Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Четвертий блок — центральний — відображає соціальну активність соці­альних груп.

П'ятий блок — культура суспільства — відображає цінності, норми які визначають потреби і інтереси соціальних груп. Отже соціальний механізм розвитку економіки є складною взаємодією системи взаємопов'язаних фак­торів.

Практична значимість економічної соціології найкраще виявляється че­рез ті функції, які виконує в суспільстві дана галузь соціології.

В галузі економіки функціями економічної соціології є аналіз:

• соціальних резервів і ресурсів, які дозволяють виконувати економічні
  завдання чи вирішувати економічні проблеми;

• соціальних принципів, грунтуючись на яких, економічна система буде
  максимально ефективною і суспільно прийнятною;

• соціальних обмежень, які роблять економічну систему нестабільною і
  конфліктною.

Соціальні функції економічної соціології полягають в тому, що нею здійснюється:

• вивчення і аналіз можливостей і умов соціального й психологічного
  комфорту людини в даній економічній системі відносин;

• вироблення рекомендацій по адаптації особистості як суб'єкта економічної діяльності.

В зв'язку з цим, перед економічною соціологією стоїть ряд важливих завдань. На нашу думку, ці завдання найбільш повно розглянуті в фунда­ментальній для економічної соціології роботі Т.Заславської і Р.Ривкіної «Социология зкономичекой жизни».

Можна виділити теоретико-методологічні, емпіричні і прикладні за­вдання економічної соціології.

б) політика

Розглянемо ще один із різновидів соціальних інститутів - інститут полі­тики. Політика - це своєрідна сфера відносин між соціальними групами та спільнотами, яка пов'язана з їх боротьбою за владу, з визначенням форм, завдань, змісту діяльності держави. М.Вебер визначає політику як «прагнен­ня до участі у владі або здійснення впливу на розподіл влади, чи то між дер­жавами, чи всередині держави, між групами людей, котрі її складають. За словами Р.Арона, політика - це боротьба за владу та пов'язані з нею перева­ги».

М.Вебер вважав, що держава - це відносини панування людей над лю­дьми, що спираються як на засіб на легітимне (визначене тими, ким керу­ють) насильство. Він виділяє три типи легітимного панування, що характе­ризують мотиви підкорення. Перший тип - легальне легітимне панування -передбачає правову державу, де всі підпорядковані закону. Будь-яка влада, що видає та забезпечує виконання законів, - легальна. Разом з тим, вона може бути нелегітимною, тобто не визнаватися населенням. Другий тип - традиційне легітимне панування ґрунтується на вірі у непорушність, священність давніх порядків і звичаїв. Традиційне панування характерне для монархічної форми правління. Третій тип - харизматичне панування - пере­дбачає особисту відданість керівникові, вождю, пов'язану з вірою й чого особливі якості, його священний дар (харизму). Існують й інші типи легітимності, зокрема, ідеологічні (класова, націоналістична), ін., пов'язані із ви­правданням влади, тієї чи іншої ідеології.

Політика, як і всі інші сфери соціального життя, має свою специфічну структуру. До неї входять такі складові як політична свідомість, політичні організації та політичні відносини.

Політична організація - це сукупність усіх державних і недержавних закладів і організацій, які реалізують політичну владу, беруть участь у регу­люванні взаємовідносин між соціальними групами. До неї входять органи державної влади і державного управління, заклади, організації, які ставлять політичні цілі. Це — політичні партії, громадські організації, а також такі неформалізовані інституційні форми, як мітинги, демонстрації і т.д.

Політична свідомість - це почуття, настрої, погляди, уявлення, ін­тереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов'язані зі ставленням соціаль­них груп до політичної влади, шляхів і засобів її завоювання та утримання.

Політичні відносини - це стійкі політичні зв'язки і взаємодії, які утво­рюються у зв'язку з функціонуванням політичної влади. Це стосунки полі­тичних діячів, керівників і маси, еліти та електорату (виборців), еліти і контреліти, лідерів і груп підтримки і т.д.

