100680 (566138), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У даному випадку бізнесмен Ковальчук створив підприємство зі зворотнім зв'язком. Тобто працівники подають звіти про виконану роботу вищому керівництву.

3.4 Що є процесом управління

Управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації (Мескон М. X.). Суть управління полягає в оптимальному використанні ресурсів (землі, праці, капіталу) для досягнення поставлених цілей. Управління являє собою реалізацію декількох взаємопов'язаних функцій: планування, організації, мотивації співробітників і контролю. Планування. За допомогою цієї функції визначаються цілі діяльності організації, засоби і найбільш ефективні методи для досягнення цих цілей. Важливим елементом цієї функції є прогнози можливих напрямків розвитку та стратегічні плани. На цьому етапі фірма повинна визначити, яких реальних результатів вона може домогтися, оцінити свої сильні і слабкі сторони, а також стан зовнішнього середовища (економічні умови в даній країні, урядові акти, позиції профспілок, дії конкуруючих організацій, переваги споживачів, громадські погляди, Розвиток технологій).Організація. Ця функція управління формує структуру організації та забезпечує її всім необхідним (персонал, засоби виробництва, грошові кошти, матеріали і т.д.). Тобто на цьому етапі створюються умови для досягнення цілей організації. Хороша організація роботи персоналу дозволяє домогтися більш ефективних результатів. Мотивація - це процес спонукання інших людей до діяльності для досягнення цілей організації. Виконуючи цю функцію, керівник здійснює матеріальне і моральне стимулювання працівників, і створює найбільш сприятливі умови для прояву їх здібностей і професійного "зростання". При гарній мотивації персонал організації виконує свої обов'язки відповідно до цілей цієї організації та її планами. Процес мотивації передбачає створення для працівників можливості задоволення їх потреб, за умови належного виконання ними своїх обов'язків. Перед тим, як мотивувати персонал на більш ефективну роботу, керівник повинен з'ясувати реальні потреби своїх працівників. Контроль. Ця функція управління передбачає оцінку та аналіз ефективності результатів роботи організації. За допомогою контролю проводиться оцінка ступеня досягнення організацією своїх цілей, і необхідна коректування намічених дій. Процес контролю включає: Встановлення стандартів, вимірювання досягнутих результатів, порівняння цих результатів із запланованими і, якщо потрібно, перегляд первинних цілей. Контроль пов'язує воєдино всі функції управління, він дозволяє витримувати потрібний напрямок діяльності організації і своєчасно коригувати невірні рішення.

Керівник та його ролі. Керівник - людина, наділена повноваженнями приймати управлінські рішення та здійснювати їх виконання. Під роллю керівника розуміється "набір певних поведінкових правил, які відповідають конкретній установі або конкретній посаді" ( Мінцберг ). Виділяють десять основних ролей керівника. Ці ролі керівник виконує в різні періоди своєї роботи. Укрупнено ролі керівника поділяють на три групи:Міжособистісні ролі. Керівник виконує роль лідера, тобто він відповідає за мотивацію, набір, підготовку працівників і т.д. Також керівник є сполучною ланкою між своїми працівниками. Головний керівник виконує роль єдиноначальник - головного верховного керівника.Інформаційні ролі. Будучи приймачем інформації, керівник отримує різноманітну інформацію і використовує її з метою організації. Наступна роль керівника-розповсюдження інформації серед членів організації. Керівник виконує так само представницькі функції, тобто передає інформацію про організацію при зовнішніх контактах.

Ролі з прийняття рішень. Керівник виступає в ролі підприємця, розробляє і контролює різні проекти щодо вдосконалення діяльності організації. Також він виступає в ролі людини, усуває порушення в роботі організації. Керівник є розподільником ресурсів своєї організації. До того ж він є особою, що веде переговори з іншими організаціями від імені своєї організації. Усі ці ролі керівника, у своїй сукупності, визначають обсяг і зміст роботи менеджера будь-якої організації. (2)У процесі управління даного підприємства Ковальчук веде перемови з торгівельними представниками,постачальниками,безпосередньо веде перемови з більшою частиною партнерів. Також спілкується з співробітниками фірми,щоб відпрацьовувати різні варіанти в процесі ухвалення управлінських рішень.

Заступники йому допомагають а фахівці проводять різні розрахунки.

3.5 Які потреби задовольняє бізнесмен Ковальчук

Ковальчук має стабільний бізнес ,який приносить йому моральне і матеріальне задоволення.

3.6 Які зміни відбулися в діяльності підприємства з початку його створення і у процесі реалізації ідеї

Ієрархічна система

Якщо безліч елементів об'єднано в систему за певною ознакою, то завжди можна ввести деякі додаткові ознаки для поділу цієї множини на підмножини, виділяючи тим самим із системи її складові частини - підсистеми. Можливість багаторазового поділу системи на підсистеми призводить до того, що будь-яка система містить ряд підсистем, отриманих виділенням з іншої системи. У свою чергу, ці підсистеми складаються з більш дрібних підсистем і т. д.

Підсистеми, отримані виділенням з однієї вихідної системи, відносять до підсистем одного рівня або рангу. При подальшому розподілі отримуємо підсистеми нижчого рівня. Такий розподіл називають ієрархією (розподіл посад на вищі і нижчі, порядок підпорядкування нижчих за посадою осіб вищою і т. п.). Одну й ту ж систему можна поділяти на підсистеми по-різному - це залежить від обраних правил об'єднання елементів в підсистеми. Найкращим, очевидно, буде набір правил, який забезпечує системі в цілому найбільш ефективне досягнення мети. При поділі системи на підсистеми слід пам'ятати про правила такого розбиття:

1. кожна підсистема повинна реалізовувати єдину функцію системи;

2. виділена в підсистему функція повинна бути легко зрозумілі незалежно від складності її реалізації;

3. зв'язок між підсистемами повинна вводитися лише за наявності зв'язку між відповідними функціями системи;

4) зв'язки між підсистемами повинні бути простими (наскільки це можливо).

