142516 (579573), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Своє визначення Щепаньський ілюструє прикладами з організації життя групи студентів. Тут ми маємо справу з елементами загальної організації навчального закладу, встановленої законами про освіту, такими як певний порядок занять, обов'язки студентів і викладачів, з прийнятими зразками поведінки і взаємовідносин, а також з нормами, що регулюють взаємини членів колективу вищого закладу освіти, та ін. Все це разом приводить до того, що студенти, які вступили до навчального закладу, керуючись особистим інтересом - здобути фа­хові знання і диплом, живуть і співпрацюють у групі упорядковано, не прагнучи реалізувати особисті інтереси за рахунок прав і прагнень ін­ших, і таким чином життя студентської групи йде упорядкованим, «нор­мальним» шляхом. Отже, соціальна організація - це комплекс засобів, за допомогою яких спільнота підтримує внутрішню рівновагу, певний порядок у своєму середовищі.

Аналізуючи сутність соціальної організації, А. Каміньський ілюструє її дії на прикладі упорядкування дорожнього руху. Правила дорожньо­го руху достатньо подані в Цивільному кодексі і обов'язкові для всіх водіїв та пішоходів. Допоміжну функцію в регулюванні руху виконують різні дорожні знаки. За дотриманням правил руху на дорогах стежать спеціальні служби (ДАІ, дорожня міліція). На роздоріжжі, де небезпека для транспорту і пішоходів зростає, з'являються міліціонери-регулювальники. Якщо поряд є кілька перехресть, дії регулювальників коор­динуються. Міліція узгоджує свої дії з роботою світлофорів, останні можна підключити до комп'ютера, щоб, скажімо, забезпечити «зелену хвилю» для транспорту, та ін.

Приклад організації дорожнього руху свідчить, що соціальна орга­нізація виявляється в різних вимірах суспільного життя. Не випадково автори, що оперують терміном «соціальна організація», позначають ним онтологічні аспекти суспільного буття. Залежно від контексту, де використовується цей термін, акцентуються його матеріальний (орга­нізація - це група), атрибутивний (організація - це упорядкованість) або поведінковий (організація - це процес) аспекти.

Отже, організація спільноти людей, наприклад соціальної групи, виявляється у:

1. розподілі соціальних дій відповідно до статусів та ролей у групі;

2. взаємодоповненні цих диференційованих дій;

3. стабільності, тривалості у часі статусної та ролевої структури;

4. відносній незалежності соціальних дій від персони, що їх виконує. Дія повинна відбуватися навіть тоді, коли повністю або частково
   змінюється склад групи;

5. факті, що певні відхилення від встановлених дій викликають
   негативні санкції, а деякі - позитивні або взагалі не беруться до
   уваги. Негативні санкції - це осудження, іронія, догана, позбавлення волі, страта, виключення з групи. Позитивною санкцією може
   бути визнання, похвала, нагорода та ін.

Ступінь відхилення від усталених зразків соціальної дії, зміст і мо­дальність санкцій різні в різних групах, неоднакові для окремих кате­горій у межах тієї самої соціальної групи, для індивідів з різними соці­альними статусами. Як ведеться: «що попові можна, то дякові - зась»(5).

4. Типи соціальних організацій.

Ще кілька століть тому все соціальне життя, задоволення соціаль­них потреб, турбота про здоров'я, навчання, піклування про старих відбувалися в межах родини, сусідської групи, сільської спільноти. Формування сучасних індустріальних та постіндустріальних суспільств з їхньою складною соціальною структурою, розгалуженим поділом праці, диференціацією соціальних потреб та інтересів вимагало нових форм задоволення їх, нових способів встановлення і збереження со­ціального порядку. Виникла потреба у створенні великої кількості ор­ганізацій. Як зауважив Н. Смелзер, ми починаємо наше життя в орга­нізації і організовано залишаємо цей світ. Пологовий будинок, ди­тячий садок, школа, виробництво або установа, армія, міліція, банки, магазини, установи охорони здоров'я, соціального захисту і наприкінці бюро ритуальних послуг - всі ці та багато інших організацій регламен­тують все публічне життя. Спробуємо упорядкувати цей різноманітний світ організацій.

Організації, які регулюють соціальне життя, можна передусім поді­лити на такі, що сформовані свідомо, рефлексивно, немовби заздале­гідь сплановано, та організації, які створюються поступово в процесі спільного життя, нагромадження соціального досвіду, коли рефлексія відіграє не плануючу, а швидше коригуючу роль.

Перший тип організації виникає як результат узагальнення в нор­мах і санкціях більш або менш раціонального аналізу соціальної дійс­ності, умов вирішення життєво важливих для спільноти завдань.