Політика як соціальний інститут виконує ряд функцій:

1. ціннісно - орієнтаційну функцію;

2. управління і керівництва політичними і суспільними процесами;

3. інноваційну функцію;

4. інтегральну функцію;

5. функцію виховання і формування особистості.

в) сім'я

Коротко розглянемо ще один соціальний інститут - інститут сім'ї. Сім'я є напрочуд складний і неординарний феномен. Сім'я - це і ядро, основний складовий елемент суспільства, і мала соціальна група людей, які взаємоді­ють між собою і об'єднанні кровною спорідненістю.

Американській соціолог Н.Смелзер дає таке визначення сім'ї: «Сім'єю називаються засновані на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту та взаємною відповідаль­ністю за виховання дітей» (4, ст. 108).

Сім'я як соціальний інститут здійснює формування, розвиток І функці­онування сім'ї, сімейних шлюбних відносин в конкретних, культурних і со­ціально-економічних умовах, а також взірці сімейної поведінки, специфічної для тих чи інших соціальних груп, характерні ролі в сім'ї, специфіку фор­мальних і ненормальних норм і санкцій в сфері сімейно-шлюбних відносин. Як мала соціальна група, вказує М.Мацковський, сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які складають сім'ю. Цей підхід дозволяє з'ясувати мотиви і причини розлу­чень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й діть­ми.

Як соціальний інститут сім'я аналізується в тих випадках, коли слід з'ясувати, у якій мірі спосіб життя сім'ї відповідає інтересам суспільства. Як соціальний-інститут сім'я вивчається на макрорівні, де аналізуються переду­сім її соціальні функції. Звісно, сім'я існує в суспільстві не як ізольований соціальний інститут, а тісно пов'язана з іншими соціальними сферами, зо­крема, вона безпосередньо зв'язана з економікою.

На сім'ю впливають і інші соціальні інститути: політика, система мора­лі, права, культура. Для жодного виду культури характерне переважання в сім'ї або інших рис.

Інститут сім'ї має конкретно-історичний характер, він постійно змінює­ться і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства. З свого боку, сім'я також впливає на всі сторони життя суспільства. Вона є своєрідною мікромоделлю суспільства. У сім'ї закладаються біологічні основи здоров'я, звички та потреби, основні духовні цінності та культурні традиції, сім'я стає осередком затишку та захищеності. Тому головне призначення сім'ї - забез­печити безперервність функціонування соціальних, економічних, культур­них традицій в суспільстві.

На реалізацію функції сім'ї впливають особливості пев­них періодів в життєдіяльності сім'ї. Єдиної точки зору з приводу визначен­ня періодів життєдіяльності сім'ї на сьогодні ще не склалось. Дослідники сім'ї виділяють, як правило, такі етапи: перший - від вступу в шлюб до народження першої дитини (цей період поділяють ще не три-чотири підперіоди); другий - закінчується вступом дитини до школи; третій - досягненням соціальної зрілості останньою дитиною; четвертий - створення власної сім'ї останньою дитиною.

Інститут сім'ї, як і інші соціальні інститути, має свою специфічну стру­ктуру. Згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тіт­ку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах й основним соціальним об'єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтрим­ки.

За характером шлюбу сім'ї бувають: моногамні та полігамні. Моногам­на сім'я складається з шлюбу між одним мужчиною і однією жінкою. Полі­гамна сім'я - це шлюб між одним та декількома індивідами. Полігамна сім'я має свої різновиди: полігінія (шлюб між одним мужчиною і кількома жінка­ми) і поліандрія (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Зустрі­чаються також групові, а також одностатеві шлюби. За типом владних стру­ктур виділяються патріархальні родини, (де переважає влада чоловіків) та матріархальні сімейні системи, (де влада належить жінці і матері). Останнім часом відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної сис­теми, (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою).

З точки зору сфери подружжя шлюби діляться на ендогамні (взяті у ме­жах власної спільності) та екзогамні (між представниками різних груп). Це призводить до виникнення двох видів сім'ї: соціальногомогенної (однорід­ної) та соціально-гетерогенної (різнорідної).

