Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Наша країна не є світовою державою на зразок США або навіть Росії.

Зоною життєвих національних інтересів України є її сусіди і, у меншій мірі, інші країни СНД. Тому важко чекати прямих вигод від участі України в операціях ООН на Африканському континенті. Стабільність на Балканах, звичайно має відношення до забезпечення національної безпеки України, але все-таки менше, ніж, скажімо, стабільність в Молдові і навіть у Таджикистані. Проте Україна посилає своїх миротворців до далекої Анголи і небезпечної Боснії, старанно дистанціюючись від конфліктів у СНД. Очевидно, що в даному випадку питання престижу держави виявилися важливішими за міркування національної безпеки.

Участь України в місії ООН по відновленню миру в Анголі дозволило нашій молодій державі голосно заявити про свою нову роль у світовій політиці, створило прецедент взаємодії з авторитетною міжнародною організацією, позитивно позначилося на іміджі країни. Крім того, ця участь не була обтяжлива матеріально – витрати оплачувала ООН. Збройні сили та інші причетні до проведення акції державні інститути набули практичного досвіду.

Операція в Боснії – складніша, небезпечніша і дорожча – є загальноєвропейською справою. Вона дуже важлива з погляду розвитку відносин Україна НАТО. Бойова взаємодія військових контингентів різних країн наповнює практичним сенсом програму "Партнерство в ім'я світу" і сприяє інтеграції України в європейське співтовариство. Пильна увага світової громадськості до цієї операції допомагає сформувати уявлення про Україну як про цивілізовану європейську державу. Нормалізація обстановки в колишній Югославії відповідає економічним інтересам нашої країни.

В цілому, участь в операціях по підтримці миру дозволяє укріпити міжнародний авторитет України і підвищити її роль в світовій спільноті. Так, наприклад, активна миротворча діяльність України на території колишньої Югославії сприяла тому, що українська делегація отримала запрошення брати участь у Лондонській конференції з питань імплементації мирної угоди по Боснії і Герцеговині, Паризькій мирній конференції, Боннській і Брюссельських зустрічах з питань урегулювання конфлікту в Боснії і Герцеговині. Конференції дають можливість делегації нашої країни викласти по всіх обговорюваних пунктах думку України, запропонувати шляхи рішення проблем. Під час конференції глава української делегації провів серію робочих двосторонніх зустрічей з керівниками зовнішньополітичних відомств Канади, Японії, Росії, Туреччини, Румунії, Швейцарії, Малайзії, а також з керівниками міжнародних організацій. Таким чином, результати роботи делегації в процесі конференції можуть бути використані для досягнення зовнішньополітичної мети нашої держави.

Миротворчі операції є також основою відпрацювання в реальних умовах таких специфічних, невластивих збройним силам дій, як роз'єднання ворогуючих сторін, контроль за припиненням вогню, патрулювання в населених пунктах, забезпечення доставки гуманітарної допомоги, контроль за вільним переміщенням біженців та ін.

Таким чином, участь України в миротворчих акціях світової спільноти представляється цілком виправданою. Набагато менш зрозумілою виглядає неучасть нашої країни в підтримці миру на території СНД.

Мабуть, тут грає свою роль і підозрілість у відносинах з Росією, і відношення до СНД, як до організації надзвичайно аморфної і недієздатної, і загальна орієнтація на інтеграцію до Європи. Крім того, катастрофи ще не відбулося – Росія більш-менш успішно контролює ситуацію в гарячих точках. Проте чеченська війна показала, що ресурси Росії на межі. Що відбудеться, якщо, наприклад, в Таджикистані почнеться повномасштабна громадянська війна? Географічно Середня Азія далека від України, проте прозорі кордони всередині СНД, розвинена транспортна мережа, широкі споріднені і дружні зв'язки між людьми в колишньому радянському суспільстві і відома слабкість державних інститутів України залишають мало сумнівів в тому, що хвилі біженців, зброї і насильства досягнуть нашої території. В усякому разі, біженці з Таджикистану вже зустрічаються на вулицях Дніпропетровська. Поки вони риються в сміттєвих ящиках і просять милостиню. Хотілося б вірити, що цим все і обмежиться.

