Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Система "Суперфон-35" призначалася для 35-мм фільмів і базувалася на 2-канальній фотографічній фонограмі. У ній, як і в системах Dolby, використовувалася матрична стереофонія. Два канали при відтворенні декодувалися в шість: центральний, правий центральний, лівий центральний, правий бічний, лівий бічний, канал наднизьких частот.

Система "Суперфон" в порівнянні з попередніми радянськими системами володіла кращими показниками якості: було підвищено відношення "сигнал/шум", розширений частотний діапазон, зменшені нелінійні спотворення. Це було досягнуто за рахунок розробки нових технічних засобів для цієї системи. Система "Суперфон" була використана для показу в 1985 р. на 14-му Московському міжнародному кінофестивалі в рік 40-летия Перемоги у Великій Вітчизняній війні 4-серійної широкоформатної епопеї "Битва за Москву" і фільму "Прорив".

На жаль, розвал СРСР, що відбувся в наступні роки, і криза, що наступила після цього, поклали всім спробам розвитку і впровадження подібних вітчизняних систем.

Час йшов, і в кінці 80-х років у всьому світі набули поширення цифрові технології. Це не могло не торкнутися і кінематографа. У 1992 р. Dolby Laboratories Inc. представила новий цифровий формат - Dolby Digital у фільмі "Бетмен повертається". У форматі досягнута підвищена інформаційна місткість носія за рахунок застосування кодера AC-3, що стискає інформацію в 12 разів. Використовувана частота дискретизації звуку - 44,1 КГц. Гідність цієї системи полягає в тому, що на фільмокопії, окрім цифрової фонограми, розташованої між перфораціями, зберігається і звичайна, аналогова, записана у форматі Dolby SR. Це забезпечує сумісність з попередніми форматами Dolby, а також безперервне відтворення у разі виходу з ладу цифрового тракту. Цю систему охрестили також системою 5.1, оскільки вона забезпечує відтворення в кінозалі шести незалежних один від одного каналів (правий центральний, центральний, лівий центральний, правий бічний, лівий бічний, канал наднизьких частот).

У іншому напрямі по розвитку цифрового кінозвуку пішла фірма Digital Theater System Inc., створивши цифровий формат DTS 5.1 Відмінність від інших систем полягає в тому, що, окрім звичайної аналогової фонограми Dolby SR, на фільмокопії між нею і кадрами розташований часовий код. Під час демонстрації фільму він прочитується спеціальною головкою і поступає на процесор DTS, синхронізуючи його і кінопроектор. Процесор відтворює фонограму, яка записана на лазерний диск в цифровому вигляді з коефіцієнтом стиснення 4:

1. Розрядність сигналу - 16 битий, частота дискретизації - 44.1 КГц. Перший фільм з фонограмою, створеною по цій системі, - "Парк Юрського періоду", 1993 р.

У 1993 р. були продемонстровані фільми "На лінії вогню" і "Останній кіногерой", в яких фонограма була записана за системою SDDS, створеною фірмою Sony. Звукові доріжки цієї системи розташовані на обох краях плівки за межами перфораційних доріжок. На відміну від інших систем, формат SDDS має 8 каналів (7.1): 5 заекранних гучномовців (лівий, лівий центральний, центральний, правий центральний, правий), 2 канали оточення і 1 канал наднизьких частот. Оскільки багато фільмів в SDDS записано за системою 5.1, то декодер здатний при необхідності створювати правий і лівий центральні канали. Розрядність звуку - 16 битий, частота дискретизації - 44.1 КГц. Коефіцієнт стиснення інформації (використовується кодек Atrac, той же самий, що і в мінідисках) невеликий (3:

1), але за рахунок використання простору за перфораціями вдається записати все 8 каналів.

кіно звук сінематограф формат

Система SDDS одна з найнадійніших, оскільки при відтворенні звуку пошкодження на одній стороні плівки коректуються інформацією, узятою з доріжки на іншій стороні плівки. Крім того, є аналогова фонограма Dolby SR і у разі неполадки під час відтворення відбувається перемикання на неї. Ще в SDDS використовується код корекції помилок, що дозволяє навіть при склеюваннях точно відтворювати звукову інформацію.

