100545 (575918), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

2) показники ліквідності, які характеризують абсолютну чи відносну здатність погашення зовнішніх зобов'язань платоспроможність ) чи короткострокових зобов'язань (ліквідність) за рахунок власних активів і рівень ефективності фінансового управління діяльності підприємства;

3) показники ділової активності, які характеризують інтенсивність використання всіх ресурсів та їх видів: основних, нематеріальних та оборотних активів, та ступінь стійкості економічного розвитку чи росту підприємницької структури;

4) показники оборотності, які характеризують відносну оборотність фінансових коштів, та рівень активності господарської діяльності підприємницьких структур;

5) показники прибутковості, які характеризують абсолютну оцінку господарської діяльності та ступінь ділової активності, фінансового благополуччя підприємницької структури;

6) показники заборгованості, які характеризують ступінь несвоєчасного виконання зобов'язань за платежами як по відвантаженій продукції (дебіторська заборгованість),так і за власними рахунками (кредиторська заборгованість), та рівень фінансового стану підприємницької структури;

7) показники ступеня ризику, які характеризують імовірність можливих витрат у результаті господарської діяльності, та рівень прогнозування настання ризикової події чи можливого банкрутства;

8) показники імовірності банкрутства, якіхарактеризують ступінь перспективної можливості банкрутства підприємницької структури. Ці групи показників були проаналізовані з позиції взаємозв'язку їх з конкретною оргашзаційно-правовою формою господарювання підприємницької структури. Було встановлено, що найбільше вимогам,яківисуваються, відповідають такі показники: прибутковості, ступеня ризику, імовірності банкрутства. Подальший вибір показників здійснювався в середині цих груп. Узагальненим показником господарської діяльності підприємницької структури, який характеризує економічну ефективність, є прибуток. Прибуток після сплати податків надходить у повне розпорядження підприємницької структури та використовується для формування фінансового резерву, фондів накопичення, споживання, дивідентного фонду та інших спеціальних фондів. Таким чином, нерозподілений прибуток є показником, що відбиває особливості організаційно-правової форми господарювання. Крім того, саме за рахунок нерозподіленого прибутку забезпечується здобуток засновників і фінансується діяльність підприємницької структури. В умовах ринкової економіки та фінансової свободи підприємницьких структур надзвичайно важливим є факторна структура прибутку. Розмір нерозподіленого прибутку залежить від багатьох чинників. Перший чинник знаходить відображення в обсязі та структурі основних й оборотних засобів та ефективності їх використання. Фінансування основних засобів супроводжується збільшенням постійних витрат і, теоретично, зменшенням змінних витрат, які є основними елементами собівартості Цей взаємозв'язок визначає потенційну можливість впливу на валовий доход (прибуток від основної діяльності) шляхом змінення структури собівартості та обсягу продажу.

Другий чинник знаходить відображення у співвідношені власних і позичкових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності їх використання. Таким чином виникає потенційна можливість впливати на прибуток підприємницької структури за допомогою змінення обсягу та структури довгострокових пасивів. Узагальненою категорією цих чинників є взаємозв'язок трьох показників: виручки,витрат виробничого та фінансового характеру, і чистого прибутку. Кількісна оцінка цього взаємозв'язку виконується за допомогою методу беззбитковості. Як показує практика, показник рівня беззбитковості використовується для оцінки початкового періоду функціонування нового підприємства, для оцінки прибутковості нового виду послуг чи нового виду продукції, для оцінки прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу. Крім цього, рівень беззбитковості допомагає коректувати обсяг реалізації при прогнозуванні на збільшення чи зменьшення залежно від припустимих виробничих чи адміністративних витрат. Таким чином, на рівень беззбитковості впливають змінення ціни продажу продукції та змінення постійних чи змінних витрат. Зважаючи на все це, можна стверджувати, що для кожної підприємницької структури обов'язковим є визначення рівня беззбитковості. Беззбитковість припускає ситуацію, при якій загальні доходи від реалізації повністю покривають усі витрати. На практиці рівень беззбитковості говорить про стійкість підприємства та можливості його подальшої роботи.Таким чином, рівень беззбитковості є показником оцінки ефективності організаційно правових форм господарювання підприємницьких структур, що визначає припустимість збитків і прибутків, а також знаходиться у взаємозв'язку з показником нерозподіленого прибутку.

З показником рівня беззбитковості пов'язаний показник межі безпеки (різниця між виручкою від реалізації та рівнем беззбитковості). Як показує практика, показник межі безпеки оцінює: а) ефективність організації підприємницької структури, визначаючи припустимість змін прибутку; б) комерційну стійкість цієї структури Принциповим питанням як фінансово економічної діяльності, так і в господарській практиці є обгрунтування показника ефективності, який дозволяє без ускладнення рахунків пов'язати кількісні та якісні сторони діяльності при використанні даних обліку та звітності. Цим вимогам відповідає показник сукупної факторної продуктивності, який свідчить також про конкурентоспроможність підприємницької структури [20]. Оскільки різні види підприємницьких структур припускають неоднакове кількісне залучення праці та капіталу, то показник сукупної факторної продуктивності доцільно використовувати для оцінки ефективності конкретної організаційно-правової форми господарювання. Таким чинном, базою оцінки та порівняння результатів діяльності підприємницької структури окресленній організаційно правовіїй формі господарювання є відносно невелика кількість показників групи прибутковості, які залежать один від одного (див. рис 1).