З іншого боку, поява українських миротворців в тій або іншій "гарячій точці" СНД дасть Україні додаткові важелі впливу на обстановку в даному регіоні і політику приймаючої держави. Ігнорування таких можливостей автоматично підсилює інші країни, інтереси яких часто не співпадають з нашими.

Висновок

Таким чином, існування в сучасному світі величезної кількості різноманітних конфліктів змушує світову спільноту проводити політику миро творчості, в якій чільне місце посідає Український контингент.

Для України актуальність проблем, пов'язаних з підтримкою миру, очевидна. Багато в чому це обумовлено її географічним положенням. Україна знаходиться в безпосередній близькості від вогнищ конфліктів. Розширення НАТО на схід, в певних умовах, також може стати джерелом напруженості для держав "буферної" зони, у тому числі і України. Починаючи з 3 липня 1992 р. коли військовослужбовці Збройних сил України вперше взяли участь в операціях ООН із підтримання миру, отримавши письмове звернення Генерального секретаря ООН до Уряду України з проханням надіслати батальйон Збройних сил України до Боснії і Герцеговини для участі в миротворчій операції ООН, українські миротворці брали участь у миротворчих операціях в Лівані (липень 2000 р. – квітень 2006 р.); Іраку (серпень 2003 р. – грудень 2005 р.); Сьєрра-Леоне (березень 2001 р. – березень 2005 р.); Грузії (1999 р. – 2005 р.); Східній Славонії (квітень 1996 р. – 1999 р.); Македонії (червень 1995 р. – березень 1999 р); Косово (1998 р. – 1999 р.); Анголі (січень 1996 р. – лютий 1999 р.); Гватемалі (січень – травень 1997 р.); Таджикистані (грудень 1994 р. – березень 2000 р.); Косово (1999 р. – 2003 р.); Афганістані (квітень 2000 р. – травень 2001 р.); Хорватії ( січень 1996 р. – грудень 2002 р.); Кувейті (квітень – серпень 2003р.) і ін. Отже, для України її миротворча діяльність має ключове значення, оскільки вона розглядається як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища і, водночас, як її внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи. Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет та демонструє миролюбну політику.

Список використаної літератури

1. Баландіна Н. Миротворча діяльність ООН: деякі питання методології дослідження та історіографії проблеми // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр.– К.: Знання, 2000.– С. 78–84.

2. Біркович Р. Україна в контексті миротворчої діяльності ООН // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т. ім. Т. Шевченка.– К., 2006.– Вип. 58. Ч. 2.– С. 182–187.

3. Гречанинов А. Миротворческая деятельность Украины: есть потребность в новых подходах / Народна армія от 09.08.96 г.

4. Дев’ятиярова В. Участь України в миротворчій діяльності ООН // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. / Київ нац. ун-т. ім. Т Шевченка.– К., 2006.– Вип. 58., Ч.1.– С. 6–8.

5. Закон України "Про участь України у миротворчих операціях" від 23 квітня 1999 року // Уряд. кур’єр.– 1999.– № 15.

6. Мацейко Ю. Оновлення миротворчості ООН – загальна вимога часу // Дипломат. акад. України. Наук. вісн.– К., 2000.– Вип. 3.– С. 19–25.

7. Миротворча діяльність України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=8988&Itemid=461

8. Миротворча діяльність України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php

9. Миротворчі кроки України: (Україна робить свій внесок у всі миротворчі операції ООН, які почалися або були істотно розширені в 2000 р., заявив постійний представник України при ООН В. Єльченко) // Уряд. кур’єр.– 2000.– 20 жовт.– С. 3.

10. Прилипа О. Україна в контексті миротворчих операцій ООН // Дипломат. акад. України при М-ві закордон. справ України. Наук. вісн.– К., 2003.– Вип. 8.– С. 181–192.

11. Сметанин А. Наши в Анголе: как платят, так и работают / Киевские ведомости от 06.07.96 г.