У системи 5.1 є істотний недолік: наявність всього двох каналів оточення, за допомогою яких важко повністю передати задуманий звукорежисером звуковий образ. Тому фірма Dolby Laboratories Inc. створила новий формат Dolby Digital-Surround EX, представлений в 1999 р. в знаменитому фільмі "Зоряні війни. Епізод 1". У цій системі використовується додатковий тиловий канал, який кодується в двох каналах оточення. При відтворенні відбувається їх розшифровка, і з них виділяється сигнал тилового каналу і поступає на гучномовці, розташовані на задній стіні кінозалу. Цей формат охрестили форматом 6.1.

Перераховані вище системи фірм Dolby Laboratories Inc., Digital Theater System Inc. і Sony несумісні один з одним. Вони знаходяться в стані конкуренції. На даному етапі в Росії більшість кінотеатрів, які були модернізовані, оснащені звукотехнічними комплексами фірми Dolby. Для того, щоб демонструвати фільми з фонограмою, записаною по системах Dolby, треба пройти сертифікацію, яку проводять фахівці фірми. Особливі вимоги пред'являються до параметрів кінозалу.

Ось такий довгий шлях пройшла кінозвукотехніка за час, що охоплює період менш одного сторіччя. В майбутньому очікується розвиток цифрового звуку в кіно у бік збільшення числа каналів і поліпшення параметрів якості за рахунок підвищення інформаційної місткості носіїв і створення нових кодерів.

"Дивовижний шлях розвитку формату"

Своїм розвитком протягом ста років кіно зобов'язано стандарту. Не дивлячись на те, що кіноустаткування зазнала значна зміна впродовж цих 100 років, дивом є збереження універсального професійного формату фільму - 35 мм. Якби кіно пішло по шляху відео і телебачення з постійною зміною систем і форматів запису, його розвиток постійно б відкладався і не був би таким успішним. За цей єдиний формат ми вдячні генієві Едісона (Edison). Стандарт 35 мм називається стандартом Едісона. У травні 1889 Томас Едісон замовив камеру Кодак (Kodak) у компанії Істман (Eastman) і використовував в своїх дослідах кіноплівку 2 3/8" (69,6 мм - прототип сучасної кіноплівки 70 мм).

Надалі Діксон (W. K. L. Dickson) в своїй лабораторії замовив у Істман плівку 34,8 мм. Ця була половина стандарту, використовуваних в камерах Істмен. Для її відтворення було потрібно новий тип проектора - Кинетоськопа (Kinetoscope) для проглядання рухомих зображень, записаних на целулоїдну плівку. Кинетоськоп був призначений тільки для перегляду однією людиною.

Фільми Люмьер (Lumiere)

У 1888 році проходили лабораторні і публічні демонстрації фільмів, але вони носили випадковий характер. Мало того, в тому ж 1895 року проходила пристойна кількість сеансів рухомої фотографії, але їх винахідники, як правило, не знали один про одного, що послужило згодом причиною нескінченних суперечок про пріоритет в кіно. Чому в цій суперечці перемогли брати Люмьер? Так, просто тому, що їх публічні платні сеанси опинилися найбільш успішні. з погляду комерції.

Люмьери не з'явилися з нізвідки. Брати разом з своїм батьком були керівниками крупною фабрикою фотоматеріалів в Ліоні.

Після багатократних публічних сеансів тих, що відбувалися починаючи з березня 1895 року Люмьер замовляє в майстерень, керованих Карпантье, свій "синематограф". Він був одночасно знімальним, проекційним і копіювальним апаратом. І далеко перевершував все раніше створені. Технічна досконалість апарату і сенсаційний зміст нових фільмів Люмьера забезпечили їм повсюдно тріумфальний прийом.

Але Люмьери не зупинилися на цьому. Десятки операторів, навчених Люмьером, розповсюдили його апарат по всьому світу. Вони і створили популярність в більшій частині земної кулі слову "синематограф" (або його похідним "сінема", "синій", "кіно" і т.д.), що означає новий вигляд видовища. Російський цар, англійський король, австрійська імператорська сім'я - всі короновані персони хотіли бачити новий апарат і цим створили йому велику рекламу.

