28798 (569434), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Допит свідків дозволяє уточнити багато даних допитів потерпілого. Свідок був очевидцем події шахрайства, він міг краще запам'ятати обставини шахрайства, в чому полягали ці дії, як реагував на них потерпілий. По справах про шахрайські угоди з нерухомістю або заволодіння засобами приватного інвестора свідків треба шукати серед менеджерів, бухгалтерів, секретарів, касирів, охоронців відповідних фірм, де бував і «засвітився» шахрай, нотаріусів, працівників житло-комунальних господарств, паспортних столів та ін. Очевидців власне шахрайських дій, як правило, не буває; свідки можуть бути очевидцями самого факту знайомства винного з потерпілим, іноді їхньої розмови, сумісного відходу, рідше — обставин затіяної з потерпілим гри — в карти, "наперстки" і ін. Проте вони можуть дати важливі свідчення про зовнішність і одяг шахраїв, особливості поведінки, стиль мови і її особливості, про обраний ними мотив для знайомства з потерпілим, про можливих співучасників, чия поведінка викликала їхні підозри, і т. п.
Огляд місця події. В момент вчинення шахрайства, і вимагання створюються як матеріальні, так і ідеальні відображення. Тому місце події слід обов'язково оглядати за участю потерпілого. Останній допоможе уточнити, де знаходилися учасники, які вони могли залишити сліди і де їх шукати.
Якщо на руках у потерпілого залишився предмет шахрайської операції — грошова або речова "лялька", фальшиві коштовності і т. п., вони підлягають огляду і при необхідності — експертизі. По прикметах шахраїв складаються синтетичні портрети, по облікам перевіряються сліди рук на "ляльці"; потерпілому і свідкам-очевидцям можуть бути пред'явлені фотоальбоми злочинців, що є в розшукових апаратах органів внутрішніх справ.
Оперативно-розшукові заходи полягають в пошуку винних з участю потерпілого або свідків-очевидців, орієнтуванні інших органів міліції, вивченні аналогічних способів шахрайства по архівних і призупинених справах.
Затримання злочинця звичайно проводиться органом дізнання або потерпілим за допомогою громадськості. Затриманого працівник органу дізнання негайно обеззброює і доставляє в зручне місце для особистого обшуку. Шахрай при доставлянні в опорний пункт правопорядку намагається викинути предмет шахрайства, зброю, компрометуючі документи. Всі вилучені при особистому обшуку предмети і документи підлягають огляду. При затриманні шахраїв на місці злочину розслідування починається з їхнього особистого обшуку і допиту.
Допит затриманого підозрюваного проводиться після того, як будуть вивчені зібрані матеріали, механізм злочину, особливості особи шахрая, вимагача, переглянуті архівні дані. Можуть виникнути дві ситуації: а) шахрай визнає факт шахрайства; б) повністю заперечує шахрайські дії, посилаючись на передачу речі за інших обставин (передав у борг, в оренду, на тимчасове користування, знайшов і т. ін.).
У першому випадку з'ясовуються обставини знайомства шахрая з потерпілим: як була вибрана жертва, де, коли, скільки разів зустрічалися, чи випивали; як і за допомогою чого (кого) скоювалися шахрайські дії, яких заходів було вжито для приховування злочину; хто допомагав; яке майно, цінності одержані; як поводився потерпілий; кому, де і коли передав він майно; в якому розмірі або якої вартості; де воно зберігається; чи скоювалися затриманим раніше аналогічні або інші злочини.
При запереченні вини не слід поспішати з допитом, можна лише провести первинну «розвідку», спантеличити шахрая, а потім збирати інформацію, готувати допит з широким пред'явленням доказів. Тільки в цьому разі можна викрити шахрая.
Обшук за місцем проживання вимагача на робочому місці необхідний у тих випадках, коли передбачається виявити зброю, сліди готування засобів насильства, документи, пристрої знищення майна (підпалу, вибуху); документи, одяг, в якому знаходився підозрюваний в момент вимагання; взуття, на якому можуть бути сліди з місця події; гроші, цінності, документи, листи і фотографії. Сліди шахрайських дій — головним чином ідеальні відображення в пам'яті людей. З огляду на те, що шахрайські дії потребують підготовки — виготовлення «ляльки», підроблених коштовностей, поліпшення видових якостей якогось товару (наклейка нових етикеток, акцизних марок) і т. под., провадження обшуку за місцем проживання шахрая може дати позитивні результати — можуть бути виявлені інструменти для обробки і переплавляння металів (надфілі, напилки, тиски, тигла, шлак, засоби шліфування). Іноді шахрай займається тільки збутом підроблених «коштовностей», а виготовлювачем є його співучасник.
