97226 (575715), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Принцип солідарності
Найкраще цей принцип сформульовано в статті 10 Римського Договору: „Країни-члени вживатимуть усіх заходів загального чи приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають з цього Договору чи з дій, виконаних інституціями Спільноти. Ці країни будуть сприяти виконанню завдань Спільноти. Вони повинні утриматися від будь-яких дій, які могли б поставити під загрозу досягнення цілей цього Договору“.
Принцип солідарності з одного боку означає, що країни-члени не можуть не виконувати права Спільнот, думаючи про свої національні інтереси, а з іншого - мусять робити все можливе, щоб постанови права Спільнот реалізувати якнайкраще.
Принцип Субсидіарності
Принцип субсидіарності окреслює поділ повноважень між країнами-членами та Спільнотою, що є сформульовано в ст.5 доданій до Римського Договору Маастрихтським Договором: Спільнота діє в рамках своїх повноважень, визначених цим договором, та поставленими тут перед нею цілями. У сферах, які не підпадають під її виключну компетенцію, Спільнота діє відповідно з принципом субсидіарності. Тоді, коли цілі пропонованої дії не можуть бути досягнуті в достатній мірі країнами-членами, то беручи до уваги масштаби та результати пропонованої дії, можуть бути більш успішно досягнуті Спільнотою. Будь-які дії Спільноти не можуть провадитися далі того, що є необхідним для досягнення цілей цього Договору.
Простіше кажучи, принцип субсидіарності означає, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися , поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота[7, 34].
Висновок
Отже, Європейським судом були сформульовані та визнані джерелом права ЄС такі принципи:
1) принцип відповідальності Європейського Союзу за шкоду, спричинену діями або рішеннями його органів або посадових осіб;
2) принцип "пропорційності": дії та рішення Європейського Союзу повинні бути своєчасними й необхідними, спрямованими на досягнення мети Союзу, а спричинені цими діями або рішеннями негативні наслідки не можуть виходити за межі рівня, необхідного для досягнення поставленої мети;
3) принцип "захисту законних сподівань": оскільки громадяни й організації на території Союзу планують свою діяльність на основі законодавства ЄС, то суттєві зміни в ньому не повинні мати зворотної сили за винятком тих випадків, коли існує нагальна необхідність вдатися до таких дій;
4) принцип "ne bis in idem" (правило, що забороняє подвійне покарання за одне порушення): при прийнятті органами ЄС будь-якого рішення про застосування санкціій слід ураховувати всі прийняті раніше з цього питання рішення національних органів про накладення санкцій;
5) загальні права та свободи людини.
Список використаної літератури
1. Договір про Європейське Співтовариство вугілля і сталі – 1951р.
2.Договір про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, 25.03.1957, Рим.
3. Договір про Європейський Союз – 1992р.
4. Энтин М. Л. Суд Европейских Сообществ. Правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции. М., 1987. - 340 с.
5. Кернз В. Вступ до права Європейського союзу: Навч. посіб: Пер. З англ. – К.:Т-во „Знання”, КОО, 2002. –381 с.
6. Муравйов B.I. Вступ до права Європейського Союзу / Муравйов Віктор Іванович. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. – С.293 - (Підручник).
7. Петров Р.А. Право Європейського Союзу/2-ге вид./К.:Істина , 2009. – С.33
8.Татан А. Право Європейського Союзу: Підручник./Пер. з англ.. – К.: Абрис, 1998. – С.184.
9. www.vuzlib.com