104292 (576656), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

- головним показником, який відображає основне призначення продукції;

- інтегральним показником якості продукції;

- середньозваженим показником.

Інтегральний показник обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання.

Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.

Оцінка рівня якості виготовленої продукції — це встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції до початку її експлуатації або споживання. Для визначення рівня якості виготовлення продукції використовується коефіцієнт дефектності.

Коефіцієнт дефектності⁵ - це характеристика середніх витрат, пов'язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях — балах, що приходяться на одиницю продукції.

Коефіцієнт дефектності (І) визначається за формулою:

m А = ZjDij * Пі = І

де m — число всіх видів дефектів, що зустрічаються в даній продукції або вибірці;

dj — кількість дефектів і-го виду;

Zj — коефіцієнт вагомості і-го дефекту, який може виражатися в грн. при ціновій оцінці або в балах при бальній оцінці;

П — обсяг вибірки для визначення коефіцієнту дефектності (число проконтрольованих одиниць продукції).

При прийманні готової продукції оцінку рівня якості її характеризують приймальним рівнем дефектності на основі певного середнього значення коефіцієнта дефектності.

3. Складіть схему управління якістю на підприємствах торгівлі

Система управління якістю на підприємстві - це така організація роботи та відповідальності кожного учасника процесу, що забезпечує виробництво продукції міжнародного рівня якості..

Управління включає:

планування якості;

забезпечення якості;

поліпшення якості.

Підприємство торгівлі повинне мати сертифікати на системи управління якістю, наприклад, по стандарту ДСТУ ISO 9001. Деякі підприємства можуть мають по 2-3 сертифікати – якщо їх системи якості зареєстровані не лише в національній системі УкрСЕПРО, а і в закордонних.

З вивчення запитів конкретного споживача починається розроблення тієї чи іншої моделі, рецептури, послуги. Виробники залежать від споживачів, а значить, повинні розуміти їхні поточні і майбутні потреби, відповідати їх вимогам і намагатися перевершити їхні очікування. Це один з восьми принципів стандартів ISO серії 9001.

Статистичне забезпечення управління якістю обслуговування у торгівлі включає статистичні методи, моделі та алгоритми збирання, обробки та аналізу інформації, яка використовується для обґрунтування та підтримки управлінських рішень, спрямованих на забезпечення та вдосконалення якості обслуговування.

Для ефективного оцінювання якості обслуговування має бути сформована та перевірена на відповідність вимірюванню економічної категорії дослідження сукупність атрибутів, що представляють основні властивості її якості.

Якість обслуговування споживачів в торгівлі може оцінюватися за наступними спостережуваними ознаками – атрибутами якості, адаптованих до особливостей вітчизняної торгівлі. З метою перевірки надійності та валідності досліджуваного інструментарію до моделі оцінювання якості можна включити узагальнюючи питання “Як Ви загалом оцінюєте якість обслуговування у цьому магазині?” та оцінки ступеня лояльності до оцінюваного магазину “Наскільки ймовірно, що Ви порекомендуєте цей магазин іншим?”. За кожним атрибутом респондент повинен надавати дискретну оцінку в інтервалі від 1 до 10 балів, що на основі аналізу літературних джерел визначено як найбільш відповідний спосіб оцінювання об’єкту дослідження. Оцінювання може здійснюватися на основі вибіркових спостережень рівня якості обслуговування за методикою “таємних покупців”.

З метою удосконалення діяльності з поліпшення якості продукції доцільно здійснити:

прийняття нових і перегляд діючих нормативно-правових актів і нормативних документів у сфері управління якістю продукції, систем управління якістю та довкіллям відповідно до міжнародних і європейських вимог;

поліпшення функціонування національної системи стандартизації з метою забезпечення якості та безпеки продукції, досягнення максимально економічного ефекту за рахунок застосування в національних стандартах принципів уніфікації, взаємозамінності і сумісності, відображення передових досягнень науки і технологій у нормативній документації;

активізація участі України в розробленні міжнародних стандартів, а також стандартів, що широко застосовуються на вітчизняному ринку;

спрямування національної метрологічної системи на задоволення потреб підприємств у забезпеченні єдності вимірів.

Найчастіше саме системи управління якістю спонукає керівників підприємств потенційних ділових партнерів розпочати впровадження системи. Закордонні партнери навіть не починають розмову, якщо немає сертифіката. Супермаркети відмовляються приймати продукцію виробників без сертифіката системи управління якістю.

Цього року сертифікована система управління якістю дозволила підприємству "Ніжинсільмаш" отримати допомогу від держави у розмірі 1 млн. 300 тисяч гривень.

Зі вступом України в СОТ системи управління стануть не просто важливими та престижними, а необхідними для виживання підприємства. Зі вступом до Світової організації торгівлі нашим підприємствам доведеться конкурувати із закордонними виробниками. Без впровадженої та сертифікованої системи управління якістю це буде неможливо.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” від 24.01.1998 р.

2. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і прав, та відповідальність за їх порушення” від 21.04.1993 р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 26.05.1993 р.

4. Бойчик І. М. Економіка підприємства. — К. : Атіка, 2004. — 480с.

5. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. — К. : А.С.К., 2005. — 400с.

6. Доманцевич Н.І., Полікарпов І.С., Яцишин Б.П. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 1997. – 219 с.

7. Економіка підприємства: Підручник / С.Ф. Покропивний (ред.). — 2.вид., перероб. та доп. — К. : КНЕУ, 2000. — 526с.

8. Задорожний І.М., Сирохман І.В., Расистюк Т.М. Товарознавство продовольчих товарів. Підручник. - Львів, Коопосвіта, 2000. - 317 с.

9. Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посібник. — К. : Ніка-Центр, 2002. — 211с.

10. Лифиц И.М. Стандартизация, метрология и сертификация. – М.: ЮРАЙТ, 2002. – 296 с.

11. Метрологія, стандартизація та управління якістю: Підручник. Саранча Г. А., Якимчук Г.К. 2004. – 376с.

12. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. – К.: В-во Європейського університету, 2001. – 174 с.

1 Доманцевич Н.І., Полікарпов І.С., Яцишин Б.П. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 1997. –с.156.

2 Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 26.05.1993 р. – ст.5

3 Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” від 24.01.1998 р.

4 Економіка підприємства: Підручник / С.Ф. Покропивний (ред.). — 2.вид., перероб. та доп. — К. : КНЕУ, 2000. — с.254

5 Лифиц И.М. Стандартизация, метрология и сертификация. – М.: ЮРАЙТ, 2002. – с.205.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)