Будь-яка підприємницька структура на своєму шляху неминуче зустрічається з певними труднощями, які загрожують її існуванню та визначають ступінь ризику.Як показує практика, в сучасних умовах господарювання суттєвим є визначення ризику активів. Доцільно розрізняти ризик

активів за такими категоріями: ризик товаро - матеріальних ціностей; ризик нематеріальних активів; ризик витрат майбутніх періодів; ризик дебіторської заборгованості.

Дослідження виявили, що найбільшу загрозу становить дебіторська заборгованість.

Чим більше період прострочки заборгованості, тим вище ризик її непогашення, а збільшення залишку заборгованості порівняно з попереднім періодом може означати труднощі з реалізацією, бо дебіторська зоборгованість - це кошти, що не надійшли за продану у кредит продукцію. Крім того, як результат недоробок в управлінні , дебіторська заборгованість впливає на ступінь ризику, який є у відносному виразі величиною можливих збитків (дебіторська заборгованість), віднесених до обсягу власного капіталу (сума основних та оборотних коштів), Зважаючи на все це, а також на фінансові та організаційні аспекти, можна зробити висновок, що ступінь ризику є оціночним показником, що визначає рівень припустимих збитків .Для прогнозування ймовірності банкрутства доцільно використовувати модель Е.Альтмана, яка включає п'ять основних показників: питома вага балансового прибутку у всіх активах (К1), питома вага виручки від реалізації у всіх активах (К2),питома вага ринкової оцінки власного капіталу в позиковому капіталі (КЗ), питома вага нерозподіленого прибутку у всіх активах (К4), питома вага власних оборотних коштів у всіх активах (К5).Дослідження виявили, що розробка прогнозу за моделлю Е.Альтмана дає можливість відповісти на питання: що чекає підприємницьку структуру в найближчому майбутньому - зміцнення чи втрата платоспроможності (банкрутство).Таким чином, базою оцінки та порівняння результатів діяльності підприємницької структури в окресленній організаційно правовій формі господарювання є відносно невелике число показників груп ступеня ризику та ймовірності банкрутства, що взаємопов'язані один з одним (див. рис.2).

У результаті проведених досліджень та постановки експерименту було зроблено висновок, що основними критеріями оцінки ефективності функціонування підприємницької структури є прибутковість і ступінь ризику. Основними показниками, які дозволяють оцінити прибутковість підприємницької структури з урахуванням особливостей конкретної організаційно-правової форми є: нерозподілений прибуток, рівень беззбитковості, межа безпеки, сукупна факторна продуктивність. А основними показниками ,завдяки яким можна оцінити рівень ризику організаційно-правової форми, є: ступінь ризику, комплексний показник Альтмана. Достовірність результатів, одержаних на основі розрахунку та аналізу запропонованих показників, підтвержена на практиці .Зокрема, було проведено аналіз ефективності організаційно-правової форми господарювання Київського транспортно-експедиційного підприємства КТЕП-13096. Аналіз здійснювався за допомогою розробленої методики оцінки ефективності організаційно-правових форм господарювання підприємницьких структур. Методика складається з трьох етапів: на першому етапі проводиться аналіз організаційно правових аспектів, який передбачає оцінку можливостей та обмежень по створенню підприємницької структури, а також здійснюється вибір можливих потенційних організаційно-правових форм господарювання; на другому - визначаються

економічні аспекти, для чого проводиться оцінка фінансової вигідності та оцінка ймовірності банкрутства; на третьому етапі за допомогою методу порівняльної переваги здійснюється вибір ефективної організаційно правової форми господарювання .У результаті накладання методики було встановлено, що діюча організаційно-правова форма ( колективне підприємство) вичерпала свої можливості та стала обмежувачем для подальшого розвитку КТЕП. Тому керівництву підприємства було запропоновано змінити тип підприємницької структури ("підприємство" на "об'єднання") та організаційно правову форму господарювання

("колективне підприємство" на "об'єднання за територіальною ознакою"). Доцільність цих змін підтвержена поліпшенням оціночних показників, (див. табл.1). Нині на КТЕП-13096 здійснюється підготовча робота до переходу до рекомендованого типу підприємницької структури та організаційно-правової форми господарювання.

Оцінка ефективності організаційно-правових форм господарювання

Найуспішніші компанії:

Першою в списку найбільш дохідних підприємств за підсумками минулого року стоїть компанія "УкрГаз-Енерго". Вона займалася ексклюзивною реалізацією імпортного природного газу в Україні.

Найбільш дохідні

Доходи "УкрГаз-Енерго" склали 35,7 мільярда гривень, що більш ніж у два рази перевищує показник 2006 року. Для порівняння: НАК "Нафтогаз України", що очолювала рейтинг в 2006 році, у свіжому дослідженні зайняла тільки 6-у позицію.

А от за обсягами чистого прибутку "УкрГаз-Енерго" зайняла тільки 13-е місце в рейтингу. У порівнянні з 2006 роком цей показник збільшився з 865,5 до 940,9 мільйона гривень.

На друге місце за обсягами доходу вийшов оператор оптового ринку електроенергії - держпідприємство "Енергоринок" - з показником 30,9 мільйона гривень. При цьому заступник директора компанії з фінансових питань Вадим Уліда підкреслює, що "Енергоринок" - неприбуткова компанія: всі гроші, які надходять на її рахунок, розподіляються між виробниками електроенергії.

Трійку найдохідніших замикає "Метінвестхолдинг", що об'єднує металургійні активи мільярдера Ріната Ахметова. Підприємство збільшило за рік доходи майже у два рази - до 20,3 мільярди гривень. "Зростання показників пояснюється позитивною динамікою світових цін на металопродукцію, а також загальним збільшенням попиту на ринку сталі", - пояснюють у прес-службі "Метінвестхолдингу".

Найприбутковіші

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)