Shura19@yandex.ru

ЗМІСТ

сторінка

ВСТУП ............................................................................................................... 3

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного ін­вестування.

Оцінка іноземних інвестицій. Об'єкти іно­земного інвестування...... 5

2. Створення сприятливого інвестиційного клімату ............................. 8

1. Вільні економічні зони як ефективний засіб залучення

іноземних інвестицій..................................................................................18

4. Інвестиції в підприємства України..........................................................22

ВИСНОВКИ......................................................................................................27

ЛІТЕРАТУРА ...................................................................................................29

ВСТУП

Що таке міжнародні інвестиції і які місце вони посідають в економіці Україна, і не тільки України? За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти кошти в час, коли така слабка стабільність як в економіці, так і законодавстві?

Згідно з визначенням гроші є у інвесторів, але більшість їх знаходиться за кордоном, де фінансисти грають за своїми правилами. Вони готові вкладати гроші тільки в ті проекти, які принесуть їм найбільшу користь.

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність. З 1991 р. обсяг ВВП скоротився майже вдвічі. При цьому абсолютна більшість відтворювальних ресурсів ледве покриває фізичне зношування виробничого апарату, а чистого нагромадження (приріст основного капіталу) практично немає. Ця тенденція тісно пов’язана з явищами щорічного падіння обсягів капітальних вкладень, постійним зменшенням бюджетного фінансування народного господарства. З 1989 по 1996 рр. обсяг капітальних вкладень скоротився на 78,2%. Зношування основних фондів у деяких галузях досягло критичного рівня і не компенсується новими капітальними вкладеннями.

У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах.

Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень.

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:

• прискорена амортизація;

• раціональна податкова система;

• кредити та регулювання банківських процентних ставок;

• заохочення лізингу.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Отже, дана курсова робота розкриває суть іноземних інвестицій, основні шляхи залучення іноземного капіталу, основні заходи стимулювання іноземного інвестування. В роботі наведені приклади залучення іноземних інвестицій на підприємства України.

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного ін­вестування. Оцінка іноземних інвестицій. Об'єкти іно­земного інвестування.

У Законі України «Про режим іноземного інвес­тування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвес­тиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавст­ва іншого ніж законодавство України;

• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

У законодавстві України існує також визначення терміну «іноземні суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Крім вищезазначених, в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» дається ви­значення поняття «нерезиденти», до яких відносяться:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни Ук­раїни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тим­часово перебувають на території України;

• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів під­приємницької діяльності України;

• розташовані на території України іноземні диплома­тичні, консульські, торговельні та інші офіційні представ­ництва, міжнародні організації та їх філії, що мають іму­нітет та дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприєм­ницької діяльності на підставі законів України.

Необхідно пам'ятати про те, що до «іноземних інве­сторів» застосовуються положення чинного законодавст­ва України, що стосуються їх безпосередньо, а також «іноземних суб'єктів господарської діяльності» та «не­резидентів».

У Законі України «Про режим іноземного інве­стування» визначаються наступні види іноземних інве­стицій:

• іноземна валюта, що визнається конвертованою На­ціональним банком України;

• валюта України — при реінвестиціях в об'єкт пер­винного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інве­стування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

• будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

• акції, облігації, інші цінні папери, а також корпора­тивні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законо­давства України або законодавства інших країн), вираже­них у конвертованій валюті;

• грошові вимоги та права на вимоги виконання до­говірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, під­тверджену згідно з законами (процедурами) країни ін­вестора або міжнародними торговельними звичаями;

• будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із зако­нами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експерт­ною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на тери­торії України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• права на здійснення господарської діяльності, вклю­чаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни інвестора або між­народними торговельними звичаями;

• інші цінності відповідно до законодавства України. Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право здійсню­вати інвестиції на території України в наступних формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними осо­бами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іно­земним інвесторам, філій та інших відокремлених під­розділів іноземних юридичних осіб або придбання у влас­ність діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України неру­хомого чи рухомого майна, включаючи будинки, кварти­ри, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно або за участю українських юри­дичних чи фізичних осіб прав на користування землею, та використання природних ресурсів на території України;

• придбання інших майнових прав.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також в інших формах, які не заборонені законами України, в то­му числі без створення юридичної особи на підставі дого­ворів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про ви­робничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних і не відновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, установам, ор­ганізаціям у повне господарське відання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних дого­ворів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабі­нетом Міністрів України або уповноваженим на це дер­жавним органом відповідно до законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим ніж 99 років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (вироб­ничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'я­зану із створенням юридичної особи, відповідно до зако­нодавства України.

Господарська діяльність на підставі зазначених дого­ворів (контрактів) регулюється законодавством України.