47458 (572011), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Коли комп’ютери підключені до одного і того ж середовища з вузькосмуговою передачею, то повинен бути реалізований механізм керування доступом до середовища (MAC, Media Access Control) для здійснення арбітражу доступу і запобігання одночасної передачі даних системами. Механізм керування доступом до середовища є основою всіх протоколів для будь-яких ЛОМ. Два найбільш розповсюджені механізми: множинний доступ з контролем несучої і виявленням колізій (CSMS/CD, Carrier Sense Multiple Access with Collision Detection), застосовуваний у мережах Ethernet, і передача маркера, що використовується мережами Token Ring, FDDI і іншими типами ЛОМ. Ці два механізми принципово різні, але виконують ту саму задачу, забезпечую кожну систему в мережі рівними можливостями для прийому/передачі даних.
Для ефективної взаємодії комп’ютерів через мережне середовище з загальним доступом вони повинні правильно ідентифікувати один одного, це здійснюється за допомогою цифрової адреси. У більшості випадків мережна плата кожного комп’ютера має жорстко «прошитий» при її виготовленні код - так звану апаратну адресу (МАС-адрес), унікальний для кожної плати. Будь-який пакет даних, переданий комп’ютером, містить адресу цього комп’ютера і адресу цільового комп’ютера. Крім МАС-адрес комп’ютери можуть мати адреси для операцій, які виконуються на рівнях, відмінних від апаратного. Наприклад, протокол TCP/IP вимагає, щоб кожному комп’ютеру в мережі була привласнена унікальна IP-адреса, на додаток до вже наявної вбудованої адреси.
Спочатку ЛОМ були створені для порівняно невеликої кількості комп’ютерів - близько 30 для малих і 100 для великих Ethernet-мереж. Але потреби бізнесу дуже незабаром переросли ці обмеження. Для підтримки обчислювальних систем більшого розміру були розроблені спеціальні пристрої, що дозволили поєднувати дві і більш мережі й утворювати мережні комплекси (інтермережі), які є «мережами мереж», тобто такі, що дозволяють комп’ютерам однієї мережі взаємодіяти з комп’ютерами іншої. Окремі ЛОМ, що входять до такої інтермережі можуть бути пов’язані одна з одною за допомогою використання різних типів пристроїв, одні з яких просто розширюють ЛОМ, а інші безпосередньо пов’язані з формуванням інтермережі. До таких пристроїв відносять:.
Повторювач. Являє собою цілком електричний пристрій, що збільшує максимальну довжину кабелю ЛОМ шляхом посилення сигналу, що проходить через нього. Концентратори, що використовуються в мережах типу «зірка», іноді називаються багатопортовими повторювачами, має здатність підсилювати сигнал. Автономні повторювачі можуть застосовуватися в мережах, створених із використанням коаксіального кабелю, для збільшення довжини цих мереж. Використання повторювача з метою розширення сегмента мережі не розділяє останній фізично на дві ЛОМ.
Міст. Виконує функцію посилення сигналу, як і повторювач, але разом з тим має здатність вибірково фільтрувати пакети за їх адресами. Пакети, що приходять на вхід моста, пропускаються на вихід тільки в тому випадку, якщо вони адресовані комп’ютеру, що знаходиться по іншу сторону моста. Оскільки мости не перешкоджають проходженню широкомовних повідомлень, вони також не поділяють ЛОМ на сегменти і не створюють інтермережі.
Комутатор. Комутатор є багатопортовим мостом, але замість роботи на чисто електричному рівні він зчитує адресу призначення кожного вхідного пакета і передає його тільки через той порт, із яким з’єднаний комп’ютер-адресат. Комутатори можуть функціонувати на різних рівнях, поєднуючи мережі з іншими мережами.
Маршрутизатор - це пристрій, що з’єднує різні ЛОМ і формує інтермережу. Так само як і міст, маршрутизатор пропускає тільки інформацію, призначену для сегмента, із яким він з’єднаний. Однак, на відміну від повторювачів і мостів, маршрутизатори перешкоджають проходженню широкомовних повідомлень. Вони можуть поєднувати і мережі різних типів (наприклад, Ethernet і Token Ring), у той час як мости і повторювачі можуть інтегрувати тільки однотипні або мережі мережні сегменти.
Глобальна мережа - це безліч ЛОМ, розділених відносно великими відстанями, і з’єднаних у різних точках. Типова глобальна мережа містить у собі два маршрутизатори, по одному з боку кожної локальної мережі, пов’язаних між собою засобами віддаленого зв’язку, наприклад, телефонною лінією. Кожен комп’ютер однієї ЛОМ може взаємодіяти з будь-яким комп’ютером іншої ЛОМ, направляючи інформацію своєму маршрутизатору, який передає її за призначенням через лінію зв’язку глобальної мережі. Канали зв’язку в глобальних мережах відрізняються від з’єднань у локальних обчислювальних мережах тим, що вони не використовують загальне середовище передачі даних і можуть бути витягнуті на значно великі відстані. Оскільки в цьому випадку зв’язуються тільки дві системи, то немає необхідності контролю доступу до середовища передачі даних і наявності строго визначеної топології мережі. Канали зв’язку глобальних мереж можуть розрізнятися технологічно - від телефонних ліній до супутникових систем. Швидкість передачі даних по таких каналах повільніша, а їх використання дорожче.
Список використаної літератури:
-
Кульгин М. Технологии корпоративных сетей. Энциклопедия – СПб.: Питер,2000.
-
Гук М. Аппаратные средства локальных сетей. Энциклопедия. – СПб.: Питер, 2001.
-
"Практический курс информатики". Руденко В.Д., Макарчик О.М., Пагланжоглу М.О. Киев: Феникс, 1997.
-
Конспект лекцій.