Другий тип створюється поступово і немовби несвідомо. Він міс­тить у собі, як стрижень, такі норми і санкції, які певний час вже функ­ціонували і визнавалися індивідами, але не були зафіксовані у кодек­сах, правилах чи загальних регламентах. Взагалі більшість таких норм не формулюється однозначно, хоча на практиці реалізується в діях ін­дивідів - членів групи. Про це свідчать санкції, негативні для тих, хто відхиляється у своїй поведінці від визнаної більшістю норми. Межа між першим і другим типами організації досить плинна. Оби­два типи організації - граничні, ідеальні. Організації в архаїчних суспіль­ствах, групи типу сусідської общини, сільської громади складаються спонтанно, як умова відтворення спільного життя і не мають прикмет, заздалегідь спланованих. У свою чергу, профспілки, установи охорони здоров'я, наукові товариства, взагалі великі групи, створені для реалі­зації визначених соціальних завдань, - це спільності, майже цілком сконструйовані, в яких усі основні норми і санкції чітко сформульовані у статутах. Однак слід зазначити, що кожна свідомо створена органі­зація ґрунтується на організації або організаціях, сформованих посту­пово, з малою участю рефлексій. Наприклад, керівництво промисло­вим підприємством свідомо встановлює норми організації процесу виробництва і міжособових стосунків під час праці, спираючись на думку, що робітники підприємства засвоїли певні норми соціального спів­життя, які були обов'язковими в середовищі, до якого вони належать, або на підприємстві, де вони раніше працювали.

Часто буває так, що організаційні норми, які спочатку були встановлені свідомо й ефективність яких була контрольованою, з часом настільки глибоко засвоюються індивідами, що реалізуються ними автоматично, без урахування можливості застосування санкцій. Це свідчить про ви­сокий ступінь соціалізації суспільства. Можна навести аналогію: у добре вихованої дитини поведінка визначена не страхом покарання, а тим, що сама думка про «поганий» вчинок для неї неприємна, тому емоцій­но відкидається.

Існуючі соціальні організації можна поділити на формальні і нефор­мальні.

Формальна організація - це система формалі­зованих приписів, статусів, ролей, яка встановлює раціональний поділ праці, а також забезпечує координацію дій індивідів. Натомість не­формальна організація - це спонтанне утворення зразків поведінки, які передаються за допомогою традиції, звичаїв. Неформальна органі­зація упорядковує повсякденне життя поза межами формальних організацій або ж доповнює і компенсує кодифіковані зразки поведінки; в ній функціонують переважно моральні санкції. Наприклад, на промис­ловому підприємстві формальна організація - це комплекс приписів, чітко сформульованих керівництвом, які регулюють поведінку персо­налу в процесі виробництва. Неформальну організацію становлять усі засоби регуляції соціальних стосунків і процесів, які існують або ство­рюються на підприємстві поряд з формальною організацією, а іноді і всупереч їй.

Одним з критеріїв, за якими формальну організацію відрізняють від неформальної, є принцип легальності. Формальним є все, що легаль­не, встановлене розпорядженнями чи за допомогою демократичних процедур волевиявлення. Інший критерій - незалежність організацій­ної структури від конкретних індивідів, які виконують регулюючі функ­ції. Слід зазначити, що за допомогою цих критеріїв не можна ясно і виразно визначитися, де формальна організація, а де неформальна. На практиці вони взаємно проникають, взаємно доповнюють одна одну.

Формування організаційних структур відбувається різними шляха­ми. Зважаючи на їхню специфіку, можна навести два антиподи - доб­ровільну і тотальну (примусову) організації. Прикладом добровільних організацій є професійні і релігійні об'єднання, політичні партії (за умов демократії), різні асоціації типу наукових товариств, клуби за ін­тересами, самодіяльні колективи тощо. Смелзер наводить три головні ознаки добровільних організацій: 1) вони створені для захисту спіль­них інтересів їхніх членів; 2) членство в організації є добровільним - люди можуть вільно входити до них і вільно залишати їх; 3) організації цього типу не пов'язані з державними органами. Щодо останньої ознаки, то вона властива далеко не всім добровільним організаціям, тому модифікується залежно від специфіки тієї чи іншої країни.

Протилежний тип організації - організація тотальна, або примусо­ва. Це таке об'єднання, входити до якого людей примушують, навіть якщо вони цього не бажають. Смелзер підкреслює: «Якщо добровільні організації створюються для захисту певних інтересів своїх членів, то примусова організація формується для «загального» суспільного бла­га, сутність якого формулюється державою, церквою, іншими органі­заціями, що мають право уособлювати загальний інтерес» (3, ст. 172).