За вибором місця проживання молодих соціологи виділяються патрілокальне, (коли молода відходить з своєї сім'ї і живе у сім'ї чоловіка, або по­близу оселі його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них), неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Захо­ді, але рідко зустрічається в Україні.

За складом сім'ї поділяються на розширену сім'ю, яка включає різні покоління, наклеарну (окрему, просту сім'ю, яку утворюють подружжя з дітьми) і неповну, коли відсутній один з подружжя.

За кількістю дітей виділяють там різновиди сім'ї: бездітні, однодітні, малодітні та багатодітні сім'ї.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства соціальні проблеми сім'ї загострюються. Різко впала народжуваність дітей в Україні, погіршує­ться матеріально-економічне становище більшості сімей, зростає кількість розлучень, значно збільшилась кількість сиріт, про яких не має коштів на­лежно піклуватись навіть держава.

Існує хороший вислів: «Міцна сім'я - міцна держава». Однак, що є за­порукою міцної сім'ї? Яким чином ми зможемо оволодіти мистецтвом збе­реження кохання, вірності, самодисципліни, почуття обов'язку на довгі роки сімейного життя? Я. Шепанський називає такі критерії успішного шлюбу: 1) міцність шлюбу; 2) суб'єктивне почуття щастя у кожного з подружжя; 3) здійснення очікувань більш широких груп; 4) повний розвиток особистос­ті кожного з подружжя, їх активності, здібностей, виховання здібних та ак­тивних дітей; 5) досягнення внутрішньої інтеграції, відсутність конфліктів. -

Однак у кожній сім'ї можуть траплятися певні непорозуміння чи конф­лікти і подолати їх можна тільки шляхом спільних прагнень членів сім'ї до взаєморозуміння, терпимості та досягнення сімейної гармонії (4).

3. Зміст поняття “соціальна організація”.

Метр польської, і не тільки польської, соціології Ян Щепаньський у своїй праці «Елементарні поняття соціології» (1970) починає розгляд існуючих дефініцій організації з метафори. Він пише: «Можна порівня­ти соціальний зв'язок із системою шнурків і ниток, які зв'язують членів спільноти, керують їхніми діями, тримаючи їх у шорах, змушуючи їх ви­конувати певні дії і не даючи змоги робити інші. Такі шнурки і нитки не повинні плутатися, паралізувати одне одного. Вони мають доповнювати одне одного, аби регулювати процес упорядкованим засобом, - інакше кажучи, вони мають бути організовані» (5, ст. 138).

Спробуємо від метафори перейти до більш точного визначення змісту поняття соціальної організації. На заваді стає той факт, що термін «організація» набуває різних значень залежно від контексту його за­стосування.

В одному розумінні термін “організація" тлумачиться як цільова група, створена для реалізації певних цілей за допомогою раціональ­них засобів, економії зусиль, раціонального поділу праці між членами групи, координації їхніх дій за допомогою керівних органів. На думку Н. Смелзера, організація - це велика соціальна група, сформована для досягнення визначених цілей.

В іншому розумінні термін «організація» розглядається як комплекс засобів управління і керівництва людьми, координації їхніх дій, гармо­нізації зусиль, спрямованих на досягнення визначених цілей більшості індивідів, які виконують окремі завдання.

Нарешті, під організацією розуміють сам процес регуляції соціаль­них дій, спрямованих на реалізацію певних цілей, тобто підкреслюєть­ся поведінковий аспект процесу.

«Соціологізувати» визначення змісту поняття організації спробу­вав Щепаньський. На його думку, соціальна організація будь-якої спільноти - це така сукупність зразків поведінки, настанов, соціаль­них ролей, засобів соціального контролю, яка забезпечує співжиття членів спільноти, гармонізує множину їхніх прагнень і дій у процес задоволення потреб, а також сприяє розв'язанню проблем і конфлік­тів, які виникають під час спільного життя.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)