5268 (567315), страница 2
Текст из файла (страница 2)
- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Обов'язкі працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Навчання з питань охорони праці.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
3. Виробнича санітарія. Визначення рівня запиленості повітря (ваговий метод)
Запиленість повітря можна визначити гравіметричним (ваговим), лічильним (мікроскопічним), фотометричним та деякими іншими методами.
Видалення пилу з повітря може бути здійснено різними способами: аспіраційним, що ґрунтується на просмоктуванні повітря через фільтр; седиментаційним, що базується на процесі природного осідання пилу на скляні пластинки або банки з подальшим підрахунком маси пилу, що осів на 1 м2 поверхні; за допомогою електроосадження, принцип якого полягає в тому що створюється електричне поле великої напруги, в якому пилові частинки електризуються і притягуються до електродів.
У санітарно-гігієнічній практиці основним методом визначення запиленості прийнятий гравіметричний метод, тому що при сталості хімічного складу первинне значення має маса пилу, що затрималася в організмі людини. Визначення тільки маси пилу не дає повної картини його шкідливості для людини та технологічного процесу, тому що при однаковій масі може бути різний хімічний, гранулометричний склад пилу, що позначається на його впливі на людину, обладнання та технологію. Повна характеристика пилу складається з його маси, що міститься в одиниці об'єму повітря, хімічного та дисперсного складу.
Лічильний (мікроскопічний) метод дає можливість визначити загальну кількість пилових часток в одиниці об'єму повітря і співвідношення їх розмірів. Для цього пил, що міститься в певному об'ємі повітря, осаджують на скло, покрите прозорою клейкою плівкою. Під мікроскопом визначають форму, кількість і розміри пилових часток.
Якісну характеристику пилу визначають фотометричним методом за допомогою поточного ультрафотометра, яким реєструються окремі пилові частинки за допомогою сильного бокового світла.
Для відокремлення пилу від повітря застосовуються різні фільтри, які затримують пилові частинки розміром до 0,1 мкм і більше, залежно від розміру пор фільтра. Такі фільтри випускаються в багатьох країнах. Матеріал фільтрів може бути різним в залежності від його призначення: целюлоза, синтетичні матеріали, азбест (для визначення горючих частинок пилу). Також застосовуються комбіновані фільтри. Випускаються спеціальні фільтри, просочені імерсійним мастилом, що робить їх прозорими - це і дозволяє додатково робити мікроскопічні дослідження пилу.
Пил різного походження, що утворіться внаслідок механічної дії на тверді тіла подрібненням, розмелюванням, розтиранням, при завантажувально-розвантажувальних, вибухових, зварних, земляних та інших роботах, згубно діє на органи дихання, очі і шкіру людини. Пил класифікується за ступенем дисперсності, за речовиною шкідливістю для організму, вибухонебезпечністю. А характером дії на організм людини пил поділяється на подразнюючий і токсичний. До подразнюючого належить мінеральний (вугільний, наждаковий, кварцовий тощо), металевий (чавунний, сталевий, цинковий та ін.) і деревний пил.
Токсичний пил (ртуті, миш'яку, свинцю та ін.), розчиняючись у біологічному середовищі, діє як введена в організм отрута і завдає величезної шкоди здоров'ю.
При роботі в приміщеннях з високою запиленістю-потрібно користуватися індивідуальними засобами захисту; респіраторами, спецодягом і протипиловими окулярами
Крім шкідливої дії на організм людини, пил також підвищує зношення обладнання, збільшує брак продукції.
Санітарними нормами проектування промислових підприємств (СН 245-71) та ГОСГ І2.І.ОО5-88 (Повітря робочої зони) встановлені граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливих аерозолів, які не мають згубної дії на організм людини.
Для оцінки запиленості повітряного середовища даного приміщення і встановлення правильних методів боротьби з пилом необхідно знати концентрацію пилу в повітрі (мг/м3), ступінь дисперсності (розміри часток пилу), хімічний склад, розчинність і токсичність, а також їхню форму.