У березні 1895 р. брати Люмьер представили свій перший проект - Синематограф (Cinematographe) - проектор для фільмів формату 35 мм. Перший публічний показ був 28 Грудня того ж року. Цей день у всьому світі вважається вдень народження кінематографа.

Перший фільм Луї Люмьера "Вихід із заводу" носив майже рекламний характер. Він вперше демонструвався на конференції, присвяченій розвитку фотопромисловості у Франції. Робітниці, що спрямовуються до виходу, в широких спідницях і капелюхах з пір'ям, робочі, ведучі свої велосипеди, додають в наших очах цьому звичайному вшановуванню наївну красу. Услід за робочими - в кареті, запряженою парою коней, їхали власники фабрики, за якими сторож закривав ворота. Несподівано серія цих фільмів виявилася не тільки сімейним альбомом, але і соціальним документом, в якому відображено життя багатої французької сім'ї в кінці минулого століття. Люмьер показує картину міцного благополуччя, і глядачі бачать себе на екрані такими, які вони є або якими хотіли б бути.

Два відомих і найбільш популярних фільму Луї Люмьера - "Прибуття потягу" і "Политий поливальник" - намічають шляхи подальшого розвитку кіно.

У "Прибутті потягу" паровоз, з'являючись з глибини екрану, спрямовувався на глядачів, примушуючи їх схоплюватися з місць з боязні бути роздавленими. Глядачі ототожнювали об'єктив апарату, його "око", з своїм власним оком. Вперше апарат став як би дійовою особою фільму. У цьому фільмі Луї Люмьер використовував всі можливості, що таяться в об'єктиві з великою фокусною відстанню. Спочатку на екрані показали загальний план порожнього вокзалу і робочого, що проходить з візком по перону. Потім на горизонті з'являється чорна крапка, що швидко росте. Незабаром паровоз займає майже весь екран, стрімко насуваючись на глядачів. Вагони зупиняються у платформи. Натовп пасажирів прямує до вагонів, і серед них мати Люмьера, в шотландській накидці, з двома внуками. Двері вагонів відкриті, пасажири входять і виходять. Між ними дві мимовільні "зірки" фільму: молодий селянин з Провансу, з палицею в руці, і дуже красива молоденька дівчина, одягнена у все біле.

Побачивши апарат, дівчина зупиняється в нерішучості, але, оправившись від збентеження, проходить перед об'єктивом, щоб сісти у вагон. Селянин і дівчина були зняті дуже крупним планом, надзвичайно чітко. При цьому плани не знімалися окремо, а були результатом своєрідного варіанту "травеллинг" (зйомки з руху). Знімальна камера не переміщалася, а, навпаки, всі об'єкти зміни точки зору дає та ж різноманітність планів, як і при сучасному послідовному монтажі.

Загалом і в цілому, потяг став символом кінематографа. Свого часу поява залізниці викликала неоднозначні думки сучасників (перший вантажний склад пройшов в 1808, а перший пасажирський - Ліверпуль-манчестер - 15 вересня 1830). "Орудие божественною мести і страшної відплати, що відроджує всі дантові муки" (Огюст Барбье, 1842). "Чудовисько, вкрадене людиною у пана Люцифера" (Савіньен Лапуент, 1844). Але цікаво, що вже тоді асоціації з Люцифером поєднувалися з "кінематографічними". "Незвичний для людини погляд з швидко рухомого локомотива викликав ефект болісної оптичної ілюзії. Дивний оптичний обман викликав і вид рухомого потягу з боку. Кембл порівнює випробуване нею відчуття з дією оптичних ефектів чарівного ліхтаря". Так, Віктор Шкловський, описуючи ранні свої враження від фільму про потяг, повідомляє: "Здавалося, що там, в стіні, є інша, рухоме життя, скажімо, майже загробний світ". До речі, по Фрейду подорож уві сні по залізниці означає вмирання.

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)