24943-1 (Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "24943-1"
Текст 3 страницы из документа "24943-1"
Наслідки азіатської кризи для США і західної Європи виявилися менш суттєвими. Зниження курсу акцій на фондових біржах цих країн було припинено як тимчасовим закриттям бірж, так і оберненою купівлею цінних паперів тими компаніями і корпораціями, у яких курси паперів упали у жовтні - листопаді 1997 р.
У Західній Європі біржові індекси восени 1997 р. також піддалися коливанням від падіння до зростання, хоча на початку 1998 р. намітилася тенденція до їх підвищення. Водночас США і Західна Європа продовжують відчувати наслідки азіатської кризи і виражають певну занепокоєність на майбутнє, оскільки на країни Південно-Східної Азії донедавна припадало 1/3 світового ВВП і більш 40% експорту в США і Західну Європу. Отже знецінення валют країн Південно-Східної Азії становить певну погрозу для головних західних країн, тому що ріст притоку дешевих азіатських товарів може призвести до дефіциту торгових і платіжних балансів, дестабілізації економіки, особливо зростання безробіття, що, дуже небезпечно для Франції, Англії, ФРН.
Ланцюгова реакція азіатської фінансової кризи негативно вплинула на країни Латинської Америки і Росію, де відсутня економічна і фінансова стабільність.
Таким чином, азіатська фінансова криза поступово переросла у світову фінансову кризу 1998 р., істотно підірвавши стабільність національних ринків капіталів, а також у цілому світовий фінансовий ринок.
• Суттєвою перепоною для поглиблення міжнародної економічної інтеграції є різний рівень (ступінь) розвитку економік країн , що інтегруються, внаслідок чого конкурентноздатність національних економік країн , що розвиваються , виявляється очевидно меншою, в порівнянні з економіками розвинутих капіталістичних країн. За умов послаблення митних бар'єрів це призводить до нездатності виробників країн, що розвиваються, конкурувати з виробниками економічно розвинутих країн.
Дозволити собі достатню відкритість режиму зовнішньої торгівлі може лише сильна у конкурентному плані держава, яка здатна знайти собі гідне місце на світовому ринку. Надзвичайно багату інформацію дає знайомство з матеріалами світового звіту про конкурентоспроможність окремих національних економік за 1998 рік1. Звіт є результатом досліджень великої групи вчених з різних країн світу, серед яких Джефрі Сакс, Майкл Портер та інші відомі економісти.
Концентрованим результатом дослідження є зведений індекс конкурентоспроможності різних країн світу у 1998 році.
Методологію дослідження у Світовому звіті проаналізував Ендрю Уорнер2. При побудові індексу комбінувалося два основних види даних. Перший - кількісні дані: вони є індикаторами економічного стану країни, технологічних можливостей і інфраструктури, які зібрані у широкому колі виданих джерел. Другий вид даних - дані спостережень (експертні дані): огляд вимірює сприйняття ситуації провідними представниками ділових кіл (більше ніж 3000 респондентів із 53-х країн, що представлені у звіті). Інформація від цих спостережень охоплює такі факти щодо кожної країни, які кількісними даними в достатній мірі не вимірюються.
Для огляду стану справ у світі щодо конкурентоспроможності було відібрано 53 країни, серед них з країн колишнього СРСР - Україну і Росію. Ран жування конкурентоспроможності у 1998 році показано у таблиці 2 (вибірково).
Таблиця 2. Зведений рейтинг конкурентоспроможності
Рейтинг 1998 | Рейтинг 1997 | Країна | Індекси конкурентноспроможності 1998 (1997 ) |
1 | 1 | Сингапур | 2.16(2.32) |
2 | 2 | Гонконг | 1.91 (2.06) |
3 | 3 | США | 1.41 (1.61) |
4 | 7 | Великобританія | 1.29(1.14) |
5 | 4 | Канада | 1.27(1.38) |
24 | 25 | Німеччина | 0.15 (0.20) |
28 | 29 | Китай | -0.15(0.06) |
35 | 32 | Чехія | -0.47 (-0.08) |
48 | 35 | Словаччина | -1.17 (-0.38) |
49 | 50 | Польща | -1.18 (-1.27) |
50 | 45 | Індія | -1.61 (-0.92) |
51 | 51 | Зімбабве | -1.70 (-1.42) |
52 | 53 | Росія | -2.02 (-1.89) |
53 | 52 | Україна | -2.51 (-1.73) |
При відборі кількісних даних і питань для огляду автори цього звіту керувалися двома головними обставинами. Для кількісних даних обирались індикатори, що дають всебічне уявлення щодо стану економіки країни, макроекономічні і мікроекономічні дані включно, але зі спеціальним акцентом на даних, що є суттєвими в економічному зростанні (згідно з дослідженнями в науковій літературі). Ці дослідження підтверджують зв'язок між економічним зростанням країни і такими показниками як відкритість до міжнародної торгівлі, якість урядової політики, якість фінансових інституцій, ефективність ринків праці, підготовка робочої сили тощо.