Ступінь запиленості повітря можна визначити ваговим, розрахунковим, електричним і фотоелектричним методами. В даних методичних вказівках викладено ваговий спосіб, який дозволяє визначити кількість міліграмів пилу в одному кубічному метрі досліджуваного повітря. Для цього повітря фільтрують через ватяний тампон, закладений у скляну трубку (алонж), або спеціальні фільтри АФА, закладені в патрон-фільтротримач.
Місце для проби повітря вибирають на висоті 1,5....1,7 м від підлоги (на рівні дихання працівника). В кожній зоні беруть дві паралельні проби.
Прилади та обладнання:
аспіратор для відбору проб повітря; патрон-фільтротримач; камера з пилом; змішувач з пилом; алонж; пісковий годинник; аерозольні фільтри (АФА); ваги аналітичні (ВА-200); рівноваги до 200 г; пінцет; термометр; барометр; вата.
Порядок виконання роботи
1. Зважити паперовий фільтр АФА, попередньо витягнувши його з пакета, і ватяний (взяти 0,5 г) на аналітичних вагах з точністю до мі лі грама.
2. Паперовий фільтр встановити в патрон фільтротримача, а ватяний - в алонж.
3. Увімкнути аспіратор і ручкою вентиля відрегулювати необхідну об'ємну швидкість відбору проби.
4. Патрон фільтротримача встановити в отвір пилової камери, алонж під'єднати до пилової камери за допомогою пробки з гумовою трубкою.
5. Увімкнути вентилятор змішувальної камери.
6. Увімкнути аспіратор і протягом 5 хв. всмоктувати запилене повітря через патрон і алонж, одночасно за пісковим годинником засікти час початку досліду.
7. Через 5 хв. вимкнути аспіратор і вентилятор змішувальної камери.
8. Від'єднати від алонжа пробку з гумовою трубкою. Обережно витягнути пінцетом вату і зважити її.
9. Обережно вийняти фільтр з патрона фільтротримача. Паперовий фільтр тримати осадком догори.
10. Зважити фільтр і вату з точністю до міліграма.
11. Відповідними приладами зняти показання барометричного тиску і температури повітря в місцях відбору проби.
12. Привести робоче місце в початковий стан.
13. Підрахувати концентрацію пилу в повітрі і скласти звіт.
Експериментально-дослідницька робота
Аспіратор в установці має два ротаметри, градуйованих від 0 до 20 л/хв. Вони використовуються для відбору проб повітря на запиленість для дослідницької роботи. Два інші призначені для проведення газових аналізів і градуйовані від 0 до І л/хв.
В чистий і сухий алонж, який являє собою скляну трубку з притертою пробкою, кладуть кружок з металевої сітки, над ним розміщують навіску гігроскопічної вати, в середньому 0,5 г, товщина ватного фільтра 3...4 см. З'єднаний з аспіратором алонж закривають пробкою, з'єднаною шлангом з пиловою камерою.
Для аналізу пилу використовують фільтри АФА (аналітичний фільтр аерозольний), виготовлені з синтетичних волокон. Цей фільтр з нетканого матеріалу, вкладений в захисне кільце з ручкою, виготовлений з двох шарів паперу. Загальна маса фільтра 75 мг, діаметр 70 мм
Фільтри АФА практично повністю затримують аерозолі будь-якого ступеня дисперсності і мають малий аеродинамічний опір потоку повітря порівняно з фільтрами з вати.
Фільтр АФА зберігається в спеціальному пакеті, який відкривають перед використанням. Зважений фільтр вставляють ручкою у проріз кришки спеціального металевого патрона фільтротримача. Загвинчуванням кільця притискують його до кришки патрона, що має в центрі отвір з штуцером, на який натягнуто гумовий шланг від аспіратора.
Патрон-фільтротримач розміщують на пиловій камері, що імітує виробниче приміщення. До камери підведена гумова трубка, якою надходить запилене повітря від змішувача.
Під час експерименту визначають масу фільтра і вати до і після досліду. Різниця цієї маси і становитиме масу пилу відфільтрованою повітря, об'єм якого визначається за ротаметром аспіратора (л/хк) множенням на час відбору проби (хв).