Додаток

Війни і великі конфлікти в 2006 році

№	Країна/Регіон	Ворогуючі сторони	Причини протистояння	Початок конфлікту	Стан	Інтенсивність
Центральна і Південна Африка
1	Центрально-Африканська Республіка	Союз демократичних сил за Релли/Уряд	Боротьба за владу	2005	А	2
2	Республіка Чад	Арабські етнічні групи/Африканські етнічні групи	Боротьба за державну і регіональну владу	2003	А	2
3		Повстанські угруповання/Уряд	Етнічна і соціально-економічні, боротьба за державну владу	2005	А	2
4	Демократична Республіка Конго	Племінні утворення/Центральний уряд	Етнічна і соціально-економічні, боротьба за державну владу	1997	В	2
5	Ефіопія	Уряд/Народно-патріотичний фронт Ефіопії	Боротьба за державну владу	1998	А	2
6		Клан Гуджи/Клан Борена	Боротьба за регіональну владу, ресурси	2005	А	2
7	Гвіне-Бісау	Уряд/Рух демократичних сил Касаманса	Боротьба за регіональну владу	2006	Новий	2
8	Нігерія	Уряд/Бойовики иджо/бойовики итсекири	Ресурси	1997	А	2
9	Сомалі	Повстанські угруповання польових командирів/уряд	Боротьба за державну владу	1980	А	3
10	Судан	Дарфур: Народна армія звільнення Судану/ Рух за справедливість і рівність/ Уряд, арабські найманці джанджавид	Боротьба за регіональну владу, ресурси	2003	А	3
11		Бойовики племінної групи Нуер/Суданський народно--визвольний рух	Боротьба за регіональну владу	2006	Новий	2
Азія і Тихоокеанський регіон
12	Індія	Кашмірські і пакистанські сепаратисти/Уряд	Відділення	1947	В	2
13		Ліве угруповання "Наксалити"/Уряд	Ідеологія	1997	В	2
14	Майнамар	Уряд/Етнічні меншості	Відділення	1948	А	2
15	Пакистан	Національна армія звільнення Белуджистана, бойовики народності балоч/Уряд	Автономія, ідеологія, ресурси	1998	А	2
16		Бойовики провінції Вазиристан/Уряд	Боротьба за регіональну владу	2004	В	2
17	Філіппіни	Бойовики Абу-Сайяаф/Уряд	Відділення	1991	В	2
18	Шрі-Ланка	Тигри звільнення Тамил Илама (східна група)/ Тигри звільнення Тамил Илама (північна група)	Боротьба за регіональну владу	2004	А	2
19	Таїланд	Мусульманські бойовики південних провінцій/Уряд	Відділення	1784	В	2
Північна Африка і Близький схід
20	Алжир	Групи ісламських екстремістів/Уряд	Боротьба за державну владу, ідеологія	1919	Б	2
21	Афганістан	Бойовики руху "Талибан", "Аль-Каиди", наркобарони / Уряд, коаліційні сили НАТО	Боротьба за державну владу, ідеологія	1994	А	3
22	Ірак	Екстремістські угруповання бойовиків / Міжнаціональні сили, національний уряд	Протистояння окупаційним військам	2004	А	2
23	Ізраїль	Терористичні угруповання Ісламський джихад, ХАМАС, ФАТХ, Бригади мучеників Аль-Акси й ін./Уряд	Відділення, ідеологія, ресурси	1920	В	2
24		Ізраїль/Ліван	Територіальні претензії, ідеологія	1967	В	2
25	Туреччина	Збройні угруповання курдів/Уряд	Відділення	1920	В	2
26	Ємен	Рух молоді, що вірить,/Уряд	Релігійні	2004	В	2
Латинська Америка
27	Колумбія	Революційні збройні сили Колумбії (ФАРК)/Уряд	Боротьба за регіональну владу, ідеологія	1964	В	2

Примітки:

1 – криза (спорадичне застосування сили, щонайменше однієї з протиборчих сторін); 2 – важка криза (періодичне застосування сили конфронтуючими сторонами); 3 – війна; А – напруженість зростає; Б – напруженість убуває; В – інтенсивність конфлікту не міняється

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)