінансові інструменти, фінансовий менеджмент організує досягнення цілей, поставлених власниками. При цьому обираються найбільш оптимальні для підприємства, установи способи реалізації. Діяльність фінансового менеджера здійснюється шляхом проведення аналізу розвитку об'єкту, розробки напрямів підвищення його ефективності та хеджування ризиків, здійснення контролю за реалізацією розроблених проектів та ін.
5. Управління фінансами з метою стабілізації соціально-економічного розвитку України
Управління фінансами з боку державних органів влади відіграє важливу роль в забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. З використанням фінансових важелів здійснюється управління грошовими потоками, що забезпечують реалізацію державних соціальних програм, розвитку підприємницької діяльності, залучення і використання інвестиційних ресурсів, обсягів кредитування економіки, надходження та відтік капіталів за межі країни та ін. В сучасних умовах основною метою проведення таких операцій є забезпечення стабільного, поступального, соціального і економічного розвитку держави. Заходи фінансового регулювання проводяться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському та місцевому. Координація їх проведення у напряму досягнення визначених цілей - це також одна із важливих задач управління державними фінансами.
За останні роки з боку державних органів управління проведено значну роботу з метою стабілізації соціально-економічного розвитку країни. Результатом є досягнення позитивних тенденцій в економіці. Зокрема, починаючи з 2000 p., діє тенденція до зростання обсягів ВВП, промислової продукції, позитивні зрушення відмічаються в АПК, активізуються інвестиційна діяльність, знизився рівень бартеризації економіки. Зросла зайнятість населення, погашається заборгованість з виплати заробітної плати та пенсій.
Позитивні зрушення спостерігаються в грошово-кредитній сфері. Стабілізовано валютний курс гривні. Зріс рівень монетизації економіки. Продовжується процес становлення вітчизняного фондового ринку. Збільшилися обсяги кредитування економіки з боку комерційних банків. Зросли валютні резерви НБУ. Дещо зменшилися обсяги державного зовнішнього боргу. Стабілізується процес виконання бюджетного процесу на різних рівнях. Зменшуються обсяги доларизації економіки.
Разом з тим, для сучасного стану розвитку фінансової системи України притаманна наявність багатьох складних проблем, що потребують зваженого вирішення. До них, зокрема, відносяться:
1. Низька платоспроможність населення, що зумовлює звуження внутрішнього попиту, зниження нагромадження і обсягу інвестицій.
Так, частка оплати праці в структурі собівартості продукції складає біля 10%. А у відношенні до ВВП - біля 25 % (в ПРК - біля 70 %).
Підприємства орієнтовані переважно на зовнішній ринок. Так, частка експорту в структурі ВВП складає біля 60 %.
2. Наявність нераціональної структури економіки, застарілого обладнання і скорочення виробництва. Такі явища спричиняють необхідність залучення значних обсягів інвестицій та проведення реструктуризації і санації підприємств. За розрахунками експертів ступінь зносу основних виробничих фондів в народному господарстві України досягає 70-80%. До того ж, треба враховувати, що в умовах лібералізації економічного розвитку і посилені конкуренції з іноземним капіталом на території країни необхідність оновлення основного капіталу зростає.
3. Проведення лібералізації економіки, жорсткої грошово-кредитної політики привели до зростання обсягів дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств і установ, а також бартеризації економіки. Так, за останні роки в окремі періоди обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств і установ досягали величини ВВП. А частка бартеру в структурі проведених операцій доходила до 40%. В той же час, рівень монетизації ВВП складає від 10 до 20 % (в промислово-розвинутих країнах - від 40 до 100 %).
4. Наявність жорсткої податкової системи. Результатом є скорочення розвитку підприємницької діяльності, обсягів господарських операцій та нагромадження капіталу. Поряд з цим збільшується обсяг тіньового сектору та його відтоку за межі країни. За офіційними даними біля половини наших підприємств працює в " тіні". Високі ставки податків на доходи громадян. Так, якщо максимальна їх ставка в Росії зараз складає 13%, то в Україні - 40 %. Щорічно з України вивозиться капітал обсягом до 4 млрд. дол. США.
5. Використання незбалансованої бюджетної системи. З одного боку, державні органи управління не забезпечують надходження запланованих доходів до Державного бюджету. Зростає бюджетна заборгованість суб'єктів підприємницької діяльності. З іншого боку, в Україні високий рівень державних видатків. З урахуванням витрат Пенсійного фонду України вони досягають 40% ВВП. До того ж, використовуються вони не зовсім раціонально. Існує дуже багато необґрунтованих пільг.
6. Наростання обсягів державного боргу. Державний борг країни досягає критичного рівня (біля 60 % величини ВВП). При цьому, сума зовнішнього державного боргу більше, ніж в 2 рази перевищує величину внутрішнього боргу. І хоча в останні періоди відзначається зменшення обсягів зовнішнього боргу, та це здійснюється за рахунок наростання внутрішнього державного боргу.