Оцінку результатів дослідження провести порівнянням їх з ГДК за СН І245-7І та ГОСТ І2.І.005-88
4. Техніка безпеки. Захисне відключення, принцип дії
Сучасний пристрій, що реагує на диференціальний струм, разом з пристроями захисту від надструму, відноситься до додаткових видів захисту. Пристрій захисного відключення призначений для захисту людини від ураження електричним струмом при несправностях електроустаткування або при контакті з тими, що знаходяться під напругою частин електроустановки, а також для запобігання спалахам і пожежам, викликаним струмами витоку і замикання на землю, що виникає унаслідок тривалого протікання струмів витоку і струмів короткого замикання, що розвиваються з них. При малих струмах замикання, зниженні рівня ізоляції, а також при обриві нульового захисного провідника занулення недостатньо ефективно, тому в цих випадках УЗО є єдиним засобом захисту людини від електричного ураження Ці функції не властиві звичайним автоматичним вимикачам, що реагують лише на перевантаження або коротке замикання. У основі дії захисного відключення, як електрозахисного засобу, лежить принцип обмеження (за рахунок швидкого відключення) тривалості протікання струму через тіло людини при ненавмисному дотику його до елементів електроустановки, що знаходяться під напругою. Зі всіх відомих електрозахисних засобів УЗО є єдиним, забезпечуючи захист людини від поразки електричним струмом при прямому дотику до однієї з токоведущих частин. Особливостями УЗО є висока надійність, простота монтажу і невеликі розміри. Використання таких пристроїв дозволяє досягти високого ступеня захисту. Як правило, асортимент вироблюваних УЗО (пристроїв захисного відключення) представлений наступними типами: - УЗО функціонально не залежного від напруги мережі (електромеханічне): 10ма, 30ма, 100ма, 300ма в двох і чотирьохполюсного виконання. - УЗО функціонально залежного від напруги мережі (електронне) в двох і чотири полюсного виконання. Застосування приладів за типом установки ділиться на:
- 10ма в сантехнічних приміщеннях з високою вологістю;
- 30ма в решті приміщень, де не потрібний прилад з високим ступенем чутливості до струму витоку;
- 100 і 300ма є протипожежними приладами.
Функціонально УЗО можна визначити як швидкодіючий захисний вимикач, що реагує на диференціальний струм в провідниках, що підводять електроенергію до електроустановки, що захищається. Виділимо основні функціональні блоки УЗО: Особливо важливим функціональним блоком УЗО є диференціальний трансформатор струму 1. У абсолютній більшості УЗО, вироблюваних і експлуатованих в даний час у всьому світі, як датчик диференціального струму використовується саме трансформатор струму. Пусковий орган (пороговий елемент) 2 виконується, як правило, на чутливих магнітоелектричних реле прямої дії або електронних компонентах. Виконавчий механізм 3 включає силову контактну групу з механізмом приводу. У нормальному режимі, за відсутності диференціального струму – струму витоку, в силовому ланцюзі по провідниках, що проходять крізь вікно магнітопровода трансформатора струму 1 протікає робочий струм навантаження. Провідники, що проходять крізь вікно магнітопровода, утворюють зустрічно включені первинні обмотки диференціального трансформатора струму. Якщо позначити струм, що протікає у напрямку до навантаження, як I1, а від навантаження як I2, то можна записати рівність: I1 = I2. Рівні струми в зустрічно включених обмотках наводять в магнітному сердечнику трансформатора струму рівні, але векторні зустрічно направлені магнітні потоки Ф1 і Ф2. Результуючий магнітний потік дорівнює нулю, струм у вторинній обмотці диференціального трансформатора також дорівнює нулю. Пусковий орган 2 знаходиться в цьому випадку в стані спокою. При дотику людини до відкритих струмопровідних частин або до корпусу електроприймача, на який відбувся пробій ізоляції, по фазному провідникові через УЗО окрім струму навантаження I1 протікає додатковий струм - струм витоку (ID), що є для трансформатора струму диференціальним (різницевим). Нерівність струмів в первинних обмотках (I1 + ID у фазному провіднику) і (I2, рівний I1, в нейтральному провіднику) викликає нерівність магнітних потоків і, як наслідок, виникнення у вторинній обмотці трансформованого диференціального струму.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
