Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В керівництві по ораторському до дипломатичного мистецтва подібно розроблялися не тільки плани мов, але і містилися також зразки стилю і визначалися розміри. Мова дипломата в середньому не повинна перевищувати, мовиться одному з подібного керівництва, ста п'ятдесяти або максимум двохсот рядків.

Висновок

На дипломатію античних республік наклали відбиток особливості політичного устрою рабовласницької демократії. Посли республік вибиралися на відкритих зборах повноправних громадян і після закінчення своєї місії віддавали їм звіт. Каедий повноправний громадянин, якщо він знаходив неправильними дії посла, міг вимагати залучення його до судової відповідальності. Найбільш послідовно ці принципи були проведені в грецьких республіках, у меншій мірі – в Римі, тут народний збір вирішував лише загальні питання у війні і мирі, постійним же керівником зовнішньої політики був орган римської знаті – Сенат.

Одночасно римській дипломатії доводилося дозволяти задачу підтримки цілісності імперії шляхом угод між окремими частинами римської держави. У зв'язку з централізацією державної влади керівництво зовнішньою політикою імператорського Рима здійснювалося главою держави – імператором, при посередності його особистої канцелярії.

Техніка дипломатії імператорського Рима стояла на досить високому рівні, вона відрізнялася складною і тонкою розробкою прийомів і форм. Вже з кінця II століття н.е. з'являються ознаки розпаду римської імперії, пов'язаного з кризою рабовласницького способу виробництва: його витісняють нові, напівфеодальні, способи експлуатації праці. Все це загострювало внутрішні суперечності імперії, підривало її господарську і військову силу і ускладнювало активність внутрішньої політики Рима. Відповідно до упадку військової і політичної сили римської держави знижувався рівень її дипломатії.

Список литературы

1. История дипломатии в 3-х томах. Под. ред. акад. Потемкина В.П. – М., 1941-1945.

2. Хрестоматия по истории древнего мира. Тт.1-3. М., 1951-1953 гг.

3. Маммзен Т. История Рима. Т. - 1, -3, 5. М., - 1936-1949.

4. Машкин Н.А.. История Древнего Рима. – М., 1956.

5. Дипломатический словарь. В 3-х томах. Под ред. А.А. Громыко Изд. 2-е. – М., 1960-1964.

Размещено на Allbest.ru

0 Titus Livius, Ab urbe condita libri, I, 32.

0 Polybius, Historiae, I, 3.

0 Titus Livius, Ab urbe conditia libri, XXII, 58.

0 Digesta, L, 7, 17.

0 Digesta, L, 7, 5 (4).

0 Rhetores Graeci, Menandros, II.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)