Майно, яке було предметом шахрайства і виявлене при затриманні винного, повинно бути оглянуто, при необхідності піддано експертизі (криміналістичній, товарознавчій тощо). Якщо вона має індивідуальні ознаки, то воно повинно бути пред'явлено для пізнання потерпілому. При скоєнні шахрайства шляхом самочинного обшуку (обшук проводиться злочинцями з використанням сфабрикованої постанови про обшук, "санкціонованої" прокурором, з пред'явленням підроблених посвідчень співробітників міліції, з складанням фіктивного "протоколу обшуку", навіть із запрошенням нічого не підозрюючих "понятих") залишені злочинцями документи повинні бути оглянуті і піддані експертному дослідженню (почеркознавському, техніко-криміналістичному дослідженню).
3.2.3.Організація і провадження наступних слідчих дій при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.
Шахрайство — важко доказуваний злочин. Успіх розслідування залежить тут насамперед від результатів розкриття злочину по гарячих слідах і провадження невідкладних слідчих дій після порушення кримінальної справи. Огляд, допит заявника, затримання і особистий обшук шахрая, впізнання злочинця потерпілим, виявлення викраденого майна в підозрюваних і впізнання його потерпілим — усе це створює достатню інформаційну базу, щоб на другому етапі розслідування розпочати перевірку і повторний огляд джерел доказової інформації.
Для вирішення цього завдання проводяться такі слідчі дії: допити, повторні огляди місць події, предметів вимагання і шахрайства; перевірки показань на місці, очні ставки, слідчі експерименти і судові експертизи. Всі вони спрямовані на формування ланцюга доказів, що дозволяло б пред'явити підозрюваному обвинувачення і допитати як обвинуваченого, а потім продовжувати збирати і концентрувати докази, щоб викрити злочинця.
Подальші слідчі дії забезпечують всебічне дослідження предмета доведення. Допит обвинуваченого повинен дати інформацію не тільки про обставини і способи здійснення шахрайства, але і про всіх осіб, що брали участь в підготовці, здійсненні і прихованні злочину. Це особливо необхідно, якщо злочин — частина кримінальної діяльності організованого співтовариства. Перед слідчим стоїть задача виявити всі епізоди, сфери цієї діяльності, особистість організатора співтовариства.
Допити свідків переслідують ціль отримати дані про змалювання життя обвинуваченого, його зв'язки, факти придбання дорогих речей, транспортних засобів, нерухомості, закордонні поїздки. При крупних шахрайствах, особливо в банківській сфері, повинна бути перевірена версія про наявність у обвинуваченого рахунків в іноземних банках, нерухомості за кордоном, фіктивних компаній. Допомога в отриманні подібної інформації може надати Центральне національне бюро Інтерполу.
Особливе доказове значення має перевірка показань на місці. У початкових результатах допиту вимагача або шахрая майже завжди є багато неточностей, показання про один і той самий предмет обстановки, характер місця події не збігаються не тільки в деталях, а й іноді по суті. Усунути це можна перевіркою показань декількох учасників — злочинця, потерпілого і свідків, що спостерігали ту саму подію в різних ракурсах, в різному психічному стані.
Рекомендується по черзі провести перевірки, а їх результати проаналізувати і порівняти. Раніше вказувалося, що для встановлення розташування учасників події на місці пригоди рекомендується виготовити декілька масштабних схем, і кожному, хто перевіряється, запропонувати відзначити місце розташування своє та інших учасників. Порівняння таких схем дає позитивні результати для визначення дійсного розташування учасників злочину на місці його вчинення.
Судову експертизу по розглядуваній категорії злочинів слід визнати незамінним засобом перевірки і одержання нових доказів від людей і речей.
Крім тих, що проводяться на початковому етапі розслідування, можливі судово-економічні, фізико-хімічні, мінералогічні експертизи і мистецтвознавчі експертизи предметів мистецтва і антикваріату.
Серед криміналістичних експертиз частіше за все проводиться техніко-криміналістична експертиза дослідження документів, за допомогою яких шахрай діяв, а також слідознавча і КЕМРВ.
Останнім часом вагомого значення набула експертиза дослідження звуковідеозапису і фоновідеоматеріалів (фоноскопічна, фонетична і електроакустична експертизи), без висновку котрої іноді неможливо розкрити вимагання або доказати шахрайство. Експертиза дозволяє не тільки встановлювати тотожність особи, що говорить, мова якої записана на фонограмі, а і вирішувати багато інших важливих питань, наприклад, дешифрувати зашумлену мову, встановлювати звукове середовище і вид його джерела на місці події і т. под.
Підготовка матеріалів на експертизу проводиться відповідно до наявних методичних посібників та інструкцій.
Список використаної літератури:
1. Криминалистика. Учебник для вузов / Под ред. Проф. Р.С. Белкина. – Москва : Норма, 2000.
2. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. – Харків, 1999. – Ч.1.
3. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. – Харків, 2001. – Ч.2.
4.Криміналістика(криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г. С. Семаков. — К.: МАУП, 2001.
10
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