До них можна віднести такі організації, як шпиталі, будинки і сана­торії для немічних людей, тюрми, виправні табори, різні типи приму­сових робіт для людей, небезпечних для суспільства, обов'язкову (не професіональну) армію, обов'язкову школу тощо.

5. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства.

Соціальні інститути та організації відіграють значну роль у житті суспільства.

Формальні інститути відіграють велику роль в згуртуванні суспільства. Неформальні соціальні інститути, хоч і регламентуються в соціальних діях, зв'язках, але не оформлені законом. Це свого роду певні неписані правила та норми поведінки, які існують, наприклад, в сільській місцевості. Неприйняття та ігнорування їх не карається певними законами чи іншими санкціями, однак люди, які відносяться до категорії порушників, навряд чи зможуть користуватися повагою або авторитетом у своїх земляків

Соціальні інститути виконують такі функції:

1. репродуктивну, закріплення, збагачення і відтворення на новому рівні чи в певній галузі суспільних відносин;

2. регулятивну і соціального контролю;

3. інтегративну, згуртування суспільства;

4. комунікативну або залучення людей до діяльності;

Кожна з цих функцій знаходить своє конкретне втілення у різноманітних соціальних інститутах. Розвиток суспільства визначається, насамперед, рівнем розвитку соціальних інститутів. Розвиток соціальних інститутів проходить: по-перше, шляхом виникнення нових соціальних інститутів, (інститути дипломатії, інститути людини, інститути фінансів і т.д.); по-друге, шляхом удосконалення вже існуючих соціальних інститутів. Так, в Україні із надр загальносудової системи розвивається Конституційний суд, в рамках інституту охорони здоров'я стає самостійним інститутом наркологічна служба і т.д..

Економіка як соціальний інститут виконує такі функцій:

1. підтримка і розвиток форм суспільного розподілу праці;

2. стимулююча, яка забезпечує посилення стимулів до праці, економіч­ну зацікавленість до праці;

3. інтегративна, яка виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих;

4. інноваційна, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання.

Політичні інститути є важливим джерелом соціальних і політичних змін, вони формують активність громадян, програми та альтернативи соці­ального і політичного розвитку.

Сім'я як інші соціальні інститути, виконує ряд функцій. Функції сім'ї - це способи прояву її активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. В соціо­логії існує багато різних класифікацій функцій сучасної сім'ї. Спробуємо перераховувати деякі з них:

1. Репродуктивна функція, тобто функція дітонародження, відтворення
   населення;

2. господарсько-побутова функція. Вона пов'язана із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для підтримання фізичного
   здоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;

3. економічна функція, яка передбачає накопичення матеріальних благ
   одними членами сім'ї для інших у випадку непрацездатності чи в зв'язку з
   іншими причинами;

4. виховна функція, що включає виховання батьками молодого поко­ління на основі збереження та передачі молоді основних духовних та куль­турних цінностей, трудових навичок;

5. функція соціалізації, котра охоплює допомогу сім'ї в складному про­
   цесі входження дитини до складного світу соціальних зв'язків, прищепленні
   їй певних звичок, поглядів, моральних установок, цінностей;

1. реактивна функція, яка передбачає роль сім'ї в процесі емоційної
   стабілізації та психологічного розвантаження людини. У сім'ї можна отри­
   мати підтримку, скинути напругу від соціальних контактів і т.д.;

2. комунікативна функція, в ході реалізації якої відбувається задово­лення потреб людини в спілкуванні на основі взаєморозуміння та підтримки,
   в ізоляції, усамітненні;

3. регулятивна функція,, під час якої сім'єю здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні один з одним та з іншими
   людьми;

4. функція взаємодопомоги, що пов'язана із роллю сім'ї в наданні необ­хідної допомоги членам своєї родини та іншим людям чи соціальним гру­пам;

5. дозвільна функція, котра передбачає задоволення потреб у спільно­
   му проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів.

Щодо соціальних організацій, то всі прояви соціальної організації в групі свідчать про те, що діяль­ність людей в її межах зумовлена нормами і певними вимогами до то­го, як повинен діяти член спільноти в тій чи іншій ситуації. Ці норми становлять систему, яка охоплює сферу права, моралі, звичаїв і регу­лює поведінку в соціальній групі і в суспільстві взагалі. Оскільки в своїх діях індивіди обмежені наявними соціальними відносинами, можна і соціальну організацію визначити як систему нормативне обумовлених і санкціонованих соціальних відносин між індивідами в межах групи, між окремим членом групи і груповими цінностями і, нарешті, між ним та представниками інших груп і їхніми цінностями (5).

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)