160763 (581556), страница 2
Текст из файла (страница 2)
3. Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.
Конкурентне законодавство:
1. Законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму (домінування) в господарській діяльності, складається з цього Кодексу, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших законодавчих актів.
2. Положення цієї частини Кодексу не поширюються на відносини, у яких беруть участь суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, якщо результат їх діяльності проявляється лише за межами України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
3. Законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов’язаних з недобросовісною конкуренцією та монополізмом (домінуванням) на фінансових ринках.
Дискримінація суб'єктів господарювання:
1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
- заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
- примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;
- прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;
- встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;
- надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;
- обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
- встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.
2. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.
4. Сервісна марка для захисту цінних паперів
Згідно Господарського кодексу України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:
винаходи та корисні моделі;
промислові зразки;
сорти рослин та породи тварин;
торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
комерційне (фірмове) найменування;
географічне зазначення;
комерційна таємниця;
комп'ютерні програми;
інші об'єкти, передбачені законом.
Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.
Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.
Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.
Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання.
У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.
Торговельна марка, право на яку належить кільком особам,— це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.
Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.
У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.
З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:
- використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;
- інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;
У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять у комплекс прав за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нових позначень правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору.
У разі продовження чинності договору комерційної концесії користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.
Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, договір продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.
5. Задача
Припустимо, що ми купуємо облігацію з нульовим купоном, що має термін дії три роки. Для зручності вважаємо, що ми купуємо облігацію 1 січня. У момент покупки прибутковість облігації (облігаційний базис з піврічними нарахуваннями відсотків) складає 10%. Ціна погашення облігації складає 100000 дол. З урахуванням прибутковості облігації її ціна у момент покупки складає 74 621,54 дол. Як нараховуватимуться відсотки для податкових цілей, якщо облігація випущена до 1 липня 2006 р. включно? А якщо пізніше?
Для облігацій, випущених до 1 липня 2006 р. включно, дисконт при емісії нараховується за допомогою рівномірної амортизації. Це означає, що ми беремо дисконт і ділимо його на 6 (оскільки в році два періоди, а облігація має термін дії три роки). Обчислення має наступний вигляд: (100 000 - 74 621,54)/6 = 4229,74 дол. Таким чином, кожні шість місяців ми нараховуємо відсоток, рівний 4229,74 дол., з якого повинен бути сплачений податок за рік нарахування. Щоб уникнути плутанини з приводу визначення вартості облігації для цілей розрахунку приросту капіталу, що потрібний у разі ухвалення рішення про продаж облігації, ми повинні скоректувати базис облігації для нарахування відсотків. Коректування вимагає, щоб ми додали накопичений відсоток до базису попереднього періоду, тоді ми отримаємо новий скоректований базис.
Відповідні обчислення представлені в табл.1.
Таблиця 1. Розрахунок нарахувань для облігацій з нульовим купоном, випущених до 1 липня 2006 р. включно
Період | Час | Процент для звітності | Скоректований базис |
1 | 0,5 | 4229,74 | 78851,28 |
2 | 1,0 | 4229,74 | S3 081,02 |
3 | 1,5 | 4229,74 | 87310,76 |
4 | 2,0 | 4229,74 | 91 540,50 |
5 | 2,5 | 4229,74 | 95 770,24 |
6 | 3,0 | 4229,74 | 100000,00 |
Якщо та ж сама облігація випущена 2 липня 2006 р. або пізніше, то правила нарахування відсотків будуть іншими. А саме, для кожного періоду потрібно скоректований базис попереднього періоду помножити на половину прибутковості до погашення. Отриманий добуток і буде нарахованим відсотком оподаткування. Оскільки прибутковість до погашення рівна 10%, для кожного 6-місячного періоду потрібно помножувати на 5% попередній скоректований базис. Цей добуток потім додається до скоректованого базису попереднього періоду, тобто виходить новий скоректований базис. Відповідні обчислення представлені в табл.2.
Таблица 2. Розрахунок нарахувань для облігацій з нульовим купоном, випущених 2 липня 2006 року або пізніше
Період | Час | Попередній базис | Прибутковість (%) | Процент для звітності | Скоректований базис |
1 | 0,5 | 74621,54 | 10 | 3731,08 | 78 352,62 |
2 | 1,0 | 78 352,62 | 10 | 3917,63 | 82 270,25 |
3 | 1,5 | 82270,25 | 10 | 4113,51 | 86 383,76 |
4 | 2,0 | 86383,76 | 10 | 4319,19 | 90 702,95 |
5 | 2,5 | 90 702,95 | 10 | 4535,15 | 95238,10 |
6 | 3,0 | 95238,10 | 10 | 4761,90 | 100000,00 |
Предположим теперь, что облигация продана через 2 года за 91 450 дол. Если облигация подчиняется правилам, действительным для выпусков до 1 июля 2006 г. включительно, то прирост капитала равен -90,50 дол. (капитальный убыток). Эта сумма получена путем вычитания скорректированного базиса в 91 540,50 дол. из продажной цены в 91 450 дол. Если же облигация подчиняется правилам для выпусков после 1 июля 2006 г., то прирост капитала составляет 747,05 дол. и подсчитывается так же. Легко заметить, что метод постоянной доходности (для выпусков после 1 июля 2006 г.) приводит к более привлекательной налоговой ситуации, так как меньшее количество доходов облагается налогом в более ранние сроки (и большее количество — в более поздние). Налоговая отсрочка имеет преимущества, так как позволяет использовать временную стоимость денег.
Припустимо тепер, що облігація продана через 2 роки за 91 450 дол. Якщо облігація підкоряється правилам, дійсним для випусків до 1 липня 2006 р. включно, то приріст капіталу рівний -90,50 дол. (капітальний збиток). Ця сума отримана шляхом віднімання скоректованого базису в 91 540,50 дол. з продажної ціни в 91 450 дол. Якщо ж облігація підкоряється правилам для випусків після 1 липня 2006 р., то приріст капіталу складає 747,05 дол. і підраховується так само. Легко відмітити, що метод постійної прибутковості (для випусків після 1 липня 2006 р.) приводить до привабливішої податкової ситуації, оскільки менша кількість доходів оподатковується в раніші терміни (і більша кількість — в пізніші). Податкове відстрочення має переваги, оскільки дозволяє використовувати тимчасову вартість грошей.