7. Недостатній розвиток фінансової інфраструктури і фінансового ринку. Кількість фінансових посередників і обсяги їх операцій в Україні є недостатніми для забезпечення нормального функціонування фінансового ринку. Причиною є невеликі обсяги залучення фінансових ресурсів країни до обігу. А це - одна із причин гальмування розвитку ринкових відносин.
8. Кризовий стан системи соціального страхування та пенсійного забезпечення. Існуюча система не здатна забезпечити мобілізацію достатніх обсягів фінансових ресурсів і необхідних (в умовах низького рівня доходів населення) соціальних виплат. В зв'язку з цим, вона потребує суттєвої трансформації.
9. Слабкий потенціал банківської системи. Кредитні ресурси, що надаються комерційними банками суб'єктам господарювання досягають всього 10% ВВП, тоді як в ПРС - 50-60%. В Україні майже 40% грошової маси перебуває поза банківським обігом.
10. Високий рівень доларизації економіки. На початок 2010 р. доларова маса, що знаходиться на території України оцінювалася в 15-20 млрд. дол. При цьому слід зазначиш, що обіг гривневої маси досягав 10 млрд. грн. Таким чином, доларова маса більше ніж в 10 раз перевищувала гривневий обіг.
Виходячи з цього, до основних напрямів управління державними фінансами з метою стабілізації розвитку України відносяться:
1. Впровадження заходів з питань підвищення платоспроможності населення і суттєвого збільшення обсягів внутрішнього ринку. До інструментів, що можуть бути використані з метою реалізації таких заходів, відносяться: підвищення межі прожиткового мінімуму, збільшення мінімальної заробітної плати, впровадження заходів, що мають за мету підвищення заробітної плати і досягнення раціональної частки її в структурі ВВП, збільшення соціальних виплат, розширення підприємницької діяльності та ін.
2. Проведення зваженої інвестиційної політики з метою формування раціональної структури економіки країни, реструктуризації і санації крупних приватизованих підприємств. Задля вирішення таких задач державні органи управління повинні створити необхідні умови для формування і використання інвестицій в народне господарство. Зокрема, сюди можна віднести: збільшення інвестицій за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів, створення умов для розширення інвестиційної діяльності підприємств, установ та громадян; залучення коштів з-за кордону з метою збільшення інвестиційного потенціалу країни на вигідних умовах.
3. Створення умов для відродження вітчизняного виробництва, формування достатніх обігових коштів для підприємств всіх форм власності; скорочення обсягів дебіторської і кредиторської заборгованості. Задля досягнення цієї мети державні органи управління повинні скоординувати зовнішньо-еконономічну політику у напряму забезпечення пріоритетного розвитку вітчизняного виробника, введення в обіг фінансових інструментів, здатних забезпечити погашення взаємозаборгованосіі підприємств і установ в умовах наявності зважених обмежень у грошово-кредитній сфері, скорочення рівня бартеризації економіки.
4. Забезпечити перехід від жорсткої грошово-кредитної політики до зваженої. З цією метою проводити регулювання грошової маси в обігу з урахуванням інфляції, забезпечення народного господарства грошовими коштами, необхідності проведення санації підприємств, досягнення раціональної плати за кредитні ресурси, збільшення обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб.
5. Проведення кардинальних змін в системі оподаткування. Зменшення кількості (або якості) податків і зборів, їх фіскального тиску; впровадження заходів з детінізації економіки та поверненню вивезених капіталів в Україну; збільшенню притоку іноземних капіталів.
6. Розробка і реалізація заходів з метою збалансування державного бюджету. Досягнення раціональної величини і структури доходів державного бюджету забезпечення достатніх доходів місцевих бюджетів; впровадження доцільної і прозорої структури і обсягів державних видатків на всіх рівнях; забезпечення раціонального використання державних коштів.
7. Управління державним боргом з метою досягнення його раціональної величини і структури. Для цього здійснювати залучення коштів на найбільш сприятливих умовах. Використання коштів, залучених в процесі формування державного боргу повинно проводитися на найбільш доцільній і ефективній основі.
8 Для забезпечення прискореного розвитку фінансового ринку і фінансової інфраструктури в Україні потребують реалізації заходи з забезпечення захисту фінансових інвестицій, перетворення фінансових інструментів, емітованих суб'єктами господарювання в ліквідні активи, розширення операцій емітентів з цінними паперами, досягнення раціональних меж розвитку фінансового ринку і фінансової інфраструктури.
9. Проведення реформи системи соціального страхування та пенсійного забезпечення з метою формування необхідних ресурсів для проведення передбачених виплат, а також збільшення фінансових інвестицій.
10. Розробити та впровадити в життя заходи з метою зміцнення банківської системи країни та обсягів кредитних ресурсів, що надаються фізичним і юридичним особам. Для цього доцільно більш активно залучати іноземні капітали до фінансування банківської системи, проводити менш жорстку грошово-кредитну політику, зменшити податковий тиск на комерційні банки.
11. З метою послаблення доларизації економіки провести заходи зі зменшення тінізації економіки, надання гарантій вкладникам коштів в цінні папери і депозити, зменшити податкове навантаження на проведення фінансових операцій.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