Число рівнів, кількість підсистем кожного рівня може бути різним. Однак завжди необхідно дотримуватися одне важливе правило: Підсистеми, що безпосередньо входять в одну систему більш високого рівня, діючи спільно, повинні виконувати всі функції тієї системи, в яку вони входять. Управління будь-якою організацією, яка виробляє товари або надає послуги, будується за ієрархічним принципом. Діяльність зі створення товарів і послуг має місце у всіх організаціях Виробництво - це створення товарів і надання послуг шляхом перетворення входу системи (необхідних ресурсів усіх видів) в її вихід (готові товари та послуги). На виробничих фірмах діяльності по створенню товарів зазвичай очевидна. її результатом є конкретні товари (наприклад, верстати або літаки). В інших організаціях, які не створюють фізичні товари, виробничі функції можуть бути менш очевидні, приховані від публіки і кожного з покупців. Наприклад, це діяльність, що здійснюється в банку, офісі, аеролініі або коледжі. Діяльність таких компаній називають сервісом. Керуючі виробничою діяльністю приймають рішення, які необхідні для перетворення ресурсів у товари і послуги. В ієрархічній системі управління будь-яка підсистема деякого рівня підпорядкована підсистемі більш високого рівня, до складу якої вона входить і керується нею. Для систем керування поділ системи можливе до тих пір, поки отримана при черговому розподілі підсистема не перестає виконувати функції управління. З цієї точки зору системою управління нижчого ієрархічного рівня є такі підсистеми, які здійснюють безпосереднє управління конкретними знаряддями праці, механізмами, пристроями або технологічними процесами. Система управління будь-якого іншого рівня, крім нижчого, завжди здійснює управління технологічними процесами не безпосередньо, а через підсистеми проміжних, більш низьких рівнів. Важливим принципом побудови системи управління підприємством є розгляд підприємства як системи з багаторівневою (ієрархічної) структурою. Від ланок, розташованих на більш високому рівні, йде потік керуючих дій, а інформація про поточний стан об'єкта управління нижчого рівня надходить ланкам більш високого рівня. Розглядаючи своєрідне "дерево" управління, можна

відзначити, що перевага ієрархічної структури управління полягає втому, що рішення задач управління можливо на базі локальних рішень, що приймаються на відповідних рівнях ієрархії управління. Нижній рівень управління є джерелом інформації для прийняття управлінських рішень на більш високому рівні. Якщо розглядати потік інформації від рівня до рівня, то кількість інформації, виражена в числі символів, зменшується з підвищенням рівня, але при цьому збільшується її смисловий (семантичний) зміст.(2)

Елементарна організаційна структура управління персоналом

Відображає дворівневий керівництво, яке може існувати в невеликих організаціях або в різних відділеннях та філіях великих організацій. При такій структурі управління персоналом виділяються верхній рівень (керівник) і нижній рівень (виконавець).

Для елементарних організаційних структур характерно те, що вони дозволяють працівникам швидко приймати рішення, оперативно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і забезпечувати неформальний підхід до мотивування і контролю за діяльністю персоналу. Це, безсумнівно, дає організації певні переваги. У той же час елементарні оргструктури відкривають простір для волюнтаризму керівника і його зосереджують увагу на поточні справи, не даючи можливості займатися вирішенням стратегічних питань.

Спочатку створення підприємства була створена проста організаційна структура, в процесі розвитку підприємства вона перетворилась на ієрархічну.

3.7 Які категорії менеджменту використовуються в ситуації? Функції менеджменту

Категорія функцій менеджменту є однією з фундаментальних в теорії менеджменту.

Функція менеджменту - це вид діяльності, заснований на поділі і кооперації управлінської праці та характеризується певною однорідністю, складністю і стабільністю впливів на об'єкт і суб'єкт менеджменту.

Кожна функція менеджменту характеризується однорідністю змісту і цільовою спрямованістю. Опції є складовими частинами будь-якого процесу управління поза залежністю від особливостей (розміру, призначення, форми власності і т. д.) тієї чи іншої організації. Тому їх називають основними, або загальними.

У теорії і практиці менеджменту існують різні підходи до класифікації функцій. У вітчизняній теорії управління розрізняють функції основні (загальні) і конкретні (специфічні). В даний час більшість авторів до складу загальних функцій включають: Прогнозування та планування; організація роботи; активізація і стимулювання; координація і регулювання; контроль, облік та аналіз.

Всі основні (загальні) функції управління виконуються у кожному підрозділі на будь-якому рівні управління будь-якої соціально-економічної системи. (1)

Конкретні функції управління - функції, пов’язані з видами управлінської діяльності, залежними від особливостей об'єктів управління: конструкторська підготовка виробництва , технологічна підготовка виробництва , управління матеріально-технічним постачанням та ін.

Всі дані функції (основні і конкретні) мають дві загальні характеристики: вони обидві вимагають прийняття рішень, і для всіх необхідні комунікації, обмін інформацією. Ці характеристики зв'язують всі управлінські функції, і тому їх часто називають сполучними процесами.

Список літератури

1. Г..Я. Гольдштейн "Основы менеджмента" Таганрог. Изд-ство ТРТУ, 1997г.

2. Н.. М. Мартыненко "Основы менеджмента", Киев. Изд-ство "Каравелла",2003г.

Характеристики

Список файлов лабораторной работы