Зібрані кількісні дані і дані спостережень класифікуються і розподіляються по групах - чинниках конкурентоспроможності. Ці вісім чинників - Відкритість, Уряд (державна влада), Фінанси, Інфраструктура, Технологія, Управління, Праця (людські ресурси) і Інститути. Вісім груп чинників включають більше двохсот окремих індикаторів.
Як зазначають автори резюме Джефрі Д. Сакс, Гален Л. Стоун і Ендрю М. Уорнер1, у 1998 році найбільш конкурентноспроможними економіками, як і в 1997 році, стали Сінгапур і Гонконг, незважаючи на кризу у Східній Азії. Обидві економіки визначаються відкритою торгівлею, малим (за видатками і втручанням) урядом, розвиненою інфраструктурою.
США (3-й рейтинг) є найбільш конкурентноспроможними серед великих країн. Франція (22-й), Німеччина (24 - й) і Італія (41 - й) відстають через недостатню ефективність уряду і ринків праці. В кінці списку залишаються Україна (53 - й) і Росія (52 -й ), що є наслідком не тільки труднощів перехідного періоду, а й суперечливим характером реформ і малоефективною державною політикою.
Істотні переміщення вгору за рік здійснили Великобританія, Нідерланди, Ірландія, Фінляндія і Данія. Погіршили свої рейтинги три південно-східно-азіатські країни - Індонезія (на 16 позицій), Малайзія і Таїланд.
Для порівняльного аналізу країн по окремих чинниках вони були згруповані у шість регіональних або функціональних груп.
* Ентерпот (Епігерої) - малі і дуже відкриті економіки, що спеціалізуються на забезпеченні торгових і фінансових послуг до інших частин світу: Гонконг, Люксембург, Сінгапур, Швейцарія.
* Англосаксонські економіки - Ірландія, Великобританія, Австралія, Канада, Нова Зеландія і США.
* Європейські економіки включають країни континентальної Європи, за винятком Люксембургу і Швейцарії.
* Азіатські виробничі економіки: Китай, Індонезія, Японія, Корея, Тайвань, Малайзія, Таїланд і Філіппіни.
* Перехідні економіки: Чехія, Угорщина, Польща, Росія, Словаччина, Україна і В'єтнам.
* Латиноамериканські економіки: Аргентина, Бразилія, Чилі, Колумбія, Мексика, Перу і Венесуела.
* Інші економіки включають всі інші країни, що не вкладаються у попередні групи: Єгипет, Ісландія, Індія, Ізраїль, Йорданія, Норвегія, Південна Африка, Туреччина і Зімбабве.
Характеристики шести спеціальних груп наведені у табл. 3 де показані середні рейтинги для кожної групи показників.
Якщо проаналізувати позиції країн у восьми групах чинників, то перехідні економіки будуть посідати останні місця. Зокрема, Україна посідає 51-е місце по групі чинників "Відкритість", 52-е - по групах "Уряд", "Людські ресурси" і 53-е по інших п'яти групах показників. Адже ми все ще долаємо наслідки десятиріч державного соціалізму, економічного застою чи падіння показників ефективності 80-х років і маємо низькі рейтинги значною мірою через цю спадщину. У порівнянні з іншими регіонами, країни з перехідною економікою, за оцінками експертів, мають слаборозвинені ринкові інститути, недостатню практику управління, слабку державну владу і вкрай високі податки для того, щоб ефективно конкурувати з розвиненими країнами.
Таблиця 3. Рейтинг 7-и груп країн по 8-и факторах
найвищий, 53 - найнижчий)
Зага- лом | Відк- ри- тість | Уряд | Фінан си | Інфра-струк-тура | Техно- логія | Управ- ління | Праця | Інсти-тути | |
Євросоюз | 23 | 15 | 37 | 23 | 21 | 21 | 18 | 35 | 18 |
Англосаксонські країни | 8 | 14 | 19 | 12 | 8 | 8 | 11 | 13 | 9 |
Латинська Америка | 37 | 39 | 24 | 40 | 38 | 42 | 32 | 28 | 41 |
Ентерпот | 5 | 6 | 9 | 5 | 7 | 13 | 10 | 6 | 10 |
Азіатські виробничі економіки | 21 | 28 | 9 | 21 | 27 | 29 | 30 | 16 | 34 |
Перехідні економіки | 46 | 43 | 43 | 42 | 42 | 38 | 47 | 38 | 42 |
зокрема, Україна | 53 | 51 | 52 | 53 | 53 | 53 | 53 | 52 | 53 |
Інші | 39 | 41 | 33 | 38 | 38 | 33 | 37 | 37 | 31 |
•
Ще однією проблемою, що є наслідком міжнародної інтеграції, може стати поглиблення спеціалізації національних господарств на окремих видах виробленої продукції (послуг), що надалі може призвести:
а) до створення потужних транснаціональних монополій;
б) зменшення мобільності національних економік.
Глобальні проблеми світової економічної інтеграції є певнім чином продовженням регіональних інтеграційних проблем, до яких слід віднести: